Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 88. Приголосні [п'], [сі'], [!'], [г'], [з'].
Палаталізовані
приголосні [п'], [(!'], [і'], [г'], [$'] українська мова успадкувала від
давньоруської: день, сядь, п'ять, мазь, вісь, дня, дятел, тягти, сюди.
На українському грунті виникли, як уже згадувалося,
палаталізовані [п'], [сі'], [і'], [г'], [з'] з відповідних непалаталізованих [п],
М> М» М» И» і то не в усіх діалектах, а лише в позиції перед [і]
з [о], що розвинувся в новому закритому складі після занепаду в
наступному складі [ь] або [ь]: ночь-+ндч'-+ ніч->¦ н'іч; доль ->- дбл ->¦
діл-+д'іл; токь ->- ток ->- тік ч- піік. Палаталізація зубних у
такій позиції зумовлювалася артикуляційною природою наступного
[і], хоч не можна заперечувати й. певного значення аналогії до їх
пом'якшеної вимови перед секундарним [і] з [є] та [є]: [н'іс] з [н'ес],
[д'іло] з [д'ело], [т'ін'] з [т'ен'ь]. Процес палаталізації зубних перед
[і] з [о] в українських діалектах інтенсивно продовжується і в наш
час, на*його активізацію, серед інших факторів, впливає також
літературна мова, нормою якої виступає палаталізований зубний
перед [і] будь-якого походження.
У/більшості українських діалектів палаталізовані зубні [п'],
[сі'],Ді:г], [г'], [з'] подальше не зазнали жодних змін. Але в деяких
говорах південно-західного діалектного ареалу вони підпадали
окремим фонетичним перетворенням. Так, в окремих бойківських
говорах у позиції абсолютного кінця слова вони, як і [1'], депалаталі-
зувалися: кін, оген, лебід, буд, п]ат (за аналогією щатох, щат-
ма), старіст, він, \іст, зліз, Васил — орф. кінь, огонь, лебідь,
будь, п'ять, старість, їсть, злізь, Василь.
Приголосний [п'] у багатьох південно-західних говорах, зокрема
в бойківських, на відміну від південно-східних і північних
характеризується сильнішим ступенем палаталізації, що артикуляційно
зумовлюється більшим підняттям передньої частини спинки язика
до твердого піднебіння і просуванням її вперед, до місця творення
приголосного []], а це викликало в них зміну в певних позиціях,
а саме в закритому складі, найчастіше перед суфіксом -к-,
приголосного [п'] на []] або, точніше, [і], напр.: дівойка, личейко, сонейко,
козачейко, матінойка, нічейка, годинойка, темнейко, тяжейко,
[т'ежеійко], білейкий, малейкий, старейкий424. Діалектну зміну
422 Див.: Шило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра,
с. 72.
423 Див.: Бандрівський Д. Г. Говірки Підбузького району Львівської
області, с. 29.
424 Пор. Бандрівський Д. Г. Фонетичні особливості бойківських говорів Бо-
рннського і Турківського районів Дрогобицької області,— Дослідження і
матеріали з української мови, т. 1, К., 1959, с. 20.
320
[п'] на [і] староукраїнські пам'ятки фіксують, хоч і зрідка, ще з
XVI—XVII ст.: дурнейкий (Адельфотес, 1591, 49); з матейками
розставали (Бер., 1616, 69), &Ьвойко (Бер. Лекс, 1627, 236).
За тих же позиційних умов, тобто в закритому складі, процес
зміни в [і] охопив у цих говорах також і палатальні [сГ] та [і']:
дванайцять, двайцять, трийцять, молойці.. Староукраїнські
писемні пам'ятки її теж уже відбивають, напр.: ойченку (Розмовник,
XVI ст., 17 а), деайцятьма (Пер., п. XVII, 25), кильканайцать C2),
кильканайцеть C7), дванайцяти особь (Пам. укр. м., XVIII, І,
335), двайцеть (Пр. ЛСБ, 1616; АЮЗР, І, XI, 82), девятнайцеть
(83). Пор. також: одинайцять, одинайцятий (Ж.> І, 557),
дванайцять, дванайцятий, двайцять, двайцятий, двайцятка A73), три-
найцять, тринайцятий, трийцять (II, 983), чотирнайцять, чо-
тирнайцятий A091), кільканайцять (І, 345) і т. д,
У гуцульських, буковинських, покутських і деяких
наддністрянських говорах пом'якшені [сГ] та [і'] розвинулись в сильно
палаталізовані [§"] і [к*]: ?*ід, §піло^ ц"іти, ?"іучина, §нля, к'існий,
к"існо, к"істо, кпіло, к'імня, к"ешко, к"вгнути, пам'ік", двв'ік"
(АУМ,ІІ, карти № 88—89) — орф. дід, діло, дівчина, діти, для,
тісний, тісно, тісто, тіло, тім'я, тяжко, тягнути, пам'ять,
дев'ять. Ареал поширення цього фонетичного явища раніше був,
очевидно, ширший, ніж тепер, оскільки окремі слова з [б"], [к*]
на місці [сі'], [і'] відомі далеко поза тими сучасними говорами, для
яких перехід [сі'], [{'] в [§"], [к*] становить певну закономірність.
Так, слова для, тісто, тісний вимовляються як [§'л'а], [к'істо],
[к'існий] не тільки в згаданих вище, айв інших південно-західних
говорах, крім того, також у багатьох південно-східних та північних
(АУМ, І, карта № 104). Зрідка* зміну [і']-*[к'] засвідчують і
пам'ятки староукраїнської мови: еьщеркь (-вщерть). Права, по кото:
рьім судится малор. народ, 1743; Т. І, 362).
Деяким південно-західним говорам властивий і протилежний
процес, а саме перехід [к'] і [§*] в [і], напр.: [доїн'ка] ->• [доін'к'а] ->-
[доін'т'а], [д'іід'ко[ -> Ід'іід'кіо] -> [д'ііт'к'о]; Овдотіи (Р., гр.
1446, 154). Пояснюють його близькістю артикуляції [к*] і [і*], а
також, прогресивною асиміляцією в групі приголосних [і'к'] 42\
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 193
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
