Статистика
Онлайн всего: 3 Гостей: 3 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 80. Втрата голосного на початку слова.
Занепад давньоруських
зредукованих [ь] і [ь] у слабкій позиції спричинився, як відомо, до
скорочення кількості складів у тих словах, у яких раніше були ці
голосні. Деякі сучасні слов'янські мови, зокрема українська, знають
скорочення кількості складів у слові не лише за рахунок редукції
[ь] та [ь], а й внаслідок втрати іншого голосного, що займав місце
в абсолютному початку слова перед приголосними. У такій позиції
найчастіше втрачався ненаголошений звук [і]. Початок цього
фонетичного процесу відноситься ще до пізнього періоду давньоруської
мови, хоч відомий він не всім її діалектам, а лише гіівденно-західним.
Редукцію початкового ненаголошеного [і] зрідка засвідчують уже
давньоруські пам'ятки південного походження: мьздьі не мате
замість мьздьі не имати (Є. Гал. 1283).
Вимову слів без початкового ненаголошеного [і] успадкувала,
природно, староукраїнська мова, в якій вона розширює лексичну
базу, що досить часто засвідчують і писемні пам'ятки того часу,
напр.г Ларивунь (Р., гр. 1366, 12)* гр. ЧХаріод, здавна (гр. 1393,
49), сполна (гр. 1412, 81), з&Ька (гр. 1414, 85), мєнованаш (гр. 1433,
119) із именованам, маєть (гр. 1434, 134), мЬли, не.мЬти (Рус,
гр. 1493, 50), вьіше мєнєньїми (гр. 1499, 63), Сидорь (Оп. Київ, з.,
1552, АЮЗР, VII, І, 114), Єрусалим (КА, 1560, 118), збавити A65),
маю (89), маєш A24), сповідника F21), сполнило A04), маю (Є. Нег.,
1581, 41), маємь A6), вєдомости жадноє мети не может (АЖ, 1582,
39), вєдомости не маєт D2), маючи A583, 46), мєнованого (АЖ, 1584,
82), Сидора A12), маючого A18), маю (Бер, Лекс, 1627, 48), спо-
вЬдь D9), грають E8), граю A12), спо&Ьдь (Сл. Лекс, XVII, 157),
м-Ьли (Лист Б. Хм. 24.ХІ. 1651, ВУР, III, 152), Сидор (АПГУ,
XVII, Ш, 70), грот (І, 39), маючи F9), мают G1), мЬти, маю
(Грам. 1643,32), маєть E7), маеть F4 зв.), маешь (К. 3., к. XVII —
п. XVIII, 66), мЬєшь (Дил. 1723, XII), грати, маешь (І. Некр.,
XVIII, 21).
У ряді слів утрата давнього ненаголошеного [і] на початку
Слова перед приголосним стала загальною нормою сучасної української
мови: голка, гра, грати, грйще, грач, мати, з, Гнат (гр. '^а'тіоз),
Сидір (гр. Маібсороз), Єрусалим (гр. ЧЕроаоТи^оз), Сакій (поряд
з Ісак); пор. д.-р. игьлька, игра, играти, имати, изь. Занепад
у такій позиції ненаголошеного [і] відомий також білоруській мові:
збавіць, мець, хоч іголка, іграць* Російська мова ненаголошений [і]
на початку слова звичайно зберігає: игла, игра, иметь, из, Игнатий,
Исидор, хоч також і Сидор.
Причина втрати початкового [і] в українській мові, як і в
білоруській, та збереження його в російській полягає, очевидно, в
неоднаковій часокількості цього голосного в різних давньоруських
діалектах. Звук [і], що в початковій позиції слова розвинувся ще
на спільнослов'янському грунті з []ь]9 в одних діалектах
давньоруської мови звучав як [І], а в інших — як [і]. Для південно-західних
діалектів східнослов'янського мовного ареалу, що на їх основі
сформувалися українська та білоруська мови, властива була вимова
302
в ненаголошеній позиції короткого початкового [ї], який підпав
у них дальшому скороченню, а потім і повній редукції. У тих
східнослов'янських діалектах, яким була властива вимова початкового
{і] як голосного нормальної довготи, він зберігся, що й відбиває
сучасна російська мова.
Проте і в українській мові ряд слів зберігається з початковим
ненаголошеним [і]. Так, непослідовно втратився в ній у такій
позиції [і] у власних іменах (Іван, Ірина та ін.), що пояснюється їх
специфічним місцем у лексичному складі мови. Не поширився
цей процес на пізніші лексичні запозичення з інших мов: ірис,
ідеал, інерція. На перешкоді редукції початкового [і] може стати
фонетична структура слова, пор. іти, іду, ім'я. У збереженні [і]
в таких словах О. О. Шахматов вбачає дію аналогії до слів з
наголошеним [і]: ім'я, бо імені410. Проте важко пояснити аналогією
всі випадки, пов'язані з цим явищем, наприклад, іти, іду, ідеш,
ідемо, ідуть і т. д.
Процес втрати початкового ненаголошеного [і] не охопив деяких
периферійних говорів, наприклад закарпатських, що зберегли
вимову игра, играти, игла, Игнат тощо.
Явище редукції початкового [і] відоме не тільки українській та
білоруській мовам, а й західнослов'янським, хоч у
південнослов'янських звук [і] в такій позиції зберігається: п, §гас, ?га, тіес, хоч
і§1а, ч, Ьгаіі, Ьга, аце ]Ьо (іго), н.-луж. ?га§, §іа, $кга (іскра), в.-луж.
Ьгаз; блг. игра, игла, имам, с.-х. йгра, йгла, ймати.
В окремих словах, головним чином у багатоскладових власних
іменах, українська мова, кріхМ [і], не зберегла нд початку слова і
ненаголошеного [о] з [а], напр.: Панас, Гапка (-<- Опанась, Оеапка),
рандар (¦«- орандар -«- арендарь), Горпина, пор. Опанасович (Аж,
1583/52), Огапка F4). Староукраїнській мові ці слова вже відомі без
початкового [о]: Панааь (І. Некр., XVIII, 28), ?оч паралельно й
Опанась (Оп. Київ, з., 1552, АЮЗР, VII, І, 113); о рандаряхь
(К. 3., к. XVII —п. XVIII, 295), Горпина (Оп. Черк, з., 1552,
АЮЗР, VII, І, 88). За аналогією зрідка траплялось написання о
в словах, у яких його ніколи не було: Отрохимд, Семеновича
(Духовний Заповіт, 1507; АЮЗР, І, VI, 10), Огнать Плошник (Оп. Черк,
з,, 1552, АЮЗР, VII, І, 88). Імена Катерина, Настасія, Настя •
(гр. ^ааГааіа) без початкового [є], [а] засвідчуються ще
давньоруськими пам'ятками: Катерина (ПВЛ, 187), Катерина (Є. Пут.
ХНІ, 223), Настасьи B30). Такий їх звуковий склад властивий не
лише українській мові, а й російській та білоруській, хоч не в усіх
східнослов'янських мовах у звуковому оформленні цих слів
усталилась однакова літературна норма.
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 228
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
