Статистика
Онлайн всего: 6 Гостей: 6 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 86. Ствердіння [г'].
У давньоруській мові приголосний [г]
відомий як твердий і як м'який: сьборь (Ізб. 1073, 23), лшр^Ізб.
1076, 113), еЬра, права A14 зв.), вЬрьі A15), проводиш^, кротость
G), роукьі (81), сьрдьцьмь A99) і горько (Ізб. 1073, 54), творять
E5), творьцю (Ізб. 1076,264 зв.),^ Лаврю (С. пат. XII, 59), хлЬбарь
(ЖС XIII, 23). Зокрема, палаталізувався [г] перед твердими
губними, задньоязиковими та фарингальним [Ь]: вьрба, сьрпь, пьр-
вьіи, вьрхь, дьргати [вьр'ба], [сьр'пь], [пьр'вьіи], [вьр'хь], [дьр'-
гати].
В українській мові приголосний [г'] зазнавав процесу
депалаталізації, хоч цей процес в різних фонетичних умовах і* в різних
діалектах реалізувався неоднаково.
Найраніше, очевидно, зазнав депалаталізації [г'] у позиції
перед голосними заднього ряду [а] та [и]. Процес його ствердіння
в таких фонетичних умовах належить, як можна зробити висновок
з даних писемних пам'яток, ще до давньоруської доби. Твердий [г]
на місці м'якого перед [а], [и] давньоруські пам'ятки зрідка
засвідчують, починаючи ще з XI ст.: раствора^єтьсм (Ізб. 1073, 211 зв.),
Чалтира B53 зв.), оухьщрашє A15 зв.), сьтворЖ (86), творЯі A58),
борутьсд (Ізб. 1076, 244 зв.), сьтворж A92), мор& B65 зв.), приоб-
рагцєть (Є. Арх. 1092, 80), кесароу (Сл. Гр. Б., XI, 7 зв.), по морж
B22 зв.), творж C5). Проте цей процес охопив не всі діалекти, що
лягли в основу української мови, а лише частину їх, саме ті, що на
їх базі сформувалась північна діалектна група української мови.
Процес депалаталізації [г'] перед [а], [и] в них був спільним з діа-
?х Див.: Верхратський І. Про говір галицьких лемків, с. 47.
316
лектами протобілоруськими. Староукраїнські пам'ятки, що
відбивають північні діалектні риси, наслідки депалаталізації [г'] перед
[а], [и] фіксують відносно часто: ношра (Рус, луцька гр. 1452, 38),
двораномь (гр. 1487, 43), чотирожь (Оп. Київ, з., 1552, АЮЗР, VII,
І, ПО), мора (Луц., XVI, 33), звЬра C8), мору F4), поєЬтра
G0), бондара (АЖ, 1582, 42), писара (АЖ, 1583, 53),
календарі) E7), прадива F5), сентебра F3), зверу A584, 136),
розтирати A39):
Втратив м'якість звук [г'] перед [а], [и] також у переважній
більшості говорів південно-західної діалектної групи — у
волинських, частині наддністрянських, подільських, надсянських, у
багатьох лемківських, буковинських, крім східнонадпрутських, тощо:
рабий, говору, бура, зора, буру, зору. Депалаталізація [г'] у такій
позиції в ряді південно-західних говорів української мови, зокрема
в більшості бойківських і наддністрянських, супроводилась
розщепленням його на два компоненти — [г] і []]; останній з них
перебрав на себе давню палатальність [г]: Щасний], [р]абий], [говоріу],
[пр]'ажа], [буріа], [буріак], [зар]а], [буріу], [зор]у]. На цій підставі
можна припускати, що депалаталізація [V] перед [а], [и] в південно-
західних говорах відбувалася не одночасно з таким же процесом у
північних, а дещо пізніше. Про це промовляє й те, що під впливом
південно-західних тенденція до вимови [г]] (^- [г']) поширюється
й на деякі північні говори.
Непослідовно ствердів [г'] перед колишнім [ь], що занепав у
слабкій позиції. У середині слова процес його депалаталізації
поширився на всі українські говори: горько ->• [г'ірко]. Пор. у
староукраїнських пам'ятках вЬрную, борьтними (Р., гр. 1433, 118),
горкост (КА, 1560, 438), горшому E29), горко (Є. Нег. 1571, 84),
борба (Бер. Лекс, 1627, 11), журба (80), звЬрско (Син. сл., XVII,
117). Але в кінці слова [г'] ствердів лише в північних та більшості
південно-західних говорів, що відбивають і писемні пам'ятки
староукраїнської мови: писарі) (ВС, 1347; АЗР, 1, 4), господарі}
(Рус, гр. 1429, 83), пушкарі) (Оп. Київ, з., 1552, АЮЗР, VII, І,
110), чоботарі), писара A13), Римарі) A15), тєпєрь (АЖ, 1583, 54),
з&Ьздарь, з&Ьрп^ (Син., XVII, 117), корчмарі) A22), лгарь A24),
лЬкарь A25).
Південно-східні і окремі південно-західні говори (гуцульські,
деякі покутсько-буковинські) давню палатальність [г'] в
абсолютному кінці слова зберігають: [коса'р'], [бо'ндар'], [зв'ір'], [пов'ір'].
Ствердів [г'] перед давнім [І]: [подвор'Ііе]->- [подв'ііріа], [до-
в?р'Г)е] -> [довЧ'рїа]. Однак і в такій позиції багато південно-
східних говірок характеризуються поширенням м'якої вимови [г'|,
а разом з тим і асиміляцією ним наступного []']: [подв'ір':а], [до-
в'ір':а], [п'ір':а], [мат'ір':у] (пор. матіррю в «Оповіданнях з
народних уст» Г. Барвінок, 1902).
Під впливом твердої вимови [г] перед зубними приголосними
(твердий, мертвий) втратив палатальну артикуляцію [г'] перед
губними, задньоязиковими та фарингальним [Ь]: [вьріба] ->- верба,
317
[вьр'х'ь] ->¦ верх. Процес утрати палатальної артикуляції [г'] у
такій позиції відбувся пізніше, ніж зміна [є] на [о] після шиплячих
перед твердим приголосним. Цим пояснюється той факт, що після
шиплячого перед [р], за яким ішов губний або задньоязиковий
голосний, давній голосний [є] зберігався (червоний, перший [пєрвьший],
черпати, черкати, верх), в той час як перед [г], за яким ішов зубний,
він змінювався на [о]: жорстокий, чорний, чорт, шорсткий.
Як і всі інші приголосні, [г'] утратив м'якість у позиції перед
[є] та етимологічним [і]: ревіти, ринути. Проте перед [о] з
етимологічного [є] та секундарного [є] з [ь] м'якість [г'] зберігається (заго-
рьований, трьох, чотирьох), крім північних говорів та тих південно-
західних, яким властива його депалаталізація й в інших позиціях
(загорований, трох). Пор. трохь (Бер., 1616, 66), чотьірохь (Пер.,
п. XVII, 54), чотьірохь, чотиромь (Ал. Тиш., XVIII, 86).
Депалаталізація [г'] не викликала кількісної зміни в системі
приголосних фонем української мови, хоч зумовила посилення в ній
функціонального навантаження фонеми /г/. Крім того, вона
спричинилася до втрати на рівні літературної норми протиставлення
фонем /г/ і /г7 в абсолютному кінці слова, а в північних і багатьох
південно-західних говорах внаслідок її дії нівелювалося
протиставлення їх у будь-якій позиції.
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 159
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
