ПІЗНІШІ ФОНЕТИЧНІ ЗМІНИ § 75. Перехід [о], [є] в [і]. - 1 - ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА - Підручники, навчальні посібники - Краткие содержания произведений. Підручники, посібники. - Бесплатная электронная библиотека FreeLib
Четверг, 27.11.2014, 12:20
Логин:
Пароль:
Меню сайта
Скачать бесплатно
Статистика

Онлайн всего: 18
Гостей: 16
Пользователей: 2
Kristinhale, aggrprcrryiygb
Яндекс цитирования
Главная » Статьи » Підручники, навчальні посібники » ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА

ПІЗНІШІ ФОНЕТИЧНІ ЗМІНИ § 75. Перехід [о], [є] в [і]. - 1
Еволюція етимологічних [о] та [є]
в [і] становить одну з найважливіших специфічних рис українського
вокалізму. Подовжених [6] та [є], що розвинулися з етимологічних
[°ІГН Ще на давньоруському грунті внаслідок занепаду  
зредукованого в наступному складі, українська мова не зберегла. В  
переважній частині її говорів відповідно до [б] й [є] незалежно від їх
позиції в слові вживається те^іер голосний^!]. Він* становить норму-
і сучасної української літературної мови. Проте деяким українським
говорам властиві інші відповідники цих голосних. Так, у західно-
волинських говорах відповідно до [є] послідовно чується голосний
[і], а відповідно до [о] — не тільки [і], а й [у] та [и]: [піч], [стіл],
[етил], [бати'г] , [хло'пцуу], [столу'у]; у надсянських говорах на
місці давнішого [є] звичайно вимовляється голосний переднього
ряду [іі]: [н'ус], [т'у'тка] — літ. ніс, тітка; на місці [б] в тих же
говорах здебільшого вживається [і}, однак в окремих з них часто
и
виступає й [о], [о], [у] або й [ьі]: бік, міст, сніп; бок, мост, сноп
У У У *
[бок], [мост], [сноп]; бик, мист, снип; бик, мьіст, сньїп; у марамо-
роських та ужанських говорах Закарпаття відповідно до [о] й [є]
теж вимовляється [и], а в боржавських [іі]: [муст], [бук], [ло'кут],
[муст], [бук], на [с'ум] — літ. міст, бік, лікоть, на цім 349.
У північноукраїнських говорах відповідники давніх [6] та [є]
розрізняються звичайно в залежності від наголосу. У ненаголоше-
ній позиції поширені в них [о] та [є], а в наголошеній — дифтонги
різного типу, чи, може, точніше—неоднорідні голосні: [іе],
[06], [иТ], [йу], [йї], [ио], [ие], [ии], [иі]. Неоднорідний голосний
[іе] розвинувся з [є], в наступному складі після якого втратився
зредукований переднього ряду [ь]: [піеч], [ш'іес'т'], але [о'сен'],
[ка'мен']. Неоднорідні голосні [йб], [06], [йу], [йі], що  
характеризуються послідовною лабіальною артикуляцією в їх першій частині,
розвинулися з [є], в наступному складі після якого втратився  
зредукований заднього ряду, що в процесі занепаду не тільки вплинув
349 Див.: ҐІавлюк М., Робчук /. Фонологічні системи українських говірок
Румунії.— В кн.: Праці XII республіканської діалектологічної наради. К.,
1971, с. 117.
273
на подовження [є] попереднього складу, а одночасно й викликав
його лабіалізацію: [н'уос], [н'уес], [н'уис], [н'уіс]-<- нєсь-<-нєсль;
[с'убл], [с'уіл], [с'уйл], [с'уіл]^сєль,[т'убтка], [т'^Ітка], [т'уитка],
[т/уїтка], але [по'пел]. Неоднорідні голосні [йо]$ [йе], [и^, [ш}
розвинулися з [б], після якого в наступному складі занепав  
зредукований [ь] чи [ь]: [вуоз], [вуез], {вуиз], [вуіз] «<- возь; [снуоп],
(снуеп], [снуип], [снуіп] -є- снопь; [куон'], [куен'], [куин'], [куін']-«-
конь; [муоі], [муеі], [мущ], [муіі] -«- мо]ь, але [возки1], [костки1].
Відповідно до [б], [є] в деяких північних говорах вимовляється
в наголошеному складі [и] або [у]: вуз, снуп, муст, пустка, бук,
[н'ус], жунка, [т'утка], вун, [кун']; виз, снип, мист, кишка, бик,
вин, [кин'], жинка, титка.
У деяких північних з походження українських говорах  
Воронезької області, що довгий час розвивались відірвано від інших
генетично споріднених з ними діалектів, на місці [б] вимовляються
[ие], [иу], [ий], [є], [у]350, а зрідка, крім у позиції після губних та
сонорних [1], [г], також [ує] ш: туек, двуер, кует (тік, двір, кіт);
снуип, двуир, вуил, муист (сніп, двір, віл, міст); вуужки, багато
кудз, рогуджка, (віжки, кіз, рогіжка); гвоздкеу, кіт, вйлхи, рідниі,
рід (гвоздків, кіт, вільхи, рідний, рід); етил, нич, на той бик;
квен'', ствег (кінь, стіг).
!На підставі рефлексів [б], [є] в північноукраїнських говорах,
а також і в деяких південно-західних можна припустити, що  
еволюція [б], [є] в [і] відбувалася через стадію їх дифтонгізації, або  
утворення неоднорідних голосних з відмінною артикуляцією на першому
і другому етапі їх вимови.
Голосний [є] перед колишнім складом з [ь] через стадію Це},
що артикуляційно зближувала його з [є], розвинувся, як і [є],
в монофтонг [і]: [п'ечь]-> [п'еч'] -> [п'іеч']-> [піч]. Найдавніші  
староукраїнські пам'ятки засвідчують голосний [і] на місці давнього
[є] в* такій позиції з другої половини XIV ст.: шистьдесАать
(Р., гр. 1359, 10), шистьцмтого (гр. 13§6, 12), шисть (гр. 1393, 52).
Беручи до уваги, що писемні пам'ятки відбивають фонетичні явища
з деяким запізненням, можна думати, що в південних говорах  
української мови звук [є] змінився в [і] у новому закритому складі,
який утворився після занепаду [ь] в наступному, не пізніші ^другої
'половини ХІЇІ — першої половини XIV ст. Північних говорів  
процес зміни [є] в [і] у цій позиції, крім окремих західноволинських та
брестських, не охопив, тобто голосний [є] з [є] перед складом з  
колишнім [ь] поділив в українській мові долю давнього [є].
860 Див.: Солонська Г. Т. До питання класифікації українських говорів Воро-
нежчини.— Праці XI республіканської діалектологічної наради. К., 1965, с. 172.
361 Див.: Бескровний А. М. К вопросу о природе дифтонгического рефлекса
о в переходньїх северо-украинских говорах Воронежской губернии— Сб. ОРЯС,
т. 101. № 3, а 149.
274
Звуки [о] та [є] перед складом з колишнім |/ь] через стадію їх  
дифтонгізації у південних говорах теж змінилися в [і]: [возь] -> [воз] ->•
[вуіз] -> [вуиз] -> [вуіз]... ->¦ [віз], [стогь] ->- [стбг] -* [стуог] ->
[стуиг] ->- [стуіг]... -> [стіг], [с'ель] -> [с'уол]^[с'^л]^[с'у1л]...
... ->- [с'іл]. Однак у лінгвістичній літературі досі немає єдиного
погляду на питання рефлексації в українській мові [б] й [є] перед
складом з колишнім [ь]. Писемні пам'ятки, що походять з південної
території давньоруської мови, в XIII ст,, а особливо часто пам'ятки
староукраїнської мови, починаючи з XIV ст., засвідчують напиА
сання літер у та ю на місці [о] й [є] в новому закритому складі/
щюдрь (Тип. єв. XIII, 97зв.), субутньїи A93), добровулно, ларивунь,
василювь (Р., гр. 1366, 12), Фєдуть, Нестюрь, грошювгь, по бжьюмь
(гр. 1378, 26), королювьскими, королювь (гр. 1390, 175), на своюи,
наовоюмь (гр. 1398, 57), чтюнь, Кундрать (гр. 1400, 61); оу шум,
булшеи (Богд., І, 14), пуд лисомь B4), коулко (ЗО), тютка A47),
тоулко A73), предкув (II, 283), в чюмь B93),.на которужь B97)
та ін. 352, Федур (Пн., гр. 1511, 33), в добрум здоровю (гр. 1519, 33),
твуй (ПЄ, 1556—1561, 291), свуй B37 зв.), злодНювь B38), муи (АЖ,
1583, 49), пул гривни E3), тюткою моєю (АЖ, 1584, 138), слоувь
оньїхь (Бер., 1616, 67), о нюмь (87), поклунь, посланцувь (Лист.
Б. Хм. 8.УІ. 1648, ВУР, 33), свуй, послувь C4), ляхувь A1, VII,
1648, 55), вуйскомь A7.УІІ, 1650, 374), купцувь (ЗЛШІ, 1650, 381),
болванувь, своюй (РД, 3?УІІ, 56), у туй E7), потумь, на нучь, на
тумь E8), букувь, королювствЬ E9), рознемугь F0 зв.); розбуйник
(АПГУ, XVII, І, 62), Сидур, в нуч, вувцЬ F9), буйся, потум, чобут
G7), вул G8); вувторок, вуйт (93), бчул (96),риднуй тютцЬ (II, 20),
двурь (АБ, 1697, 106), свуй A05), ковалювского A688, 101), днювь
A674, 85), чернгцюв A685, 96), тестювский A680, 92); Опушное,
Стасювна (Опішн. купча, 1681, Пан., 96), вунь (К. 3., п. XVII —
п. XVIII, 219), гуршь B33), пудпирати A54), пудчась A66), пудвод-
ники B20), підставляєш B29), жунки B25), жунко B56), в скору м
часЬ A12); из надвюрря (Закарп. Сокирницький зб. XVII ст., 47;
Деж., 99); покуй (Ал. Тиш. п. XVIII ст., 71); вувчар (Кролевецькі
акти, XVII—XVIII ст., І, 53}, Ящв E4), шелягувь E6), могорични-
куегь E7), стотнику&ь (II, 3K53, колядувокь, щедрювокь, пятюнку,
булше, ерЬхювь (І. Некр., 12), вечюрки, торюкь, разювь, піул'ко
A3), рюкь, калинювки A5) та ін.
Виникає питання, що в такій позиції означали літери у та ю,
який звук перейяваш^гіїими? В~сучас!йій науці, зокрема в працях
радянських учених, переважає традиційний погляд, йкого  
додержувались ще О. О, Потебня,"ТІ Г.'^Житецький, К. П. Михальчук,
О. О. Шахматов та інші дослідники, а саме, щсидифтонгізацію [б],'
[є] в нових закритих складах пережили всі українські говори» як
362 Див.: Венєвцева Л. В. Зазнач, праця, с> 189—190.
8^8 Див.: Сеащенко А. О. Фонетичні особливості мови актових книг ?роле-
вецького міського уряду.—Вісник Харківськ. ун-ту, № 7, Сер. філол,, вип, 1,
1965, с. 111/
275
південні, так і північні, що в південних говорах української мови ці
голосні еволюціонували в напрямі до монофтонга [і] через  
обов'язкову для них стадію дифтонгів; отже, літери^^ю^ишісемних  
пам'ятках староукраїнської мови позначали в новому закритому складі
дифтонгічні, або неоднорідні, голосні різної якості354.
^ Однак існує й інший погляд на еволюцію [6], [є] в українській
мові. Так, Т. Лер-Сплавінський вважає, що ці голосні в південних
•^українських говорах дифтонгізації не зазнавали, а змінювались в
[і] внаслідок їх звуження через монофтонги [и], [й], які підпали
процесові делабіалізації355; дифтонгізація [б], [є] властива була
лише говорамТТЙнТчного ареалу української мови. У наш час такої ж
думки додержується В. Курашкевич, О. Н. Савченко та ін. 356.
Стоячи на тих же позиціях, дехто з учених висував припущення,
що в діалектах, які лягли в основу сучасних південних говорів
української мови, відбулося внаслідок асимілятивних впливів
звуження [о], [є] ще до занепаду [ь], [ь], що й зумовило їх дальнішу
трансформацію в монофтонг [і]357, отже, генетичний зв'язок між
рефлексацією [о], [є] в північному й південному масиві українських
говорів порушився ще до втрати зредукованих у давньоруській
мові. Інші, .навпаки, додержувались погляду, що спершу в усіх
українських говорах етимологічні [о], [є] розвинулись у довгі  
закриті монофтонги, які в північному ареалі під впливом наголосу
дифтонгізувались, а в південному — через стадію [й]  
трансформувались у монофтонг [і]358.
Отже, питання про рефлексацію [б], [є] в [і] у південних говорах
української мови досі залишається дискусійним. Але припущення,
що передбачає стадію їх дифтонгізації для всіх говорів української
мови, видається найбільш аргументованим. Найпереконливішим
доказом на його користь є те, що в периферійних говорах південно-
західної діалектної групи, наприклад у деяких гуцульських на Су-
чавщині, досі зберігаються залишки дифтонгів різної якості —
[йі], [йу], [йьі], [ьі*] — на місці етимологічного [о] в новому  
закритому складі: муіст, руіс (= ріс), бділше, нуіш (= ніж), руіч (= річ);
двуир, пуит (== під), вуйн, муист, груим, поруиг, руик, стуиу
(-стіл); руьік (-рік), окуьіп; ш1н', кьїз, мьіїст, пли1тл дрьШ та ін.
354 Див. Булаховський Л. А. З історичних коментарів до української мови.
Голосні повного утворення, с. 102; Назарова Т. В. К проблеме украинского ика-
визмз.— Вопр. язьїкознания, 1971, № 2, с. 40; Филин Ф. П. Происхождение рус-
ского, украинского и белорусского язьїков, с. 222.
355 Див.: Косгпік зіашзіусгпу, І. 8, 1^18, з. 212—213.
366 Див.: Курашкевич В. 2агуз сііа1екіо1о?іі ^зсЬосіпізІо^іаЛзкіеі г \\гуЬо-
гет іекзіо^ ?\\гаго^усп. Шагзга^а, 1963, с. 37. Савченко О. Н* Процес зміни о, є
в закритих складах у діалектах української мови.— XIII Республіканська  
діалектологічна нарада. Тези доповідей. К., 1969, с. 34—36, та ін.
357 Див.: Курило О. Спроба пояснити зміни о, є в нових закритих складах
у південній групі українських діалектів. К., 1928, с. 7,
358 Див.: ЗііеЬег їй. Ь'аііоп^етепі сотрепзаіоіге Ь'икгаіпіеп еі 1е Ьаиі зог-
Ье.— Іп: То Ьопог Котап ЛакоЬзоп» і. З, ТЬе На?ііе — Рагіз, 1967, з. 1936.
276
І дуже важливо, що такі дифтонги можливі як у наголошеному,
так і в кенаголошеному складі: [вуиуц'а1], [пуидло'га]359. Рефлекси
давнього [о] в новому закритому складі як [йу] чи [иу] після губних
відзначали дослідники в гуцульських говорах Івано-Франківської
області, хоч розглядали їх не як дифтонги, а як лабіалізовані під
впливом попередніх приголосних монофтонги: Ьйук, ігшузі360,
шиу5І, ризі, \уиуп зб1. Якщо в позиції після губних перший  
лабіальний елемент в артикуляції таких рефлексів можна розглядати як
наслідок асимілятивного впливу приголосного на наступний  
голосний, то після інших приголосних умови для лабіалізації голосного
відсутні, й ці рефлекси виступають як звичайні дифтонгічні звуки.
У південно-західних говорах української мови зустрічаються  
згадувані вже рефлекси етимологічного [о] в новому закритому складі,
що походять з дифтонгів різного типу, як-от [і], [іу], [й], [у], [и],
и о у
[у°], [ои]: стіл, стіл, стдл, етил, стул, стул, стол 362.
Зважаючи на різноманітність рефлексів [б] з етимологічного
[о] та з [є], після якого в наступному складі занепав [ь], можна  
зробити висновок, що в різн^у г?РРрпт гсиф^нгтт ргшикалт^я нрлїїня-
,ково. Насамперед виділяються дві діалектні зони — північна і
південна, розрізнення в яких долі дифтонгів з 161 та ІеІ пов'язане
3 аКцеНТНИМИ УМОВаМИ, ЩО НЄОїїНЯКП^П цц\Кипятти дярнтп гітгтрцу
наголошування складів. Ці умови затримали монофтонгізацію  
дифтонгів у північних говорах; процес їх розвитку виявився в значній
якірній диференціації північних дифтонгів, а в частині говорів і в
процесі монофтонгізації, хоч і відмінній від такого процесу в  
говорах південних. У південних говорах дифтонги змінилися в  
монофтонги незалежно від наголосу.
В уСІХ україНСЬКИХ гпнпряу [п] гпррпту рпяттувгяг ГТЄрног В Диф-
тонг ["уоі, який став вихідною основою для всіх інших дифтонгічних
різновидів, часто відмінних у різних діалектах. Процес  
монофтонгізації дифтонгів супроводжувався їх делабіалізацієкГй просуненням
артикуляції в напрямі до сфери творення голосних переднього ряду
й верхнього підняття. Найпослідовніше цей процес реалізувався*
в тих південних говорах, у яких дифтонг [иоі, чере^ ряд проміжних
дифтонгічних утворень — [це], [иу], [иі], змінився в голосний [і] —
звук переднього ряду верхнього підняття. Повну делабіалізацію
дифтонга, але менший ступінь його просунення в напрямі до сфери
творення голосних переднього ряду верхнього підняття відбиває
рефлекс [є], ще менший — [у]. Зміна дифтонга [ио], теж через ряд
359 Див.: Павлюк М., Робчук І. Зазнач. праця„с. 118.
360 Іапохю У. ^агпіеізге сесЬу ?^аг ІтисиІзко-рокискісЬ а іеогіе о ВоІосЬо^-
сасЬ.— Котізііа паико^усЬ Ьасіагї гіет ^зсЬосіпісЬ. Шагзгаша, 1938, з. 5.
361 Див.: Кигавгкіехюісг №. 2 Ьасіап пасі ікашзтет ту шзкісп ?^агасп каграс-
кісЬ.— Ілісі зіо^іайзкі, і.. 4, 2. 1, 1938, з. А50.
362 Див.: Приступа П. /. Рефлекси давнього наголошеного [о] в нових
закритих складах на території західних говорів української мови, с. 136—138.
277
проміжних стадій, в монофтонги [й], [и], [й], [ои]' свідчить про те,
що його делабіалізація в окремих південноукраїнських говорах
загальмувалась, хоч відбулося просунення артикуляції в напрямі
до сфери творення голосних верхнього підняття, а в деяких  
говорах — і в напрямі до сфери творення голосних переднього ряду.
На процес монофтонгізації дифтонгів, отже, й на його наслідки,
могли впливати різні локальні фонетичні умови, зокрема голосний
[у] на місці [б] розвинувся через стадію дифтонгізації лише в тих
південно-західних діалектах, у яких зберігся давньоруський  
голосний [у] як реалізатор самостійної фонеми /у/, тобто в тих говорах,
що мали відповідний звук у складі свого вокалізму.
Староукраїнські писемні пам'ятки засвідчують секундарний [і]
на місці етимологічного [о] в новому закритому складі та [є], після
якого в наступному складі занепав зредукований [ь], пізніше, ніж
на місці етимологічного [є], що в наступному складі після нього  
занепав [ь]. Зрідка він позначається літерами и або Ф в пам'ятках
XV стт, напр.: кь сЬлцЬ ч- сольцЬ звз (Гал. гр. бл. 1421; Кр., 203є),
потрибно (Рус, гр. 1421, 64), самострЬш коловоритньш («ЦІ, XV,
615). Дуже ймовірно, що секундарний [і] з [о] відбиває написання
покиль у білоруській копії жалованої грамоти Кобринського від
1479 р.364, хоч це свідчення не безсумнівне; можливо, що таке  
написання становить помилку пізнішого переписувача. З XVI ст.  
відбиття в орфографії староукраїнських пам'яток звука [і] з [о] та [є]
в новому закритому складі вже досить поширене: зо всЬхь сЬль
(•сіл) (ПЄ, 1556—1561, 229); гакивница (Оп. Черк. з. 1552; АЮЗР,
VII, 1, 79), сторожи&ь, Семень Кокисг (81), Антинь (87), Маковинь
(88); гакивница (Оп. Канів, з., 1552, 93); рій^осіу (Оп. Луцьк, з.,
1552, 179), ршЬі\^ A83), кпіа2І\у A60), Заитіп (Хмільницька люстра-
ція 1565, АЮЗР, VII, 2, 137),
Просмотров: 606 | Загрузок:
Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady | Дата добавления: 13.09.2009, 23:02 | Рейтинг: 0.0/0



Поиск