Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
УРОК з Присудок (Сказуемое)
Сказуемое является центральным членом
предложения. Оно выражает синтаксические значения времени,
наклонения, лица (укр. часу, способу, особи) и подчиняет
себе многие члены предложения. По значению и способам
выражения всю совокупность форм сказуемого в
украинском объединяют в два типа — глагольное и именное
сказуемые (укр. дієслівний та іменний присудки).
Глагольное сказуемое обычно обозначает действие, а
именное— признак, напр.: Він учителював; Він був учитель;
Дівчина сумна. Кроме того, выделяют простое и
составное сказуемое (укр. простий і складений присудки): Ми
співали; Ми продовжували співати; Юнак буде
геологом.
Простое глагольное сказуемое — наиболее типичная
форма сказуемого. Личные формы глагола (укр. особові
форми дієслова), выражая значения времени и
наклонения и реализуя синтаксическую связь с другим главным
членом предложения — подлежащим (укр. підметом), в
наибольшей мере приспособлены для выполнения
функции сказуемого. Простое глагольное сказуемое
употребляется в формах настоящего, прошедшего и будущего
времени (укр. теперішнього, минулого й майбутнього
часу) , а также в формах повелительного и сослагательного
наклонения (укр. наказового й умовного способу): «Щось
мріє гай — Над річкою» (П. Тичина); «Мені снилась
бабуся» (Л. Костенко); «Я візьму той рушник, простелю,
наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров»
(А. Малишко); «Славен славний Леонтбвич хай живе в
191
піснях!» (М. Рильський); «За Брянським Багїров
справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду» (О. Гончар).
К характерным для украинского языка формам
сказуемого следует отнести глагольную форму будущего
времени несовершенного вида (укр. недоконаного виду)
типа писатиму, писатимеш, писатиме, писатимемо,
писатимете, писатимуть, функционирующую параллельно
с формой несовершенного вида типа буду писати, будеш
писати, буде писати, будемо писати, будете писати, будуть
писати. Сравните: Я писатиму листа и Я буду писати
листа. Украинский язык имеет также в сказуемом
специфическую форму давнопрошедшего времени (укр.
давноминулого часу), образуемую сочетанием прошедшего
времени вспомогательного глагола бути и прошедшего
времени основного глагола: «Був позабував товаришів,—
тепер пригадав, сів одного вечора та й напік Маркові
листа, що тепер останній рік вчився в семінарії» (С. Ва-
сйльченко).
Глагольное составное сказуемое состоит из двух
частей: основной и вспомогательной. Основная часть
представлена инфинитивом знаменательного глагола (укр.
повнозначного дієслова), а вспомогательная охватывает:
а) личные формы фазовых глаголов починати,
заходжуватися, братися, стати, продовжувати, переставати,
припиняти и др., которые указывают на начало, продолжение
и окончание действия, напр.: «Над полями і темнувате,
і лискуче срібло роси починає тремтіти синім туманцем»
(М. Стельмах); «Надія більше й сілова не сказала, їсти
заходилася готувати» (Є. Гуцало); «Через півгодини
майдан став наповнятися людьми» (|Г. Тютюнник); «Всі,
завмерши, продовжували, не зводячи очей, Дивитися на
двері» (Г. Тютюнник); «Друзі, заклопотані
студентськими буднями, згодом перестали турбувати його» (Г.
Тютюнник) ; б) личные формы глаголов могти, зуміти, сміти,
мати, мусити, намагатися и под., указывающих на
возможность, желательность и необходимость действия,
напр.: «В майстернях — ось де, виявляється, Порфир
міг найбільше розкритися талантами» (О. Гончар);
«Вечорами дівчата співають веснянок, сівши чёреном чи
лавою, а хлопці не сміють підспівувати» (Ю. Яновський);
«Трудитись має кожен, як бджола» (Д. Павлйчко); «Але
от тепер мусила наступити якась зміна» (Г. Хоткёвич);
в) имена прилагательные повинен, зобов'язаний,
змушений, спроможний, здатний, схильний, ладен, рад и др.,
указывающие на необходимость, возможность,
способность, готовность, напр.: «Вони повинні були, як штурма-
192
-дона літаках, весь час орієнтувати бійців» (О. Гончар);
«Замордований її ревнощами, змушений був чкурнути з
0§ла» (О. Гончар); «Про дідуся хлопець щовечора ладен
Ш розповідати» (О. Гончар).
В именном составном сказуемом функционируют
падежные формы имени в грамматическом единстве со
служебным словом — глагольной связкой (укр. дієслівною
зв'язкою). К собственно связкам принадлежат глаголы
бути, становити, являти собою. Функцию связок
выполняют также глаголы ставати, виявлятися, залишатися,
лишатися, зоставатися, робитися, називатися, зватися, іме-
, нуватися, вважатися, здаватися, доводитися, правити
и др. С глагольными связками в украинском языке часто
употребляются именительный, творительный и
винительный падеж с предлогом за. Именительный падеж
существительных используется при указании на постоянный
признак предмета, а творительный и винительный с
предлогом за — при подчеркивании непостоянного или
нехарактерного признака предмета. Особенно четко
выявляется значение данных падежных форм со связкой бути,
Сравните: «Дід Захарко був коваль» (О. Довженко);
«Крім секретарства, я завідував відділом мистецтва, був
комісаром театру Шевченка» (О. Довженко); «Він був
у-мене за головного помічника» (Ю. Збанацький). При
нулевой связке бути именная часть выступает в форме
именительного Падежа: «Авіньйон — місто, обведене
високим фортечним муром з бійницями» (М. Рильський);
«Життя без книги — хата без вікна, Тюрма глуха і темна,
мов* труна», (Д. Павлйчко). Со связками ставати,
виявлятися, залишатися, лишатися, зоставатися, робитися,
називатися, зватися, іменуватися, вважатися, здаватися,
доводитися и под. существительные преимущественно
используются в форме творительного падежа: «Гори
стали справжнім вйпробом для армійських коней» (О.
Гончар); «Зостаються ж людьми і тут, згасаючи в цій обителі
смутку і старості» (О. Гончар); «Я зробивсь рабом
покірним, Як побачив ту тополю» (А. Кримський).
Русской глагольной связке являться соответствуют в
украинском языке связки бути, становити или являти
собою: Сборник стихов «Увядшие листья» является вер-
дщшой лирики Ивана Франко — Збірка віршів «Зів'яле
лйстя» є вершиною лірики Івана Франка; Збірка вїрщів
«Зів'яле листя» — вершина лірики Івана Франка; Збірка
віршів «Зів'яле листя» становить вершину лірики Івана
Франка; Збірка віршів «Зів'яле листя» являє собою
вершину лірики Івана Франка. Со связками становити, явля-
7 3-255 193
ти собою употребляются существительные В форме
винительного падежа.
В украинском, языке чаще, чем в русском, используют
в именном составном сказуемом форму именительного
падежа. Эту особенность нередкр наблюдаем в именной
части, выраженной прилагательными, сравните: «I думки
Тимофія були поетичні, як завжди поетична мрія про
чесне, краще життя» (М. Стельмах); «Губи зробилися
відразу білі,, руки затремтіли» (Г. Хоткёвич); «І, мабуть,
тільки через це я лишився живий, пройшовши стільки Світів,
куючи залізну троянду» (Ю. Яновський) и «Был я
молодым, горячим» (А. Чехов); «Спор был долгим и сложным»
(Л. Успенский).
В именном составном сказуемом в украинском языке
употребляются только полніїе формы причастий (укр.
дієприкметників) и обычно, полные формы имен
прилагательных, в русском же языке полным формам причастий и
прилагательных протийопоставлякУгся краткие йх формщ,
являющиеся специализированными,формами сказуемого:
«І кожен був увесь наскрізь пройнятий тривогою» (А.
Головко) — И каждый был весь насквозь пронизан
тревогой; «Я вам чужйй — я знаю» (П. Тичйна) — Я вам
чужд — я знаю; «Прекрасний був Чиж у цю хвилину,
прекрасна була кожна йогб риса і кожний рух» (О.
Довженко) — Прекрасен был Чиж в эту минуту, прекрасна была
каждая его черта и каждое движение.
Борис Харчук
УРИВОК ІЗ ПОВІСТІ-ЛЕГЄНДИ
«ОЙ МОРОЗЕ-МОРОЗЁНКУ...»
У похід!чУ похід!.. Там, попереду, малинові стяги,
прапори й прагіЬрці на описах, там дбвбуші, трубачі й сурмачі
підняли червону калину, вище, ще вище і несуть, несуть:
козацтво рушило за волю. Кіннбта, піші, регіментова, тбб-
то полкова, артилерія, а. за ними — обоз.
Курява. Пші.
Сірі круторогі воли тягнуть мажу — громіздкі колезі
ледве повертаються: мажа навантажена мішкйми; поверх
них мідні казани, чи бики, триноги, а на передк^ поганий*-
ло. Чоботи поруділи, стоптані, сині шаровари просмалені*
попалені, в дірках, а нз голові очіпок — Морозйха. Вона
без батога. її-зброя — велетенська* ложка — стирчить
за халявою.
194
Воли йдуть повільно, спроквола, і вона їх не підганяє.
Курна курява, яку зняли тисячі ніг, копит і рипливих коліс,
цавйсла сивою хмарою. Воли і Морозйха дихають
гарячим пилом — начувають запал і смагу майбутньої битви.
Мажа котиться останньою, ні, за нею простує
бандурист і позодйр. Вони ковтають всю хмарну куряву, кожна
тгалйночка залітає в очі сліпому й видющому. Бандурист
не такий і старий. Недавно, літ десять тому, йін ходив зі
своею кобзою у лавах повстанців. Коли їх розбили, то
вороги його помилували: вийняли йому очі, щоб забув, як-то
кликати піснею до зброї, і старцював собі, але він знову
йшов з військом.
Обернувшись, Морозйха загукала:
— .Швидше! Сідайте, підвезу! — і зупиняла волів.
Бандурист відмахнувсь на її клич, а хлопчик-поводйр
блиснув білими зубами. Вони рушили. їх заволокло
пилюкою.
«Йдуть, будуть співати,— думала вона.— Понесуть
СіЗаву а чи ганьбу. Перемогу а чи поразку для нащадків».
"Широко і довго розтягнувся дужий похід: Чорний
шлях не міг його вмістити. Вгойдувалася, стогнала земля,
і не було видно сонця. І під копитами, під чобітьми, під
босими ногами вмирала трава.
Надсадно скрипіла мажа. Повільно, важко
поверталися колеса. Скрипіння і гуркіт, чалаплйва хода, волів —
усе зливалося з суцільним гулом походу. Ніхто не міг при-
стйти, збитися, зупинитись: задні напирали на передніх»
І передні були нестримні. Якби хтось заґавився, зім'яли б
і розчавили.
Морозйха сиділа на передку — стелила волам під нбт
ги і під колёса свої думи. Вона забрала сина зі школи — з
Академії, бо найбільша наука — любити рідну землю.
Лш пішов на Запоріжжя, на Січ, а вона стала перевїзни-
ііею на Дніпрі. Так минув не один рік. Син ходив на турка.
|Іог6 було і рубано, і січено. А вона була перевізницею і
фекала. Знялося, рушило на панство — пішла в обоз. Ко-
;щовариха. А її син — полковник, Морозенко. Він веде
ііолк. А вона його замикає. Вона у хвості. Там, попереду,
на вістрі списів її 'серце, чи не тому:стяги, прапори і пра-
ііррці такі малинові?..
Баско ступав гарячий вороний кінь. У синіх штанах, у
%рвоних чоботях сидів Морозенко в потертому сїддї.
У білій сорочці, без шапки. Довга шаблюка сягала
кінського хвоста. Це вже не був той високий і тонкий спудёй-сту-
Діоза — чернець не чернець, міщанин не міщанин. Це був
воїн. Чорний оселедець закручений з^ вухо, молодий чор-
7* 195
ний вус хоробрує —-обличчя гартоване сонцем, вітром
і порохом. Пильні очі далёко бачать. По один його бік
їхав немолодий сивий осавул, а по другий — писар.
стяг «знамя, стяг»
прапор «флаг; знамя, стяг»
прапорець «флажок»
спис «копьё»
довбуш «литаврист»
сурмач «трубач; горнист»
червоний «красный; пунцовый, алый, багровый, багряный»
козацтво «казачество, казаки»
рушити «отправиться; двинуться; уехать»
кіннота «конница»
курява «пыль»
мажа «воз, мажа»
ледве «еле, едва; чуть; насилу, с большим трудом»
навантажений «нагруженный»
казан «котёл; чугун»
чи «или; ли»
чобіт «сапог»
порудіти «порыжеть»
стоптаний (об обуви) «истоптанный, изношенный; стоптанный»
просмалений «пропалённый, прожжённый»
попалений «пожжённый»
очіпок «очипок, старинный головной убор замужней женщины»
батіг «кнут; плеть»
зброя «оружие, вооружение; доспехи (воина в старину)»
велетенський «великанский, исполинский, гигантский»
стирчати «торчать, выступать, выдаваться»
халява «голенище»
повільно «медленно; медлительно; тихо; постепенно; плавно»
спроквола «медленно, не спеша, не торопясь, неторопливо»
курнйй «пыльный; дымный; курной»
зняти «поднять; взмести, взметнуть; взвить; снять»
сйвий «седой, сивый; серый; сизый»
хмара «облако; туча»
начувати «чуять»
запал «пыл; пылкость; запальчивость, жар; порыв; рвение»
смага «жажда; налёт (на губах); загар»
простувати «шагать, шествовать; следовать; направляться;
устремляться»
поводйр «проводник, поводырь»
ковтати «глотать; хлебать»
хмарний «облачный; пасмурный, сумрачный, хмурый; угрюмый;
мрачный»
видющий «хорошо видящий; зрячий»
лава «ряд; строй; лава (способ атаки)»
старцювати «нищенствовать, побираться»
знову «снова, опять, вновь; сначала»
загукати «крикнуть, позвать; окрикнуть, окликнуть»
швидше «быстрее, скорее»
зупиняти «останавливать; приостанавливать»
хлопчик «мальчик, паренёк»
пилюка «пылища»
ганьба «позор, бесчестие, срам»
перембга «победа; торжество»
196
нащадок «потомок»
довго «долго; длинно; просторно»
дужий «сильный; крепкий, мощный, могучий; здоровый»
гуркіт «грохот, громыханье; гул»
чалаплйвий «шлепающий»
хода «походка, поступь, шаг; ходьба, движение, шествие»
суцільний «сплошной; цельный»
нестримний «неудержимый; безудержный, необузданный,
неукротимый»
якбй «если бы»
заґавитися «зазеваться»
розчавлювати «раздавливать; расплющивать»
бо «ибо, потому что, оттого что, так как, поскольку; ведь»
перевізниця «перевозчица»
вістря «острие»
тому «потому, поэтому, оттого»
баско «резво, ретиво; рьяно, лихо»
довгий «длинный; долгий»
шаблюка «большая сабля; большая шашка»
сягати «достигать; доставать; простираться»
чернець «монах; чернец, черноризец, инок»
оселедець «хохол (клок волос); оселедец (на бритой голове)»
гартувати «закаливать»
пильний «внимательный; бдительный, недремлющий, зоркий;
пристальный; спешный, срочный»
бік «бок; сторона»
осавул «есаул»
З мовної скарбниці
ласий на чужі ковбаси «губа не дура»
лизати халяви (халяву) «подольщаться»
не роби з губи халяви «не ври»
розпустити язика, як халяву «браниться, ругаться, лаяться»
ускочити вище халяв «попасть в передрягу (переплёт, переделку)»
ВПРАВИ
1. Прочитайте уривок із повісті-легенди «Ой Морозе-Морозенку...»
Б. Харчука. Знайдіть у ньому присудки й перекладіть їх рідною мовою.
З'ясуйте особливості вживання українських і російських присудкових
форм.
2. Складіть речення, увівши до них подані в рубриці «З мовно?
скарбниці» фразеологізми у функції присудка.
3. Перекладіть текст українською мовою. Зверніть увагу на
функціонування присудків у російській та українській мовах:
Перенесемся на* юг, в украинские степи, во времена
Тараса Бульбы или Богдана Хмельницкого. Уже тогда
люди сооружали там из глины, смешанной с соломой и
навозом, беленые украинские хатки. Те самые, которые
потом прославил Гоголь, воспел Шевченко, увековечили на
своих картинах многие художники.
197
Люди строили эти хатки, а под застрехами соломенных,
крыщ милые птички ласточки из той^же глины, с примесью
такой же соломы лепили полукруглые ковшички своих
гнезд. Люди и птицы работали рядом », на первый взгляд,
трудились совсем одинаково.
Прошло три-четыре века. Правнуки и праправнуки тех,
кто терпеливо смазывал над старым Днепром жилища из
глины, возводят в тех же местах гигантские корпуса из
железа и бетона. Люди остались людьми, а их труд и то,
что они создают при помощи этого труда, изменились до
неузнаваемости.
А ласточки? И сейчас, как четыреста, как тысячу
четыреста лет назад, они носятся вокруг человеческих
построек. И сегодня они прилепляют к их карнизам свои гнезда —
точь-в-точь такие, как во времена Бульбы. Ничто не
изменилось ни в самом их «труде», ни в его результатах.
Ничто — решительно ничто! — не стало другим и в самих
веселых птичках. И не станет другим, пока ласточки
остаются ласточками или пока натуру их не начнет властной
рукой преобразовывать человек. Почему это так?
Ласточки бывают разные. Касатка, знакомая всем,
прилепляет глиняную корзиночку под стрехами
деревенских изб.
Береговой стриж вырывает, как крот или землеройка,
глубокие— рукой не достанешь дна — норы в глинистых
обрывах по берегам рек.
Обе птички — великие мастерицы в своем ремесле:
одна — «скульптор», другая — «землекоп», «шахтер».
Но эот что любопытно. Поселите береговую ласточку
там, где нет крутых речных берегов. Она не выведет
птенцов, перестанет размножаться. Тысячи раз на дню
проносясь мимо удобных гнезд, которые построили из
«подручной» глины ее сестры-касатки, она никогда, ни в коем
случае не попытается подражать им, не поступит так, как они.
И наоборот: деревенская касатка, лишенная мягкой
и липкой грязи, погибнет без дома, но ни за что не
попробует перенять у брата — берегового стрижа — его умение
рыть теплые норы-пещеры.
А человек? Человек — дело другое.
Жители степного юга веками строили себе домики из
глины. Но, переселившись в таежные сибирские места,
они тотчас наловчились рубить здесь деревянные избы.
Можно сказать, что из ласточек касаток они как бы
превратились в дроздов и малиновок, которые вьют гнезда из
стеблей и прутьев.
Перебросьте степняка в гористую местность, и он выро-
198
ет себе пещеру, как береговой стриж. Поселите его среди
льдов Арктики — он начнет возводить чумы из снега и
будет прятаться в них от бурь, как полярная куропатка.
Совершенно ясно, что между работой человека и
деятельностью животных есть существенная разница.
{Успенский Л. Слово о словах. К., 1987).
|
| Категория: И.Р.Выхованец, ЕА.Карпиловская, Н.Ф.Клименко. Изучаем УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК. Расширенный курс. | Добавил: Blacklady (16.09.2009)
|
| Просмотров: 419
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
