Статистика
Онлайн всего: 4 Гостей: 4 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
4.2.8. ПЕРЕХІД №>Ц І ВИНИКНЕННЯ ЧЕРГУВАННЯ № — У
Властивий давньоруському південно-західному діалектному
ареалу ще з дописемного періоду білабіальний звук XV перед к,
ь у сильній позиції зберіг свою артикуляцію і після занепаду
зредукованих (він став виступати перед секундарними о, є < т>9
ь, як і перед усіма іншими приголосними), а перед
зредукованими тз, ь у слабкій позиції після їх занепаду білабіальний \у
опинився в нових умовах — перед приголосним (на початку
слова або в середині слова після голосного) та в абсолютному
кінці слова і зазнав певних перетворень.
На початку слова білабіальний ау, артикуляція якого
акустично була близька до голосного и, не злився з наступним
приголосним в єдиному артикуляційному потоці всього
складу, а розвивався в напрямі своєї вокалізації й перетворення
в особливий звук и (у), що відрізнявся як від XV, так і від и.
У позиції після голосного в середині слова перед приголосним
та в кінці слова білабіальний \у після занепаду зредукованих
унаслідок перерозподілу складів став належати до
попереднього складу, але також не злився з ним повністю й
перетворився на нескладовий голосний у: правьда -> правда-*- прауда;
домов* ->- домов -> домоу [Історія укр. мови 1979 : 226]. У
давньоруських (як і ранніх староукраїнських та старобілорусь-
ких) пам'ятках цей звук не мав спеціального позначення й
передавався через в, у, у, Нь, вь. Див., наприклад: прЬйхаИьше
(ЄГ 1144, Амф. І 653); доул'Ьієть (ЄД 25 зв.), довьл'Ьієть
C3 зв.), вьн'Ь A57 зв.), вьзьіграієте са A12 зв.), вьмєтахоу
A67 зв.) та ін [Малкова 1966 : 295; Історія укр. мови 1979:
14*
211
225]; о прауди (Ап. X 122), паулова B54); аугуста (Вьісоцкий
II № 212 XIII ст.); повчахьсд (Єфр. Сирин 2); Паоула (ЄОр.
136, 141); завьтра (ЄТ № 5 74 зв., 143, 224), навьчиша (84),
навьчильсА ієси B16); Паоула (ЖС 143, 183, 195), Паоуль
A83), Паулово, Пауломь A85); Проуа «Прова» (Вьісоцкий II
№ 219 XIII—XIV ст.); діьла аоурамлд (ЄЛ 21 зв.), Аоурама
B5 зв.), вид'Ьоуше A27); в навченій (Ап. XV 66 зв.), бл(а)гов-
ханин\ A01), повчай A18 зв.), бл(а)говгодно A19) і т. ц.
Унаслідок поступової вокалізації білабіального ^ у цій позиції він
міг перетворюватись не тільки в нескладовий звук у, але й
через цю стадію в голосний повного творення у, що утворював
самостійний склад: вгдова, вьдова, вьнук -> -удова, -унук -*-
удова, унук-судова, унук. У свою чергу, за цим самим зразком
споконвічний голосний повного творення у в ненаголошеній
позиції на початку слова й після голосних міг
перетворюватися в нескладовий голосний у: упасти, утиснути, учинити ->
упасти, утиснути, учинити і т. п. Ці явища досить широко
фіксують давньоруські пам'ятки південно-західного
походження, починаючи з другої половини XI ст. Пор. в > у,
у: оуселишисА (Будилович 107а), оуселієнаїл B71д, 273а); к\ко
же слиньї вьмЬнишаса и оум^нкУгьсА (Пс. Чуд. 40); оукуп'Ь
(ЄГ 1266—1301 15 зв.), оуздти B9), м(е)ртвии оустаютьC4зв.),
оускрича D8 зв.), оун'Ьшьнеіє E1), улести оу корабль F2),
удова G3 зв.); оузложи (Голоскевич 13), оум'Ьстдть A14, 133);
на устоцЬ, узАта (Єфр. Сирин 1), узлюбила C), унезапоу D),
оукоуп? B42 зв.); у > у: мьне родити вьчьнєть (ЄА 66 зв.);
вьрАдивьшесд (Будилович 36г), вьчинієноу бьіти E86), вьгаж-
дад G9г), вьписахь A43а), и вьсладиша ми B116), вьгодьникь
B92д); вьгодьникомь (Усп. сб. 26а); вьмрете (ЄГ 1266 — 1301
13 зв.), вьмьіса A8 зв.), вьмьіиса, вьмьівьса A9), вмреть B0 зв.),
вьготоваю B2), вьмолю B2 зв.), вч(е)н(и)ци B5, 28), во всгЬхь
B7 зв.), вьчителю E5), во вьшью вашею F8), вхо A13 зв.);
вьжась (Голоскевич 48), имШ вьши «вуха» E4), вьмр'Ьти
G8 зв.), вьготоваїемь (81 зв.), согньмь не вьгасающимь A26 зв.);
во вжаеЬ (Єфр. Сирин 2), вьмрйти A4); вьгасить (ЄТ № 5
205 зв.), вьмьію B28); сь вьченикьі (ЄХ 11), вьогЬ G6) і т. п.
Зміну в> у, у і навпаки переважно на початку слова ще
послідовніше засвідчують ранні пам'ятки староукраїнської та
старобілоруської мов. Пор. у староукраїнських пам'ятках:
в>у, у: узможна (ЄЧПок. 233), унемл'Ьте B39); оускор^(ПА
XIV 81); ун'Ьшнеіє, унутрьнАК\ (ЄПол. 64), уторьіи (80); оуслЬдь
мене (ЄЛ 4), оусходАща D зв.), оузалка A04), оуспомдноувь
A05 зв.), оусАкого A30), їдоша оусьпк\тьB12зв.),гоун'Ь (=вн?),
оуведи B13); оузнєсєть (ЄЛавр. 49 зв.), оустани A99 зв.),
оудовица B28 зв.); оувсесожьжениє (Моисей 118); оусЬмь,
оусЬхь (Гр. 1408, Русанівський І 70), оусимь, оусе, оусими
212
(Гр. 1411, 74), оузможєть (Гр. 1429 53) і т. п.; у>у: на Вькраи-
ни (ЛГВ 881), да боуде(т) ти вьгодень (915); вьб-Ьди (ЄЧПок.
232), вьченикь B36), вьченикомь B36 зв., 237); навчи, вмрете
(ЄЛавр. 49), вготовано A56); сь вченики (ЄПол. 7, 52), навчи
A1, 62), вьмреть A6, 19, 32), во вьста C2, 32 зв.), невдобь
D3 зв.), во вьтробЬ G4), во вхо (87 зв.), навчите (ПО); всоумни-
тесд (Никольский 84 зв.); вжиточному (Гр. 1342, Пещак 24, 25),
вживаючи (Гр. 1349 27), вьгорьскимь (Гр. 1352 ЗО); сама то
вчинила (Прод. X 136); вчителю (ЄЛ4 зв.), вьмрети C1), вьчи-
телю A57, 182), вьмреть A58); вжитки (Гр. 1371, Пещак 44);
вчинили (Гр. 1377, Розов 24); абьі вдариль, вдареному, ему
вкрадено (Гр. 1388, Пещак 86, 87); вкажеть (Гр. 1401, Розов
65); вс(л)ьішить (Гр. 1407, Русанівський І 35); врочищь (Гр.
1413, Розов 83), всльїшить (Гр. 1415 87); вьзрит (Гр. 1471,
Русанівський І 119), вго(р)скихь (Гр. 1487 43, Гр. 1489 47), вжо
(Гр. 1489 45), то вчинили (Гр. 1490 49), вчение, вповахом
(Ап. XV 119) іт. п.
У давньоруських пам'ятках з білоруського етномовного
ареалу та в старобілоруських пам'ятках: в > у, у: Нздоумаль
(Дог. См. А 20), оуздти F разів) B2; Дог. 1330); со усеми, оусю
(Гр. 1387); оусдкии, оусемь E2); вса оуноутрендн* (Стр. 10);
оуси (Волхви 39 зв.), безь оусдкоє напасти D3 зв.), безь оусА-
кого D8 зв.), на оустоце F0, 82 зв.), неоудАчности (95 зв.);
оусего св?та, оуздвши, оусегдьі, оум'Ьсто постели (Ж. Ол.
97 зв.), Нзати (98 зв.), оудовою, оуси (99); маєть ввести (Ст.
1566, Хрзст. 150) і т. п.; у > у: зе встокК (Волхви 40), на взо-
рїю D5); вбили до смерти (КСД Хрзст. 102), вме(р) A03);
всльїшаль, вгорскьш (Л. Супр., Хрзст, 129); на (в)богого
(Ст. 1566 42), и пришодши взвестили (Тяпинський 19 зв.),
не вмеют (Тяпинський, Хрзст. 165) і т. п.
Наведені приклади свідчать про те, що в староукраїнській
і в старобілоруській мовах протягом XIV—XV ст. колишні
префікси оу- та вт>- злилися в один префікс оу-у у-І&ь, в-. Ще
раніше відбувся збіг прийменників вт> та оу. У південних та в
західних говорах давньоруської мови цей процес розпочався,
очевидно, ще в XI ст., оскільки змішування обох
прийменників давньоруські пам'ятки відбивають, починаючи з XII ст.
Наприклад: бдхь вь вась (ЄГ 1144, Амф. І 846); шедь ушестую
годину (ЄГ 1266—1301 46 зв.), оул'Ьсти у корабль F2), просА-
щему вь тебе G1 зв.); оу Капернаоумй, оу поустьши (Голоске-
вич 11 зв.), оу праздьникь A2 зв.); удасть ю у монастьірь
(Єфр. Сирин 1 зв.); оу чашю B42); оу сєдмоую годиноу
(ЄПут. 17), йде оу пусто м'Ьсто A26), идй оу градь A58) і т. п.
На XIV ст. звукова різниця між прийменниками вь та оу в
українській і білоруській мовах зовсім зникла [Історія укр.
йот І978 : 426],
213
На основі перетворенням — ц в українській та білоруській
мовах протягом XIII — першої половини XIV ст. у певних
фонетичних умовах склалося закономірне чергування
голосних у — уу яке в староукраїнській та в старобілоруській
писемності передавалося літерами у — в. Щоправда, це
фонетичне явище, як і інші діалектні риси, в писемних пам'ятках
відбите непослідовно через традиційність, а часом і1 "деяку
штучність тогочасної орфографії. І все ж таки, воно фіксується
досить широко, починаючи з другої половини XIV ст. Пор.
найхарактерніші приклади: или што бьі хогЬль оучинити
(Гр. 1393, Пещак 118) — но сама то вчинила (Гр. 1378 56);
не см'Ьеть Нздти (Гр. бл. 1390 106) — копу гроши взять (Гр.
1398 134); и си внучатьі своими (Гр. 1378 56) — а ходить оунукь
(Гр. 1362—1392 37); поспали єсмо испрдтати все? сильї нанісЬ
(Гр. 1393 113) — и Д'Ьдичь оусей землі, (Гр. 1393 120); и в'Ьра
вьсЬхь бодрь наших (Гр. 1427, Русанівський І 80) — и сь
оусими прикоупкьі (Гр. 1446 99); со(т) оуси(х) наши(х) пре(д)-
ковь; потвєржєніє тому вьсему (Гр. 1460, 111, 114); со вси(м)
с тьі(м); тую дань усю (Гр. 1478, 68); сь уси(х) сторо(н); том(у)
вьсему више писанном(у) (Гр. 1471 119, 120); и прд(д) усими
нашими бодрьі — и вьс? им'Ьнїє єго (Гр. 1474 123), ись оусєю
нашєю доброю волею — и потврьж(д)єніє тому вьсєму (Гр.
1490 130, 132); и чєрєс з грошми взяли (АЖ 1583 59) — и(з)
жєрє(б)ємь лєтьни(м) узяли A583 57); сьшь єго втєкь A583
47) — лєдво со(т) ни(х) утєкь A583 55); мають ли(ч)бу
вчинити A583 48) — кганєбньі(и) учинокь A583 51); з уряду —
на вряде A583 65—66) і т. п.; ст.-бр.: со всЬмь доходомь; со
всакимь доходомь — помагати намь оусемь; тьімь оусемь во-
лодети (Гр. 1387, Пещак 75, 76); оу Полоцку и в Риз? (Дог.
1407); во вси(х) сторона(х) (Волхви 43) — знають оуси
дороги D3 зв.); оуси дороги D3 зв.) — и вси моурьі D4); мирь и
покои на всемь св'Ьте — чере(сI оусю зимоу D5); ка(к) речено
єсть оуси короли... и вси люди F6); тад речь оуси(м) двнабьіла
(Ж. Ол. 98) — ко всемоу терпеливьіи (98 зв.); на врк\(д)земь-
ски(и) (Ст. 1566, Хрзст. 144) — з Нрм(д)у A51); на врьлде — на
томь Кркуде (Ст. 1588 179); до того врюдК — з Нродомь своим
A80) і т. п.
Чергування в — у на початку слова є однією з
характерних спільних рис сучасних української та білоруської мов
(в останній воно передається через у — у)у на відміну від
російської мови. Щоправда, в давній псковсько-новгородській
писемності засвідчена взаємозаміна літер в — у як у
префіксах, так і в прийменниках. Пор., наприклад: Паулинка
(КЄфр. 21), Паулоу A76), оуторник E22 зв.), лавра — лаоура
(ПНЧ 160 зв.), ноугородцемь (ГВНиП № 83 1294—1304), завт-
рендт (ЄН 147), у праздьник'ь A59 зв.), оукусивьщю (Пек.
214
Пар. II 36 зв.), оузвеличисд A07 зв.), утораго присествин\
(Пс. Т № 29 52 зв.), у Захарии і в Калиница (Гр. НБ № 278
II п. XIVст.), поехалеоу городь(№534 II п. XIV ст.), аоуздл-Ь
товара — взал'іі товара (№ 249 руб. XIV—XV ст.), у вашеи
вьлости (№ 307 І п. XV ст.), ноугородци (ГВНП № 98 1471);
пор. також у двінських грамотах XV ст.: вчастка, вчасток'ь
(№ 7), оу кочкомь созери, оу воротномь поли (Шахматов 11),
у Федора в Ларивонова (№ ЗО), оу Бориса і в Ондр^дна (№ 112)
і т. п. [Шахматов 1903 : 83]. У деяких випадках такі написання
можуть бути пояснені особливостями мови писарів —
вихідців з ареалу білабіального и^ [пор.: Шахматов 1903 : 163].
Але в більшості випадків змішування в — у, без сумніву,
відбиває відповідне діалектне явище (характерний принаймні
для північного ареалу давнього псковсько-новгородського
діалекту білабіальний \у). Отже, типологічну подібність деяких
псковсько-новгородських говорів до української та
білоруської мов щодо наявності білабіального \у слід пояснювати
збереженням у них праслов'янської артикуляційно-акустичної
особливості цього звука.
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 181
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
