Статистика
Онлайн всего: 5 Гостей: 5 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
РОЗДІЛ III (РАЗДЕЛ III) СИНТАКСИС (СИНТАКСИС) УРОК 1 Синтаксична будова української мови (Синтаксический строй украинского языка)
Родственные украинский и русский языки имеют много
общего в синтаксическом строении предложений (укр.
речень) и словосочетаний (укр. словосполучень). Этим
языкам присущи также специфические грамматические
признаки, создающие неповторимую организацию
синтаксических конструкций. В уроках 2—13 мы рассмотрим
своеобразие построения украинских предложений и
словосочетаний. В первом (вводном) уроке укажем на
некоторые отличия синтаксического строя современного
украинского языка.
Изучающие украинский язык сразу обращают
внимание на предложения с безличными глагольными формами
на -но, -то: «Слову художника надано величезної сили»
(О. Гончар); «Листоношу було кинуто на пісок, на плечі
й ноги йому сіли німці, розлютовані з того, що їх
обдурено» (Ю. Яновський). В русском языке данным
конструкциям соответствуют предложения с глаголами 3-го лица
множественного числа или со страдательными
причастиями, сравните: укр. Листоношу було кинуто на пісок — рус.
Почтальона бросили на песок и Почтальон был брошен
на песок.
В отличие от русского языка в украинском
обращение выражается звательным падежом: «Учителю, стою
перед тобою, Малий, вчарований до німоти» (Д. Павлйч-
ко); «Добрий ранок, моя одинокосте!» (Л. Костенко);
«Моя муко, ти ходиш по грані!» (Л. Костенко).
Специфической чертой украинского синтаксиса
является использование в функции прямого дополнения двух
форм винительного падежа (укр. знахідного відмінка)
неодушевленных существительных мужского рода
единственного числа: написати лист — написати листа,
покласти меч — покласти меча, розтулити дзьоб — розтулити
дзьоба. Первая (основная) форма винительного падежа
совпадает с формой именительного падежа (укр. назив-
176
ного відмінка), вторая — с формой родительного падежа
(укр. родового відмінка). Форма винительного падежа,
совпадающая с формой родительного падежа, свойственна
разговорной речи и жанрам художественной литературы,
напр.: «— Ти написав братові листа?; Блискавиці вже
випередили човна» (П. Панч); «З благанням дзьобика од
спеки горобчик сивий розтулив» (В. Сосюра).
Эти и другие особенности синтаксического строя
современного украинского языка более детально рассмотрим
в следующих уроках.
СЛОВО ПРО РІДНУ МОВУ
Кожне слово рідної мови має неповторну біографію.
Воно може наповнюватися як ніжністю серця народу-мо-
вотворця, так і громозвукою ненавистю, гнівом до ворога.
Любов до Батьківщини виявляється в любові до рідного
слова. Словом рідним треба дорожити, як честю матері,
як совістю, як найвищими проявами народної моралі.
Якщо людина байдужіє до рідної мови, то в її душі
вмирають віковічні надбання народу, народні ідеали і
прагнення, краса рідної землі. Байдужжя до свого народу і
слова породжує байдужжя до інших народів і мов.
Людина стає без роду і племені, котиться перекотиполем у
безодню бездуховності. Страшно ж наприкінці двадцятого
сторіччя, яке стукає в наші серця зойком природи і
стогоном рідної землі від технократичного засилля, втратити
народні корені, засохнути нікчемним бадиллям на полі
збайдужнїння.
Тільки той, хто виплекав у своїй душі красу рідного
слова, зможе пронйкнутись уявленнями народу про
навколишній світ, його думами й почуттями, любов'ю й
ніжністю, ненавистю і презирством. Водночас із мелодією
рідного слова вливається в серце напруга мислі й почуття,
яку заніс народ у слово, вигранюючи діого протягом
сторіч.
Ми милуємося картинами природи, слухаємо шепіт
саду, спів птахів. Бачимо, як журно хилиться колос
пшениці на ниві, кв;ти вибігають на берег річки й зачудовано
дивляться на її швидкоплйн, замріяно стоять верби над
водою. Земна краса завжди линула у натхненне слово.
Багатюща скарбниця української пісні, казки, легенди,
поезії. Усі покоління несли й вічно нестимуть у рідну мову
все прекрасне на землі і в серці. У багатобарвних мовних
перлинах тонко передано те, чим ми захоплюємося, що
177
переживаємо у хвилини єднання з природою. Хай вічно
звучить музика народного слова. Нехай неповторні його
пахощі стануть для кожного з нас найдорожчими й най-
ріднішими.
Від давніх часів і до наших днів митці слова прагнули
оспівати красу рідної землі. У поетичних рядках увічнено
ніжність серця й роздуми про людське буття. Перегорнімо
ще раз сторінки книг наших найбільших чарівників слова
Тараса .Шевченка, Івана Франка й Лесі Українки — і ви
вкотре переконаєтеся: яка сила й геніальна простота їх
безсмертних творінь! Хочеться повторювати й
повторювати натхненні поетичні слова. Назавжди вони входять у
свідомість, будять у нас світлі думи й почуття. Навчаймося
у Майстрів праці над словом.
мовотворець «творец языка»
громозвукий «громозвучный»
байдужіти «становиться безразличным (равнодушным, безучастным)»
надбання «приобретение, достояние»
наприкінці «в конце, под конец»
зоик «вскрик, вопль; стон»
стогін «стон»
бадилля «ботва; стебли»
виплекати «взлелеять, выпестовать»
навколишній «окружающий»
водночас «одновременно; в то же время»
протягом «в течение, в продолжение; на протяжении»
журно «печально, грустно»
хилитися «клониться; никнуть»
зачудовано «удивленно; изумленно»
швидкої!лйн «быстрое течение (реки)»
замріяно «мечтательно»
линути, поэт, «лететь; мчаться, нестись; стремиться, уноситься,
устремляться (мыслями, мечтами); разноситься, доноситься»
натхненний «вдохновенный; одухотворенный»
багатющий «богатейший»
багатобарвний «многоцветный»
перлина «жемчужина; перен. перл»
захоплюватися «восхищаться; увлекаться»
пахощі «приятный запах; аромат, благоухание»
рядок (о написанном, напечатанном) «строка»
перегорнути (страницы) «перелистать»
чарівник «волшебник, колдун; чародей»
вкотре «в который раз»
переконатися «убедиться»
ВПРАВИ (УПРАЖНЕНИЯ)
1. Прочитайте текст. Випишіть речення з присудковими
дієслівними словами на -но, -то \ перекладіть їх рідною мовою.
2. До українських словосполучень у першому абзаці тексту гнівом
до ворога, любов до Батьківщини, в любові до рідного слова, байдужіє
до рідної мови, байдужжя до свого народу і слова, байдужжя до інших
178
народів і мов підберіть російські відповідники. Зверніть увагу на будову
цих українських і російських словосполучень.
3. Перекладіть українською мовою:
Наука как совокупность знаний о предмете лишена
эмоций. И все же можно сказать, что проблемы языка не
только научно изучаются, но и эмоционально
переживаются. Собственно, эмоции вызывают не научные знания о
языке, а сам язык. Неумение объяснить механизмы его
деятельности, творческие начала, заложенные в нем,
обилие функций, ему присущих, универсальность средств
для осмысления мира и человека в нем — все это дает
право непосвященному считать язык чудом из чудес.
Чудом всегда называли и называют то, что кажется крайне
удивительным и совершенно непонятным, но не будет
преувеличением сказать, что всякая тайна означает только
наше незнание предмета.
Другие эмоции и переживания возникают в связи с
ревнивым отношением к своему родному языку, и чувства
эти вспыхивают тогда, когда его пытаются отнять у
народа или чем-нибудь унизить этот язык, представить его
неполноценным, недоразвитым, грубым, «деревенским»,
неотесанным. Наука о языке развенчивает подобные
предубеждения, решительно утверждая, что
квалификации «лучше», «хуже» по отношению к языкам
неприменимы. Это так же бессмысленно, как если бы мы стали
утверждать, что роза лучше кристалла, пчела лучше
розы, а все они хуже морского котика или гладиолуса. Это
вовсе не значит, что языки не эволюционируют. Эволюция
же может идти в двух направлениях: в сторону развития,
совершенствования и в сторону заката, отмирания и
даже смерти. Оба. эти процесса определяются состоянием
общества, которое язык обслуживает.
Язык обладает удивительной способностью
приспосабливаться к жизни его носителей, отвечать на их
запросы, усложнять свою структуру в соответствии с развитием
общества и вместе с тем оказывать влияние на
совершенствование самого общественного устройства.
Это понимание сопряженности, согласия, соответствия
жизни общества и жизни языка позволяет мысленно
вычертить привилегированную, идущую вверх линию
развития человечества и, следовательно, человеческой речи
от истоков до современности в их тесном переплетении,
взаимодействии и взаимовлиянии.
(Степанов Г. В. Предисловие к кн.:
Энциклопедический словарь юного филолога. М., 1984).
|
| Категория: И.Р.Выхованец, ЕА.Карпиловская, Н.Ф.Клименко. Изучаем УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК. Расширенный курс. | Добавил: Blacklady (16.09.2009)
|
| Просмотров: 398
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
