Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
ПРАСЛОВ'ЯНСЬКІ ІНТОНАЦІЇ ТА ЇХ ВІДБИТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ §1
У праслов'янській мові, як, очевидно, і в індоєвропейській
прамовН-наголос був музикальним, тобто наголошений склад
виділявся серед ненаголошених перш за все зміною висоти тону. На
довгих голосних, дифтонгах і дифтонгічних сполуках розрізнялися
два види інтонації (рухів тону): висхідна, або акутова (лат. асйіиз
«гострий»), що характеризувалася піднесенням тону, і спадна, або
циркумфлексова (лат. сігкшпїіехиз «загнутий»), що
характеризувалася спадом тону. Перша позначається знаком ', друга —
знаком *~\
Висновок про наявність у праслов'янській мові двох видів
інтонацій був зроблений внаслідок зіставлення східнослов'янських
повноголосних форм. Російські і українські береза, ворона, колода,
корова і т. п., з одного боку, і берег, ворон, голос, золото і т. п., з
другого,— свідчать про двояку інтонацію сполук іог{, іоіі, іегі,-
іеіі у праслов'янській мові. Інтонація, на яку вказують слова типу
ворона (з наголошеним другим голосним повноголосся), названа
висхідною, або акутовою, а інтонація, на яку вказують слова типу
ворон (з наголошеним першим голосним повноголосся), названа
спадною, або циркумфлексовою.
У сучасних слов'янських мовах праслов'янські інтонації відбиті
по-різному. У сербохорватській мові акутовій інтонації відповідає
коротка спадна інтонація ("), у словенській — довга висхідна
інтонація ('), у чеській — довгота ('). На місці циркуфлекса в
сербохорватській і словенській мовах знаходимо довгу спадну
інтонацію (^), у чеській — короткість.
У литовській мові слов'янському акуту відповідає спадна
інтонація ('), а слов'янському циркумфлексу — висхідна (~). Усі ці
відповідності добре ілюструють наведені нижче приклади:
330
псл.
* уогпа
*Ьегта
* збігла
* когуа
* УОГПЬ
* Ьег?ь
* ?огсіь
укр.
ворона
береза
солома
корова
ворон
берег
город
с-х.
врйна
бреза
слйма
крива
вран
брег
град
СЛОВЄН.
угапа
Ьгега
5Іагпа
кгауа
угап
Ьге?
?гасі
ч.
угапа
Ьгіга
8Іата
кгауа
угап
Ьгеп
Ьгасі
ЛИТ.
уагпа
Ьетіав
кагуб
уагпаз
^агсіаз
Двояку інтонацію в праслов'янській мові мали не тільки
дифтонгічні сполуки іогі, іоіі, і:егі, іеіі, але й огі, оіі, егі, еіі; іьгі,
іьіі, іьгі, іьіі, а також рефлекси індоєвропейських дифтонгів оп,
ап, от, ат (> §), еп, ет (> є), на що виразно вказують свідчення
сучасних слов'янських мов і мови литовської, пор.:
псл. *6гс11о— укр., рос. рало, с.-х. рило, словен. гаїо, ч. гайіо,
лит. агкіаз;
псл. *61коть — укр. лакомий, рос. лакомий, с.-х. лаком,
словен. Іакот, лит. аікапаз «голодний»; ,
псл. *бгзі'ь — укр. ріст, рос. рост, с.-х. раст, словен. г§зі;
псл. *61кьіь — укр. лікоть, рос. лдкоть, с.-х. лйкат, словен.
Іакаі, ч. Іокеі;
ПСЛ. *2ЬГПО — уКр. ЗІрНО, С.-Х. ЗРНО, СЛОВеН. 2ГПО, ЛИТ. гІГПІЗ
«горох»;
псл. *у'ь1па — укр. вовна, с.-х. вуна, словен. убіпа, лит. уііпа;
псл. *(іьі?ь — укр. довгий, с.-х. дуг, ч. (НоиЬу, лит. іІ?аз;
псл. *уь1кь — укр. вовк, с.-х. вук, словен. убік, лит. уіїказ;
ПСЛ. *2ЬІІЬ •
лит. ?е!іаз;
Мьі^ь
укр. жовтий, с.-х. жут, словен. гбіі, ч. гіиіу,
- укр. діал. довг «борг», с.-х. дуг, словен. (І6І?,
псл.
ч. A1 иЬ;
псл. *ріь або *§іу — укр. діал. утка, с.-х. утва, лит. апііз,
лат. апаз (род. апаііз) «качка»;
псл. *2^іь — укр. зять, с.-х. зет, словен. геі, лит. гепіаз;
псл. *2§Ьь — укр. зуб, с.-х. зуб, словен, 2§Ь, ч. гиЬ, лит. йаітіЬаз
«гострий кут, край», гр. усЗм-Ф05 «кілочок», д.-інд. ]атЬЬаН «зуб,
паща»;
псл. *т?зо — укр. м'ясо, с.-х. месо, словен. тезб (з тезо), ч. тазо,
д.-інд. татзат.
Як показують наведені вище приклади, в українській мові
праслов'янські акутова і циркумфлексова інтонації, крім слів з
повноголоссям, розпізнаються також і в словах з колишніми огі, оіі, які
на східнослов'янському грунті змінилися в гаі, Іаі при акутовій
інтонації і в гоі, Іоі (укр. переважно гіі, Ні) при циркумфлексовій
інтонації.
З двоякою інтонацією в праслов'янській мові вживалися також
рефлекси індоєвропейських дифтонгів аи, ои (> й), еі (>' і), пор.:
331
псл. *й]Ь — укр. вуй, вуйко, с.-х. $/й/с, $/ац, лит. ауупаз,
і.-е. *аиіо-;
псл: *с!гїї§ь — укр. друг, с-х. дрдг, словен. сігйд, ч. сігиЬ, лит.
гігаи?аз;
псл. *зисЬь — укр. сухий, с.-х. с$х, словен. зОЬ, лит. заизаз;
псл. *зііо—укр. сито, с.-х. сито, словен. зїіо, ч. зііо, лит.
зіеіаз; #
псл. *кґїЛгь— укр. кривий, с.-х. крив, словен. кгТу, ч. кгіуу,
лит. кгеї'уаз.
Рефлексові індоєвропейських дифтонгів аі, оі (> є) у
праслов'янській мові була властива переважно циркумфлексова інтонація,
пор.:
псл. *уекь — укр. вік, с-х. век, словен. у$к, ч. у§к, лит. уіеказ
«сила, життя», і.-є. *цоік-;
псл. *зуєіь.—укр. світ, с-х. світ, словен. зубі, ч. зуіі, і.-є.
*ки0іІ-; \
псл. *зпе?,ь — укр. сніг, с.-х. сніг, словен. зпб?, лит. зпіе^аз,
гот. зпаі\уз, і.-є. *5поІ§нЬ-, але, наприклад, псл. *репа —укр.
піна, с.-х. пена, словен. репа, ч. репа, діал. ріпа, лит. зраіпб «смуга
піни».
Рефлекси індоєвропейських довгих монофтонгів у
праслов'янській мові, як правило, мали акутову інтонацію, пор.:
псл. *таіі — укр. мати, с.-х. мати, словен. таїі, ч. таіі, лит.
тбіе «жінка», лат. таіег «мати», д.-інд. таіа «мати», і.-є. *та!е(г);
псл. *(Ші — укр. дати, с.-х. дсіти, словен. (Ші, ч. (Ші, лит. сійоїї,
д.-інд. (іасШі «дає», и-є. *с!б-;
псл. *Ьгаігь — укр^ брат, с.-х. брйт, словен. Ьгаі, лит. Ьгбііз,
лат. ігаіег, д,-інд. ЬЬгаїа, і.-є. *ЬЬгаіег;
псл. *зШі —* укр. стати, с.-х. стати, словен. зіаіі, ч. зШі $е
«статися», лит. зібіі «стати», лат. зіб «стою», і.-є. *5Іа-;
псл. *уега — укр. віра, с.-х. вера, словен. уега, ч. уіга, лат. уегиз
«справжній, правдивий, вірний», і.-є. *це-;
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 234
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
