Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 1 Пользователей: 1 Max
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
б) Дослідження з української діалектології в Польській Народній Республіці § 24.
б) Дослідження з української діалектології
в Польській Народній Республіці
§ 24. Успішно розробляються питання української
діалектології в Польщі і в післявоєнний період; довоєнні
традиції не лише збереглися, а й укріпилися та помножуються.
Коло мовознавців, яких цікавлять проблеми української
діалектології, помітно розширилося за рахунок молоді.
В. Курашкевич в 1954 р. у Варшаві видає синтетичну
працю «Zarys dialektolögii wschodnio-siowianskiej z wybo-
rem tekstow gwarowych», яка ось уже понад десять років
використовується як підручник для студентів-полоністів,
русистів та славістів у польських університетах. Праця
написана з урахуванням найважливіших давніх і сучасних
досліджень з східнослов'янської діалектології. У кінці
книги подано чотири карти: «Східнослов'янські мови і
наріччя», «Південноросійське наріччя разом з суміжними се-
редньоросійськими говорами», «Наріччя білоруської мови
і суміжні російські говори» і «Наріччя української
мови». У 1963 р. вийшло друге, перероблене і доповнене
видання ЦІЄЇ КНИГИ.
Продовжує В. Курашкевич досліджувати й окремі
проблеми української діалектології на матеріалі, зокрема,
підляських та холмських говорів. З цих праць можна
назвати «Rozwoj 'а па tle dyftongow і palatalizacii w dawnych
gwarach ruskich Podlasia і Chefmszczyzny»19, «Najwazniej-
sze zjawiska j§zykowe ruskte w gwarach migdzy Bugiem і
Narwi^»20; «Szkic polonizuj$cej si§ ruskiej gwary archaicz-
nej w Dratowie pod L§czn^»21, «Ukrainska dyspalatalizacja
w gwarach podlaskich»22. Ця остання праця становить
особливий інтерес, оскільки в ній методами лінгвістичної
географії на матеріалах підляських говорів досліджується одне
з найважливіших і найскладніших питань фонетики укра-
19 Див. Studia ζ Filologii Polskief i Stowianskiej, III, Warszawa,
1958, str. 211—241.
20 Див. Sprawozdania ζ posiedzien Komisji J^zykowei Towarzystwa
naukowego Warszawskiego, XXXI, Warszawa, 1938, str. 104—120.
2i Див. Slavia Occidentalis, t. XVII, Poznan, 1947, str. 139—152.
22 Див. Ζ polskich studiow slawistycznych, Seria 2, Jezykoznawstwo,
Warszawa, 1963, str. 23—37.
57
їнської мови — питання диспалаталізації приголосних
перед давніми є та і.
Автор зазначає, що у підляських українських говорах,
які знаходяться на західній окраїні української мовної
території (на польському і білоруському мовних погра-
ниччях), збереглися різні архаїчні стадії розвитку процесу
української диспалаталізації приголосних перед є, і (напр.
(несе — носити). Архаїчні підляські говори, на думку
В. Курашкевича, яскраво вказують на генезу та шляхи
розвитку диспалаталізації перед є, і — явища, яке досі ще
не має одностайного пояснення.
Серед названих говорів щодо розвитку
диспалаталізації приголосних перед є, і автор називає такі
найважливіші моменти:
а) напівм'які приголосні перед давніми є, і (тобто
середні між нормальними українськими твердими
приголосними перед старими є, і типу несе — носити і м'якими
типу вйн'іс, т'істо, с'їно) у говірках околиць Замостя, Білгорая
(над Сяном): серп, н'ёбо, сівий, н:їва, рушн-'ік, п-іунчч.
б) ствердіння губних приголосних перед давнім і
секундарним є, при збереженні м'якості іншими приголосними
перед є та повної м'якості перед і (говірки району Страб-
ля — біля білоруського пограниччя — і говірки району
Лечна і Радзинь — біля польського пограниччя: попел,
межа, од т'ёбе, од мене, с ело, п'ісок, мітла.
в) повна палаталізація приголосних перед є, і на
білоруському пограниччі: св'ечка, м'ёс'ец, в'ез'ё, поум'їсок.
г) диспалаталізація всіх приголосних перед є при
збереженні їх м'якості перед і (говірки району Нарев, Гай-
нівка): темно, по серед'їні, вйвед'і кон'і, зроб'їл вел'ік'і
двери.
д) диспалаталізація перед секундарним є з ненаголо-
шеного дифтонга іе (<ть) та в ряді випадків ненаголоше-
ного 'а після палатальної приголосної: метла (<міетла),
песок, беда (але в л'іес'і, на воз'і); дёсец', двацец' (говірки
району Біловежі, Холма та ін.);
є) ствердіння всіх приголосних перед є, і: стина, вида,
на лавци, темно в хати (говірки району Парчева);
є) повна чи часткова диспалаталізація поширюється
лише на передньоязичні т, д, н, меншою мірою на с, з
перед / (давнім і секундарним і навіть перед наголошеним
дифтонгом іе); губні ж п, б, в, м тут у таких випадках
58
звичайно зберігають м'якість (говірки між Бельськом і
Гайнівкою та Волчинем) та ін.
Проаналізувавши всі ці матеріали, В. Курашкевич
визначає відносну хронологію перерахованих вище моментів
диспалаталізації приголосних у підляських говорах.
Напівм'яка вимова приголосних перед і, є в окраїнних говірках
над Сяном (пункт а) є глибоким архаїзмом ще з
доісторичних часів. Власне, це є вихідним пунктом розвитку
палаталізації і диспалаталізації на Підляссі. Згодом напівм'яка
вимова посилювалася і фонологізувалася. У результаті
цього постало три ряди приголосних: тверді п, т, с, напівм'які
п\ τ-, с і м'які п\ т\ с. Середній ряд, тобто напівм'які
приголосні, легко підпадали асиміляції або до твердих, або до
м'яких фонем. Асиміляція до твердих фонем була
природною українською тенденцією. Асиміляція ж до м'яких фонем
могла постати і під білоруським чи польським впливом (як
загальна фонетична тенденція).
Найлегше реалізувалася тенденція до диспалаталізації
перед є губних приголосних. Охопила вона всі підляські
говори і просунулася найдалі на північ у перехідних
українсько-білоруських говорах. Передньоязикові приголосні
перед є та всі приголосні перед і виявляли певний опір цій
тенденції (пункт б).
У результаті дальшого посилення тенденції
диспалаталізації перед є, крім губних, стверділи також
передньоязикові. У позиції ж перед і у цей час ще зберігалася тенденція
до палаталізації (пункт г).
Диспалаталізація перед є розвинулася на Підляссі уже
після зміни 'а>е та заміни ненаголошеного дифтонга іе^>е
(пункт д).
Диспалаталізація всіх приголосних перед і розвинулася
ще пізніше, після заміни наголошеного дифтонга іе на і
(пункт є).
Найпізніше на Підляссі поширилася диспалаталізація
приголосного л у сполученнях ле, лі.
Українська тенденція диспалаталізації приголосних на
південному Підляссі уже згасла і не виявляється як
фонетична тенденція. У говірках же північного Підлясся (на
північ від Бугу) це ще діюча тенденція — поширюється
вона головним чином на передньоязикові (пункт є).
Підсумовуючи все, В. Курашкевич приходить до
висновку, що до обох діаметрально протилежних точок зору на
питання диспалаталізації приголосних в українській мові —
59
і О. О. Шахматова (що диспалаталізація розвинулася
одночасно як перед є, так і перед і після попередньо сильно
розвинутої палаталізації), і С. Смаль-Стоцького (що
українська вимова nese—nosi/ty є архаїзмом ще з
праслов'янського періоду) — слід ставитися критично23.
Проф 3. Штібер продовжує досліджувати північнолем-
ківські говори. З найважливіших його післявоєнних праць
на цю тему слід відзначити двотомну монографію «Торопо-
mastyka Lemkowszczyzny» (Лодзь, 1948—1949) та «Atlas j§-
zykowy dawnej Lemkowszczyzny», останній (восьмий)
випуск якого вийшов 1964 р. На підставі атласу північнолем-
ківських говорів 3. Штібером написано ряд цінних статей,
зокрема про систему лемківського вокалізму (Slavia,
XXIX, 207—211) і консонантизму24 та інших. Оскільки
на території північної Лемківщини відбулась необоротна
зміна населення (після другої світової війни частину
лемківського населення було переселено в західні області
Польщі, а частину на основі польсько-радянської угоди
1944 р. — в УРСР) і тепер уже не буде можливостей
проводити якусь значну роботу, яка б істотно поповнила
відомості про цей цікавий і важливий у діалектному
відношенні район поширення української мови, то лемківський
атлас 3. Штібера разом з іншими його працями,
написаними на підставі матеріалу атласу, назавжди залишиться
найбільш докладною працею про північнолемківські
говори.
Проф. К. Дейна 1957 р. у Вроцлаві опублікував багату
матеріалами і цікаву важливими і цінними
спостереженнями монографію про говірки Тернопільщини «Gwary
ukrainskie Tarnopolszczyzny». До цієї монографії додано
вісім карт з 64 ізоглосами фонетичних та морфологічних
явищ на досліджуваній території. Цінним дослідженням
лексики говірок південно-східної Тернопільщини є
згадувана вже (див. § 19) праця «Leksykalne zroznicowanie gwar
w Zaleszczyckiem» (RKJ,V, 77—129).
Плідно працюють у галузі української діалектології і
представники молодої генерації польських мовознавців,
зокрема М. Лесюв, М. Кондратюк, Я. Рігер, М. Юрковський,
В. Струмінський та ін., які опублікували цікаві описи
окремих говірок, ряд розвідок з історичної української діа-
23 Див. Там же, стор. 37.
24 Див. Studia Linguistica jn honorem Thadaei Lehr-Spfawinski, War-
szawa, 1963, str, 3Ί3—Θ19.
60
лектології, ономастики тощо. Важливішими з них є опис
говірки переселенців з"с.-Стара Гута Бучацького повіту
(південно-західна ТернопільщинаJ5 та опис системи
словозміни української говірки села Коденець (Annales Univer-
sitatis Marie Curie-Sklodowska, Lubliin, 1959, vol. XIV,
1, Sectio F, стор. 1 — 15) M. Лесюва. Цей же дослідник описав
мову духовної грамоти Стефана Уса від 8 серпня 1648 р.
з Холмщини, опублікувавши при описі і текст самої
грамоти26. М. Кондратюк надрукував докладний опис
вокалізму українсько-білоруських говірок Гайнівського повіту
(південно-східна Білосточчина, ПольщаJ7, в якому
зазначив, що в описуваних говірках на місці давнього о у ново-
закритих складах поряд з дифтонгами уо, уі уу та
монофтонгами у, 'у, і (у тих самих говірках і в тих же мовлян)
часто виступає звужене о (о·J8. Це нове спостереження
досить важливе для вияснення загального процесу
розвитку давнього о у новозакритих складах в українській
мові взагалі.
Багато уваги польські дослідники (у тому числі і
молодша генерація) приділяють проблемі
українсько-польських мовних взаємозв'язків та контактів. Наприклад,
М. Лесюв описав полонізми в українській говірці с. Коле-
ховиці Любартівського повіту (Люблінщина, ПольщаJ9.
Про українізми в польській мові писав Б. Струмінський^0.
Дуже важливим щодо вивчення українсько-польских
мовних взаємозв'язків є лінгвістичний атлас Люблінщини,
працю над яким розпочали співробітники кафедри
слов'янської філології Люблінського університету імені М. Кюрі-
Склодовської під керівництвом проф. П. Смочинського. У
1965 р. в Любліні П. Смочинський опублікував питальник
цього атласу «Kwestionariusz do atlasu gwar Lubelszczyz-
ny», який має 2560 питань в основному реєстрі і 105 в
додатку.
25 Micha 1 tesiow, System fonetyczny gwary hutnianskiej (RKJ
V, 131—153); його ж Uwagi о fleksji і skladni gwary hutnianskiej
(RKJ, VI, 95-112).
26 Μ і с h а 1 tesiow, Jezyk testamentu pisanego w Chelmie ζ
1Θ48 roku (SOr, XII, — 465—471).
27Michal Kondratiuk, Wokalizm bialorusko-ukrainskich
gwar powiatu hajnowskiego (SOr, XIII 339—356).
28 Названа праця, стор. 340.
29 Див. Jezyk polski, XXXVIII A958), стор. 362—369.
30 Див. Poradnik jezykowy, zeszyt 9A94) A961), стор. 400—407,
zeszyt 10A95) A961), стор. 461—470.
61
У мережу населених пунктів цього атласу входитимуть
як польські, так і українські села, причому у східних
районах за село найбільш відповідне для дослідження
(внесення в мережу атласу) буде таке, в якому перед
першою світовою війною переважали православні, які в
побуті розмовляли по-українськи31. Метою питальника і
атласу Люблінщини є збір таких найрізноманітніших
лексичних та граматичних матеріалів, на підставі яких можна
було б досліджувати не лише сучасний стан говорів цієї
території, а й розв'язувати різні проблеми історичного
характеру мовних стосунків на Люблінщині, зокрема й такі,
як первісний обшир малопольських і мазовецьких
діалектів, найдавніший можливий історичний обшир українських
говорів, мовні сліди колишніх політичних та
адміністративних поділів, сліди різних міграцій (німців, голландців,
італійців, угорців, литовців) та ін.32.
|
| Категория: Й.О. ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКИЙ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ (ВСТУПНІ РОЗДІЛИ) | Добавил: Blacklady (17.09.2009)
|
| Просмотров: 259
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
