Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 90. Загальні висновки.
1. Процес формування фонетичної
системи української мови довготривалий і складний, у ній
зберігаються елементи різних епох її історії. Вивчення історичної
фонетики власне української мови закономірно, видається, розпочинати
з того часу, коли розпочинається процес її формування на
давньоруській діалектній основі. Однак при такому часовому обмеженні
важко або й зовсім неможливо буде зрозуміти багато фактів і явищ,
що належать до її компетенції, не можливо буде розкрити умови
і причини багатьох звукових змін, їх взаємозв'язок та взаємодію,
бо кожна мова певного синхронного зрізу становить наслідок її
багатогранного попереднього розвитку, отже, її факти і явища
в їх всебічних взаємозв'язках і в їх динаміці науково можна
з'ясувати тільки заглиблюючись у минуле життя мови, причому в минуле
найдавніше, таємниці буття якого дозволяють пізнати, хоч ще
далеко не в повному вияві, сучасні методи наукового дослідження.
З цих міркувань вивчення історичної фонетики української мови
розпочинається нами не з давньоруського періоду, коли вже
інтенсивно складалися специфічні звукові риси української мови, а з
короткого огляду тих найважливіших фонетичних процесів, що
відбувалися ще в спільнослов'янській мові, зокрема в період її
формування на основі давньоіндоєвропейських діалектів.
2. Звукова^система мови характррияуетьгя вргтиуою гтійкігтю,
причому ця стійкість виразніше виявляється р '^ладі ^од^н-янтия-
му, ніж у складі вокалізму. Деякі приголосні звуки сучасних
слов'янських МОВ ЗбереГЛИСЯ НЯ ПрПТЯЗІ КГ1РЇ ЇХ ІГТПрІЇ, ВІЛ НЯЙТТЯПНІ-
шого, давньоіндоєвропейського, періоду і до наших днів. Так,
українська мова у своєму звуковому складі зберігає без змін ще від
давньоіндоевропейської доби губні тверді приголосні [Ь]. [р]7перед-
ньоязикові з^нТТДТГШ, І2І> М, носові [пі, [т|, плавні [г], ПІ, се-
редньоязикр?ИІД]. задньоязиковий [к]. ВсГвони виступають у ній
ЯК реалізатори ВІДПОВІДНИХ приголосних фонрм Протр ряп приго.
лосних ттявньоінло^нропейської доби зазнали на слов'янському
мовному грунл^різних трансформацій, окремі їх диференціині риси
втрачалися>адщі_виникали, деякі звуки зовсім зникали або перетво-
рювались у приголосні нової, відмінної від попередньої,
артикуляції. Ще в ранній період формування апБв'янської мовної єдності
в давньоіндоєвротг^йсБТШТ^Яал^ктах^ що становили основу цього
процесу, втратилися, наприклад, придихові проривні [ЬН] ^рЬ].
[Лі], [йі [еЬ] і ГкЬ], пер^щ^шшіс.ьу.зтч^ит проривні [Ь1, [р],
[сі], Ш^&1> |к|, хоч у певнихпозиціях ГкЬ | розвинувся в [хі* не
збереглися и_ лабіалізовані задньоязикові Г^І. Гк«1. ГеДЬІ, ГкДЬІ, а
її*
323
приблизно у тії ^р період змінилися на звичайні, нелабіалізовані
И і [к]. ~ ~ ~~
Певногще в протослов'янських діалектах давньоіндоєвропейські
напівпалаталізовані {$'] і [к']_лерез стадію Іг'І. Із'І розвштулися
в зубні велярні приголосні \г\ і Гз], хоч не виключено, що [к'] перетво-
рювався на Г^Хчерез проміжну стадію |із1. Приблизно на той же
період припадає івиникнення нового приголосного Тхі із^авньо-
індоєвропейського [зїГтобто виникнення звука, якого давньоіндо-
європейська мова не знала. Процес^зміни [з] в [х]_не став
загальним, а обмежувався точно визначениміГфонетичшї^іи умовами. На
ранньому етапі формування слов'янської мовної єдноші відбувалася
також зміна [т] в Гпї у позиції абооліотаого кінця складу.
У системі голосних~усі давньоіндоєвропейські звуюГ в різний
час зазнали тих чи інших перетворень. На період становлення ран-
нього слов'янського вокалізму припадає, власне, лише ^розвиток
складотворчйх [г]ГЩг[ї»}, {п|у^пВ^!Госполучення1їг1. ІйГ[7ТПЗДй1].
[їт], [йт], [иДГГіїпТ, Щ°0 складалися з короткого голосного [і] або
[й] та нескладотворчого приголосного, ТпГ"ІII. [т] абоТіїї. Втрата
плавними [г]ПП» [ф]ГІп!ПОіадотворчоі ознаки одночасно
супроводжувалась занепадом протиставлення їх за диференціальною
ознакою часокількості і розпадом на два звуки, що стали репрезента-
торами різних фонем: /г/, /1/, /т/, /п/ — у системі консонантизму
та /і/, /й/ — в системі вокалізму.
3. Значні фонетичні зміни відбулися на грунті
спільнослов'янської мови. Більшість з них охопила всі її діалекти, хоч окремі
звукові перетворення набували локального характеру або локальних
відмінностей.
Одним з найважливіших фонетичних явищ спільнослов'янської
мови було виникнення в ніи-лпдиу , пр"Гп?тосних, а саме — пала-
тальних шиплячих [?'], діалектно також [5І7], [зг] і [с'.ї, джерелом
яких стали звукосполучення^]), [кі],_1х)|. \і)\. (зіі. іаГГТТч]. а в
позиції перед голосними переднього ряду — також задньоязикові
И.М.М.. ' ~
Другим істотним для фонологічної системи спільнослов'янської
мовц явищемЗуло> виникнення на грунті [гЦГ [1 і]ТїпП палатальних
приголосних[гПГПг 1, Іп;1, а також Упент^тіш^ого[1 ] а {]] у позиції
після губного, що в одних фонетичних умова у у складі кореня,
поширився як приголосний загальнослов'янський, а в інших —
набув Локального вияву, повністю охопивши лищєішднослов'янський
діалектний ареал та частину^пвденЕослов'янгького. Внаслідок цих
звукових змін не тільки виникли нові фпн^и /Н7.7, 1УТ^1<?і^Чт'Іл
/ІІ7, /п'Г, тобто не тільки відбулася кількісна перебудова фоноло-
гічної системи спільнослов янської мови, а також і якісна її перебу-
дова — в ній з'аБилосіиЮне протиставлення фонем, протиставлення
їх за твердісто^^м'якістю: /г/ — /г/, /1/ — /17, І пі — /п7. Такого
протиставлення неГіснувало не тільки на спільноіндоєвропейському
грунті, а й ня^янпньр'^у спі,?ть^рг^г>н'енському. Отже, в історії
слов'янської мовної спільності посилилась опозиція за диферен-
324
ціальними ознаками приголосних фонем, або, інакше кажучи,
посилилась їх внутрішня поляризація.
Розвинулось у спільнослов'янській мові і нове морфонологічне
чергування фонем, якого не існувало в дослов'янську і ранню
слов'янську епоху: /?'/ — /27, /х/ — /57, /к/ — /с7, ІгІ — /27, /з/ —
/17,. /й/ — Ш7, /27, /і/ — /с7. Третя перехідна
палаталізація задньоязикових [§], [к], [х] поширила сферу цього
морфонологічного чергування та функціонування на слов'янському грунті
палаталізованих фонем за рахунок /з7, Іт!Іу /с7.
4. Зміни, що відбулися в системі вокалізму спільнослов'янської
мови, як-от .збіг в одному голосному Гої двох коротких звуків \й]
й [б] та ^одному голосному [а] двох довгих звуків [а] й |б|, розвиток
[ї] в ПіГГОІ в |у| та |і| в |ь|, |0| в ІьК еволщцііцшдас^^
далі в [є], а післХпалатальних р^іс7], [§'] і []] в [а], спричинилися
до втрати в щи протиставлень коротких і довгих голосних_фонем,
тобто втрати давньоіндоєвропейської часокількості як їх диферен-
ційної ознаюгг^ате^вт^їГтшГа^ вокалізму ви-
никло нове протиставлення фонемг.гплпгні нормальної довготи —
голосні^гльтракороткі, або надкороткі.
5. Виникнення в процесі розвитку спільнослов'янської
фонетичної структури закону відкритого складу спричинилося до дальшої
її перебудови. Дією закону відкритого складу зумовлені такі
звукові перетворення в ній, як переміщення приголосних, що стояли
на кінці складу, до наступного складу й зміни в зв'язку з цим межі
складоподілу, утворення нових груп приголосних на початку
складу, редукція в низ: окремих приголосних та вставлення нових
приголосних або голосних, асимілятивні й дисимілятивні зміни в
нових групах приголосних, занепад приголосних на кінці складу,
виникнення носових голосних [є], [д] із звукосполучень [еп], [ьп],
[оп], [ап], [т>п], у якиіГприголосний закривав склад, поява проте-
тичнигВДІ Гу] перед початковим голосним складу, монофтонгізація
Дифтонгів і зміна [оі І, (аі І в одних позиціях у голосний [еі в інших —
в [і], виТшйНЄНня складдтворчих [г], Щ в звукосполученнях [ьг],
[ьі], [ьг]7{ЕЦта [оі], [ці], [ег|, |е1], що стояли в позиції перед
приголосними. ' ' ~~ "
* 3 законом відкритого складу пов'язані й деякі пізніші фонетичні
процеси спільнослов'янської мови, що набули в її різних діалектних
угрупованнях неоднакового вияву, як наприклад, зміна
звукосполучень [йі] і [11].
Фонетичні зміни, пов'язані з діянням закону відкритого складу,
помітно відбилися на фонологічній системі спільнослов'янської
мови» на її кількісному і якісному перетворенні; в ній з'явилися
нові фонеми/є/, /р/. розвинулось функціональне навантаження
окремих фонем, зокрема /є/, виникла нова диференційна ознака в
фонемному протиставленні {назальність — неназальність),
розширився діапазон морфонологічних чергувань і т. д.
6. Фонологічна система спільносхіднослов'янської мови
раннього періоду (VI ^— VII ст.) включала Ьдинадцять голосних, які
325
протиставлялись за диференційними ознаками часокількості
(ультракороткі [ь], [ь], довгий /є/ і решта голосних нормальної довготи),
назальності — неназальності, характеру артикуляції (передній —
непередній ряд, ступінь підняття), лабіалізованість — нелабіалі-
зованість, та двадцять чотири приголосні фонеми, диференційні
ознаки яких становили: місце творення, спосіб творення, сонор-
ність — дзвінкість — глухість і обмежено палатальність — непала-
тальність.
Східнослов'янська мова дописемного періоду (VII—X ст.)
зазнала таких специфічних для неї звукових змін: розвиток
початкового Це] в [о], виникнення [о] з початкового [а] в словах
іншомовного походження, втрата носових [§], [д] й розвиток їх у голосні
[а] та [и], зміна [є] на [і] в позиції перед наголошеним [і], розвиток
повноголосних звукосполучень, зміна початкових [ог], [оі] перед
приголосними в [го], [1о] і [га], [1а], виникнення в південно-західній
групі говорів фрикативного [Ь]. Всі ці зміни помітно вплинули на
перебудову її фонологічної системи. У складі вокалізму, по-перше,
втратились фонеми /$/, /д/ й виникла нова фонема /а/, отже,
зменшилась кількість фонем — з одинадцяти одиниць їх залишилось
десять; по-друге, втратилась така диференційна ознака голосних,
як назальність, таким чином, перестало існувати протиставлення
голосних фонем за ознакою назальність — неназальність; по-третє,
розширилось функціональне навантаження деяких фонем, зокрема
/о/, /є/, /і/. У складі консонантизму розвинулась, хоч і діалектно
обмежена, нова фонема Лі/, у зв'язку з чим уживання /§/ у тих
говорах, у яких поширилась фонема /Ь/, локалізувалось лише в словах
іншомовного походження. На кінець цього періоду, певно, припадає
й засвоєння фонеми /І/, що стала функціонувати в мікросистемі
іншомовної лексики. Відбулися зміни в сполучуваності фонем та
виникли нові морфонологічні чергування.
7. Звукові зміни, що відбулися на східнослов'янському грунті
пізнішого, писемного, перібду, або давньоруського (кінець X —
XIII ст.), відіграли дуже важливу роль у формуванні фонетичної
системи власне української мови. Деякі з них, зокрема занепад
зредукованих [ь], [*ь], поширились як спільні на всі діалекти
давньоруської мови, інші ж, серед них більшість змін, пов'язаних із
занепадом зредукованих, у різних групах давньоруських говорів
розвивалися неоднаково, виявляли ті чи інші місцеві особливості.
Із важливих звукових процесів, що вплинули на перебудову
фонологічної системи давньоруської мови, занепад зредукованих був,
власне, останнім, який охопив усі східнослов'янські говори. У
межах єдиної давньоруської мови з другої половини XII ст. і
інтенсивно в XIII ст. розвиваються, насамперед у зв'язку із занепадом
зредукованих, діалектні відмінності, що відмежували північно-
східну діалектну зону від південно-західної 428. До таких
фонетичних процесів, що в південно-західній групі давньоруських говорів
428 Пор, Горшкова /С. В. Исторцческая диалектология русского язьїка. М.,
1972, с. 72.
326
реалізувались інакше, ніж в північно-східній, належать: розвиток
[б], [є] в нових закритих складах, виникнення звукосполучень [ри],
[ли] із [рь], [ль], [рь], [ль] у відкритому ненаголошеному складі, зміна
зредукованих [і], [у] у позиції перед [}] та [і] в [у], виникнення
подовжених палаталізованих приголосних внаслідок асиміляції
наступного Ц], зміна [1] на [у] у певних позиціях, поява приставного
[і] перед сонорними [1], [г], [т] та деякі інші.
У XIII ст. відбувся й ряд діалектно обмежених
південно-західним ареалом фонетичних процесів, які не пов'язані із занепадом
зредукованих, а саме такі важливі, як зміна [є] в [і], збіг в одному
голосному давніх [і] та [у], депалаталізація приголосних перед [є].
На давньоруський період припадає також зміна [є] на [о]; тоді ж
склалися відмінності в фонетичних умовах, за яких така зміна стала
реалізуватися в південно-західному і північно-східному
діалектному угрупованні, зокрема обмеження ЇЇ в південно-західних говорах
позицією після шиплячих та [}] й нейтральністю до наголосу.
8. Згадані фонетичні процеси давньоруської мови великою
мірою позначилися на Її фонологічній системі. Із занепадом
зредукованих пов'язане зменшення кількості фонемних одиниць у складі
давньоруського вокалізму з десяти до восьми. Цей процес зумовив
утрату диференційної ознаки — ультракороткість голосних, отже,
й відповідних опозицій, пов'язаних з нею.
Внаслідок занепаду зредукованих утратив силу закон відкритого
складу, а разом з тим і розміщення фонем у складі позбулось тих
обмежень, що накладались на нього цим законом: приголосні стали
розміщуватись не тільки перед голосною фонемою і необов'язково
за ознакою зростаючої звучності, а й після голосної. Виникли нові
групи приголосних, що їх не знала давньоруська мова до занепаду
зредукованих.
Значно збільшилось функціональне навантаження окремих фонем,
насамперед /є/, /о/ у зв'язку з вокалізацією [ь], [ь] у сильній позиції;
разом з тим фонеми /є/, /о/ стали реалізуватись не тільки в голосних
звуках [є], /о/, а й у довгих [є], [б]. Різні процеси асиміляції й
дисиміляції, що відбувалися в групах приголосних після занепаду
зредукованих, розширили також звукову базу реалізації приголосних
фонем, зумовили виникнення їх нових позиційних варіантів.
Розвинулись нові морфонологічні чергування, зокрема чергування /о/,/є/
з І0І, деяких приголосних фонем з /я/, як-от /І/ — І0І, 16.1 — І0І
тощо (радість — радісний, сердечний — серце). На цей період
припадає процес палаталізації напівпом'якшених
передньоязикових приголосних перед колишнім [ь], перед [і] з [є] та [а] з [а], а
також депалаталізація їх перед /є/ та етимологічним /і/.
9. Таким чином, до початку XIV ст. в фонологічній системі
південно-західної діалектної зони давньоруської мови складаються
основні риси, властиві українській мові 429. До них відносяться:
429 Див.: Филин Ф. П. Происхождение русского, украинского и белорусского
язьїков, с. 638.
327
втрата давніх фонем /у/ та /і/ й розвиток нової фонеми /и/; поява
внаслідок дальшої реалізації тенденції до спрощення й
симетричності фонологічної системи нової фонеми /і/ з /є/, а отже, й
зменшення в складі вокалізму кількості фонемних одиниць з восьми
до семи; сполучуваність /є/, як і /и/ з /і/, з попередньою твердою
пригрлосною фонемою; виникнення подовженого позиційного
варіанта фонем /о/, /є/; чергування фонем /є/ — /о/ після шиплячих
та 1I незалежно від наголосу; депалаталізовані губні фонеми в
кінці складу (сипте, голуб, сім) відповідно до палаталізованих у
північно-східній діалектній зоні і деякі інші.
Тоді ж виникли й такі фонологічні особливості, які стали
спільними для української й білоруської мов, напр.: фонема М з /1/
у звуковому вияві /ц/; поява чергування фонем М — /1/; фонема
/у/ відповідно до давньоруських /ь/, /ь/ у слабкій позиції після
/г/, /1/, яка далі змінилась в українській мові в /и/; реалізація двох
однакових палаталізованих приголосних фонем в одному довгому
звукові; збереження африкати [Аг] та ін..
10. До подальших змін у фонологічній системі, що відбувалися
вже на грунті української мови, належить насамперед утрата (XIV—
XV ст.) довгих варіантів фонеми /о/ та /є/ й заступлення їх фонемою
/і/, а в зв'язку з цим значне зростання функціонального
навантаження /і/ в українській мові. Ствердіння перед [а] губних і
шиплячих нейтралізували протиставлення фонем /а/ — /а/, а це
спричинилося до їх остаточного злиття в одній фонемі /а/, що викликало
дальше зменшення у складі українського вокалізму кількості фонемних
одиниць з семи до шести. Цим завершується процес витворення шес-
Тифонемної системи сучасного українського вокалізму,* яка
складається з таких одиниць; /і/, /и/, /є/, Уу/, /о/, /а/.
Інші фонетичні зміни в складі голосних не вплинули на
фонемний склад українського вокалізму. Більшість з них по-різному
виявлялась у різних діалектних угрупованнях, наприклад, зміна [а]
в [є], [и], [і], зближення артикуляції лабіалізованих [о]— [и]
тощо, і не вийшла за межі діалектного функціонування. Інші, хоч
теж не позбавлені деяких відмінностей локального характеру*
засвоїлись літературною мовою і набули в ній загального вжитку,
наприклад, зміна [о] в [а] та [є] в [а] у певній .групі слів, втрата
голосного на початку слова, виникнення протетичних приголосних.
Всі ці зміни відбились лише певною мірою на функціональному
навантаженні окремих фонем.
На українському грунті виникли й деякі нові морфонологічні
чергування у складі вокалізму, як-от /о/ — /і/, /є/ — /і/, /о/ — /аЛ
До важливих явищ консонантизму, що відбувались уже в
українській мові, належить перш за все депалаталізація губних у
позиції перед колишнім [а] з [$] І в зв'язку з цим виділення після
губного звука 0], що викликало розширення функціонального
навантаження фонеми /]/; депалаталізація шиплячих перед [а], чим
завершився процес утрати м'яких шиплячих фонем в українському
консонантизмі, хоч у говорах він відбувся не з такою послідовністю,
328
як у мові літературній; депалаталізація [г], що повністю рхопила
північну діалектну зону й переважну більшість південно-західної,
в якій для багатьох говорів властиве також розщеплення [т'у перед
голосним заднього ряду на два звуки — [г] і []], і збереження
палаталізованого [г'] у південно-східній групі українських діалектів.
Українська літературна мова засвоїла депалаталізований [г] в
позиції абсолютного кінця складу, що вплинуло в ній на розміщення
в слові корелятивних фонем /г/ і /г7. Зміна /о/ в /і/ розширила
позиції палаталізації передньорядних приголосних, а отже, посилила
функціональне навантаження м'яких приголосних фонем. Уже на
українському грунті виникли дві нові приголосні фонеми — ІйгІ
і І&іі.
Фонетичні процеси, що відбулися на українському грунті,
зумовили виникнення нових морфонологічних чергувань також і в
складі консонантизму, зокрема чергування твердих і м'яких фонем:
Ш — /сІ7, НІ — /17, /г/ —/г7, /з/ —/з7 і ін. /долу/ — /д'іл/,
/столу/ — /с'т'іл/, /зору/ — /з'ір/, /сол'і/ — /с'іл7.
Внаслідок усіх цих процесів, що відбулися в складі приголосних
української мови протягом її історичного розвитку, сформувалася
в ній сучасна система консонантизму, яка складається з 32 одиниць,
а саме, з 22 твердих фонем І 10 м'яких: /б/, /п/, /в/, /ф/, /м/, /н/,
/р/, /л/, /д/, /т/, /з/, /і/, /с/, /ц/, /ж/, /&с/, /ш/, /ч/, /г/, /ґ/, /к/, /х/ і
/н7, /р7, /л7, /л7, /т7, /з7, /?/, /с7, /ц7, І\І.
Втрата напівпалаталізованих варіантів твердих фонем, яким
властива кореляція з м'якими, є одним з виявів реалізації в
українському консонантизмі тенденції до чіткішого протиставлення в
ньому диференційних ознак фонемних одиниць.
У консонантизмі української мови, як і в її вокалізмі, крім
загальнонаціональних, відбувалися також і територіально обмежені
фонетичні процеси, як наприклад, палаталізація передньоязикових
і шиплячих приголосних деред [є], [и], [і] з [а], зміна палатальних
[сі']*і [і') в [? ] і [к'] та деякі інші. Ці й подібні їм звукові процеси
зумовили кількісну і якісну перебудову фонологічної системи лише
тих діалектів, на які поширилася їх дія.
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 632
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
