Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 1 Пользователей: 1 Max
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГИ В УГОРЩИНІ а) Дослідження до кінця 40-их років § 27.
ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГИ
В УГОРЩИНІ
а) Дослідження до кінця 40-их років
§ 27. В кінці XIX ст. в Угорщині дослідженням з
слов'янської діалектології взагалі приділялося мало уваги, а
дослідженням з української діалектології поготів.
Українське трудяще населення Угорщини (закарпатці) терпіло
важкий національний і соціальний гніт. По відношенню до
української мови і взагалі української національної
культури тут застосовувалися репресивні заходи, спрямовані
на якомога швидшу мадьяризацію місцевого українського
населення (Закарпаття)81. Місцева українська
інтелігенція була майже повністю мадьяризована, кадрів, які б
могли вести дослідження місцевих українських говорів,
також майже не було. За ціле XIX століття в Угорщині,
власне, з'явилася друком лише одна стаття з української
діалектології Л. Чопея A856—1934) «Magyar szok а ш-
tenban» («Мадьярські слова в руській мові»)82.
Стаття ця з'явилась, очевидно, як своєрідна відповідь
на відому монографію Ф. Міклошича про слов'янізми в
угорській мові83. Л. Чопей розпочинає свою статтю
зауваженням, що угорська мова на слов'янські мови в межах
Угорщини взагалі впливала уже в пізніші часи. Про такий
вплив на закарпатські українські говори автор пише: «Так,
особливо в угорсько-руській (або рутенській) мові
спостерігаємо засвоєння численних угорських елементів, хоча
вони, наскільки я міг їх зібрати у цій своїй першій спробі,
ще не виявляють скільки-небудь надзвичайно великої
кількості (понад 400), але є дуже характерними щодо слово-
запозичувальної податливості рутенського народу чи, так
би мовити, сприйнятливості, бо між запозиченими
угорськими словами можна знайти і багато дієслів, тобто
таких слів, запозичення яких у переважній більшості ви-
81 Наприклад, після 1907 р. (після так званого закону Апоні)
до 1916 р. на Закарпатті були ліквідовані останні 34 змішані школи (де
частина предметів викладалася українською, а частина угорською
мовою), і всі школи Закарпаття стали угорськими. Угорські шовіністи
і їх прихвостні висміювали українську мову, називаючи її буковою.
82 Див. журнал «Nyelvtudomanyi közlemenyek», т. XVI A81),стор.
270—294.
83 Fr. Μ і k 1 о s і с h, Die slavischen Elemente in Magyarischen,
Wien, 1871. падків без потреби, як показують спостереження, звичайно
не відбувається84.
«Заслуговує на увагу й те, — продовжує автор, —- що
руська мова з угорської перейняла і окремі слов'янського
походження слова, що в мадьярськіи видозмінили свою
форму»85.
«Нарешті, цікаве явище, — читаемо в Л. Чопея, — що
від багатьох запозичених угорських слів руська мова уже
виділила декілька словотворчих елементів і починає
застосовувати їх у власних словах слов'янського
походження»86.
Після цих загальних зауваг Л. Чопей переходить до
аналізу фактичного матеріалу, який, як він пише, взято
із його власних записів та взагалі відомостей (знання)
про закарпатські говори та із праці Я. Головацького
«Народные песни Галицкой и Угорской Руси».
У статті розглядаються 423 мадьяризми. Щоб скласти
правильну уяву про принципи відбору матеріалу і взагалі
методи роботи автора, наведемо підряд всю першу сотню
визначених ним мадьяризмів: облокош — «скляр»; агар —
«гончак»; ад'іів — «гармата»; акіів — «міра місткості»;
алдомаш, одомаш — «могорич»; аллаш — «стоянка»; ан-
д'ол — «ангел»; анталаґ — «міра місткості»; арап* —
золото» (при порівняннях); арендаш — «орендар»; аршіів —
«лопата»; остолош — «столяр»; бані — «фамільярне
звертання до людей старшого віку»; бадоґ — «жерсть, посуд
з жерсті»; бадоґош — «бляхар»; баґарійа — «юхта»; ба-
ґив — «залишок невипаленого тютюну»; байусы — «вуса»;
байцскен'а — «помада»; байловати — «мучитися,
поневірятися»; боканчі, боґанчі — «черевики»; балта, балт'а —
«сокира»; бангова, банкока — «банкнот»; бановати —
«жалкувати, шкодувати»; бантовати — «чіпати»; бан'ас —
«гірник»; баратом — «мій друже, товаришу» (форма
звертання); бараччаґ — «товаришування»; барна, барнастый
— «коричневий»; баршан, баршун — «бархат»; бечело-
вати, бічаловати — «поважати»; бечеліш — «оцінка
(юридичний термін)»; бийкийвен — «мир, спокій» (у виразі
живе собі бийкийвен — «живе мирно»); бийл'іш —
«підкладка»; бийреш — «наймит»; бийрфа — «полудрабок»;
ft4 Л. Чопе й. Названа праця, стор. 270.
85 Там же.
8« Там же.
79
бет'ар — «бурлак, буян»; безеґ — «той, хто постійно з
кимось живе»; біка — «бугай»; беровати — «могти,, бути
в змозі», бер'іів — «сільський староста»; бетанґа —
«бешкетник»; бийзовати — «надіятися»; бізон' — «певно»: біз-
туш — «певний»; бочкіір — «постіл»; боднар' — «бондар»;
бугара — «хрущ, жук»; бойтар' — «підпасич»; бокрийта,
боґрийта, покрийда — «букетик на капелюсі, піджаку»;
бовт — «крамниця»; бовташ — «крамар, продавець»; бор-
газ — «повітка на винограднику»; бівньїй — «вільний, не
тісний (про одяг і т. п.)»; буділарош, буд'уларіш —
«гаманець»; бунда, буда — «шуба»; бінтетовати, бітетловати
— «штрафувати, карати»; бийнтетіш — «штраф»; ціфро-
ваный — «оздоблений, строкатий»; ціфрашак —
«строкатість»; ціґан'гал — «веретільниця»; цімбора — «товариш»;
цімер' — «тавро»; ціпив — «булка»: цівеґ, цівек — «кілок»;
цукор — «цукор»; цукрас — «кондитер»; цупоніти, цуп-
кати, цупнути — «чмокнути»; чаканош; чаловати —
«обманювати»; чаловка — «обманливий»; чапловати —
«продавати вино, пиво і т. п. на розлив»; чаповка —~
«міцна жердина за допомогою якої скріплюють кузов
воза при перевозці стовбурів дерев і т. п.»; чотурна —
«канал»; чардаш — «чардаш»; чендбізтош — «особа, яка
стежить за порядком»; чендешный — «спокійний, тихий»;
ченґетловати — «дзвонити»; чінґіів — «дзвоник»; чир'ати
— «міняти»; чіґа — «блок»; чіду, чідук, чідуча; чікіів —
«лоша»: чікоіи — «конюх»; чіпкія, чипкы — «бахрома»;
чіріз — «клей»; чіжмьі — «чоботи»; чизмадій — «чоботар»;
чонка — «обрізана, коротка люлька»; чевдир' —
«жеребець»; чуфаловати — «ганити, глузувати»; чуфиіаґ —
«глузування»; чутора — «мундштук»; чур' — «сіновал»; дараб
— «кусок, штука»; даріів — «сірий (про масть)»; дереш
— «колода, лава, до якої прив'язували винуватого при
тілесному каранні»; диномданом — вигук в піснях
(весільних і т. п.); доган, доган, довган — «тютюн»; дебен' —
«вид посуду»; духовка — «корок» і т. п.87 (про інші
визначені Л. Чопеєм мадьяризми можна довідатися з його
словника, де вони виділені курсивом, див. нижче).
Після розгляду 423 звичайних слів автор наводить ще
27 назв, домашніх тварин (зоонімів) (що даються в
залежності від масті і т. п.). Назви волів: бімбова, бодора —
«віл білої масті, але з. чорними рогами», бойта, чакова, чен-
87 J1. Чопей, Цитована праця, стор. 291.
80
ґеива — «віл білої масті з жовтими рогами»; факова —
«плямистий,-брудножовтої масті віл»; д'и°нд'и°ша, гед'еша,
кайла, кормоша, рендеша, сорвоиіа, сен'еша. сиайа, сівка.
вір'ага чи віраґа — «віл білої масті з білими рогами».
Назви коней: баршан, батор, бет'ар, буйдош, чіллої, чінош,
дереш, кедвеш, модар, шайов, шарго, сікро (цікро), тіізеш,
відам. Таким чином, Л. Чопей подає всього 450 мадья-
ризмів88.
Наведений матеріал показує, що автор статті, власне,
й не задумувався над питанням про типовість,
характерність та міру поширення того чи іншого мадьяризму в
закарпатських говорах. Складається враження, що його в
першу чергу турбував кількісний бік справи. Адже
абсолютна більшість (десь приблизно чотири п'ятих)
наведених вище (і взагалі поданих у статті) мадьяризмів
основному масиву українських закарпатських говорів зовсім
невідома. Призбирав їх Л. Чопей, видно, десь на Берегів-
щині, де українське населення все двомовне і де у зв'язку
з цим майже кожне угорське слово може потрапити в
український текст, а отже і в число мадьяризмів. Звичайно,
не випадковим є й те, що порівняно зовсім незначна
частина наведених у статті мадьяризмів супроводжується
текстуальними ілюстраціями із відомої збірки Я- Головаць-
кого.
Крім лексичних мадьяризмів, Л. Чопей вказує на
запозичення закарпатськими говорами суфікса -ш; йамаш від
ііама, боткаш від ботка*9.
Варте уваги зауваження автора про те, що більшість
майже із 50 запозичених угорських дієслів побутує також
(як запозичення) і в словацькій мові90.
Далі Л. Чопей групує розглянуті запозичення за
значенням. Він виділяє: 1. суспільно-політичну лексичну групу
B9 слів); 2. військову F слів); 3. знаряддя, господарство
і домашній посуд D0); 4. реміснича та торговельна
лексика (92) і 5. посади, заняття, чини C4). На думку
автора, побутова лексика запозичувалася закарпатськими
говорами через інтелігенцію91, що,- зрозуміло, лише частково
правильно.
Л. Чопей звертає увагу на те, що біля двох третіх
88 Там же, стор. 292.
89 Л. Чопе й, Цитована праця, стор 292
90 Там же, стор. 292.
91 Там же, стор. 292—293.
6
Ні
угорських запозичень у закарпатських говорах не
зазнали якихось істотних змін, і звідси робить взагалі
правильний висновок, що більшість із них була засвоєна
закарпатцями уже в пізніші часи92.
У кінці статті автор розглядає питання про
трансформацію угорських специфічних звуків у запозичених
закарпатцями словах. Небезінтересна для розуміння політичного
обличчя Л. Чопея і кінцівка статті: «Нарешті ще й те
потрібно відзначити, що приплив угорських елементів до
руської мови і тепер триває і таких нових слів із року
в рік все більше зростає»93.
У 1883 р. в Будапешті вийшов «Русько-мадярский
словарь» Л. Чопея. Вартість цього словника в тому, що це
була перша праця, яка познайомила наукову громадськість
із загальною картиною лексичного складу говорів
Закарпаття; як лексикографічний твір цей словник навіть для
свого часу стояв нижче середнього рівня. Особливо
недосконалим у ньому був український реєстр94. Засвідчувані
словником у закарпатських говорах мадьяризми (щоб
наочно підкреслити залежність цих говорів від угорської мови)
набрані іншим шрифтом, курсивом, у зв'язку з цим
словник Л. Чопея дає певну уяву про характер угорських
лексичних запозичень у цих говорах. Правда, автор далеко не
завжди об'єктивно і правильно оцінює факти. Так, чимало
слов'янских слів він зарахував до числа мадьяризмів. Напр.:
берь — «кладка», боднарь — «бондар», гаткь — «штани»,
дейжа чи дийжа — «лоханка, діжка», постав — «сукно»
та ряд інших. Ці слова, правда, є і в угорській мові, але
там вони слов'янізми. До числа мадьяризмів Л. Чопей
відносить і такі слова, які у закарпатські говори та в угорську
мову паралельно були запозичені з третього спільного
джерела (напр., лада — «скриня», «ящик» з німецької
мови; пор. нім. Lade).
Взагалі зауважимо, що в нашій спеціальній літературі
діяльність Л. Чопея оцінюється не зовсім правильно.
Правильно те, що він «теоретично обстоював і практично
застосовував руську мову Закарпаття»95, що він писав і
92 Там же, стор. 293.
93 Там же, стор. 294.
94 Див. також зауваження з цього приводу в «Курсі історії
української літературної мови» за редакцією І. К. Білодіда, т. І, К., 1958,
стор. 341.
95 Див. Курс історії української літературної мови, т. І, стор 336.
82
редагував шкільні підручники руською мовою і т. п. Але
при цьому слід розібратися, за яку саме «руську мову»
ратував Л. Чопей. Будучи виразниці прибічником рутен-
ства, Л. Чопей сприяв проведенню на Закарпатті політики
угорських буржуазних шовіністів денаціоналізації
українського населення. Практично це виявлялося в тому, що
він (щоб відмежувати Закарпаття від української
літературної мови Галиччини) намагався створити свою,
закарпатську, літературну мову, причому на базі однієї з
найбільш засмічених мадьяризмами групи закарпатських
говірок. Показовим у цьому відношенні є і сформульоване ним
завдання його словника: «Сесь словарь лемъ продовжЪня
пережихъ трудовъ, и має задачивъ полегшити нашымъ рус-
накамъ научитися по-мадярски (підкреслення Л. Чопея —
Я. Д.). Руський народъ любит свою в-bpy, но любить и
Мадярску краину и мадяровъ, и дуже ся радує тому, кедь
и його сыны знають помадярски»96. Не випадковим,
звичайно, є й те, що такий далекий від досконалого словник
одержав премію Фекейшгазі від Угорської королівської
академії наук.
У 1903 р. відділення мови та літератури Угорської
академії наук прийняло ухвалу про вивчення неугорських
говорів на території Угорщини. Під керівництвом славіста
акад. О. Ашбота була навіть організована редколегія серії
«Слов'янські діалекти Угорщини». Проте перший випуск
цієї серії, присвячений дослідженню фонетики вашгідегкут-
ського словінського говору97, виявився і останнім.
Дослідженню українських говорів було присвячено дві
невеликі монографії Ш. Бонкало (Bankalo S.) «Α rahoi
kisorosz nyelvjaras leiro hangtana» («Описова фонетика
рахівського малоруського говору») (Дєньдєш, 1910) та
М. Мункачі (Munkacsy) «Tot nyelvü rusznäkok Bäcs es Sze-
rem megyeben» («Руснаки з словацькою мовою в Бачван-
ському і Сремському комітатах») (Будапешт, 1913).
Крім цих двох монографій, у журналі «Nyelvtudomany»
з'явилося кілька невеличких статей, присвячених головним
чином аналізу окремих діалектних слів.
У період окупації Закарпаття фашистською Угорщиною
в Ужгороді в І941 —1944 рр. вийшло чотири річники літе-
96 Див. передмову до словника, стор XLIV—XLV.
97 Pavel Α., Α vashidegkuti szloven nyelvjaras hangtana,
Budapest, 1909.
6*
83
ратурно-краєзнавчого журналу «Літературна неділя», в
якому надруковано ряд невеликих статей про історію та
походження окремих діалектних (закарпатських) слів та
деякі інші питання українських закарпатських говорів і
т. ін. Наприклад, Е. Балецький тут опублікував «Самозвук
ö в бережскім говорі»98, «Євменій Сабов і наша
діалектологія»99, «Про болгаризми в наших говорах»160, «Одно
морфологічне явище»101 (де йдеться про форми
іменників колишньої -ъв- основи у закарпатських говорах) та ін.
У журналі «Зоря» Е. Балецький надрукував статтю «Ü
в чинадьовском говорі»102.
Ряд невеликих статей у «Літературній неділі»
опублікував К. Й. Галас: «Пару слов о словах»103, «Про
болгарські впливи на наші діалекти» 104 «Ще о болгаризмах»105,
«Осонь»106, «Народні назви частей ріки»107 та ін.
Публікували тут короткі замітки про окремі питання
закарпатських говорів і інші автори, зокрема Ф. М. Потуш-
няк, П. Міговк-Сніжник, Я. Стрипський, П. Яцко та ін.108.
|
| Категория: Й.О. ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКИЙ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ (ВСТУПНІ РОЗДІЛИ) | Добавил: Blacklady (17.09.2009)
|
| Просмотров: 394
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
