Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 1 Пользователей: 1 Max
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
б) Дослідження з української діалектології в Угорській Народній Республіці § 28.
б) Дослідження з української діалектології
в Угорській Народній Республіці
§ 28. На території сучасної Угорської Народної
Республіки є лише одне село Комлошка A0 км на північний
захід від міста Шарошпотока), мешканці якого в своєму
побуті користуються українською мовою (лемківською
говіркою). Проте, за свідченням Е. Балецького та інших
авторів, в Угорщині відзначається ряд сіл, представники
старшого покоління яких у певній мірі ще володіють
однією з південнокарпатських українських говірок,
пам'ятають молитви на церковнослов'янській мові (з україн-
98 Літературна неділя, річ. II, Ужгород, 1942, стор 222—224.
99 Там же, стор. 89—92.
юо Там же, III, стор 34—36.
ιοί Там же, стор. 168
102 Див.. «Зоря», 1944. Стаття вийшла і окремим відбитком.
ЮЗ Літературна неділя, II, стор 83—84.
104 Там же, стор. 258—259.
1°5 Там же, II, стор. 10—11.
106 Там же, III, стор. 74.
107 Там же, 107; IV, стор. 106—107.
і°8 Див. Бібліографію у першому томі нашого «Лінгвістичного
атласу українських народних говорів Закарпатської області УРСР»,
Ужгород, 1958 ською вимовою) (StSl, II, 346I09. Це свідчить, що
українських сіл чи сіл із змішаним українсько-угорським
населенням на території сучасної Угорщини ще й в недалекому
минулому було немало. Вважають, що частина цих сіл
виникла в XI ст., а, може, й раніше, інші поставали в пізніші
часи аж до XVIII ст.
Завідуючий кафедрою російської мови Будапештською
університету Е. Балецький працює над монографічним
дослідженням лемківської говірки с. Комлошка. Частина
розділів цього дослідження уже опублікована. Друкувати
монографію автор розпочав з розділу «О языковой
принадлежности и заселении села Комлошка» (StSl, II, 345—364).
Ε. Балецький зазначає, що перша згадка про село Комлош-
ку датується 1395 роком, що, виходячи з назви, першими
поселенцями тут були, очевидно, угорці. Проте, як
свідчить топонімія, тут досить рано з'явився і слов'янський
елемент (український, словацький). Після війн другої
половини XVII і початку XVIII ст. в село із Східної Словаччини
прибуває значна кількість українців та словаків. Приплив
українського населення у кількісному відношенні був,
очевидно, найбільшим, у результаті чого у селі врешті-решт
стабілізувалася українська лемківська говірка.
Через два роки автор друкує другий розділ
«Венгерские заимствования в лемковском говоре села Комлошка
в Венгрии» (StSl, IVr 23—46), який як доповідь був
виголошений на IV міжнародному конгресі славістів у 1958 р.
в Москві. У цій статті автор досліджує питання
морфологічного оформлення мадьяризмів, заміщення в них
угорських українськими звуками та подає список мадьяризмів,
що зустрічаються в описуваній говірці. Е. Балецький
приходить до висновку, що незважаючи на інтенсивну
двомовність, угорська мова не зробила майже ніякого впливу на
морфологію говірки. Інша справа по відношенню
словацької мови. Будучи спорідненою, словацька мова
(говори) виявила вплив не лише на лексичний склад,
фонетику, синтаксис, а й на морфологію говірки с Комлошка
(StSl, IV, 37).
Плідно працює Е. Балецький над дослідженням лек-
109 Див. також В Гнатюк, Русини Пряшівськоі епархіі і іх
говори. — ЗНТШ, т. XXXV—XXXVI, Львів, 1900, стор. 44, 47,
Α. Ρ et r о v, Pfispevky k historicke demografii Slovenska ν XVIII—XIX
stoleti. Praha, 1928, str 223-231
85
сики українських говорів. Він написав ряд ґрунтовних
праць, у яких на великому фактичному матеріалі і з
залученням широких порівняльних даних дослідив чимало
лексичних діалектизмів, зокрема закарпатських: «К вопросу
о значении и этимологии слова d'ug»ll0y «Из наблюдений
над значением и распространением слова d'ug» (StSl, III,
223—233); «Из словарного состава украинских карпатских
говоров» (StSl, IV. 399—404) (досліджуються діалектизми
badun'a, bouc, buz'ok, nadoloba, pantlyk—pantlyku, suk-
manyc, versan, voJL/tyty, zaholovanyty); «Из словарного
состава карпатських (украинских) говоров» (StSl, IV, 181 —
192) (досліджуються діалектизми bederlyc, bylybin', bun~
d'ux-ben'd'ux, bobaVka,bokorvan, bombuVka—bumbul'ka,cup-
lak, goul'a—gouja—gour'a, kosoryty s'a, otelep, trunno, su-
patys'a, tornosyty, zbür); «Венгерское kert в закарпатских
украинских говорах» (StSl, V, 247—265), «Fotl'ak» (StSl,
VII, 238—241); «Венгерское csulka—csurka» (StSl, VII,
367—371); «О путях заимствования украинским языком
термина antal» (StSl, VIII, 437—441), «О некоторых
венгерских заимствованиях в украинском языке. Венгерские
заимствования в произведениях Н. Л. Устиановича» (StSl,
IX, 337—386) (досліджуються діалектизми балта, бекеш,
ватас, вать, ґазда, гляба, дуган, куртий, лаба, ланц, леґінь,
маржина, на-гир, пугарчык, пушка, теметів, тирх, тромбета—
трумбета, хосен, цундравий, шарканці, ярок)у «Об одном из
названий слоенного пирога у славян» (StSl, X, 1—20). У
восьмому томі «Studia Slavica» він подав досить
докладний огляд діалектологічних досліджень працівників
кафедри української мови Ужгородського державного
університету (StSl, VIII, 1—27).
Досить широко український лексичний, у тому числі і
діалектний, матеріал використовує акад. Іштван Кніежа
(Kniezsa Istvan) A898—1965) у своїй ґрунтовній
двотомній праці «А magyar nyelv szlav jövevenyszavai»
(«Слов'янські слова, запозичені угорською мовою») (Будапешт, 1955).
В архівах Будапешта зберігається чимало українських
(закарпатських) писаних пам'яток, що дає широкі
можливості для досліджень з історичної діалектології. І це
угорські славісти-україністи успішно здійснюють. Е. Балецький
дослідив лемківську пам'ятку 1666 р., написану в м. Збо-
и° Див. Eludes slaves et roumaines, vol I, fas 2, Budapest, 1948,
ctop. 106—111.
Bö
рові (Південна Лемківщина) (StSl, II, 373—381), а також
Єгерський рукописний ірмологіон кінця XVII—початку
XVIII ст., що має виразні риси лемківських говірок (StSl,
IV, 293—323). Разом з істориком Й. Перені Е. Балецький
подав докладний палеографічний та мовний опис
української (закарпатської) грамоти 1674 р. Софії Баторі111.
Успішно працює в галузі української історичної
діалектології також Л. Деже (Läszlo Dezso). Він підготував
докладне дослідження про мову закарпатських пам'яток
XVI—XVIII ст., яке в 1958 р. успішно захистив (у
Будапештському університеті) як кандидатську дисертацію.
Окремі частини цього дослідження у вигляді статей
опубліковані: «Урбариальные записи с Мараморошской Верхо-
вины (Материалы к исторической диалектологии
закарпатских украинских говоров)», де описав урбаріальні записи
1771 р. з верховинських сіл Ізки, Верхній Студений, Рикі-
ти, Тюшка, Річка, Келечин та Буковець сучасної
Закарпатської області (StSl, III, 235—260); «Oroszvegesi Mihaly
müveinek nyelverol» («Про мову творів Михайла Оросви-
гівського»I12; «К вопросу о венгерских заимствованиях в
закарпатских памятниках XVI—XVIII вв.», де
розглядаються питання фонетики угорських елементів у
закарпатських пам'ятках та питання періодизації запозичень (StSl,
IV, 71—96). У другій частині цього дослідження автор
класифікує виявлені в описуваних пам'ятках мадьяризми за
певними групами, розглядає деякі питання словотвору і
подає їх словник (StSl, VII, 139—176).
Як 26-ту публікацію бібліотеки Будапештського
університету Л. Деже видав «А kärpataljai hivatalos iräsbeliseg
emlekei» («Пам'ятки ділового письменства Закарпаття»)
(ротапринт, 111 сторінок), що становить собою збірку
(хрестоматію) урбаріальних записів XVIII ст. з 19 сіл
різних районів сучасної Закарпатської області (стор. 15—
101). До цієї хрестоматії додано «Таблицю правопису»
(стор. 102) та словник засвідчуваних у тексті діалектизмів
(стор. 103—109). Оскільки всі урбаріальні записи і
змістом, і навіть текстуально близькі (це відповіді селян на
дев'ять запитань, що стосувалися їх повинностей перед по-
міщиком-кріпосником), то ця хрестоматія дає змогу про-
m й. Перени — Э. Балецкий, Украинская грамота Софии
Батори 1674 г., StSl, V, стор. 75—104.
И2 Див. Különlenyomat а Filologiai Közlöny IV. evf. 2 szämäbol,
Budapest, 1958, 336—346.
Я7
водити синхронне дослідження (навіть у лінгвогеографіч-
ному аспекті) закарпатських говорів у їх стані в другій
половині XVIII ст. Дуже було б важливо, щоб автор у
майбутньому продовжив публікацію таких матеріалів.
У цьому ж 1965 р. у Будапешті Л. Деже видав досить
велику працю D70 сторінок) «Материалы к словарю
закарпатской литературы XVI—XVII вв. (Мікровидання
Бібліотеки Угорської Академії Наук), що ставить собою в
українському (і, здається, взагалі в слов'янському)
мовознавстві першу спробу обласного (регіонального)
історичного словника.
|
| Категория: Й.О. ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКИЙ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ (ВСТУПНІ РОЗДІЛИ) | Добавил: Blacklady (17.09.2009)
|
| Просмотров: 228
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
