Сікстинська Мадонна
Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?
Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів,— перед тобою клонюсь тоже.
О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя — не казка, ні!
І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно — тут, на полотні.
Коментар
Своє
захоплення жінкою-матір'ю, безсмертним полотном «Сікстинська мадонна»
І. Франка висловив у формі сонета. У Мадонні поет вбачає богиню,
«райську рожу», і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій —
поклониться, як богині. Краса Мадонни не казкова, а земна — щира,
добра, ніжна. А справжнє мистецтво, яким є картина «Сікстинська
мадонна», — вічне.
| 