Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 82. Усунення збігу голосних у середині слова.
Давньоруська
мова знала збіг голосних, або зіяння, не тільки в міжслівній позиції,
а й у середині слова. Такий збіг найчастіше спостерігався в словах
іншомовного походження (Авраамь, тиунь); іноді виникав він на
межі морфем при словотворенні (наука). Тенденція до усунення
зіяння однаково охоплювала як міжслівну, так і внутріслівну
позиції. Ця тенденція продовжувала діяти в усіх східнослов'янських
мовах, що сформувалися на основі діалектів давньоруської.
Українська мова уникала зіяння в середині слова насамперед
шляхом розвитку інтервокального |У] і []]: павук, тивун, диявол
[ди]'аІвол]; пор. д.-р. паукь, тиунь, диавол-ь; рос. паук, тиун,
диавол, але блр. павук, цівун. Його зрідка засвідчують ще
давньоруські пам'ятки, напр.: легивонь (Є. Пут., XIII, 162), июдЬскаго
A92). Цей спосіб усунення збігу голосних багатьма прикладами
фіксують писемні пам'ятки староукраїнської мови, що свідчить про
414 Див.: Закревська #. В. Явище протези в західних говорах української
мови, с. 71.
ш Там же, с. 72.
41в Див.: Очеретний А. Д. Говори Уманського району на Черкащині.—
Наук. зап. Київськ. пед. ін-ту, т. 24. Філол. сер., 1957, с. 111—115.
307
його продуктивність на той час на українському мовному грунті:
ларивунь (Р., гр. 1366, 12), Капєрнавоумь (Є. Луцьк., XIV, 11),
патриярхь (КА, 1560, 560), дияволомь C39), Себастишнь (АЖ,
1583, 64), Лукиянь (Оп. Ост. з., 1652, АЮЗР, VII, І, 596), діяволомь
(К.3.,к. XVII —п. XVIII, 105).
У сполученні голосних [іа] на початку слова українська мова
уникала зіяння за допомогою зміни [і] в []]: Иаковь ->- Яків (іаїк'ів].
Збіг голосних [іо], [іи] в такій же позиції усунувся двома способами —
через розвиток [і] в [}] і шляхом відпадання початкового [і]:
Иуда-*~ Юда Цуїда], Иулмнша -> Уляна, Иосиф-ь -> Йосип і Осип.
Пор. южє дасть Шковь сосифоу (Є. Пут., XIII, 27), Оульмни B30).
Активно уникала українська мова збігу голосних у середині
слова також шляхом стягнення їх, або контракції, відомої й
давньоруській мові: Авраамь ->¦ Аврам, Аарокь ->- Арон, Варлаажь ->
Варлам, Газрииль ->¦ Гаврило. Пор. Исакь (Ізб. 1073, 254) з Исаакь.
Наслідки контракції рясно засвідчують пам'ятки староукраїнської
мови: гаврилоу (ПА, 1307, 59), даниль B08), аврамь B19), Гавьрило
(Оп. Київ. з. 1552, АЮЗР, VII, І, 113), Гаврило (Оп. Він. з. 1552,
605), Данилови (АО, 1581, 69), Аврамь, Данило (Реєстр 1649, Пан.,
75) та ін. Одним із виявів контракції на українському грунті, що
зумовлювалася тенденцією до усунення зіяння, було стягнення
голосних у членних прикметникових закінченнях після втрати в них
інтервокального [}]: нова\а: ->¦ новаа ->¦ нова, нове\е (-<- ново\е) ->¦
новее -»¦ нове.
Якщо два голосні стояли поряд не між приголосними, а після
іншого голосного, то зіяння усувалося внаслідок діяння обох
процесів — стягнення голосних і розвитку інтервокального
приголосного: Иоан-ь ->¦ Іван.
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 246
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
