Статистика
Онлайн всего: 3 Гостей: 3 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 78. Зміна [а] на [є].
Звук [а] після м'яких приголосних зберігся
не на всьому обширі української мови, в окремих діалектах він
змінився в [є] або інший голосний переднього творення, причому умови
його переходу в новий голосний у різних говорах можуть бути
відмінні.
Українська мова успадкувала від давньоруської у позиції після
м'яких приголосних звук [а] різного походження. З цього погляду
в ній розрізняється:
1. [а] етимологічний: як, яблуко, буря Пак], Цаіблуко], [буїр'а];
2. [а], що розвинувся з давньоруського [а], який походить з [§]:
и
п'ять, теля, люблять [іцат'], [тел'а], [л'уібл'ат'];
и
3. [а] з [є]: час, лежати, стояти [час], [лежаїти], [стоїаїти];
4. [а] з [є]: життя, знання [жит':аІ], [знан':аІ].
У південно-східних говорах та великій частині
південно-західних (подільських, східноволинських та ін.) голосний [а] незалежно
від наголосу, походження й позиції в слові після палатальних та
шиплячих приголосних не втрачає властивої йому артикуляції й
не трансформується в інший голосний (яблуко, десять, кричати,
життя). Але в північних говорах у такій позиції [а] послідовно
зберігається лише під наголосом (як, ягода, кричать, лоша, теля),
а в ненаголошеному складі його артикуляція пересувається в сферу
творення голосних переднього ряду, і він змінюється в [є]: єгня,
ерина, десеть, колодбз, паметь, вони ходеть, ндсеть Цегн'аІ], [іери-
наї], [деісет'], [колоідез], [паїмет'], [хоідет'], [ноісет'].
Окремі північні діалекти, зберігаючи залежність рефлексації
[а] від наголосу, реалізують цю залежність дещо інакше,, ніж у
всій іншій масі північних говорів. З цього погляду виділяється
частина волинсько-поліських та надбузько-поліські говори, в яких,
хоч тепер і непослідовно, під наголосом після всіх м'яких
передньоязикових приголосних [а] змінився на [є], а в ненаголошеній позиції
зберігся: [уз'еіу], [з'ет'], [т'еїжко], [жит'е], того [дн'е], [пр'еїжа],
[ж'еіба], Пеіблуко], [стоіеу], [ж'ел'], [ж'ер], [ж'ил'], [ж'ир] і [уз'а-
е
лиі], [т'ажкиїі], []'аринаІ].
У наддністрянських, буковинських, покутських,
східноволинських, надсянських (головним чином, на східній території їх
поширення) та деяких інших говорах південно-західної діалектної групи
голосний [а] в позиції після м'яких приголосних змінюється в [є],
є і
а часто й в [и], [і] або [и], [и] незалежно від наголосу й походження:
293
Пегй'еІ], [тил'еі], [уз'еіу], [ч'ес], [ш'е'пка], [ж'еіба], [душ'еі],
є
[д'і^ч'еі], [паїм'ет'}, [р'ебиіі], [жит'еі], [нас'Лн'е], вони [хоід'ет'];
а и
[тел'иі], [уз'иіу], [ч'ис], [ш'иіпка], [ж'иіба], вони [хоід'ит'], [тел'іі],
и є є є
[уз'ііу], [ч'іс], [ш'ііпка], вони [хоід'іт']; [тел'иі], [уз'иіу], [ч'ис];
и і і і
[тел'иі], [уз'иіу], [ч'ис]. Проте в окремих південно-західних
говорах, наприклад східнокарпатських, характер трансформації [а]
зумовлюється, як і в північних, наголошеною чи ненаголошеною
позицією, У ненаголош^ному складі [а] після м'яких приголосних
переходить у них в [а], звук переднього ряду середньо-низького
підняття: ]уз'аІу],[ч'ас],[ж'а!ба], [ш'аІпка],[п']'ат'], Паїма], []аІблу-
ко]; у ненаголошеному — він змінюється в [і]: Цікеїі], Ціч'м'іїн'];
[деіс'іт']394.
Залежність від наголосу рефлексації [а] після м'яких
приголосних властива й деяким, хоч і небагатьом, бойківським говорам,
у яких наголошений [а] в такій позціідї зберігається, а в ненаголоше-
е
ній переходить в [і], [и], [и]: [ч'ас], [ж'аіба], [ш'аіпка], [мн'аіср],
и
[л'гаїти], Цаіма], [с"вйаІто], [тел'аі], [жит'аі], але [деів'іт'], [учуїс'і],
[залеіж'іти], [запр'ечиї]; іноді така залежність обмежується лише
позицією після шиплячих: [ч'ісуі], [ч'исуі], [ш'інуваїти], [шинуваї-
ти] та ін.395
Зміна [а] в [є] чи інший голосний переднього ряду в деяких
сучасних південно-західних говорах не поширюється на закінчення,
іноді не відбувається після []] або на стику морфем, часто виявляє
лексичне обмеження.
Староукраїнські пам'ятки південно-західного і північного
походження відбивають явище переходу [а] в [є] після м'яких
приголосних написанням літер є і $ на місці а і а, напр.: утєгать, ггЬнєзи
(ВС, 1347; АЗР, 1,5), пЬнєзя A1), дєсетиньї (М., гр. к. XIV — п. XV,
37), хомЬковичь (Рм гр. 1398, 57), кнЬзь (гр. 1401, 66); чєлЬди (Рус,
гр. 1434, 90), вьсєкому, вьсєкьш, не боєсе (гр. 1400, 136), проклєт,
учєстїє, чєдох A37), кто сЬ покусигь вьзЬти (гр. 1443, 26), вгсЬкои
(гр. 1456, 105), гагкЬчих, дєсЬт (гр. 1460, 112), гШгнулг, оузіїти
A13), на имЬ (гр. 1471, 119) замість на имш, урЬдник(гр. 1472, 121),
тЬгали, кнЬгиню (гр. 1474, 122), присягнути A23), сєєтого (Оп.
Київ, з., 1552; АЮЗР, VII, 1, 119); оглєдати (Є. Нег., 1581, 34),
сні лєкати E2), хотєчи E4), мЬсєца E6), хвалєчи F2), жєдали F9),
сєєтого, слишєли E7); пєтдєсят, пєтнадцат, просєчи (АЖ, 1582,
44) ? еьіпрєгла A583, 45), поєсь, памєти, присєги, тисєча, не принєз-
шьі D9), не хотєчи E3), звєзавь F0), поеєзати F2), дєсєть F7),
894 Див.: ЗалеськийА. М. Вокалізм південно-західних говорів української
мови, с. 90—97. ч
89$ Див.: Бандрівський Д. Т. Говірки Надбузького району Львівської
області, с. 811.
294
кнегиню, єрмяк G1), дєвєть A584, 90), просєчи G7), доводєчи (92),
бачєчи (93), видечи (95), чинєчи (99), мовєчи, оглєдати, повєдєль A41),
стреленую (87), Костєнтикь (89); оглєдал (Бер., 1616, 62); помети
(гр. 1486, АЮЗР, VII, 1, 34), тисеча, петнадцатого, хотечи (гр.
1542, 75); просєчи, огледавши, десетину, светого, вмешатисе (Лист
1539; АЮЗР, І, VI, 27), прилегла, присегати B8), звезавши (Скарга
1598; там, 224), іечьменм (Інвентар 1600, там, 299), осегнувшьі
(Лист 1605; там, 358), свето,(Пр. ЛСБ, 1616; АЮЗР, І, XI, 83),
грозечьі, радечи, просечьі (Пр. ЛСБ, 1641; там, 143), чесословчик
(Пр. ЛСБ, 1664; там, 238), взела (Пр. -роз. кн. ЛСБ, там, 1631, 376),
чесом (К. 3., к. XVIII — п. XVIII, 168), рєбое B39).
Звук [є] з [а] після палатальних приголосних відомий не лише
українським, а й багатьом північноросійським говорам, зрідка
також південноросійським та білоруським. Однак, зважаючи на
показання сучасних говорів і свідчення писемних пам'яток, з
певністю можна стверджувати, що процес зміни [а] в [є] не становив
загального фонетичного явища для східнослов'янських діалектів,
у різних говорах чи їх групах він виникав і розвивався незалежно
від інших, зберігаючи свій локальний характер.
Зміна [а] в [є] після палатальних та між палатальними
приголосними пов'язана з просуненням артикуляції голосного в такій
позиції вперед і в напрямі до верхнього підняття, внаслідок чого і виник
звук [є], а при дальшому просуненні її втому ж напрямі — звук [і].
На думку Є. К. Тимченка, випадки звуження етимологічного [а]
й переходу його в [є], а далі й в [і] у північних та південно-західних
говорах української мови потрібно відрізняти від збереження
давнього [є] після споконвічно м'яких шиплячих та [']]: чєс, чіс, кричєти,
держєти, сто\ети, жєба тощо 396. Територія рефлексації [а] після
палаталізованих приголосних як [є] чи [і] в основному та сама
незалежно від його походження. Тому видається зовсім
необгрунтованою гіпотеза про збереження в діалектах, які знають зміну [а] -> [є]
після шиплячих та []], на відміну від позиції після інших м'яких
приголосних* давнього [є] з [є]. Процес переходу [а] в [є] після
м'яких приголосних в окремих східнослов'янських говорах належить
до фонетичних явищ пізнішого часу, ніж зміна [?] в [а] після
шиплячих та []]. Між цими процесами немає будь-якого генетичного
зв'язку, і вони не моі;ли відбуватися паралельно. Другий з них
реалізувався ще на спільнослов'янському грунті, й усі східнослов'янські
діалекти успадкували його наслідки, тобто в позиції після
шиплячих та [)] в них вимовлявся не довгий [є], а на його місці голосний
[а], що своєю артикуляцією не відрізнявся від етимологічного [а]
та [а] з [а] [-<- §]. Таким чином, розвиток голосного [а] в цих
діалектах залежав не від його походження, а від фонетичних умов, у якгіх
він перебував.
У південно-західних говорах української мови, як і в усіх інших
східнослов'янських, у яких пересування артикуляції [а] в сферу
голосних переднього ряду не залежить від наголосу, воно зумовлене,
595 Див.: Тимченко 6. /0 Курс історії українського язика, с, 120,
295
певно, високим ступенем палаталізації попередніх приголосних,
вищим, ніж у тих говорах, що такого пересування не знають. Для
них і тепер характерна така якість приголосних, зокрема в них
сильніше, ніж в інших українських говорах, палаталізуються
передньоязикові [г], [з], [с], що вимовляються звичайно як [г"]9 [з*], [з*];
вони зберігають.палатальні шиплячі^ а часто й [г']; якщо ж звук
[г'] депалаталізувався, то після нього здебільшого, як і після
губних, виділився [}], що перебрав на себе його палатальність: [поріеі-
док].
Зміна [а] в [є] в північних говорах української мови теж
відбулася після палатальних приголосних, але її виникнення
ускладнювалося додатковими причинами, а саме — деякими специфічними
для них у порівнянні з говорами, що лягли в основу південного
ареалу українських діалектів, наслідками перебудови давньої
спільнослов'янської акцентуаційної системи, а разом з тим і вияву
часокількості (довготи — короткості) голосних звуків. У процесі
трансформації на давньоруському грунті політонічної музикальної
системи наголошування в монотонічну динамічну втрачалося давнє
розрізнення довгих і коротких голосних, що можуть
протиставлятись у будь-якому складі. При динамічному наголосі довгі голосні
стали можливими тільки в наголошеному складі, що й відбиває
акцентуаційна система північноукраїнських говорів у рефлексації
звука [є] й довгих [б], [є] з етимологічних [о], [є]. Відбилася вона й
на рефлексації після м'яких приголосних звука [а]. Нею зумовлено
те, що етимологічний [а] в позиції після []] і [а] з [§] після всіх
палатальних приголосних у північних говорах під наголосом, коли
вимова в них голосного відзначається великою інтенсивністю,
значно вищою, ніж у південних, зберігається, а в ненаголошеному
складі звужується, просувається вперед і дещо вгору, в сферу
артикуляції [є].
- Вимова звука [а] в ненаголошеній позиції і відповідно [є] чи
зрідка [и] — в наголошеній у частині волинсько-поліських та над-
бузько-поліських говорів свідчить, певно, про те, що в них перехід
[а] в [є] після м'яких приголосних відбувався пізніше, ніж в інших
північних, і не органічно, а внаслідок їх контактів з тими південно-
західними діалектами, яким це явище було властиве. Поширився
він лише на наголошену позицію, очевидно, тому, що в такій
позиції дане фонетичне явище виступало виразніше й носіями інших
говорів сприймалося легше. Як відомо, волинсько-поліські та надбу-»
зько-поліські говори мають багато спільних діалектних рис з
південно-західними, зокрема наддністрянськими й надсянськими,
причому не тільки щодо рефлексації [а],
У тих південно-західних говорах, у яких [а] після м'яких
приголосних у наголошеній позиції змінюється в [а], а в
ненаголошеній — в [і], розподіл інтенсивності між наголошеним і ненаголоше-
ним складом характеризується більшою диференціацією, ніж
в інших південно-західних говорах; цим зумовлюється те, що в них
після м'яких приголосних артикуляція [а] під наголосом просуваєть-
296
ся вперед і у верхню частину ротової порожнини значно менше,
ніж у ненаголошеному складі.
Певна залежність від наголосу рефлексації [а] після м'яких
приголосних в окремих бойківських говорах, причому далеко
непослідовна, теж пов'язана з тим, що в них явище зміни [а] на [є]
поширювалось внаслідок їх контактування з сусідніми говорами, і
засвоювалось воно найперше в слабкій, ненаголошеній, позиції, часто
з лексичними й морфологічними обмеженнями.
Досі не розв'язане питання про час зміни [а] в [є] після м'яких
приголосних. Очевидно, не в усіх східнослов'янських говорах, яким
властиве це фонетичне явище, воно розвивалося одночасно. У
північних говорах давньоруської мови, насамперед новгородських,
перехід [а] в [є] відбувався раніше, ніж у південних і південно-
західних. У новгородських говорах він, можливо, розпочався ще
з другої половиниХІ ст.; про це свідчить фіксація наслідків такого
переходу в новгородських пам'ятках з кінця того ж століття та
початку наступного: ди&Ьщєсд (Мінея 1097), бол^щиимь (Пут. мін.
XI ст.), учещую (Стихірар XII ст.) та ін. У південно-західних
говорах української мови процес зміни [а] в [є] після палатальних
приголосних розпочався не раніше другої половини XIII —
початку XIV ст., тобто після завершення депалаталізації пом'якшених
приголосних перед етимологічним [є] та секундарним [є] з [ь].
Саме цим зумовлюється те, що в них приголосні перед [є] з [а] не
підпали процесові депалаталізації й зберегли, як правило, свою
м'яку вимову. З другої половини XIV ст», а особливо з XV ст.,
наслідки зміни [а] в [є] вже досить рясно відбивають писемні
пам'ятки староукраїнської мови. Північноукраїнські говори, крім тих,
що розрізняють давні голосні [і] та [у], характеризуються твердою
вимовою приголосних перед [є] з [а], як і перед етимологічним [є]
та [є] з [ь]. З цього факту можна зробити висновок, що перехід
[а] в [є] в них відбувався раніше, ніж у південно-західних говорах
української мови, ще до завершення процесу депалаталізації
пом'якшених приголосних перед [є].
|
| Категория: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОНЕТИКА | Добавил: Blacklady (13.09.2009)
|
| Просмотров: 203
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
