Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
4.2.1. ПОДОВЖЕННЯ ГОЛОСНИХ О, Е У НОВИХ ЗАКРИТИХ СКЛАДАХ ПЕРЕД ЗРЕДУКОВАНИМИ У СЛАБКІЙ ПОЗИЦІЇ
Цей процес охопив лише південно-західну частину
давньоруських говорів, де найраніше, ще до занепаду часокількісних
протиставлень голосних, почалися зміни зредукованих т>у ь
у напрямі їх кількісного скорочення, причому цей процес був
досить тривалим, складним і хронологічно неоднорідним, але
мав дуже істотні наслідки, визначальні для диференціації
давньоруських діалектів і формування окремих
східнослов'янських мов. Суть цього процесу полягала в тому, що з початком
ще в пізньопраслов'янський періодчасокількісного скорочення
зредукованих голосних у слабкій позиції, що було початком
їх повного занепаду, в попередніх складах, які поступово
ставали закритими, почалося замінне (компенсаційне)
подовження голосних: етимологічний о поступово перетворювався в
довгий звук 6, а етимологічний є — в довгий звук є, близький
до давнього ?: конь -* кдн', печь-^печ* [Соболевский 1907 :
50—51]. Це замінне подовження голосних «було проявом
просодичної тенденції до збереження такої тривалості
артикуляції слова після занепаду складу з слабким зредукованим
голосним, яка була властива слову до занепаду зредукованих»
[Вступ 1966 : 88]. У міру дальшого скорочення слабких
зредукованих паралельно посилювалось подовження
етимологічних о, е> у новоутворюваних закритих складах, а
завершення занепаду зредукованих було одночасно і закінченням
процесу подовження відзначених голосних, які стали
позиційними варіантами фонем о, є [Филин 1972 : 221—222; Була-
ховський 1977 : 57; Історія укр. мови 1979 : 196, 198].
Паралельно із занепадом зредукованих т>, ь у слабкій позиції і
подовженням етимологічних голосних о, є, як відомо, відбувався
процес вокалізації зредукованих у сильній позиції. Але на
час перетворення їх у голосні повного творення процес
подовження етимологічних о, є вже завершився, через що
секундарні о, є < -ь, ь у південноруських говорах не зазнали
компенсаційного подовження (пор. др. конь, печь->-укр. кінь,
178
піч, але др. сшть, дьнь ->- укр. сон, день і т. п.). Таким чином,
секундарні о, є < ь, ь \ етимологічні о, є у південноруських
говорах якісно ніколи не збігалися, так само, як не збігався
якісно етимологічний і (> и) з і <?.
Компенсаційне подовження етимологічних о, є перед
зредукованими голосними в слабкій позиції найраніше почалося,
очевидно, в галицько-волинському мовному ареалі, тобто таму
де, найвірогідніше, найраніше стали занепадати слабкі
зредуковані. З цього ареалу дане явище поширилось на
наддніпрянські та інші південноруські говори, що склали основу
української мови та південно-західних говорів білоруської
мови. Проте у живому народному мовленні південноруського
діалектного ареалу подовжені голосні в новоутворених
закритих складах протрималися не довго: вони не співвідносилися
із загальною системою східнослов'янського вокалізму, якому
опозиція довгі — короткі голосні не була властива, і швидко
почали зазнавати звуження й трансформації на цьому грунті
в різні короткі монофтонги, дифтонги та різноманітні
проміжні звукові комбінації. Але домінуючою при цьому
виявилась тенденція до звуження довгих голосних о, є в і,
реалізація якої завершилася вже в період самостійної історії
української мови, через що в даній монографії цей процес не
розглядається.
У південних давньоруських пам'ятках, орфографія яких,
як відомо, значно відставала від усного мовлення,
рефлексація етимологічних о, є у нових закритих складах засвідчується,
починаючи з середини XII ст. Подовжений етимологічний є
в позиції перед пом'якшеним приголосним, за яким занепав
слабкий зредукований ь, давньоруські писарі передавали
літерою ? («новий» ?) [Соболевский, 1907 : 51]. Наприклад:
кам-Ьньїє (Єфр. П 1161); ремінь (ЄД 3 зв.), камінь A4, 90, 157,
196), оучЬньїє A9 зв.), можуть B7 зв.), оучигЬльE0), сьвЬдЬ-
гЬль B18); будуть (ЄТ № 7 4г), грддЬть (9г), идЬть Eа, 24а,
28а), каміьнь F8а, 121а, 137а); весЬлиіе AГ 3), пламйнь B6, 49,
87 зв.), моучитЬль (89, 91); ремінь (ЄГ 1266—1301 2), оучитЬль
D, 33, 38), магЬрь E9 зв., 84), весЬльїе A65 зв.); камінь (Го-
лоскевич 8 зв., 99, 102 зв.), оуч^ньїе A2 зв.), дЬлатЬль B5 зв.),
п?щь F8, 115), весЬлиіє A35 зв.); вельми (Єфр. Сирин 3, 54, 81),
мЬчь F2), корінь A05), плам'Ьнь A42); оучїгЬль (ЄПут. 159);
ремінь (ЄТ № 5 3), знамЬниіе F, 13), шЬсть (8, 54), персгЬнь
A44 зв.); магЬрь (ЄХ 12), знамйньїє A1 зв., 19, 38 зв.), оучЬни!Є
A4 зв.), п-Ьщь C5 зв., 41 зв.), сЬмь A26 зв., 152); наслажйниіє
(ЖС 19), ншлЬниіе B25), слоужигЬль D25); знам^ньш (ЄЛавр.
25), кор'Ьньд A14), оучитЬль A79); по нЬмь (ЄЧПок. 233, 241),
поколЬньїе B43), свЬдитЬльство B44); знамЬниіе (ХС 3 зв.),
з-Ьмньїхь F зв.), тел-Ьснаго B6), вйлми B3 зв.); ремЬнь (ЄПол.
12*
179
2, 61 зв.), шЬстью D, 44 зв.), по чюжймь A3 зв.), з'Ьльїє (ЗО),
камінь (Никольский 9), оуч'Ьние A3); нарож^ньїє (Гр. 1366,
Пещак 40); ремінь (ЄЛ 2 зв.), з^мнам, магЬрь A00 зв.); не-
б'Ьсноіє (ЄЛавр. 120), шіьсть B10), сЬдмь B27 зв., 228) і т.п.
[див. ще: Малкова 1982 : 96—101].
Для подовженого 6 в давньоруській орфографії не
знайшлося відповідної літери, і цей звук довго не позначали взагалі.
Лише з середини XIII ст. його почали передавати літерою
у (ю), яка, можливо, спочатку означала неоднорідний довгий
дифтонгоподібний голосний типу оу. Пор.: вьзмоужьно (ЄД
87г), вьшюдшю (ЄГ 1266—1301 36); щюдрь (ЄТ № 7 97 зв.),
оу шюлжичювь, добровоулно, Ларивунь, столпувьскии,
друздь, Василювь, прНзвищемь (Гр. 1366, Пещак 40); торгувлд
(Прод.Х 136), Федугь, Нестюрь, грошювь A37); чтюнь, своюй,
на своюмь, на своюй (Гр. 1398, Пещак 133) та ін. Крім того,
з середини XIII ст. зрідка трапляються також написання
подвійного о, що мало означати його довготу: воовьца (ЄГ 1266—
1301 150 зв.), воовчихь (ЗО зв.), воо(тц)а (ЄПол. 104 та ін.)
[Історія укр. мови 1979 : 197; Малкова 1982 : 101].
Північно-східним давньоруським говорам (більшості про-
тобілоруських та проторосійським) перетворення
етимологічних о, є в новозакритих складах у зв'язку із занепадом
зредукованих було невідоме. Вимова в деяких сучасних
північних російських говорах голосного і на місці ненаголошеного
етимологічного є (як і написання в окремих північноруських
рукописах другої половини XIII—XIV ст. літери ? замість
є переважно на місці колишнього ь), на думку більшості
дослідників, з'явилась незалежно від південноруських
говорів і має зовсім інше походження: у деяких північноруських
говорах після занепаду зредукованих (тобто вже після XIII ст.)
на місці є (з є та ь) виник «новий» ? унаслідок асимілюючого
впливу наступних м'яких приголосних [Филин, 1972 : 229].
Вимова є як і переважно в закритих і значно рідше у
відкритих складах ще й нині спостерігається у владимирських,
владимирсько-поволзьких, окремих новгородських та в деяких
інших говорах північного типу [Филин 1972 : 232]. Вірогідно,
в давнину це явище охоплювало більший і компактніший
діалектний ареал, хоч, мабуть, ніколи не поширювалось на всі
північноросійські говори. Воно, безперечно, було пов'язане
з рефлексацією є (Ь) у цьому діалектному ареалі: голосний
є (з є та ь), зазнаючи звуження перед наступним м'яким
приголосним, збігався з варіантами рефлексації давнього ? і був
утягнутий у його фонетичну сферу. Отже, північноруський
«новий» ? — це специфічне локальне явище; з південнорусь-
ким «новим» Ь він безпосередньо не пов'язаний [Филин 1972 :
232—233]. Проте не виключено, що виникнення тенденції до
180
компенсаційного подовження етимологічного є унаслідок
занепаду зредукованих було пов'язане з південнобалтійським
праслов'янським етномовним ареалом, оскільки за наявністю
цієї фонетичної риси і північні, і південні давньоруські говори
(предки говорів кривичів та новгородських словен, усіх
українських і південно-західних білоруських говорів) виявили
певну типологічну схожість із західнослов'янськими
мовами — з польською мовою, де замінне подовження голосних
о, є, а, ^. а в кашубському наріччі — також і голосних і, и,
відбулося в новоутворених закритих складах перед дзвінкими
приголосними у кінці складу (гой, \\ч5г, діал. сНІеЬ, <3а1, але
сЬІор, пос, поз, о§ та ін.), а також із чеськими і словацькими
говорами, сусідніми з польськими, та з верхньолужицькою
мовою [Вступ 1966 : 89].
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 291
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
