Безмежнеє поле в сніжному завою.
Безмежнеє поле в сніжному завою.
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Неси ж мене, коню, по чистому полю.
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
Коментар
У
вірші «Безмежнеє поле...» І. Франко змальовує алегоричну картину життя
— «безмежного поля», досить суворого — «в сніжному завою» (уборі).
Ліричного героя мучать «болі» — життєві негаразди. Єдиний товариш — це,
можливо, поетичний талант, який може дати розраду, допомогти подолати
відчай і жаль. Тому поет устами ліричного героя просить дати йому
«обширу й волі» — свободи для творчості. Як і кожна алегорична картина,
ця може бути прочитана й по-іншому.
|