Статистика
Онлайн всего: 6 Гостей: 6 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
4.3.3. ДИСПАЛАТАЛІЗАЩЯ ГУБНИХ В, В, М, П, Ф
У праруських говорах губні були тверді й напівпалатальні, що
виступали комбінаторними варіантами твердих фонем.
Пізніше, після зміни § > 'а, в системі приголосних з'явились і
м'які губні. У ході занепаду зредукованих т> та ь і пізніше
у південноруських говорах виявилась тенденція до диспалата-
лізації м'яких і напівпом'якшених губних у певних позиціях,
яка в різних давньоруських говорах після повного занепаду
зредукованих реалізувалася неоднаково і, очевидно, в різний
час. Найраніше (у південних говорах, мабуть, у кінці XI —
на початку XII ст.) диспалаталізувалися губні в середині та
в кінці слова перед слабким ь (равьньї, темьньї, мьзда, правь-
дьі ->• равьньї, темьньї, мьзда, правьдьі), в позиції перед
давньоруськими сполуками -щ- (бьєть, здоровье, пропьешь ->-
-^бьєть, здоровье, пропьешь) і кінцевий напівм'який м, не
підтриманий аналогією інших м'яких форм, в ор. відм. одн.
чол. роду іменників, прикметників, займенників, числівників;
у місц. відм. одн. чол. роду прикметників, займенників,
числівників та в І ос. одн. теп.— майб. часу атематичних дієслів і в
закінченнях дієслів наказ, способу (в'Ьтромь, олтарьмь, сь
братьмь твоимь, вашимь, дамь і т. п.).
Диспалаталізація губних у цій позиції поступово стала
спільносхіднослов'янським явищем і позначається в
найдавніших, насамперед південноруських пам'ятках: мьнЬ (ЄО
119, 166), вамь B25); бьівьше (Изб. 1073 21 зв.), прибнвьши
E1), бЬжавьша E5), приимьше (ПО), вьдовица A80); родивь-
шаго (Изб. 1076 5), вьтороіе A02 зв.), любьве A18 зв.), ровь
A81 зв.), оусьпьшимь B17), кь мьн? B32,234), хлЬбь, давьшю-
моу B63 зв.); в-Ьмь (ЄА 10); мьного (Будилович 20г), равьна
(80д), приимьшю A15г), любьвь A21д); вїдЬвьша (Пат. С 8);
пославьшюмоу (Апр. 7 зв.), любьвє (8), о мьн? (8 зв.); людЬмь
(Дог. См. А 1229), всемь, обоимь, погрЬбь C5); странамь
(ЄОр. 63 зв.); сьнабьдЬти (ЖС 93), ослепьше A75) і т. п.,хоч
не виключено, що в таких написаннях іноді відображається
також змішування літер т> та ь.
У староукраїнських та в старобілоруських пам'ятках
диспалаталізація губних перед колишнім слабким ь відображена
226
з XIV ст., а перед ] (< иі) — з XV ст. Пор. ст.-укр.: по всЬмь
землямь роусскимь даемь и придаимь (Гр. до 1300, Пещак 9),
це(р)ковь, селомь, придаемь (Гр. 1301 13—14), ко всимь
(Гр. 1302 19), литовьский, наступьники, нашимь (Гр. 1322 21),
будучимь, ближнимь, ничимь, рублевь (Гр. 1347 25—26),
хочемь, кривду (Гр. 1352 ЗО), львовьскую (Гр. 1366 28),
правду, во всемь (Гр. бл. 1386 65); потрибно (Гр. 1422, Русанів-
ський І 64), вьсєму (Гр. 1434 91); здоровью (Гр. 1435, Розов
132), со всЬмь с тьімь (Гр. 1452 38), бьіль «бив» A498); здоровьд,
зьдоровья A484, 1496), на здоровью A488) і т. п. (ССУМ І
97, 393); ст.-бр.: намь, оубокшьсд, молимь, поведьіваемь
правду, приставь та ін. (Гр. 1300); хочемь, немцЬмь, нелюбь
(Даг. 1330); исвоимьбратомь, приимаемь, слюбуемь, оусемь,
со всакимь, намь оусемь, даемь (Гр. 1387), оучинимь (Даг.
1407); сусЬдомь, м'Ьщаномь, нашимь (Гр. 1465); кндземь,
нелюбовь (Віл. 439), своимь D40); оусемь, оу немь (Стр. 11),
избавь B2); на немь (Волхви 43); которьімь, именемь, цесарь-
скимь (Ж. Ол. 97), семьнадцать (97 зв.); церьковь (Будньї 2),
любовь D7 зв.), ч(е)рвь A64 зв.); голубь (Тяпинський 4 зв.),
незабьеш' B6 зв.), пью C8), деревь'е E3 зв.) і т. п.
На кінець XII ст. губний мт> у кінці слова диспалаталізу-
вався і в новгородських говорах. Наприклад: добрьмь (Гр.
НБ № 246 XII ст.), с иимо (№ 222 руб. XII—XIII ст.); вашимь
(ЄМил. 9 зв.), пр'Ьдь олтарьмь(П), сь братьмь твоимьA1 зв.),
чимь A4 зв.), о друзЬмь B0 зв.), вьздамь E0 зв.), дамь, пр?-
дамь (80); с нимо, на немь (Гр. НБ № 142 II п.ХІІІ ст.) і т. п.
ІСоболевский 1907 : 116; Арциховский, Борковский 1963 : 215].
Диспалаталізація губних в абсолютному кінці слова, де
були умови для аналогійних впливів з боку м'якої вимови
(у наз. відм. іменників одн. типу голубь, кровь, любовь, скорбь,
червь та ін., у закінченнях числівників семь, восемь, у
закінченнях дієслів наказ, способу типу оставь, подсьіпь, поздравь
та в позиції губного перед ] типу бьет, здоровье, запьет, при-
словье і т. п.) у східнослов'янських говорах не набула
загального поширення. Найпослідовніше вона реалізувалася в
південно-західному діалектному ареалі й згодом стала спільною
українсько-білоруською літературною нормою (пор. укр. голуб,
кров, любов, сім, бр. голуб, кроу, любоу, сем і т. п.). Ця сама
риса поширилась і на сусідні проторосійські говори, що нині
становлять західний і південний ареал південного російського
наріччя, та на північно-західний ареал північноруських
говорів. У більшості північно-східних давньоруських говорів
(ареал сучасних центральних і східних говорів
південноросійського наріччя, середньоросійських і значної частини
північноросійських говорів) напівм'які губні у відзначеній позиції,
очевидно, паралельно з їх ствердінням в інших позиціях, пов-
16*
227
ністю пом'якшились, і за цією ознакою даний ареал
протиставився всім іншим давньоруським говорам [Образование...
1970:42—44; Филин 1972:330—331, 356].
Тенденція до диспалаталізації губних найяскравіше
виявилась у крайніх південноруських (протоукраїнських) говорах,
де губні, крім розглянутих позицій, стверділи також і в
позиції після голосного або на початку слова перед а (< §)
(др. вднуть, масо, пАть-*-укр. в'янути, м'ясо, п'ять), що
спричинилося до появи в більшості цих говорів після губного
звуків ] або і, який потім подекуди замінився звуком л (пор.
укр. жереб1 й > жереб\а, в'анути > в\анути, м'асо > м]асо,
іїаігі>піат*^здоров*а>здор6в]а>здоровл*а, жаб* ачий^жа-
б}ачий>жаб?ачийг але с'в'ато, с'в'атйй), а після
м—приголосним н' (укр. мнасо, памн'ат', сімн'а та ін.). Проте і
в південноруському діалектному ареалі диспалаталізація
губних, очевидно, відбувалася не скрізь послідовно, про
що свідчать сучасні лінгвогеографічні дані.
Згідно з АУМ (т. 1, к. 91—94; т. 2, к. 75—77) в українських
говорах диспалаталізація губних перед 'а з появою І (здороу}а,
жабщчий) властива поліським, північним та східним
волинським, західним бойківським, лемківським, гуцульським
(паралельно з формами здороул'а, здордвЧ) говіркам. Форми
м]асо, м\ати засвідчені в правобережному ареалі старожитних
північних середньонаддніпрянських говірок, обмеженому на
сході Дніпром, а на заході умовною лінією: м. Ірпінь —
м. Фастів — м. Біла Церква — по Росі вниз до межі з
Черкащиною — м. Сміла — на схід до Кременчуцького
водосховища. Форма із зміною ] > л (здордула) виступає в південних
волинських, подільських, центральних лемківських,
наддністрянських, західних гуцульських, у середньонаддніпрянських,
черкаських південніше р. Гірський Тікич і — як наслідок
пізнішої експансії — у кіровоградських говірках західніше р.
Синюхи, в острівних говірках на Лівобережжі (Чернігівщина,
Сумщина, Полтавщина) та в північних степових говірках;
форма жабл'ачий властива середньополіським говіркам між р. Стир
і Случ вище м. Сарни, закарпатським, східним
наддністрянським, подільським, середньонаддніпрянським на Черкащині
(південніше р. Гірський Тікич), кіровоградським західніше
р. Синюхи; форма голубл'ата засвідчена в
середньонаддніпрянських говірках Сумщини й центральної Полтавщини, зрідка —
у степових говірках південніше умовної лінії Кіровоград —
Дніпропетровськ.
У позиції після м ствердіння губних з появою } (пам\апС)
найчастіше виступає в західнополіських (паралельно з пам-
н'ат\ памнЧггС або памет\ памит*), у волинських (крім
західних), південних наддністрянських, покутсько-буковин-
228
ських, лемківських та бойківських (паралельно з формами
памгСаггі, памн'іпї) говірках. Поява після м приголосного
н' (памн'ат9, памнЧпї) засвідчена в берестейських говірках
південніше межі Ясельда — Прип'ять — межиріччя Стиру —
Горині, у західнополіських говірках західніше р. Стир, у
волинських (крім західних), наддністрянських (крім західних),
гуцульських, покутсько-буковинських (паралельно з пам}аігі)у
закарпатських говірках та в переважній більшості говорів
південно-східного наріччя. Диспалаталізація губного без
наступного ] (памет\ памит') засвідчена в середньополіських
говірках східніше р. Стир, жабечий— у західнополіських
говірках біля витоку Прип'яті, між Стиром та Горинню, в
середній течії р. Случ вище м. Новоград-Волинський, жабечш,
жабачиї— у середньо- і східнополіських говірках на
правобережжі Десни, а на Нижній Десні нижче гирла Снову цей
ареал заходить і на лівий берег. І, нарешті, в деяких говірках
збереглися губні, що не зазнали диспалаталізації: здоров'і —
зрідка у західних волинських, західних наддністрянських,
частіше — в північних гуцульських говірках; голуб'ата —
у подільських, середньонаддніпрянських черкаських
південніше р. Гнилий Тікич і спорадично — в степових говірках
південніше Кіровограда, жаб'ічиї — у західних
наддністрянських, надсянських, спорадично — в гуцульських говірках;
жаб'ачиї', жаб'ечиї — у північних східнополіських говірках
між Сновом та Дніпром північніше Чернігова, спорадично —
по всій Сумщині, на Полтавщині східніше межиріччя Сули
і Псла та в південному ареалі понад Дніпром, на південній
Черкащині південніше Умані, на Кіровоградщині й
Дніпропетровщині; палііігі, пам'ет* — у західних волинських,
надсянських, західних наддністрянських, деяких лемківських,
зрідка — в гуцульських, покутсько-буковинських і в
середньополіських говірках по умовній лінії Луцьк — Ровно, а
паралельно з формами памет\ памит трапляються в східних
берестейських говірках, які в цьому відношенні утворюють
суцільний однорідний масив із середньополіськими говірками
(ДАБМ, к. 51).
Процес диспалаталізації губних перед 'а < § в
українських говорах інтенсивно відбувався, вірогідно, протягом
XIII ст. і завершився в наступному столітті [Історія укр.
мови 1979 : 309]. З середини XV ст. твердість губного перед
а з § зрідка починають відбивати староукраїнські писемні
пам'ятки (пор. класичний приклад обьвьк\зуємьісн\ A448 р.),
наведений А. Ю. Кримським [Крьімский 1907 : 1091).
Диспалаталізація губних перед 'а властива й сучасним
білоруським говорам, де вимовляється щац , в]'ане, м\аса, м}ата,
щаи} часто паралельно з пац, в те, м'аса і т, д.- але зовсім
229
відсутня вимова мн'асо, мн'ата, м'нац* і здорбул'а, жабла-
чий. Північна межа цього явища пролягає від витоків Нарова
і Ясельди — на північний схід через м. Барановичі до витоку
Німана— на схід південніше м. Бобруйська—
Правобережжям Березини до Дніпра — по Дніпру до межі з УРСР,
включаючи й пониззя Сожа (ДАБМ к. 50, 51).
Цілком ясно, що в генетичному плані диспалаталізація
губних перед 'а у південних білоруських говорах тісно
пов'язана з аналогічним явищем в українській мові і є його
продовженням на сучасній білоруській мовній території.
Таким чином, за диспалаталізацією губних в абсолютному
кінці слова давньоруські південно-західні (протоукраїнські
та протобілоруські і сусідні проторосійські) говори і східний
ареал північних говорів типологічно протиставились
центральній і північній частині східного давньоруського
діалектного ареалу, де напівм'які губні зазнали пом'якшення. В
окрему зону, протиставлену всім іншим східнослов'янським
говорам, виділився крайній південно-західний діалектний
ареал (протоукраїнські і майбутні південні білоруські
говори), де відбулося також ствердіння губних у позиції перед 'а
«?)•
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 199
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
