Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
УРОК 10 Сполучники в простому реченні (Союзы в простом предложении)
Читая предыдущие тексты, мы уже встречались со
многими союзами. Вы, конечно, обратили внимание на
то, что наибольшее количество союзов употребляется в
сложном предложении. От сложного союзного
предложения как бы ттроизводно простое предложение с союзами.
В простом предложении наиболее употребительны
соединительные союзы (укр. єднальні сполучники) і, й, та
(в значении *), которым в русском языке соответствуют
союзы и, да (в значении и). Украинский союз й является
фонетическим вариантом союза і. Согласно требованиям
благозвучия употребляем между согласными Ї, между
гласными и после гласных — й, напр.: «Я так, я так люблю
тебе, Народе мій і дню-розмаю» (А. Малишко); «Плачуть
і моляться білі троянди» (Л. Костенко); «Напруж і руки,
й око!» (М. Рильський); «Там стіна Ховає Польщі й
людськості святиню — Шопена сёрце» (М. Рильський). Союз
та (в значений і) нередко уместен между гласными и
согласными: «Додаючи нам сйли та потуги, Не виведе нас
техніка із туги» (Д. Павлйчко).
Соединительный союз і может быть повторяющимся.
Повторяющийся союз і, приобретая свойства
усилительных частиц, делает каждый последующий член
однородного ряда в смысловом плане более значительным, напр.:
«В піснях і труд, і даль походу, І жаль, і усміх, і любов,
І гнів велйкого^народу, І за народ пролита кров» (М.
Рильський) ; «В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання —
ридання бандур...» (П. Тичина); «Той клавесин і плакав, і
плекав чужу печаль» (Л. Костенко). Повторяющиеся
союзы ні — ні, ані — ані употребляются в отрицательных
предложениях (укр. заперечних реченнях), выполняя роль
228
союза і и, кроме того, усиливая отрицание, напр.: «Ні
спёка дня, ні бурі, ні морози — ніщо не вб'є мою любов
живу» (В. Сосюра); «Ані при хатньому багатті
привітному, Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю Він не забув своєї
Беатріче» (Леся Українка); «Він не чує ані жалю в серці,
ані гніву» (М. Коцюбинський).
Союзы а (рус. а, но), але (рус. но, однако), та (в
значении але, рус. а, но, однако), проте (рус. однако, но),
затё (рус. зато), однак (рус. однако) выражают
противительное значение (укр. протиставне значення),
значение противопоставления, напр.: «Пам'ятатимем не для
пам'яті, а для чогось того небуденного» (І. Драч); «І
традиційні вёрби, і калина — все батьківське, але
синівське — теж» (Б. Олійник); «Течё вода в синє море, та не
витікає» (Т. .Шевченко).
В простом предложении разделительные союзы (укр.
розділові сполучники) або (рус. или; либо), чи (рус. или;
ли), або — або (рус. или — или, либо — либо), чи — чи
(рус. или — или, ли — ли), то — то (рус. то — то), не
то — не то (рус. не то — не то), чи то — чи то (рус. то
ли — то ли) указывают на возможность одного из двух
явлений, чередование их, неопределенность, нечёткость
восприятия чего-нибудь. Наиболее употребительны из них
союзы або, чи, то — то, напр.: «Соснові шишки, великі
й порожні, котились під ноги або дивились із трави
десятками очей на схилені голови синіх дзвіночків» (М.
Коцюбинський) ; «Малий мав років десять чи дванадцять»
(В. Сосюра); «Чи дружина вірна, чи скорботна мати, чи
сестра твоя шлють ті листи» (О. Гончар); «То музика
нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина» (Л.
Костенко) .
Присоединительный союз (укр. приєднувальний
сполучник) та й (рус. да и) соединяет однородные члены
предложения со значением добавления, дополнения:
«Майже вся драматургія Лесі Українки та й значна
частина її лірики є самостійним і часом до дерзновенності
сміливим переглядом світових мотивів» (М. Рильський).
Градационные союзы (укр. градаційні сполучники)
як — так і (рус. как — так и), не тільки — ай, не тільки —
але й, не лише — ай, не лише — але й (рус. не только —
но и), хоч і — але (рус. хотя и — но), якщо не — то (рус.
если не — го), не стільки — скільки (рус. не столько —
сколько) подчёркивают смысловой вес одного из
однородных членов предложения. Среди них наиболее часто
употребляются союзы не тільки—а й и не тільки —але й:
«Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною» (В. Су-
229
хомлйнський); «Іван Франко цікавився не тільки
французькими класиками і романтиками, але й символістами»
(М. Рильський).
Рассмотренные соединительные, противительные,
разделительные, присоединительные и градационные союзы
в простом предложении функционируют как средства
выражения сочинительной связи (укр. сурядного зв'язку)
между однородными членами предложения. Союзы в
простом предложении реже указывают на подчинительную
связь' (укр. підрядний зв'язок). Это союзы як (рус. как)у
мов, немов, наче, неначе (рус. будто, как будто, словно,
точно), ніби (рус. будто, словно, как будто) и др.,
выражающие значение сравнения, и союз ніж (рус. чем,
нежели), указывающий на объект сравнения при формах
сравнительной степени прилагательных и наречий, напр.:
«Згинув славний Леонтович у досвітній час, Білі крила,
як вітрила, залишив для нас» (М. Рильський); «Дзвони
пливуть, мов сни, Ніби мрії останні Сивої старовини»
(М. Рильський); «Мій зір літає, наче гордий птах, Та
опускається все нижче й нижче» (Д. Павлйчко); «Немає
Мудріших, ніж народ, учителів» (М. Рильський).
Борис Харчук
УРИВОК ІЗ ПОВ1СТ1-ЛЕГЁНДИ
«ОЙ МОРОЗЕ-МОРОЗЁНКУ...»
Морозйха лежала під тином у бур'янах. Вона вже
очунювала. Вітер розхилив сиві полини, і білий день явив
над нею висоти нёба. Що бачила там, у висі? Близьку
мрію? Підвела голову. Сіла. На неї відразу ж дмухнуло
димом і чадом, забиваючи памороки. Очі закліпали,
обличчя зморщилось, руки хапливо ^знайшли землю, і вона
мовби зависла, обпершись на свої руки: від хати, від
комор — ні сліду.
Прижмурюючись, молодиця дихала димом і чадом, які
були гіркіші, ніж полини, й дивилася на обгорілу вишню.
Скарлючена, калічена, вона стояла, як чорне дерево
смерті, а край нього куріло, дотліваючи, румбвище. Брови в
Морозйхи ламались, обличчям пробігали тіні, груди то
здіймались, то западали — блискавка роздирала
свідомість, і, дивлячись на вишню, яку не зжер вогонь, вона
ще раз переживала те, що сталося...
..гШляхтич і пахолок Яреми Вишневёцького —
Киселиця — напав, як розбійник, на їхній хутір. Козака
Мороза зарубано. Яка челядь боронилася, ту теж порубано,
230
а яка здаліся, ту пов'язано й побрано: буде служити
Киселиці. Вона, Морозйха, кинулася з кулаками
боронитися — кёлеп обвалився на голову: нічого опісля того не
бачила й не чула...
її брови стали як криві шаблі, обличчя посуворіло,
і вона сказала вишні:
— Ти стій собі. Може, ще й зазеленієш, а я поховаю
своїх, бо так належить за звичаєм: покидати
християнське тіло вовкам на поталу не лйчить.
Вставши, вона обійшла згарище, але як не
придивлялася, як не дошукувалася, ні тіла свого чоловіка, ні
когось із челяді не знайшла.
— Порубали, потяли, побили й покидали у вогонь,—
прошепотіла собі.— А коні, воли, вози, хліб...— і уривала
свій шепіт.— Що ті табуни, що те добро? — Впала на
коліна й голосно мовила:—Мені нічого не шкода, крім
вас, молодих та мертвих.
Перехрестилася, забила поклони.
В повітрі літала сажа, як чорні мотилі.
Вона зірвала очіпок, просякнутий кров'ю. Запекло в
потилиці. Голова заболіла, аж стало жовто в очах.
— Нехай тебе пече, а ти боли,— озвалася до своєї
голови,— боли і розвалюйся, якщо така розумна, якщо
змусила мене вповзти в бур'яни і сховатися, а не згоріти з
усіма у вогні.
Схилившись над чадним попелищем, взяла пучку
теплого попелу, зав'язала в кінчик хустини й пов'язала собі
очіпком голову.
Хутір стояв на пагорбі, в діброві — перед Сулою
Морозйха спускалася до річки. Вже було по жнивах,
але літо ще не втратило свого тепла. Була густа роса
Морозйха йшла і будила її — стёжка плакала за Морози
хою. Перед нею розчинялися простори, повні краси і сили.
Столітні могутні дуби і молоденькі ніжні верболози росли,
зачаровані Сулою, чистотою її води. І Морозйха бачила:
зелені береги впиваються річкою, а річка, впиваючись
зеленими берегами, блищить і, повновода, повільна, тихо
пливе за обрій, у сині степи. Нёбо ракк- над землёю, і земля
раює над нёбом. А їй перед очима мерехтіли чорні мотилі:
вітер підняв клапті сажі, неперетлілі соломинки, скручені
листочки кружляли знаками біди між землёю і нёбом.
Вона спустилася до річки, відв'язала човна,
переправилася на правий берег і подалася степом. Порожній човен
загойдйвся на хвилях і поплив собі, куди хотів. А вона
йшла та йшла, вигулькуючи й пропадаючи у високій тирсі.
Ні разу й не оглянулася. Що їй було робити там, на пагор-
231
бі, в діброві? Крім згарища, її нічого не чекало. Вона йшла
до сина — спудёя, студіоза.
Люди існують у часі, а час існує в людях. Люди і час
дуже ощадні. їх дорога трудна. Вони беруть із собою най-
необхїдніше, істотне, без чого не можна жити, тому хто
скаже, як називалася - Морозйха? Вона — Морозйха.
Чоловік — Мороз. А син — Нестор Морозенко.
тин «тын; плетень; забор»
бур'ян «бурьян, сорняк, сорная трава; плевел»
очунювати «выздоравливать, поправляться; приходить в сознание
(чувство) »
розхилити «раздвинуть; раскрыть; растворить; разогнуть; развесить»
явйти «показать; явить; проявить»
дмухнути «дунуть, подуть; повеять»
закліпати «замигать; заморгать»
хаплйво «торопливо; суетливо; поспешно; скоропалительно»
мбвби «будто, будто бы, как будто бы, словно, точно, как бы»
зависнути «повиснуть»
комора «амбар; кладовая»
молодиця «(молодая) замужняя женщина»
гіркіший «горче, горше»
скарлючений «скрюченный, скорченный»
куріти «куриться, дымиться; дымить»
румбви ще «руина»
блискавка «молния»
зжёрти «сожрать, слопать»
статися «произойти, случиться, совершиться, свершиться, статься»
пахолок «слуга; мальчик, подросток»
кёлеп «старинные доспехи, имеющие форму молота, насаженного на
длинный держатель»
посуворіти «стать строже»
поховати «похоронить, захоронить; попрятать, спрятать; укрыть»
належить «надлежит; следует; полагается; положено; должно»
потала «съедение, уничтожение»
лйчити «быть к лицу, идти; подобать, приличествовать»
згарище «пожарище; гарь»
потяти «порезать; порубить; посечь»
шкода «жаль, жалко»
мотйль «бабочка, мотылёк; мотыль (личинка комара)»
просякнутий «пронизанный; пропитанный»
потилиця «затылок»
змусити «заставить; принудить; вынудить»
схилившись «склонившись»
пуша «кончик пальца (руки); щепоть, щепотка»
пагорб «пригорок, холм»
діброва «дубрава, лес; роща»
жнива «жатва; страда; страдная пора»
стёжка «тропа, тропинка; стезя»
розчинятися «раскрываться; растворяться, распахиваться»
верболіз «ивняк; ракитник»
вигулькуючи «выныривая; внезапно появляясь»
тйрса «ковыль; тырса»
ощадний «бережливый, экономный, расчетливый»
232
З мовної скарбниці
забивати памороки «память отшибать»
віддавати (віддати) на поталу «отдавать (отдать) в жертву, отдавать
(отдать) на съедение»
віддавати (віддати) Богові душу «умирать (умереть)»
гнати в потилицю «гнать взашей»
ВПРАВИ
1. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому прості речення із
сполучниками, з'ясуйте їх значення. Перекладіть ці речення рідною мовою.
2. Поставте замість крапок єднальні сполучники і, й, та і
вмотивуйте їх вибір:
Учіть дітей відкривати ... дивуватися. Люблю
світанок ... роси, ліс ... поле влітку. Матері ... батьки уважно
слухали вчителя. .Шануйте ... рідну мову, ... пісню, ...
працю. Батьківщина починається для нас ... зі співу матері
над колискою, ... із квіту яблуні, ... з журливої річечки.
3. Перекладіть українською мовою. Випишіть сполучники в
простих реченнях і поясніть особливості вживання їх у російській та
українській мовах:
Помня приказ Бату-хана, «не задерживаясь идти
вперед на заход солнца», монголы прекратили осаду
Данилова и двинулись дальше на запад.
Гуюк-хан, дойдя до Кременца, рассчитывал быстро
овладеть им. Он помнил повеление Бату-хана, сказанное
с презрительной усмешкой, и хотел поскорее разделаться
с Кременцом, раздавив его, как яйцо. Но здесь случилось
неожиданное.
Перед ним оказался город — неприступная крепость
на горе. Дорога вилась по крутому каменистому подъему.
На верху прочных стен видны были жители, готовые к
защите. Гуюк-хан сидел на гнедом жеребце и мрачно
смотрел вверх на запертые городские ворота. И дорога и
боковые скаты холма, на котором был расположен город,
блестели, как стекло. Что бы это могло быть? Он приказал
переводчику с двумя всадниками подняться к воротам
и потребовать немедленной сдачи города, обещая
пощадить покорных жителей и не тронуть их имущества.
Однако подняться к воротам оказалось невозможным:
жители, услышав о приближении монголов, полили гору
водой, и теперь она вся обледенела. Кони скользили и
падали. Со стен раздавались крики и смех, летели камни.
Гуюк-хан в бешенстве приказал дожидаться
стенобитных машин, следовавших за войском. Через два дня
прибыл один камнемет. Его везли двенадцать быков, но
втащить машину на гору по обледенелой дороге оказа-
233
лось невозможным, поэтому пришлось оставить ее внизу.
С грохотом она стала швырять тяжелые камни,
направляя их в городские ворота. Но камни — одни не долетали,
другие, долетев, из-за дальности расстояния, не могли
сломать прочных ворот. Все попытки монгольских воинов
взять Кременец окончились неудачей.
Гуюк-хану привели нескольких захваченных ранее
пленных. С ними вместе пришел толмач, которого татары
давно возили с собою. Оборванный, в жалких лохмотьях,
с тяжелой цепью на ноге, он представлял, однако, для
них большую ценность, так как мог объясняться и по-
кумански, и по-татарски, и по-русски.
— Кто защищает этот проклятый город? — спросил
Гуюк.
— Пленные говорят, что князь Галицкий Даниил
поручил защиту Кременца тысяцкому Никодиму, а тот
приказал жителям полить водой эту гору, держаться изо
всех сил, не верить татарам и не открывать им ворота.
Простояв безуспешно под Кременцом несколько дней,
Гуюк-хан приказал своему войску двинуться дальше, а
захваченных пленных перебить.
(Ян В. Г. К последнему морю. Бишкек, 1982)
|
| Категория: И.Р.Выхованец, ЕА.Карпиловская, Н.Ф.Клименко. Изучаем УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК. Расширенный курс. | Добавил: Blacklady (16.09.2009)
|
| Просмотров: 435
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
