Статистика
Онлайн всего: 4 Гостей: 4 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
4.3.2. ДИСПЛЛЛТЛЛІЗЛЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ПЕРЕД Е, II
Однією з найяскравіших особливостей української мови, яка
відрізняє її від усіх інших слов'янських мов, у тому числі й
від східнослов'янських російської та білоруської, є ствердіння
напівпом'якшених приголосних перед є, и. Цей процес
започаткувався ще в південних давньоруських говорах і первісно
був зумовлений злиттям звуків и, і в одному звукові и
передньо-середнього ряду середньо-верхнього підняття. Напівпо-
м'якшені приголосні, що раніше стояли перед етимологічним
і, у ході його перетворення в и поступово диспалаталізувалися.
Новий звук и з артикуляційного й акустичного поглядів був
дуже близький до є — особливо в ненаголошеній позиції,
де вони майже збігалися в одному звукові. Тому існуюче
припущення, що втрата напівпом'якшеності приголосних перед и
за аналогією потягнула за собою й диспалаталізацію їх перед
є [Історія укр. мови 1979 : 261], цілком вірогідне.
Диспалаталізація приголосних перед є, и в давньоруській
орфографії не мала спеціального позначення, через що
встановити хронологію тенденції до ствердіння приголосних
перед и, а вслід за цим — і перед є більш-менш достовірно
вдається лише відносно, виходячи з послідовності інших
важливих фонетичних перетворень. Цілком ясно, що ця
диспалаталізація відбувалася після збігу и, і > и, але перед зміною
сполук і], сі], 1] та ін.> П\ сі'сГ, VIі та ін.,бо інакше ствер,
діли б і ці палатальні подовжені приголосні. Важливо й
тещо приголосні перед є з колишнього ь диспалаталізувались,
224
а перед б у слабкій позиції залишились палатальними (пор.
укр. день, діал. огень, пень, студень, щавель і т. п.). На думку
Ф. П. Філіна, це вказує на те, що ствердіння напівм'яких
приголосних перед є у південноруських говорах відбувалося
одночасно з занепадом зредукованих — протягом XII ст. [Фи-
лин 1972 : 310]. Оскільки за нашою хронологією збіг ьі, і > и
відноситься до IX—X ст., зміна І]', сіі, V] > ІЧ\ сГсі\ IV —
до XII—середини XIII ст., а занепад зредукованих у значному
ареалі південних давньоруських говорів припадає вже на
кінець XI ст., період ствердіння приголосних перед є, и
логічно вимальовується в XI—XII ст. [див. також: Малкова
1980 : 80]. Вірогідність такої хронологізації підтверджується
ще й тим, що в південноруських пам'ятках середини XII ст.
(ЄГ 1144, ЄД та ін.) спостерігається змішування літер іе та
є, якими раніше розрізняли попередні споконвічно м'які й
напівпом'якшені л, н [Филин 1972 : 310]. Цей факт свідчить
про те, що в середині XII ст. південноруські писарі вже не
розрізняли м'яких та напівпом'якшених приголосних і в
позиції перед є вимовляли їх однаково твердо або з дуже
незначним пом'якшенням. У народному мовленні цей процес
відбувався, безперечно, ще раніше. За припущенням деяких
дослідників, диспалаталізація приголосних перед є, и почалася з
напівпом'якшених губних і передньоязикових, а згодом цей
процес поширився й на середньоязикові палатальні л, н, р,
а також на ш, ж, ч, з [Залеський 19856 : 12].
У білоруській мові, як і в російській та, з певними
обмеженнями, в польській мовах, колишні напівпалатальні
приголосні перед рефлексами давніх є, ї, §, ь послідовно перейшли
в палатальні. ДАБМ також засвідчує послідовне пом'якшення
приголосних перед є, і. Відзначені в атласі форми овес, мед,
берда, бьіць, пьіць, мьіска, вечар, зелени, зима, сила, кась'щь,
идьс, тиха, день, тень та ін. з твердими приголосними перед
є, и, які засвідчені в берестейських говірках переважно
південніше межі по Ясельді — Прип'яті — Горині (ДАБМ к. 29—
31, 52—57), не можна вважати білоруськими. Як слушно
відзначає Ф. П. Філін, «абсолютно очевидно, що ці говори за
даною особливістю (і деякими іншими) належать до південного
ареалу» [Филин 1972 :311], тобто це типово українські
говірки. В єдиній лексемі сзрца твердий приголосний перед
ер (< ьр), що послідовно виступає в західній половині
білоруських говорів і спорадично трапляється в багатьох східних
говорах (ДАБМ, к. 54), пояснюється, очевидно, регресивною
асиміляцією з боку стверділого ц [Вступ 1966 : 95].
Отже, за диспалаталізацією приголосних перед є, и вже
на початок XII ст. південноруські (протоукраїнські) говори
виділились в окрему діалектну макрозону. На відміну від
15 8-1270
225
протобілоруських та проторосійських говорів, де давні напів-
палатальні стали палатальними перед колишніми є, І, §, ь,
у протоукраїнських говорах твердість — м'якість
реалізувалась лише перед давнім Ь, (< §), ь у слабкій позиції,
перед новим і (віл, кінь, стіл) та ще в незначній кількості
часткових випадків.
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 212
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
