Статистика
Онлайн всего: 3 Гостей: 3 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
4.2.4.2. ЗРЕДУКОВАНІ 7>, Ь У ПОЗИЦІЇ ПІСЛЯ ПЛАВНИХ СОНОРНИХ Р,Л (ЗВУКОСПОЛУКИ ТИПУ іг-ьі, ІШ, ігьі, ііьі)
У звукосполуках плавний + зредукований між приголосними
типу ігьі, ііьі, ігьі, ііьі сильні зредуковані вокалізувалися в
усіх давньоруських говорах в о, є: бр-ьеьі -> брови, кр-ьвь ->-
кров, крьсть -*¦ крест, сльз-ь ->- слез і т. п. Занепад слабких
зредукованих у цих сполуках відзначався певними
особливостями, оскільки внаслідок зникнення зредукованого плавні р, л
могли б опинитися в оточенні шумних приголосних з меншою
звучністю, і новоутворювані групи приголосних -крв-, -држ-,
-глт-, -грм-, -тре- суперечили б фонетичній структурі
східнослов'янського складу. Щоб уникнути таких сполучень, у
різних давньоруських діалектах відбувалися різні фонетичні
процеси, за якими північно-східний діалектний ареал став
різко відрізнятися від південно-західного [Филин 1972 : 234—
235].
196 У північно-східних давньоруських говорах зредуковані
<ь, ь у позиції після плавних, очевидно, не занепадали, а в
процесі втрати сонорними складотворчої властивості
посилювались і прояснювались у голосні повного творення о, є [ТгиЬеІг-
ко] 1925 : 296—297] (пор.: др. бльстЬти -> р. блестети,
глгтати ->- глотати, грьмЬти -*¦ гремети, дрижати ->
дрожами, кр'ьвавьш -*¦ кровавьій, сльза -> слеза, трьвога ->- трево-
га тощо). У давньоруських пам'ятках північно-східного
походження сполуки ро, лоу ре, ле замість давніших р-ь, л?>, рь> ль
засвідчуються з XIII ст. написаннями типу креню «куплю»,
вь дров-Ьхь, до крове, вь крови, оустремисА, н\блоко, слезьі
і т. п. [Филин 1972 : 236]. У південно-західних говорах, що
стали основою української та білоруської мов, відбулося
дальше послаблення і занепад зредукованих ?>, ь, але плавні
сонанти при цьому в більшості говорів зберігали свою складо-
творчу властивість: бльстЬти-* блстЬти, глитати -> глта-
ти, грьмЬти -*- грмЬти, дрижати -*- држати, крьвавьіи ->
крвавьіи, сльза-+сл'за тощо [Історія укр. мови 1979: 185].
о о
У давньоруських пам'ятках XII—ХНІ ст.
південно-західного походження трапляються слова з надрядковим знаком
(паєрком) на місці слабких ь, ь після плавних сонорних або
з пропуском зредукованих без будь-якої заміни, що, очевидно,
відбиває їх складотворчу здатність. Пор.: кр'щахоусд (ЄГ 1144
5 зв.), кр'щєньїє (Ап.Х ЗО), крвоточива (Голоскевич 35 зв.),
вскрси F9 зв.), крви (Пс. 1296) і т. п. [Карский 1955 : 150;
Історія укр. мови 1979 : 185]. Із завершенням занепаду
зредукованих складотворчість сонорних р,л втратилась, і замість
неї, вірогідно, протягом XII — початку XIII ст. у говорах,
що стали основою південно-західного наріччя української
мови, виникли різні голосні звуки — найчастіше и, зрідка о,
ь/, і, є, у, як правило, в позиції після сонорного, а зрідка —
і перед ним. Слід, однак, зауважити, що в деяких південно-
західних давньоруських говорах занепад слабких і>, ь і
виникнення вставних и, і та ін. могло відбутися і в умовах
відсутності складотворчих властивостей сонорних р, л.
Усі ці процеси, слід гадати, охопили значний діалектний
ареал, що включав у себе пізнішу територію білоруської мови,
ареал північного і південно-західного наріч української мови
та північних наддніпрянських українських говорів.
Локалізацію давніх ареалів та інтенсивність відзначеного
процесу в різних групах давньоруських говорів з великою
вірогідністю можна відтворити на підставі сучасних
діалектних даних. Згідно з АУМ (т. 2, к. 66—70), сполуки -ри-, -ли- <
<С рьу лт>, рь, ль у позиції між приголосними властиві
більшості сучасних українських говорів. Найпослідовніше ці
197
сполуки виступають: яблико, кривавий — у західнополіських
(західніше Горині) говірках; кривавий паралельно з крова-
вий — у середньополіських говірках; блиха — у західній
частині північних східнополіських говірок; кривавий, дрйва —
у західних волинських; блиха, йаблико, дрйва — у південних
наддністрянських; брйви — у надсянських; блиха, йаблико,
слиза, брйви — у бойківських; блиха (частково — бльїха)—у
лемківських (у східних лемківських говірках також дрьша)\
бльїха, йаблико — у закарпатських (у закарпатських надбор-
жавських говірках зрідка — йаблико), а також слиза, брьіва
(крім західних ужанських, де виступає форма дбирва), дрйва;
блиха, слиза — у гуцульських; кривавий, дрйва — у
покутсько-буковинських (південніше Прута), кривавий (часто
паралельно з кровавий) — у західних та в центральних
подільських говірках тощо [див. ще: Пагіря 1957 : 88; Лизанець
1957 : 129].
Крім рефлексів -ри-у -ли- {-ри-, -ли-), у південно-західному
наріччі української мови засвідчені також рефлекси -ре-, -ле-,
-л'е-, -ро- (можливо, як наслідок посилення і прояснення
зредукованих ь, ь у голосні повного творення), -лу-, -лу-, -ир-,
-ьір-, -ил-, -ьіл-, -ер-, -ел-, -ір- тощо: слеза — у західних
волинських (між Західним Бугом і Верхнім Дністром) та в
надсянських говірках; сл'еза — у північних середньополіських по
обох берегах Нижньої Прип'яті, а далі ізоглоса пролягає
південніше Чернігова — лівобережжям Десни до гирла Сейму
і різко вгору східною частиною Чернігівщини, північними
районами Сумщини — завертає вниз на південь і пролягає
південніше Глухова; кровавий — у середньо- і частково у східно-
поліських (часто паралельно з кривавий), у північних
наддністрянських говірках; блуха — у західних
наддністрянських та надсянських говірках; сл'уза — у західних полі-
ських,*західних волинських, західних наддністрянських
говірках; бьілха — у лемківських говірках, дйрва, дьірва — у
східних лемківських говірках; кирвавий — у південних
наддністрянських (південніше Дністра), у бойківських, лемківських,
закарпатських ужанських, західних гуцульських говірках,
кирвавий — у закарпатських боржавських і марамороських та
в деяких лемківських говірках (АУМ т. 1, к. 84; т. 2, к.
66, 68—70). Пор. також: бйрва, гирміти, дирва, керва
«кров», кервянка, кервавий, кервйстий, кервань, кернйця, кир-
нйця, кирнйчка, кирнйчина, кирнйчний, кирнйчник; силза (Же-
лехівський), гирміти, ги у тати, гиртан, дьірва, кьіршити,
туза, хирбет (Верхратський) тощо.
Під впливом лексем з сполуками -ри-, -ли- у
південно-західній давньоруській діалектній зоні виник рефлекс -ир-,
-ир- і в лексемі криниця, хоч сполука -ри- із ній походить не
19§
з -гь-, а з -гі- (псл. *кгіпіс'а > др. криниц'а). Сполука -ир-
(кирнщя\ послідовно виступає у наддністрянському, покут-
сько-буковкнському, гуцульському, бойківському говорах та
в закарпатських ужанських і в західних подільських говірках,
а сполука -ьір* (кьірниця) засвідчена в закарпатських боржав-
ських і марамороських говірках (АУМ т. 2 к. 71). Пор. також:
до ки(р)ници (Гр. 1392 Куп. 64), кьірница (Гр. 1434 ССУМ І 519).
Рефлексація звукосполук типу ігьі, ііьі, ігьі, ііьі > ігуі,
Ііуі властива і всім білоруським говорам (пор.: ДАБМ к. 108)»
За свідченням білоруської діалектної лексикографії,
найяскравіше вона виявилась у південно-західному білоруському
мовному ареалі з поступовим затуханням у північно-східному
напрямі. Пор.: бльїскавіца (Сцяшковіч), бльїшчячьій (СБГ), бльїха
(СБГ, Сцяшковіч, Бялькевіч, Шаталава, Бірьіла), бльїхарня
«в'язниця» (Бялькевіч), брьіва (Каспяровіч), брьівіна (СБГ,
Бялькевіч), брьівд (Сцяшковіч), брьіуе«колоди» (Янкова), гльї-
таць (СБГ, Каспяровіч, Бялькевіч), гльїкаць (СБГ,
Сцяшковіч, Юрчанка І, Сцяцко ДС), гльїнуць (СБГ, Каспяровіч,
Бялькевіч, Сцяцко ДС), гльїтнуць (СБГ), гльїкнуць (Яусееу),
гльік «ковток» (СБГ, Яусееу), гльїт «тс», гльїток (СБГ) глитанік
«ковток» (Каспяровіч), гльїтан «шматок (хліба)» (СБГ), гльїкан-
не «глитання», гльїтаннік, гльїтальшчьік (Юрчанка І), грьшець
(Каспяровіч, Бялькевіч, Янкова, ММГ, Ралавец, СТур.),
грьшнуць (СТур., Каспяровіч, Янкова), грьїмнуцца (СТур.,
Каспяровіч), грьімосцець «грюкотіти» (СТур.), грьшянуць
«ударити» (Бялькевіч), грьшячьщь «бити дуже, лунко»
(Юрчанка І), грьімак «кулак; удар кулаком» (Малажай), «удар
кулаком» (СТур., СБГ, Янкова), грьшяк (Бекіш), грімяк
(Крьівіцкі СМ), грьшячьік «тс.» (Бялькевіч), грьімдтнік
(бот.) «перстач, калган» (СБГ); «кмин» (Сцяшковіч), грьімутнік
«перстач» (Бейліна), грьшотьі «гроза» (СБГ, Сцяшковіч),
грьімосці «тс», грймот «грюкіт» (СТур.), грьшбта (СТур.,
Каспяровіч, Бялькевіч), грьшбць «кіготь у тварин» (Аляксей-
чьік), грьімюга «буркотун», грьімячанне «сильні, лункі удари»,
грьімлівьій «буркотливий, невдоволений» (Юрчанка І); дрьі-
вальнік «дров'яний сарай», дрьшотнік «тс» (СБГ, Сцяшковіч),
дрььвотня «тс.» (СБГ, Сцяшковіч, Бялькевіч); «місце на дворі,
де пиляють і колять дрова» (Ралавец), дрьіунік «тс» (СБГ),
дрьіво «дерева» (СБГ), дрьівалом «велика, сильна людина»,
дрьіуняньїй «дерев'яний» (Бялькевіч); дрьїга «дрижаки» (СТур.),
дрьігалка «весло для регулювання плоту; дерев'яний
ґудзик» (СБГ), дрьігальї «ноги», дрьігала «особа, що ходить з
викрутасами» (Юрчанка І), дриганьї «триніжки з палиць для
підвішування колиски в полі» (СТур.), дрьігата «дрижаки»,
дрьігатуха «тс», дрьігауня «болото» (СБГ), дрьігва «болото»
(СБГ, Каспяровіч, Сцяшковіч, Бялькевіч); «холодець» (Сця-
|99
шковіч, Шаталава, Б і рьіл а), дрьігвд (Лепешау), дригба, дрьіглец
«болото, трясовина» (СБГ), дрйглі «холодець» (Клімчук), дри-
гдта (СТур.), дрьігдтка (СБГ, СТур.), дрьігуотка «дриґота»
(СБГ), дригуха «холодець», дрйжва, дрьіжка «тс.» (СТур.),
дрижаха, дрижуха «дриґота» (СБГ), дрижачка «дрижаки»
(СТур.), дрйжикі «дриґота» (СБГ, Бялькевіч), дрьіглівьі
«дрижачий», дрйгаць (СТур., Каспяровіч, Яуневіч), дригацець,
дрижаць (Каспяровіч), дрижщь «дрижати; переживати,
хвилюватися за когось» (СБГ), дрьігнуць «дрижати від холоду
(Юрчанка І), дрьігануць «струснути» (СБГ); крьіваука«кров'яна
ковбаса» (СБГ, Сцяшковіч, СТур.); (мед.) «цистит»; (бот.)
«чистотіл» (СБГ); «кривавий понос» (Каспяровіч), кривавікі
«млинці, розведені на крові» (Каспяровіч), крьівіч «кровний
родич», крьівічка (СТур.), крьівоука (мед.) «цистит» (СБГ), кри-
ваунік (бот.) «чистотіл» (СБГ); (бот.) «родовик» (Сцяшковіч),
крьівавнік (бот.) «звіробій» (Бейліна), кривбунік (бот.)
«чистотіл» (СБГ), крьівянка «кров'яна ковбаса» (Сцяшковіч, ММГ,
Шаталава, Юхо), криуянка «тс.» (Янкова), крьівянкі «тс.» (СБГ),
кривамочка (мед.) «цистит», крьшатдка «кровотеча», кривави
«наповнений кров'ю; виготовлений з крові (про млинці,
ковбаси)», криваунй «кривавий», кривянй «виготовлений з крові;
наповнений кров'ю» (СБГ), крьівяністьій (Бялькевіч), крьіва-
віць «кровоточити» (СБГ), крьівавіцца «стікати кров'ю»
(Сцяшковіч); кришан «покришений сухий фрукт» (Юхо); «кусок,
шматок» (Сцяшковіч); «тверда частина в середині качана
капусти» (ММГ), крйшань (крйшні) «скибочки яблук, груш»
(Рагауцоу), крьішні «сушені яблука» (Лобач), крьшаньї, крьі-
шанз «покришена картопля; картопляна юшка, шматочки
картоплі» (СБГ), крьішанй «картопляна юшка» (Каспяровіч, СТур.,
Шаталава), крьішані «тс.» (Янкова, Бірьіла, Корань), крьішачка
«дощечка, на якій щось кришать» (СБГ), кришка «крихта»
(СБГ, СТур.), крьішкі «картопляна юшка» (СБГ, ММГ); «крихти»
(Шаталава), криху «трохи» (Бялькевіч), кришку «тс.» (СБГ,
Сцяшковіч, СТур.), крьішчйньї «лушпайки від зернят; тверді
рештки ягід, вижимки», крьішщь, крьішзнь «скибочка» (СБГ),
крьшщца (СТур.); плит «плот» (Сцяшковіч, Каспяровіч),
плитагон, плитнік «плотогон», плитка, плитко «мілко», плйпі-
кі «мілкий, неглибокий, спадистий» (Сцяшковіч); скригатаць,
скрйгаць (Каспяровіч, Бялькевіч), скригітаць (Сцяцко ДС),
скриль «скибка» (Каспяровіч, Бялькевіч, Бекіш); «валик землі,
що відкладається плугом при оранці» (ММГ), скрилі «нарізана
й підсмажена на сковороді картопля» (Бялькевіч), скрилькі
(мн.) «картопляна юшка» (ММГ), скригляць «нарізати тонкими
скибочками» (Сцяшковіч), скрипляць «тс.» (Бялькевіч); стрьї-
жань (Сцяшковіч, Шаталава), стрйжинь (Бялькевіч),
отримань «головний корінь дерева» (Сцяшковіч); трьівбжиць (Бяль-
200
кевіч); хрьібет (Каспяровіч, Сцяшковіч), хрьібяціна «хребет»
(Сцяшковічк хрьібіт «тс.» (Бялькевіч), хрьібетнік «тс.» (Ян-
кова, ШатаДва); ябльїка (Сцяшковіч, Сцяцко ДС), ябльїня
(Сцяшковіч, Каспяровіч, Бялькевіч), ябльїнь (Бялькевіч), яб-
льік «яблуко» (Каспяровіч); «плід помідора» (ММГ), ябльїчка,
ябличко «колінний суглоб» (Шаталава) і т. п.
У писемній мові сполуки -ри-у -ли- (зрідка -ир-) < Ігьі,
ііьі, ігьі, ііьі давньоруські пам'ятки південно-західного
походження зрідка засвідчують, починаючи з XI ст. Наприклад:
ябльїко (ЖС 5 зв.); кігпісге (Гр. 1248, Панькевич 35—36). Але
значно частіше вони відбиті в староукраїнській та в старобі-
лоруській писемності. Пор. ст.-укр.: скрьіжєть (ЄЛ 56);
кривавої, криви «крові» (Гр. 1388, Пещак 86; ССУМ І 515); дрьіва
(Гр. 1424, Розов 104); тримат A429), триманіє A436), трима-
тиса, тримати A448) (ССУМ II 445); гьрьівати (Гр. 1438, Розов
141); озеро Блишчатоу(л) A447), БлисчЬтул, Блисчатула A473)
(ССУМ І 101); дбльїка (Гр. 1453, Станівський 18); Миколаи
Гримало (Гр. 1467 ССУМ І 263), Хрибтович (Гр. 1494ССУМ II
517); дрьіжачи (Ап. К 45), дрьіжаниєм C03), блискавици E45);
во крьіві (ЄНег. 26), дрижачи D0), затривожили D2), загри-
мело A02), тривати A05); до криви (АЖ 1583 69), кривавую
A584 104), крьівавую, кривавая A18), крьівавад A19) і т. п.
[див. ще: Історія укр. мови 1979 : 186]. У старобілоруській
писемності сполуки -/?&/-, -ли- засвідчені лише з XV ст., але
виникли вони у протобілоруському мовному ареалі значно
раніше (вірогідно, протягом XII—XIII ст.). Пор.: роскрьівав-
леньм (Гр. 1432, Карский 1955 : 151); дрьтжахоу (Мін. 1489
9 зв.), задрьіжа(л), крьівава D5), блищание E2 зв.), грьітань
(83 зв.), содрьігахоусд A44), стримьглавь A81 зв.),блищали-
са B48); дрьіжи(т) (Стр. 3), дрьіжачии D зв.), дрьіжати E зв.),
задрьіжа(л) (8), зад'рьіжала A3 зв.), дрьіжача и скрьі(к)таюче
B0), криви C зв., 12), кривавьш F), на кристе A0 зв.),
блискавици B5), блисканїе C7 зв.); дрьіжанїе (Волхви 39), дрьіжан-
ніе(м) E7 зв.), криви F7 зв., 80), блистание, блищащее, бли-
щашесд (ССк. І 26), гримети, гримишь, гримели A32), дрьіжа-
щае A70), кривавьіе B84); блискь C6. 262 29), свекрьіви C2
зв.), сльїза (88), брьівми (96), дрьіва A07), дрьіжи(т) A09),
скрьіши(л) A12), дрьіжа A24); кривавою (Ст. 1566 146), некри-
вавьіх (Ст. 1588 169); стривожилсА (Тяпинський 3), тривають
B1 зв.), дрижачи D9 зв.), бльїщачисА E5); криви «крові»
(Пс. XVI 9 зв.), брьіви A4 зв.), дрьіжали A6), дрьіжати A8 зв.),
трьіваючад B1), крьівавьіми B7), трьіва(т) G1 зв.), тривати
(91, 123), задрижали A09 зв.) і т. п. [див. ще: Карский 1955 :
150—152].
Таким чином, за рефлексацією зредукованих т>у ь у
сполученні з сонорними л, р (сполуки типу іьгі, ІтЛі, іьгі, іьіі і
801
ігьі, ііьі, Ігьі, Ііьі) давньоруські говори в ході занепаду в них
зредукованих поділилися на дві протиставлені зони з
протилежними фонетичними процесами: північно-східну й південно-
західну. У північно-східних давньоруських говорах у
сполученнях сильний зредукований + сонорний + приголосний +
слабкий зредукований у ході занепаду останнього після
сонорного виникав новий голосний, унаслідок чого утворилося
т. зв. друге повноголосся, а в сполученнях сонорний +
слабкий зредукований відбулося посилення слабких зредукованих
т>, ь і вокалізація їх у голосні повного творення о, є (сполуки
-ро-, -ло-, -ре-, -ле-) з тим, щоб уникнути немилозвучного
нагромадження приголосних. У південно-західних
давньоруських говорах, навпаки, у першому випадку після занепаду
слабкого зредукованого утворилися неповноголосні сполуки
-ор-у -ол-, -ер-, -ел-, а в другому випадку слабкі зредуковані
після сонорних також зазнали дальшої редукції й повного
занепаду, але на їх місці для забезпечення евфонії виникли різні
вставні голосні звуки (найчастіше и).
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 275
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
