У давньоруській мові африката [с'], як і
шиплячі, належала до пригоЛосних м'яких; купьцьмь (Ізб. 1076,
152), лечьць E3), митоимьць A97), гьрньцю A50), лицій A59 зв.),
коупьцю (Є. Гал, 1144, 197),. десницю D87), сиціе (Тип. єв. № 1?
XII, 4), темницю (Є. Пут., XIII, 8), конєць (ЖС XIII, 29), старець
E1), творець A), лиць (9), кошниць D9). Палатальна вимова^с']
перед [а] часто передавалась написанням після ц літери а, напр.:
житьницА (Ізб. 1076, 183 зв.), дєсницА B22 зв.), пьрвньцА (Є. Гал.
1144, 8), слЬпца A07), оєьцажь A15), птицАМЬ A89). Оскільки [с']
завяіди вимовлявся як м'який приголосний, то позначати його
палатальну вимову, як і таку ж вимову шиплячих, давньоруські
автори та переписувачі книг і інших документів не вважали для
себе обов'язковим: лица (Ізб. 1076, 141 зв.), оца B9).
Українська мова палатальну вимову приголосного [с'] зберегла:
отець, отця, кінець, кінця, місяць, місяця, місяцю, криниця,
криницю, [ц'в'іт]. Тільки перед [є] африката [сг], як і всі інші
приголосні в аналогічній позиції, депалаталізувалась і вимовляється в
сучасній українській мові твердо: яйце, сонце, місяцем.
Твердий [с] трапляється також у вигуках, звуконаслідувальних
словах та в словах іншомовного походження: цабе, цокати,
цокотуха, цур, цуратися, цвіркати, цмокати, царина, цинк, цоколь,
цукор, палац.
#Одаак народні говори з погляду м'якості — твердості африкати
[с]" не виявляють однорідності. Деяким з них, головним чином
периферійним, властива депалаталізація давнього [с'], Так,
вимовляється [с] як твердий приголосний у північній частині
лівобережних і правобережних поліських говорів, напр.: місяц, удовец, хло-
пец, жнец, хлопца, серца, сонца, праца, працувать (АУМ, І, карта
№ 112). Очевидно, звук [с'] депалаталізувався в цих говорах ще до
XVI ст., оскільки в староукраїнських пам'ятках, що якоюсь мірою
відбивають північні діалектні риси української мови, починаючи
з цього часу, позначення твердої вимови [с] трапляється досить
часто: винницу, злочинцу, сєстрєнєц'ь, двадцать (АЖ, 1583, 53),
матфєєвецького F8), обєцуючи, ручницами A584, 96), драггВжіца
(Зиз. Лекс., 1596, 83), палцами (Луц., XVII, 36), таємниць (Бер.
315
1616, 60), овець F1), творца, конца F2), овцоу F5), пращ (К. 3.,
к. XVII — п. XVIII, 148), хитрець A50), шєвцамь B78), сеЬтлицьі
C09). Твердий [с] властивий лемківським говорам 421. Його депала-
талізовану вимову лемківські грамоти засвідчують ще з XVI ст.,
як-от: осадцоу (АО, 1549, 41), грицом A550, 43), свидницгши, грица
(серед. XVI, 43), грицови D4), осадца, обЬцую (АО, 1574, 50), фе-
рєнцом E1), раица (АО, 1577, 56)крбЬтницу обЬцал (АО, 1578, 59),
ванца Хамилца (АО, 1582, 72), з вакцом (АО, 1584, 77), од конца до
конца (АО, 1596, 87), грицка, осадцоу, ванцо, гриц (Пн., гр. 1511, ЗО),
швец C1).
Депалаталізувався приголосний [с] також в окремих південно-
західних говорах, а саме в гуцульських, буковинських та, за не-
и и
значними винятками, в подільських: [хлоіпец], [паїлец], отец, моло-
дец, овец, хлопца, [в'іуцаї], керница, лавица, копицу, керницу,
лавицу, турецкий. Молдавсько-буковинські грамоти XV ст.
діалектне ствердіння [с] в південно-західних говорах
засвідчують досить значною кількістю прикладів: кЬмець, старець, нЬмца
(Рус, гр. 1423, 80), Раковцомь (гр, 1429, 83), отець, троица
(гр. 1443, 96), сладницою (гр. 1488, 124), шблунивецу A25), воронєца
(гр. 1490, 131).
|
