Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ ГОВОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ § 21
§ 21. Важливим джерелом вивчення українських
говорів є різноманітні етнографічні та фольклорні записи з
різних районів України. Слід, правда, зауважити, що
записи ці, особливо минулих періодів, провадилися
переважно звичайним письмом (не транскрипцією) і тому вони
часто не відбивають багатьох особливостей місцевої
вимови. Так, наприклад, у фольклорних текстах рідко коли
відзначаються наголоси, різновиди та відтінки окремих
звуків тощо. У зв'язку з цим для дослідження різних рис
діалектів та говорів етнографічні і фольклорні записи
мають неоднакове значення. Багато цінного матеріалу вони
дають головним чином для вивчення лексичного складу,
для фонетичних же та граматичних досліджень їх також
часто з користю можна використати, проте такі риси
місцевих говірок у них далеко не завжди знаходять докладне
відображення. Чим докладніше у фольклорних і взагалі
етнографічних записах відбиті особливості місцевого
діалектного мовлення, тим для діалектолога вони цінніші.
Назвемо важливіші фольклорні збірники, які містять
ту чи іншу кількість матеріалів для вивчення діалектів та
говорів української мови.
Перша велика друкована збірка українських народних
пісень «Опыт собирания старинных малороссийских песней»
(СПб., 1819) належить відомому українському і
російському фольклористові грузинові за походженням М. А. Цер-
телеву (Церетелі, 1790—1869). Тут надруковано десять
історичних дум. Видатний український мовознавець,
фольклорист, історик, філософ М. О. Максимович A804—1873)
впорядковує і видає в Москві три збірники українських
пісень — у 1827 р. «Малороссийские песни», у 1834 р.
«Украинские народные песни» і в 1849 р. «Сборник украинских
песен». У 1830 р. у Будині вийшла відома праця М. Μ.
Лучная (справжнє прізвище Поп) A789—1843) «Grammati-
45
ca slavoruthena», до якої він додав значну кількість
фольклорних записів із Закарпаття — народних байок, приказок,
прислів'їв, пісень, загадок тощо. Етнограф П. Я-
Лукашевич A806—1887) у 1836 р. друкує збірник
«Малороссийские и червонорусские народные думы и песни», в якому,
крім зразків усної народної творчості, що виникли на
західноукраїнських землях, публікує перший запис думи «Са-
мійло Кішка», варіант думи «Івась Удовиченко, Коновчен-
ко» та перші записи уривків думи «Козак Голота».
Важливою подією в культурному житті Галичини і
взагалі України була поява 1837 р. альманаху «Русалка
Дністровая», який впорядкувала і видала (в Будині) так
звана «руська трійця» — М. С Шашкевич, І. М. Вагилевич
та Я. Ф. Головацький. У цій збірці, крім оригінальних
творів всіх трьох укладачів, вміщено значну кількість
народних пісень, зібраних М. С. Шашкевичем на території
Галичини.
У 30-их роках XIX ст. польські фольклористи, зокрема
ті, які вчилися та працювали у Львові, поруч з польськими
матеріалами збирають та видають західноукраїнські
матеріали. Так, В. Залєський (літер, псевдонім Wac},aw z
Oleska) A789—1849) у 1833 р. у Львові видав (латиникою,
точніше польським шрифтом) двотомник «Piesni polskie і
ruskie ludu Galicyjskiego», у першому томі якого основне
місце відводиться українським пісням, Ж. І. Паулі A814—
1885), який був близький з членами «руської трійці»,
видав (також польським шрифтом) двотомний збірник
«Piesni ludu ruskiego w Galicyi» (Львів, 1838—1840); це була
одна з перших спроб систематизованого видання
української народної поезії.
Відомий поет і вчений А. Л. Метлинський (літер,
псевдонім А. Могила) A814—1870) у 1854 р. в Києві видав
збірник українських народних пісень і дум під назвою
«Народные южнорусские песни», який містить тексти головним
чином з південного сходу України.
Немало цінного, зокрема лексичного, матеріалу подає
П..О. Куліш A819—1897) у двотомнику «Записки о южной
Руси» (СПб., 1856—1857). Багато народних пісень з
Волині видали в Саратові в 1859 р. Д. Л. Мордовець A830—
1905) і М. І. Костомаров A817—1885) у збірнику
«Малорусский литературный Сборник».
Важливі матеріали, причому для дослідження не лише
лексичного складу, а й фонетики та граматики наших го-
45
ворів, містять збірки І. Я. Рудченка A847—1905)
«Народные южнорусские сказки» (чч. І—II, К,, 1869—1870) та
«Чумацкие народные песни» (Κ·, 1874).
У 1873 р. в Києві створюється Південно-західний відділ
Російського географічного товариства, завданням якого
було етнографічне, географічне та статистичне вивчення
України. Цей південно-західний відділ очолював з 1873 по
1876 р. (тобто аж до ліквідації його так званим Емським
указом) відомий український етнограф П. П. Чубинський
A839—1884). Створення відділу сприяло значному
пожвавленню і розширенню збирання та друкування
фольклорних та інших етнографічних текстів, а також
розгортанню досліджень діалектів та говорів української мови. Під
керівництвом П. П. Чубинського організовується і
проводиться протягом 1869—1870 рр. етнографічна експедиція,
яка проводить збір матеріалів не лише на Україні, а й
у Молдавії та південних районах Білорусії. Згодом у
1872—1879 рр. у Петербурзі ці матеріали за редакцією
П. П. Чубинського були видані у семи великих томах під
назвою «Труды этнографическо-статистической экспедиции
в Западнорусский край, снаряженной Императорским
русским географическим обществом». Записи експедиції
П. П. Чубинського порівняно добре відбивають фонетичні
та граматичні особливості місцевих говорів, тому для
діалектологічних досліджень вони є дуже важливим
матеріалом. Найбільш цінними для діалектолога є перший том,
де подаються народні прислів'я, приказки, загадки та ін.;
третій том, який містить побутові та обрядові пісні і
розповіді; п'ятий том, що охоплює любовні, родинні, побутові
та жартівливі пісні, і сьомий том, у якому, як уже
згадувалося, опубліковано працю К. П. Михальчука
«Наречия, поднаречия и говоры южной России в связи с
наречиями Галичины», першу друковану програму для
збирання українського діалектного матеріалу «Программа для
указания особенностей местных народных говоров в
Южной России» та зібрані за нею матеріали з 59 сіл. Південно-
західний відділ видав також два томи «Записок Юго-
Западного отдела Русского географического общества»
(Київ, 1874, 1875), у першому з яких, крім інших
матеріалів, були опубліковані думи та пісні кобзаря О. Вересая,
а в другому — велика збірка пісень з Буковини.
Значний матеріал для вивчення південно-західних
говорів української мови містить тритомник Я. Ф. Голо-
47
вацького A814—1888) «Народные песни Галицкой и
Угорской Руси», виданий О..М. .Б.одянским у 1878 р, в Москві.
Для дослідження говорів окремих місцевостей України
багато цінного матеріалу можна знайти у збірниках: «Угро-
русские народные песни» (СПб., 1885) Г. А. Де-Воллана;
«Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринослав-
ской и Харьковской губерниях» (Харків, 1890);
«Малорусские сказки, предания, пословицы и поверья,
записанные И. И. Манжурой в Екатеринославской губернии»
(Харків, 1894) І. І. Манжури A851—1893); «Pokucie. Übraz
etnograficzny», тт. І—IV (Краків, 1882—1889); «Chelmskie»,
тт. I—II (Краків, 1890—1891); «Przemyskie» (Краків, 1907)
та ін. О. Кольберга (О. Kolberg, 1814—1890); «Материалы
по этнографии Новороссийского края», I—II (Одеса, 1894)
В. М. Ястребова A855—1899); «Этнографические
материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях»,
I—III (Чернігів, 1895—1899) Б. Д. Грінченка A863—1910);
«Гуцулыцина», I—V (Львів, 1899—1908) В. О. Шухевича
A850—1915); «Малороссийские народные песни» (Екате-
ринослав, 1906) Д. I. Яворницького A855—1940):
«Этнографические материалы, собранные В. Г. Кравченко в
Волынской и соседних с ней губерниях» («Труды общества
исследователей Волыни», т. V, Житомир, 1911; т. XII,
Житомир, 1914) В. Г. Кравченка A862—1945); «Материалы
по народной словесности Полтавской губернии. Роменский
уезд», I—IV (Полтава, 1915—1916) П. Я. Гнедича;
«Материалы для этнографии Херсонской губернии» (Петроград,
1916) I. В. Бессараби A850—1921); «Жаворонок.
Собрание русских песней и пословиц подкарпатского народа»
(Ужгород, 1926) І. Біляка; «Казки та оповідання з
Поділля» (К., 1928) Μ. Левченка; «Звенигородщина з
погляду етнографічного та діалектологічного» (К-, 1928)
А. Ю. Кримського A871 —1942); «Українські народні
пісні Пряшівського краю» (Братіслава, 1958) Ю. Костюка;
«Українські народні пісні Східної Словаччини» (Пряшів,
1963) Ю. Цимбори та чимало інших. Для вивчення говірок
бачванських українців багато цінного матеріалу містять:
«Руски календар» (виходив у Р. Керестурі з 1920 по
1941 р.); тижневик «Руски Новини» A923—1941); «Швет-
лосц», І—III A952—1954); збірник пісень «Наша писня»,
І—III (Р. Керестур, 1953—1954) О. Тимка; тижневик
«Руске слово» (з 1945 р.) та ін.
Велику кількість цінного матеріалу для вивчення укра-
48
їнських народних говорів містять періодичні та серійні
видання: «Основа» (Петербург, 1861 — 1862); «Киевская ста-
рина» (К., 1882—1907; останній рік журнал виходив
українською мовою під назвою «Україна»); 155 томів
«Записок наукового товариства імені Шевченка» (Львів,
1892—1937); 40 томів «Етнографічного збірника
наукового товариства імені Шевченка» (Львів, 1895—1929); 22
томи «Матеріалів до українсько-руської етнології» цього ж
наукового товариства (Львів, 1899—1929, томи XI—XX
вийшли під назвою «Матеріали до української етнографії»,
а томи XXI—XXII — «Матеріали до етнології й
антропології); 11 річників краєзнавчого журналу «Подкарпатска
Русь» (Ужгород, 1923—1934); 11 випусків етнографічного
журналу «Літопис Бойківщини» (Самбір, 1931—1939);
4 річники журналу «Літературна неділя» (Ужгород, 1941 —
1944); 9 книг «Етнографічного вісника» (К., 1925—1929);
журнал «Народна творчість та етнографія» (виходить з
1957 р.) та ін.
На підставі різних етнографічних збірників та інших
записів М. Дурново у 1913 р. в Москві видав першу збірку
зразків розмовної мови з різних районів української
мовної території під назвою «Хрестоматия по малорусской
диалектологии». Тексти в цій хрестоматії подаються
різними транскрипціями на основі українського, російського,
латинського та польського алфавітів.
|
| Категория: Й.О. ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКИЙ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ (ВСТУПНІ РОЗДІЛИ) | Добавил: Blacklady (17.09.2009)
|
| Просмотров: 571
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
