Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
3.3.2.8.1. Циспалаталізація р
Тенденціядо усунення з системи консонантизму палатального г'
зародилася на значній слов'янській території, сусідній з
балтійськими племенами, ще в праслов'янський період [Карский
1955 : 306], але в різних праслов'янських говорах намітились
різні шляхи її реалізації. У західному регіоні (пізніший
ареал польської, чеської, полабської та серболужицьких мов)
палаталізований г' зникав через розвиток фрикації й
перетворення його в різні шиплячі звуки, а в східних праслов'янських
говорах, які згодом склали ареал східнослов'янських та
словацької мов, усунення палаталізованого р відбувалося
шляхом його диспалаталізації. У різних праслов'янських говорах
ці процеси були повними або частковими, загальними або
позиційно мотивованими, відбувалися в різний час і з різною
інтенсивністю.
У східнослов'янському діалектному ареалі найраніше, слід
гадати, зазнав диспалаталізації р у тих східнослов'янських
говорах, на базі яких сформувалася білоруська мова
(можливо, крім крайніх північно-східних говірок) та північне наріччя
української мови, тобто в мовленні північних волинян, деревлян
і дреговичів. Сучасні говори первісного ареалу цих племінних
союзів послідовно засвідчують диспалаталізований р типу
порядок, горачий, бура, раснйй, зора, град, димар, косар, звір тощо
(АУМ т. 1, к. 127—131; ч.2 к. 115—117). За свідченням
давньоруських писемних пам'яток можна зробити висновок, що
диспалаталізація р спочатку, мабуть, охопила його позиції
перед голосними заднього ряду а та у, а потім — і в усіх
інших позиціях. Диспалаталізований р фіксується
найдавнішими пам'ятками давньоруської мови, створеними, вірогідно,
в ареалі північноукраїнського наріччя та на суміжних
територіях. Пор.: со (т) кесара (ЄР 4г), сьтворлворю (ЄО 32), скьрьбь
D9 зв.), оузьрл вьі E1, 172 зв.), ц(а)роу G5), гороушьноу
A08, 237), сьм'ЬраьАисд {ПО зв.), назаранинь A12, 163), ц(а)ра
A82 зв.), октдбра B40), боура B44 зв.), матерь ієго B53 зв.),
оударайте B75); творл (Изб. 1073 158), ЛазорА (95,112), оухьі-
щрашє A15 зв.), простьроу A03 зв.), ц(а)ру A43 зв.), огь
чр'Ьва матера B07 зв.), не раствараієтьсА B11 зв.), марьеа
B16 зв.), сетебра B48 зв., 251); мирь (Изб. 1076 113), вЬрьі
A15), оумьрьши A62), сьтворл A92), сьтвору B43 зв.), бо-
рутьсд B44 зв.), ц(а)рК B63); зьлов^рьньїмь (Будилович 2г),
таврьскаа (Зг), кєсароу G3в), Иорьдана A36), твор^ C5),
ц(а)рь F0д), рьвениіємь G16), по мор а B22г), тварь C05г);
зарА (Пс. Чуд. 107); оумьрьшаго (Пат. С 8), севьгира E5),
твороу (ЄД 15 зв.), вечероу A97), оузру B23 зв.), мору
D7,98 зв., 259 зв ); оустравщоть ск\ (Внг, сб, 39 зв.), свЬтьлоу
Щ
зару E0), св'Ьщ'Ь горХщ? (Усп. сб. 56г), ч'ерось каноньї A06г);
обращеть (Єфр. Сирин 6); мьітаромь (ЄХ 75), оумерьше (ЖС
141), сь севьгьіромь B97) і т. п.
Такі написання свідчать про те, що на цей час плавний р
у поліських говорах був уже твердий. Оскільки немає жодних
підстав вважати, що пам'ятки другої половини XI ст. є
найпершими фіксаторами стверділого р і що в давніших
пам'ятках, які до нас не дійшли, послідовно виступав
палаталізований р\ відносити початок його диспалаталізації до XI ст.
було б не переконливо. Вірогідніше припустити, що це—
значно давніше діалектне явище, яке виникло ще в дописемний
період, можливо у VIII—IX ст. в ареалі сучасних поліських
та білоруських говорів і згодом поширилось на суміжні ареали.
Хоч ранні давньоруські пам'ятки з протобілоруської мовної
території не збереглися, вірогідність синхронності процесу
диспалаталізації р в ареалі сучасних північноукраїнських
та південно-західних білоруських говорів підтверджується
тим незаперечним фактом, що обидва ці ареали в той час
становили єдиний етнокультурний і близькоспоріднений
діалектний масив, і його єдність ще й нині підтверджується багатьма
спільними діалектними рисами.
Як свідчать лінгвогеографічні дані (ДАБМ, к. 42), у
переважній більшості сучасних білоруських говорів послідовно
виступає твердий р в усіх позиціях. Опозиція р — р\ хоч
і дуже непослідовно, засвідчена лише в окраїнних говорах
північно-східного діалекту східніше умовної лінії Полоцьк —
Вітебськ — Орша — Могилів — Бихов — Чечерськ — Гомель,
а в деяких говірках південно-західного діалекту (любанські
говірки на Мінщині, західні говірки Гомельщини та
поліські говірки переважно на правобережжі Прип'яті) це
явище, очевидно, пізнішого походження.
У старобілоруській писемності стверділий р спорадично
фіксується з XIV ст., а в писемних джерелах XV—XVI ст.
він відображений досить часто. Пор.: сентебра A395), терать
A398), Дрьісьі (до 1399), серебрьшьш A405), по старини
(Гр. 1440, Головацкий 55), трох, натьборьскомН (Гр. 1463,
Срезневский 84), непрьіятеля, прьі боку A480), товарьішов'ь
A492), крьівдьі A497), писарь A499) та ін. [Карский 1955;
307]; прьвоє, кНнтоурь (Віл. 439); которьіє, крьіжовали (Стр.
10 зв.), стрьігоучи(м) A1); трох (Волхви 38,38 зв.), трохь
G4 зв., 85 зв., 93), тро(х) D6 зв., 57), трома G3 зв.), оу Сьірьіи
«у Сірії» C9), прегразньі(м) E4), софтерторьш G9 зв.), сЬ(ре)бра-
нНю (87 зв.), сЬнтдбро(м) (АВ 79); господаромь (Будньі54 зв.),
царомь E9), господаровь E9 зв.) і т. п.
За свідченням дослідників, диспалаталізований р особливо
широко відображається у старобілоруських ділових та юри-
157
Дйчних документах 1 в перекладних свГтських творах кінця
XV—початку XVI ст., де правила традиційного правопису
порушувались частіше, ніж в інших жанрах, і написання типу
Борись, Гаврьіло, врадникь, крьівда, потрзба, приходити,
сентебра, терать, шурьінь, чотьірьі, стерзчьі і т. д. є звичайним
явищем [Карский, 1955:307—309; Бульїка 1970: 103—109].
Диспалаталізацію ру широко засвідчують і пам'ятки
староукраїнської мови, створені переважно в ареалі північного
наріччя й на Волині. Пор.: боргьми (Гр. 1302, Пещак 19), мо-
настьіра (Гр. 1322 21, 1398 135), корьнуга (Гр. 1350, Голова-
цкий 4); монастьіру (Гр. 1398, Пещак 134); раширають, хра-
нилища (ЄЛ 94); поощру (Моисей 157 зв.); четьірьі (ЄКС 39зв.),
тьі узрьіши F1), мьітарьі F5), в морьі G3), крьічаще G6 зв.),
сьтворА (85 зв., 167 зв.), матерьі (88), Гаврьіиль A04); сотвори
(Ап. XV 56 зв.), гра(д)ущих (98 зв.); манастьіру A401 ССУМ
І 612), дворане, дворань (Гр. 1430 ССУМ І 291), борьтньши
(Гр. 1433, Розов 118), сентебра, сеньтебра A459, 1472 ССУМ II
338), номвра (Гр. 1452, Русанівський І 38), дворанинь, дворанина
(Гр. 1475—1480 ССУМ І 290), двораномь (Гр. 1487,
Русанівський І 43); горкост (Ап. К 438), ноябра (АЖ 1582 39, 68,
150), бо(н)дара D2), календару A583 50, 57, 58,63,64), писара
E2, 53, 62, 138), прадива F5, 66), зверу A36), розширати A59)
і т. п. [Див. ще: Історія укр. мови 1979 : 317].
Диспалаталізація р у більшості говорів південно-західного
наріччя української мови відбувалося, слід гадати, набагато
пізніше.
Проторосійським говорам ствердіння плавного р у цілому
було не властиве, проте цей процес охопив сусідні з
білоруськими південноруські говори аж до Рязанщини та псковські
говірки [Филин 1972 : 317]. Диспалаталізований р у різних
позиціях засвідчують і псковські та (зрідка) новгородські
пам'ятки XIII—XIV ст. Наприклад: серобро (Гр. НБ № 420
сер. XIII ст.); усьмара (Ап. П 1307 25); буру (Пек. Пар. І
83); берозозоль (Пек. Пр. 26 зв.), черось єстьствоF2), жорат-
комь (87); градЬте (Пек. Пар. II 39); приобращеши (ЄПск. І
29), градоуща A33), не говору (Гр. НБ № 530 II п. XIV ст.);
до мора, к морК (Шахматов № 92) і т. п. Диспалаталізацію р
у псковських та західних говорах південноросійського наріччя
найвірогідніше пояснювати білоруським впливом [див.: Ка-
ринский 1916 : 227—228; Филин 1972 : 317—318].
|
| Категория: Г. П. ПІВТОРАК - ФОРМУВАННЯ І ДІАЛЕКТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ МОВИ | Добавил: Blacklady (01.09.2009)
|
| Просмотров: 169
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
