Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 89. Африката [82].
Спільнослов'янський [йг] із [?] на
східнослов'янському грунті ще в ранній період втратив проривний
компонент і змінився в простий приголосний [г]. Проте зміна [Аг] на [г],
очевидно, відбувалася нерівномірно в різних діалектах і в різних
позиціях слова. На думку О. О. Шахматова, цей процес мав місце
в південно-закідних говорах пізніше, ніж в інших давньоруських
діалектах, про що свідчить збереження в Карпатських і
закарпатських говорах української мови на початку слова [дг] із [б] в
іменнику дзьвізда. В сучасній українській мові звук [дг] у такій позиції
відомий у ряді слів, як-от: дзвін, дзвіниця, дзвоник, дзвонити тощо.
425 Пушкар Я. А. Новейшая (неорганическая) палатализация согласньїх &ук-
раинском язьіке в сравнении с другими славянскими язиками, с. 5,
Ц 9-240
321
Звук цей, звичайно, новий, і виник він за аналогією до дзвізда 426.
Проти погляду О. О. Шахматова висуваються слушні
заперечення з посиланням на факти польської мови, в якій теж є слова з
новим початковим [сіх], що його ніяк не можна пояснити
аналогією 427: сІг\уоп, сІ2\\юпіс, (І2ж)ппік, (І2\*гіес2пу, скЬап, (кібЬ, сІгіоЬас,
але §ша2(іа. Новий [Й2].на місці [г] виник на початку слова, імовірно,
внаслідок дисиміляції в групі приголосних [г] + [г], що
утворювалась у поєднанні з попереднім прийменником з: ззвоном ->- з дзвоном,
ззеркалом-+ з дзеркалом. Сучасна українська літературна мова слів
з початковим [<к], що постав дисимілятивним шляхом, має відносно
небагато. У деяких словах [сІг] в ній звуконаслідного характеру:
дзижчати, дзюрчати, дзеленькати. Початковий [Аг] трапляється
також в окремих запозичених словах, як-от: дзбан (п. (кЬап).
Пам'ятки української літературної мови XVI—XVIII ст.фіксують
значно більше слів з початковим [6г]9 ніж їх має сучасна українська
літературна мова, напр.: дзвьенкь (Зиз. Лекс, 1596,49), дзвенкь (Бер.
Лекс, 1627, 25), дзвіенкь, дзвинмчи, дзвонокь, дзвиню D2), дзвднкь
A58), дзвенкь, дзвукь, дзвонь, дзвонокь (Син. сл., XVII, 110), дзбанки
(Пр. ЛСБ, 1605; АЮЗР, І, XI, 38), дзвонникови A616, 83), надзво-
ници A634, 101), ключи оть склепу дзвонничного A616, 81), дзвонить
(Рук. XVII, т. II, 708), дзвун-ь (Млр. род., 1681, III., 477), дзе^арь
(Кроніка Боболинського, 1699; Т., II, 709), дзигарь (Щоденник
Ханенка, XVIII, Т. 709), дзжума (Укр. г. п.9 1788; ЗНТШ, СХХІІ,
72), дЬинТлю G0), дзингеліовій корень G3), дзиндра F3), дзира G5),
дзюра (Луп. XVII, 41), дзЬжце (Зап. Льв. др., 1671, АЮЗР, І,
XII, 359) та ін. Серед них чимало полонізмів, які з літературного
вжитку в українській мові зовсім зникли, як напр.: дзвенк (п.
(Шуі^к — звук), дзіїжка (п. сігіегка — діжка), дзюра, дзира (п. сігіи-
га — діра, дірка) та ін.
Неоднаково поширився приголосний [сІг] і в сучасних
українських діалектах. У крайніх північних говорах, а острГвцями й у
південних, особливо східних, африката [сіх] майжй не відома (звонок,
зеркало), крім слів звуконаслідних (дзижчати); у багатьох
південно-західних говорах, зокрема наддністрянських, бойківських,
покутських, волинських, деяких подільських, навпаки,
приголосний [сіх] вимовляється, хоч часто й не суцільно, на місці давнього
[г] у ряді таких слів, у яких інші українські говори, як і
літературна мова, його не знають: дзелений, дзерно, дзолото, дзвір, дзмій,
дзвуктошр (АУМ, II, карта № 91); південно-східним говорам
африката [дг] на початку слова відома на місці давнішого [г] лише в
кількох словах, як і в літературній мові (дзвін, дзеркало), хоч окремі
говори цього діалектного ареалу її втратили (АУМ, І, карти № 106,
107). Звичайна вона у запозичених та звуконаслідних словах: дзига,
дзюрчати, дзінь. Внаслідок виникнення звука [&і\ дисиміляційним
426 Див.: Шахматов А. Л. Очерки древнерусского периода истории русского
язьїка, с. 122.
427 Див.: Тимченко 6. Курс історії українського язика, с. 142,
322
шляхом, а також засвоєння його у звуконаслідних та запозичених
словах склад українського консонантизму, хоч і нерівномірно в
різних діалектних угрупованнях, поповнився двома новими
фонемами Ліг/ і /Ax7. їх статус визначається в ньому можливістю
вступати в опозицію з іншими приголосйими фонемами у тих самих фоно-.
логічних умовах: [дз'ін'] — [т'ін'], [дзен'] — [ден']. Однак
можливість ця в кількісному плані дуже обмежена.
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 223
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
