Статистика
Онлайн всего: 3 Гостей: 3 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
4.2.2. РОЗВИТОК ПРИСТАВНИХ ГОЛОСНИХ О ТА І (И, Е)
Якщо зредуковані -5, ь перебували в позиції після сонорних л,
м, р> поступове часокількісне скорочення зредукованих і
повний їх занепад у східнослов'янських говорах впливав на якість
попередніх сонорних: стаючи складотворчими, вони
посилювали своє звучання. Стійкість цієї додаткової звучності в
різних давньоруських говорах була неоднакова: в одних вона
викликала виділення з надзвучного сонорного приставних
голосних звуків, у інших посилене звучання втратилось, не
залишивши ніяких слідів.
Спільним давньоруським фонетичним явищем була слабо
виражена в північно-східних і сильніше — в
південно-західних давньоруських говорах тенденція до виникнення в деяких
лексемах приставного о на початку слова перед сонорними,
після яких занепав зредукований. Пор.: др. льготньи, рьжа-
ньи, льнанш-^р. [ольгбтньїй] ->- вольготньїй, [аржаной, ор-
жаной, ольняной], бр. аржаньі;г др. Вьручии, льжа->укр.
Овруч, [олжа]; др. Рьша -> бр. Орта [Соболевский 1907 : 55;
Історія укр. мови 1979:200]; др. м'ьшаник'ь -> р. укр. ом-
шаник, бр. [амшанік] (Сцяшковіч) і т. п. Цей приставний звук
перед сонорними зберігся в південно-західних українських
говорах: оморок «морок», омроком, омшаник, омшар, омшарина
(Желехівський) та ін. Особливо поширений приставний о
перед сонорними л, Му р, після яких занепав зредукований,
у білоруських говорах, де внаслідок акання відбувся перехід
о > а. За даними ДАБМ (к. 26, 27), форма аржаньї характерна
для північно-східного діалекту білоруської мови і західного
ареалу середньобілоруських говорів, а форма альнянй
найчастіше трапляється в східному ареалі середньобілоруських
говорів (східца Могилівщида і східна Гомельщина). Проте
Ш
фольклорні матеріали та регіональні словники білоруської
мови засвідчують значне поширення приставного а перед
наступним сонорним у різних лексемах практично на всій
білоруській мовній території. Пор.: альлянйна, альлянище, аль-
ляньїй, Амцйславг, амшара, амиїарина, амшарище, амшенник,
аржа, аржавенне, аржавка «в'яла, вкрита іржею риба», аржани-
ще, аржануха «горілка», аржаньїй (Носовт), оржаньши, оржа-
еьій, альняньїй, амгла та ін. [Карский 1955 : 260—261], альля-
ніна «лляна пряжа», альлянішча, альлянуха «сира капуста,
заправлена товченим лляним насінням», альляньїй, Амсьціслау,
Амціслау (Бялькевіч), альняніна (Каспяровіч), альнянй (Кас-
пяровіч, Яусееу), алляньї (Янкова), амшара, амшарьіна (СБГ,
Каспяровіч, Бялькевіч), амштнік (Каспяровіч), амшть
«погріб з надрубленим верхом» (Бялькевіч), ардзіліна «криве
дерево», ардзеляватьі, ардзіляватьі «кручений (про деревину)»
(СБГ), аржа «іржа», (Каспяровіч, Бялькевіч); «(бот.) хвороба
злакових культур, сажа; руда вода на болоті» (СБГ), аржавень
«болото, вкрите іржою» (Каспяровіч), аржавец «іржа»
(Бялькевіч), аржавець (СБГ, Бялькевіч), аржавіна, аржавіння «руда
на болоті», аржавіннік «кущі ожини» (СБГ), аржаука«заливні
луки» (ММГ), аржавьі(й) (СБГ, Бялькевіч), аржаніна «жито»,
аржанушка «самогон», аржанй (Каспяровіч), аржбння,
ажйска, арзйска«житнище» (СБГ), аржднка «тс.» (Шаталава),
аржзунік «тс.» (Сцяшковіч, Бялькевіч), арждньня (Бекіш,
СБГ)» аржанішча «тс.» (Бялькевіч), аржйшча «тс.» (СБГ,
Шаталава, Сцяшковіч), аржшна (бот.) «житняк» (Сцяшковіч) та ін.
Слід відзначити, що посилення звучності сонорних л, м, р,
зумовлене занепадом зредукованих, взагалі виявилось більш
характерним для південно-західних давньоруських говорів,
на грунті яких сформувалися українська та білоруська мови.
Хоч у деяких з цих говорів набуте додаткове звучання
сонорних безслідно втратилось, в інших за його рахунок перед
сонорними л, Му /?, крім голосного о, виділився також
приставний голосний і, не властивий північно-східним давньоруським
говорам (др. ргжа-^'р^жа -> укр. бр. іржа, др. мьгла-+
Імьгла -> укр. імла, бр. імла, імгла, імжа), а також приставні
и, є (др. рьжати-* "р^жати, ^^жати -> укр. [иржати,
є ржати] тощо).
Про локалізацію первісних діалектних ареалів
нереалізованої тенденції до появи приставних голосних перед
сонорними л, м, р та говорів з різними приставними в
південно-західному давньоруському ареалі певне уявлення дає сучасна
лінгвогеографія. Згідно з АУМ (т. 1, к. 24; т. 2, к. 23), давньоруські
форми ржа, ржати, в яких сонорний не розклався на два
звуки, засвідчені (часто паралельно з формами іржа, іржати)
у західнополіських і берестейських говірках, у північних се-
133
редньополіських, у східнополіських та в деяких північних се-
редньонаддніпрянських говірках вище умовної лінії м.
Прилуки— м. Ромни— по р. Сулі та в південних середньонад-
дніпрянських говірках південніше м. Кременчука, у
наддністрянських говірках західніше р. Серет, у деяких
покутсько-буковинських говірках, тощо.
Серед форм з приставними голосними переважає приставний
і (іржати), який часто виступає паралельно з и (иржати).
Проте в деяких говірках переважають інші приставні голосні:
приставний и (иржати) — у гуцульських, бойківських,
закарпатських (крім ужанських) говірках, у східноволинських,
східноподільських та східнополіських говірках; приставний
є (ержати, ержут') — у середньополіських, лемківських,
деяких гуцульських говірках. У деяких говірках перед
приставними голосними і, є з'явився /: \і(е)ржати (середньопо-
ліський говір), а в ареалі послідовного поширення приставних
голосних — також г: гиржати, гіржати, гержати (східно-
волинські та східноподільські говірки).
Приставні голосні послідовніше виступають у північному
та в південно-західному наріччях, ніж у південно-східному,
що свідчить про їх глибоку архаїчність. Зрідка приставні о,
і засвідчені в давньоруських та в староукраїнських
пам'ятках південно-західного походження. Наприклад: праведнаго
Илва (Голоскевич 133); при илвовьскомь A370, ССУМ І 541);
воіевод'Ь илвовьскомь (Гр. 1371, Пещак 44); ілвовскьіи, їлвовь-
скьіи A400, ССУМ І 541); илвовьского м?ста, до Илвова (Гр.
1408, Русанівський І 70); илвскии, илвьски A421 ССУМ
І 541); воєводеилвьвски(Гр. 1421, Русанівський І 65); Ильвь-
скьіи (Гр. 1443, Розов 145); Илвов (Ап. К 531), илвом E80)
та ін. [див. ще: Історія укр. мови 1979 : 199]. Можливо, про
приставний і свідчать і написання типу ис Ливова (Гр. 1456,
Русанівський І 104), ливовскии, ливовчанє, ливовчано(м) (Гр.
1460, 110, 113)>що.
Приставний" і фіксують також лексикографічні праці
XIX—XX ст., створені на південно-західній діалектній основі.
Пор.: ільва «левиця», Ільвів «Львів», ільняний, імжити, імстй-
тися, імховий, імчати, імчити, імшине (Желехівський),
Ілвіу, Йел'в'іу, Мил'вів, імла, имла, імшйти «затикати
щілини мохом», имшйти, илнйшче, елнйшче, ил'н'анйй, ил'н'ан-
ка, ілн'анка, йелнанка, іржйще, иржйще (Онишкевич).
У білоруській мові давньоруська форма ржаньї збереглася
в компактному ареалі південно-західного діалекту. Цей ареал
окреслюється умовною лінією від гирла р. Березини (притоки
Німану) — по Німану до гирла р. Щари—по Щарі до
р. Ясельди— по Ясельді—Прип'яті — Горині, а спорадично
трапляється у всьому ареалі південно-західного і північно-
1§3
східного діалектів (ДАБМ, к. 26). Форма льняньї займає
дещо більший ареал, охоплюючи майже весь південно-західний
діалект, і спорадично трапляється в деяких говірках північно-
східного діалекту (ДАБМ, к. 27). Білоруський діалектний ареал
збережених давньоруських форм без приставних голосних,
без сумніву, становить генетичну єдність з відповідним
ареалом української мови.
Приставний і в лексемі іржаньї переважає в слуцько-боб-
руйських говірках південно-західного діалекту і в східному
ареалі середньобілоруських говорів, а в лексемі ільняньї
послідовніше виступає в середньобілоруських говорах (крім
західного ареалу) та в північно-східному діалекті, хоч
спорадично трапляється в усіх білоруських говорах. Пор. також
свідчення фольклорних матеріалів та діалектної білоруської
лексикографії: иржа, иржаць, ирзаць, иржйще, иржаний,
ирвщь, ирдзель, ирдзень, ильняньсй, илгаць, имиїа, имчаць
та ін. [Карский 1955 : 261—263], илганне, илгаць, илгуння,
илгунь, иллю «ллю», ильнуць (Носович), ільга «можна», Ілля-
нішча «поле, де росте льон», іллянне, ільнзско (СБГ), ільніиіча,
ільнянішча (СБГ), Шаталава), ільніска «тс.» (Шаталава), іль-
нянішчз (Трухан, Баханькоу), ільніско (Аляксейчьік), іляни
(Лепешау), ілляньї (СБГ), ілляньїй (СМ), ільняньї (СБГ, СТур.),
ільслівьі (СБГ), імглістасць (Гом. лекс), імжа, імжачка, імгла,
імла (СБГ), імжак, імжзнь, імрась (СМ), імжака «імла» (СБГ,
Гом. лекс), імжщь, імкжак «імла» (СБГ), імлець (СБГ,
Сцяцко ДС), імл'щь (Сцяшковіч), імшть «погріб» (Бялькевіч),
імховік (бот.) «моховик», імхавьі, імчзчак (демін.), «мошок»,
імиїарьістьі (СБГ), імшщца «розпушуватися» (СТур.), імсціць,
імщіцельньїй (СБГ), ірвщь, ірванніца «жінка, що рве льон»
(СБГ), ірвалка «машина, що бере льон» (Янкоускі ДС), ірдзіць
«сердитися» (СМ), ірдзецца «тс», іржаніца (бот.) «житняк»
(СБГ), ірдзель, ірдзень «червонощока здорова людина»
(Носович, Юрчанка І), ірдлівьш «злісний» (ЮрчанкаІ), іржа (СБГ),
«жито» (Бялькевіч), іржавіна, іржавінньі} іржаучьіна (СБГ),
іржавец «іржа», іржавіньня «тс.» (Бялькевіч), іржьішча «поле,
де росло жито» (СБГ, Бялькевіч), іржзунік «тс.» (СБГ), іржзнне
«тс» (СМ), ірзаць «іржати» (Бялькевіч), ірзун «свавільник»,
ірзуння, ірзуля, ірзуха (Юрчанка І), ірзьі «сміх, регіт»
(Бялькевіч, Юрчанка І); пор. також приставний /: йімшарьїня, йім-
шарнік, йіржзунік (Прач), йірвалка «машина, що бере льон»
(Янкоускі ДС) тощо.
У старобілоруській писемності через традиційність її
орфографії приставні голосні і, о (а) перед сонорними л, р, за
якими занепав слабкий зредукований, відображаються лише
спорадично, наприклад: алляньш (ГСБМ 1 103), аржаньїй
A40), илняиьш, ильвида, ильснутисд, ильстиве, ильдтдаость,
Щ
щіьстивьш, ирдетисд, иржавети, ирцети «крикнути» (ССк. І
250—251, 253—254), ир'жа (Тяпинський 8), ил'вовь, илжа
(АВ 59 зв.) тощо. Дослідники старобілоруської орфографії
відзначають у пам'ятках XV—XVII ст. також написання: к ор-
ши, ирьвали, ильнаньіми, на иржьіщу, илну, падь ильвомь,
Илвовича, иржа та ін. [Бульїка 1970 : 94—95]. Звичайно, ці
спорадичні написання зовсім не відбивають давньої
поширеності приставних приголосних у білоруських говорах.
Спільні тенденції в розвитку приставних голосних у
південно-західних давньоруських, а потім — і в українських та
білоруських говорах виявилась і в тому, що приставний і
крім позиції перед сонорними л, му ру зрідка розвинувся також
у прийменнику к та в деяких словах перед сполученням кл.
Пор. укр. діал. ік: ік святу, ік празнику (Желехівськнй), ікло
(пор. р. клик), ікластий, иклань «людина з великими або
нерівними зубами» (Паламарчук), икластий (Паламарчук) та ін.
(ЕСУМ II 293), бр. ік (Карский, 1955 : 263, СБГ, СТур.,
Янкова), ікло, ікдл, ікла (БРС, СБГ, СТур.), ікльї, іклз «кутні
зуби» (Сцяшковіч). Пор. також у староукраїнській та в старо-
білоруській мовах: ст.-укр. ік тому селу (Гр. 1378, Русанів-
ський II 34), икь манастирюA490), ик сему моєму листу A498)
і т. п. (ССУМ І 430); ст.-бр. ик Полоцку, ик кольбе, ик королю
[Карский 1955 : 263].
За аналогією до приставного і перед сонорними такі самі
звуки розвинулись у південно-західних давньоруських
говорах, а потім стали властивими й українській та білоруській
мовам і в інших випадках, де з етимологічного погляду або
з огляду на сучасну літературну норму цей звук не
вмотивований,— насамперед перед с у прийменнику-префіксі за
аналогією до прийменника-префікса из-. Наприклад, укр. діал.
извеліти, изжарити, изняти, исправний, іскласти, ісковати9іс-
кусйти, іспільник, ісправді, ісправний, ісприяти, істлітитощо
(Желехівськнй), изійтй, ізійтй, изсбхнути, ізбиратися, ізголі-
ти «здерти одяг; збідніти», ізголодніти(с'а), ізгондрна
«бундючно», ізгубйти, ізжинати, ісхотіти, ісчйстити (Онишкевич)
і т. п.; бр. ізбіраць «збирати» (Янкова), ізбіць «збити» (Шатала-
ва), ізварйтз (СБГ), ізварьщь (Янкова), изгйнуць (Носович),
іздесь «десь» (Янкова), іздзельщь «зробити» (Бялькевіч), із-
дбхнуць, іздухі «сонячне сплетіння» (СБГ), изгЬсци (Носович),
із'есці (СБГ, Сцяшковіч), ізлесці, ізлупіць «здерти», ізмауляцца
«домовлятися» (Гом. лекс), ізмуціць «збити масло» (СБГ),
йзнова (Носович), ізнбу (СБГ, Ралавец), імсціцельньїй, імсціць
(СБГ), ізганяць «згонити», іздаваць «здавати (молоко)», ізду-
маць, іздзелаць, ізжйць «прожити», ізліваць, ізлупіць «здерти»,
ізмакрщь, ізмалбць, ізмерці, ізнелюбіць «зненавидіти», ізнізу,
ітяверьіцца «зневіритись», ізра «даремно», ізразу, ізрззаць, іс-
. *85
каічиць «зігнути», іскрдзь «завжди», іскучьщь, іспалбць (Янко-
ва), іспіца «спиця» (Каспяровіч) тощо.
Приставний і перед с та з (< с) у цьому прийменнику-
префіксі досить широко засвідчують давньоруські й ранні
староукраїнські та старобілоруські пам'ятки. Наприклад: др.
изнесЬте одєжда (ЄО 118 зв.); зв^ри и изЬдать вьі (Изб. 1073
103); и излЬзь... ис кораблд (ЄА 36 зв., ЄГ 1144, Амф. І 216,
ЄОр. 22 зв.); изЬстьма (Пат. С69зв.), из'Ьль G4 зв.); не изЬсть
(Апр. 105 зв.); исьтвориши (Ап. X 189);изл,Ьзла(Усп. сб. 134в),
изіьсть B53а, 288в); изіьсти «з'їсти» (ЖС 259); исписати (ЛГВ
791), изгорШли (850), изл'Ьзь (871); ст.-укр.: ис нимь (ЄЛ 5),
иствори (8, 11 зв., 16 зв.), ись нею B3), исьбоудетьсд B12 зв.);
из'Ьль (Моисей 41); ислюбуемь A352, 1393, 1407), исправу,
и(сь)праву «справу» A352) (ССУМ II 360, 373); ись землею
(Гр. 1371, Пещак 44), испрдчють (Гр. 1375 50); исвйдци (Гр.
1378 59), испрАтати (Гр. 1393 113); исписалсд (ЄК 175 зв.);
на искладь (Гр. 1408, Русанівський І 70), ис листомь (Гр. 1411
73), ис сєломь, ись млино(м), ись вьсЬмь доходомь (Гр. 1443
95—96), исперва (Гр. 1460 111), ись сєножа(т)ми (Гр. 1490 49),
ись своимь (Гр. 1499 ЗО); ст.-бр.: исховали (Волхви 75), исжечи
(82 зв.), изварю (ССк. І 216), изгинеть B46), не изгордше B21),
иззьівали B47), изьмьітьі суть B33), изнищаша B36), не изру-
шить, бьіли изрушили B40), изьель, изьели, изьедимо B41) і т. п.
Виникнення приставного звука і в давньому прийменнику
сь та асиміляційні зміни приголосних згодом спричинилися
до повного злиття в українській та в білоруській мовах
синтаксичних функцій колишніх давньоруських прийменників сь
та из-ь [Соболевский, 1907 : 92; Карский 1955 : 263; Булахов-
ський 1977 : 159—160; Історія укр. мови 1979 : 199].
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 244
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
