Статистика
Онлайн всего: 8 Гостей: 8 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
УРОК 5 Прийменникові конструкції (Предложные конструкции)
Синтаксические особенности современного украинского
языка ярко выявляются в предложных конструкциях,
В украинском языке насчитывается свыше 200 предлогов.
Ойи в сочетании с падежами выражают множество
грамматических значений.
Русские предлоги у и в являются раздыми предлогами,
различаясь своими значениями, напр.: Мы встретились у
входа в театр; У него собирались друзья; Мы встретились
в театре; Мы приехали в-Киев. Украинские предлоги у
ив — фонетические варианты того же предлога. Их
употребление, в частности, регулируется правилами
чередования звуков: если предыдущее слово оканчивается на
согласный, употребляем предлог у, а если на гласный —
предлог в, сравните: Друзі збирались у нього и Друзі
збиралися в нього; Хлопець працював у Києві и Дівчина
працювала в Києві.
Украинским предлогам біля, кола, край с родительным
падежом, которые выражают пространственное значение
близости к предмету, соответствуют русские предлоги
около, возле, у, подле с родительным падежом: «Ще
побувають екскурсанти біля велетня дуба» (О. Гончар) —
Еще побывают экскурсанты около (возле) великана дуба;
«Ми стояли коло вікна» (Є. Гуцало) — Мы стояли у
окна\ «Застигла мати край могйли» (О. Довженко) —
Застыла мать у (возле, подле) могилы.
В украинском языке более распространены
сращённые (сложные) предлоги, выражающие исходный пункт
движения. Это предлоги з-за (із-за), з-поза, з-над, з4іо-
над, з-під, з-попід, з-перед, з-поперед, з-межи (з-між),
з-поміж (з-пдмежи), з-посеред, напр.: «Літак наближався
до Волги з-за далёкого лісу» (О. Ільченко); «Снаряди
з-поза річки летіли все частіше й частіше» (Л. Перво-
майський); «Лише з-над хмар часом прилине Прощання
204
З літом-журавлине» (П. Тичина); «Світає в долах,
Стожари сяють ген з-понад ріки» (А.* Малишко); «Батько
з розгону кидається в ріку й намагається впіймати
хлопчика, але той спритно вислизає з-під рук» (О. Донченко);
«А очиці, наче блискавиці, Так і грають з-пбцід брівок
темних!» (Леся Українка); «Сірїло вікно і то
розпливалося перед очима у велику безформну пляму, то зникала
зовсім з-пёред очей» (Д. Ткач); «Слова ніяк не
потовпляться малому з уст, різні денні враження одне з-поперед
одного постають у його уяві, думка думку випереджає,
побиває» (І. Вирган); «Та не встиг я в думці, В уяві
навтішатися Сулою, Як тут вона сама з-межи лози Поперёд
мене блиснула стрілою, Аж я спинився» (І. Вирган);
«Телефоніст вийшов з-поміж гіллястих дерев, усміхаючись
роті» (О. Гончар); «Стрільба, чимраз виразніша,
долітала звідусіль. З-посеред неї натреноване Хомине вухо
- вирізняло знайоме чахкання батальйонних мінометів —
там, і там, і там...» (О. Гончар). Современному русскому
литературному языку не свойственны сложные, предлоги
типа украинских поза, понад, попід, поміж, побіля, В
сравнении с пространственными простыми предлогами за,
над, під, між, біля они передают дополнительный оттенок
распространения в пространстве: «За містом, що аж
дзвеніло від ясного морозу, шугали у синьому небі літаки»
(О. Гончар); «Здавалось часом, що дощ падає не поза
тобою, а в тобі, що шум народився в твоїй істоті» (Є.
Гуцало); «Над вечірніми ланами грає сурмазолота» (В. Со-
сюра); «Туман стелеться понад ставом» (А. Головко);
«Гніздо звивають ластівки під дахом» (М. Рильський);
«Безмежний сніг рипів попід ногою» (М. Бажан); «Між
коморою та будиночком ворота й хвіртка» (О. Довженко);
«Повагом пройшлась поміж партами» (О. Гончар); «Біля
кузні кували підкови степовим жеребцям» (О.
Довженко) ; «Побіля хати бичачим диханням курився туманець»
(Г. Тютюнник).
В украинском языке предлог по со* значением места
движения или состояния сочетается с предложным паде-
Іком (укр. місцевим відмінком), а в русском — с датеЛь-
їздм падежом (укр, давальним відмінком): «Три дівчини,
сяудёнтки агрономиу Йшли взимку по доріжці лісовій»
||М. Рильський) — Три девушки, студентки агрономы,
[шли зимой по дорожке лесовой; «Щебечуть солов'ї по
молодих садках» (О. Довженко^ — Щебечут соловьи по
молодым садикам.
Следует обратить внимание на широкий круг
украинских предлогов в значении цели. К ним принадлежат пред-
205
логи для, задля, ради, заради, з метою с родительным
падежом, на, в, по, під, про с винительным падежом, напр.:
«Не задля жесту, не для якогось там манїрничання він
вносив увесь свій заробіток у той фонд» (Ю. Збанацький);
«Ні, ради честолюбності він ніколи не згодився б
ризикувати життям» (О. Гончар); «Мати все стерпить заради
щдстя дітей; 3 метою успішного розвитку
високопродуктивного тваринництва тут сіють кормові культури:»
(О. Діброва); «На сповідь йдем до Маркіяна» (І. Драч);
«Скатований Гонта збирається в мандри» (А. Малишко);
«їздили з Гнатом Романовичем до області по волок»
(Є- Гуцало); «Але після уроків ще треба йти копати ямки
під садок біля школи» (П. Панч); «Захопив про всяк
випадок рушницю» (Остап Вишня).
Не употребляется в современном украинском
литературном языке предлог з-за (із-за) в функции причины.
Русскому предлогу из-за в значений причины соответствует-
украинский предлог через с винительным падежом, напр.:
Из-за гостя приходилось спать на узком диванчике —
«Через гостя доводилося спити на вузькому диванчику»
(П. Панч). Украинский предлог з-за выражает только
значение исходного пункта движения: «Йде грозя з-за
верхогір'я...» (М. Рильський).
Иногда возникают затруднения в выборе украинских
предлогов в(у) и до в значении внутренних пределов
пространства. В современном украинском языке
пространственные предлоги в и до часто являются синонимичными,
н'апр.: «Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський);
«Генерал входить у темні сіни» (О. Довженко); «;Шепёта
загнала корову до хліва» (Є. Гуцало).
Олександр Довженко
УРИВОК ІЗ КІНОПОВІСТІ «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»
Я лежу на возі. Навколо, спинами до мене, дід і батько
з косарями. Мене везуть у царство трав, річок і таємничих
озёр. Віз наш увесь дерев'яний: дід і прадід були чума"
ками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали,
притягає грім. До Десни верстов п'ять дуже складної дорогії,
Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що
ніколи не висихали, два мости, потім знов одну гнилицю,
потім два хутори з собаками і село Мале Устє по
вузесеньких кручених вуличках, далі треба їхати вздовж річки
крутим берегом і боятись, щоб не перекинутись у воду,
206
потім треба було брати праворуч униз і з розгону — через
річечку бродом, далі на гору і з гори, і знов на гору і з
гори, а далі праворуч раз і другий, і знов понад річкою
між осик і дубів, і вже аж там, над самою Десною, було
моє царство.
По дорозі косарі гомоніли про різне, злазили з воза
перед калюжами й на гору, потім сідали, і я знову бачив
навколо себе вгорі їх велетенські спини, а над спинами
і косами, які вони тримали в руках, як воїни зброю, у
високому тёмному небі світили мені зорі й молодик.
Пахне огірками, старим нёретом волока, хлібом, бйть-
ком і косарями, пахне болотом і травами, десь гукають,
і... зараз чую, деркачі й перепілки. Чумацький віз тихо
рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях
показує дорогу. Дивлюсь я на своє нёбо і повертаю з зозом і
косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт цовертае
разом з нами, і я непомітно лину в сон щасливий.
Прокидаюсь я на березі Десни під дубом. Сонце
високо, косарі далёко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне
в'ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип,
кручі, ліс -ь- все блищить і сяє на сонці. Стрибаю я з кручі
в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вода ласкава, солодка.
П'ю ще раз, убрівши по коліна і витягнувши шию, як
лошак, потім стрибаю на кручу і гайда по сінокосу. І вже я
не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в
ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи. В озері
воду скаламучу — риба.
навколо «вокруг, кругом»
таємничий «таинственный, неведомый, неведанный»
треба «надо, нужно; требуется, необходимо, следует; надлежит,
полагается»
калюжа «лужа»
вздовж «вдоль»
бродом «вброд»
осйка «осина»
між «между»
гомоніти «разговаривать; беседовать; шуметь»
вгорі «вверху»
велетенський «великанский, исполинский, гигантский»
молодик «молодой месяц; новолуние»
' і «огурец»
«рыболовная сеть»
; «бредень; волок»
гукати «кричать, звать; окрикивать, окликать; гикать»
деркач «коростель, дергач»
рипіти «скрипеть»
Чумацький Шлях «Млечный Путь»
всесвіт ««селенная, мироздание»
стрибати «прыгать, скакать»
207
лошак «молодой конь»
ожйна «ежевика»
скаламутити «помутить, взмутить; взбаламутить»
З мовної скарбниці
підвезти воза (візка) «подложить свинью»
за спину не лле «сверху не каплет»
сісти в калюжу «сесть в лужу»
попасти (потрапити) в тенёта «попасть в сети»
як діра в мостІ «как пятое колесо в телеге»
ВПРАВИ
1. Прочитайте уривок із кіноповісті «Зачарована Десна» О.
Довженка. Випишіть прийменники, визначте їх функції та підшукайте до
українських прийменників російські відповідники.
2. Перекладіть оповідання «Музыкант» українською мовою.
З'ясуйте подібність і відмінність українських і російських прийменників:
МУЗЫКАНТ
Старый медвежатник сидел на завалинке и пиликал
на скрипке. Он очень любил музыку и старался сам
научиться играть. Плохо у него выходило, но старик и тем
был доволен, что у него своя музыка. Мимо проходил
знакомый колхозник и говорит старику:
— Брось-ка ты свою скрипку-то, берись за ружьё. Из
ружья у тебя лучше выходит. Я сейчас медведя видел в
лесу.
Старик отложил скрипку, расспросил колхозника, где
он видел медведя. Взял ружьё и пошёл в лес.
В лесу старик долго искал медведя, но не нашёл даже
и следа его.
Устал старик и присел на пенёк отдохнуть.
Тихо-тихо было в лесу. Ни сучек нигде не треснет, ни
птица голосу не подаст. Вдруг старик услыхал: «Дзенн!..»
Красивый такой звук, как струна пропела.
Немного погодя опять: «Дзенн!..»
Старик удивился:
«Кто же это в лесу на струне играет?»
А из лесу опять: «Дзенн!..» — да так звонко, ласково.
Старик встал с пенька и осторожно пошёл туда,
откуда слышался звук. Звук слышался с опушки.
Старик подкрался из-за ёлочки и видит: на
опушке разбитое грозой дерево, из него торчат длинные
щепки. А под деревом сидит медведь, схватил одну щепку
лапой. Медведь потянул к себе щепку и отпустил её.
208
Щепка выпрямилась, задрожала, и в воздухе раздалось:
«Дзенн!..» — как струна запела.
Медведь наклонил голову и слушает.
Старик тоже слушает: хорошо поёт щепка.
Замолк звук,— медведь опять за своё: оттянул щепку
и пустил.
Вечером знакомый колхозник ещё раз проходил мимо
избы медвежатника. Старик опять сидел на завалинке
со скрипкой. Он пальцем дёргал одну струну, и струна
тихонечко пела: «Дзенн!..»
Колхозник спросил старика:
— Ну что, убил медведя?
— Нет,— ответил старик.
— Что ж так?
— Да как же в него стрелять, когда он такой же
музыкант, как и я?
И старик рассказал колхознику, как медведь играл на
расщеплённом грозой дереве.
(Бианки Виталий. Рассказы и сказки. К., 1988)
3. Складіть п'ять речень, у яких прийменник по вимагає місцевого
відмінка іменників. Перекладіть ці речення рідною мовою.
4. Визначте, з якими відмінковими формами поєднуються
прийменники в конструкціях:
Бути в саду, увійти в хату, гостювати в сестри;
зустрітися з братом, зійти з вершини, промовляти з годину; сидіти
під липою, заїхати під дерева.
5. Прочитайте статтю <<Родовий відмінок часу» Б. Антонёнка-
Давидовича. Складіть українською і рідною мовами речення, які б
розрізнялися родовим відмінком часу в українській мові і
прийменниковими сполуками часу в російській мові.
РОДОВИЙ ВІДМІНОК ЧАСУ
(РОДИТЕЛЬНЫЙ ПАДЕЖ ВРЕМЕНИ)
Українська мова характеризується використанням
родового відмінка іменників, щоб означити час. Російська
мова знає в таких випадках прийменник із знахідним
відмінком іменника: тої ноче—в ту ночь, цього літа —
в это лето. Наведемо кілька прикладів із класичної
літератури й фольклору: «Одної ночі приснився мені сон»
(Марко Вовчок); «А чула ти, що сталося сеї ночі?» (Леся
Українка); «...малий Василько, якому тільки цієї весни
пошили штани» (С. Васйльченко); «Накрили очі темної
ночі, легше в могилі спочинув» (народна пісня).
З цього можна зробити висновок, що, йдучи за
традицією класикр й живої народної мови, ліпше сказати по-
8 3-255 209
українському: «Того дня з ним не сталось ніяких пригод»,
а не «У той день...» Проте слід пам'ятати, що родовий часу
не може стояти в формі множини (наприклад, «Тих
днів...»), а також без означення («цієї», «темної», «того»).
Тут на визначення часу, днів тижня, явищ, процесів,
стану вдаємось до знахідного відмінка з прийменником:
«у роки (під час) громадянської війни», «у вівторок», «у
давнину», «у (під) хуртовину».
(Антонёнко-Давидович Борис. Як ми говоримо. К., 1991)
|
| Категория: И.Р.Выхованец, ЕА.Карпиловская, Н.Ф.Клименко. Изучаем УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК. Расширенный курс. | Добавил: Blacklady (16.09.2009)
|
| Просмотров: 586
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
