Статистика
Онлайн всего: 15 Гостей: 14 Пользователей: 1 Blacklady
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ § 21. Загальні відомості про другорядні члени речення
Члени речення, що уточнюють або пояснюють головні члени,
називаються другорядними. Другорядні члени в свою
чергу можуть пояснюватись якимись іншими другорядними
членами.
У реченні другорядні члени виражають різні відношення між
словами, а в зв'язку з цим виконують різні синтаксичні
функції: одні виражають атрибутивні відношення (означення),
другі— об'єктні відношення (додатки), треті — часові, просторові,
причинові, цільові та інші відношення (обставини).
Означенням називається другорядний член речення,
який характеризує предмет з боку його якості, ознаки чи
властивості й відповідає на питання який? чий? котрий? (в усіх
відмінках однини і множини) та на питання скількох?
скільком? скількома? на скількох? Наприклад:
1. Ми воювали на Дніпрі за рідний Київ на горі (Шпорта).
2. В купе пасажирського вагона сидів молодий лейтенант
з золотою зіркою (Гринько). 3. Липневий день, як дзвін,
стояв, жита по плечі, трави в пояс, у сажень стебла
виганяв (М. Лужанін). 4. О. В. Суворов брав участь у
шістдесяти трьох битвах і в усіх цих битвах був переможцем.
Додатком називається другорядний член речення, який
означає об'єкт або знаряддя дії, а також особу, з участю чи за
допомогою якої здійснюється дія. Додаток відповідає на
питання непрямих відмінків. Наприклад: 1. У димному полі встає
Наливайко і землю стрясає страшною рукою (Мал.). 2. Вона ж
[осінь] із вереснем брела в зеленому саду (Мал.).
Обставинами називаються другорядні члени, які
характеризують дію (ознаку) щодо її якості, інтенсивності або
вказують спосіб, образ дії, місце, час, причину, мету, з якими
зв'язана дія чи вияв ознаки, і відповідають на питання як? де?
куди? звідки? коли? ч о м у? і т. д. Наприклад: 1.
Уперто, молодо і сміло завжди, завжди дивись вперед
(С). 2. Вітер виє завірюхою, свистить попід стріхами
(Н.-Л.).З. Кінь скаче вчвал, що сили є, що духу (Л. У.).
4. Цвіти, цвіти, барвіночку, з весни до зими (Гл.). 5. Із-за крайніх хат вискочив загін кіннотників і розгорнувся для
атаки (Ян.). 6. Сидить ворон нл могилі та з голоду кря-
че (Шевч.).
Питання про критерії і принципи виділення й розмежування другорядних
членів речення досить важке, і розв'язувалось воно нашими вітчизняними
мовознавцями (О. X. В о с т о к о в и м, М. І. Г р є ч є м, Ф. І. Буслаевим,
О. О. Потебнею, О. М. Пєшковським, О. О. Шахматовим,
Л. А. Булаховським та ін.) по-різному.
В сучасних вузівських посібниках з української і російської мов члени
речення виділяються на основі урахування їх граматичних (морфологічних і
синтаксичних) ознак і лексичних значень. Та через те, що слова можуть
переходити з одного лексико-граматичного розряду в інший, а в структурі речення
та ж сама форма слова залежно від її відношення до іншого слова може
виконувати різні синтаксичні функції,— іноді визначити, яким членом
виступає в реченні те чи інше слово, буває нелегко.
В шкільній практиці досить легко розпізнаються і визначаються більш
типові функції кожного другорядного члена речення, тобто такі, що не
викликають труднощів при розборі, бо з достатньою ясністю вкладаються в
традиційні граматичні схеми. Такими членами насамперед є: 1) узгоджені
означення, виражені прикметниками, порядковими числівниками, дієприкметниками
(також займенниками прикметникової форми); 2) прямі додатки; 3)
обставини, виражені прислівниками. Основним прийомом визначення цих
другорядних членів речення є постановка логічного питання.
Важче визначаються другорядні члени, виражені іменником у непрямому
відмінку без прийменника або з прийменником. При визначенні таких членів
принципово важливе значення має не форма логічного питання, а лише
правильне встановлення співвіднесення слів між собою за їх фактичними
зв'язками, причому залежно від того, який зміст вкладається в фразу, відношення
між словами того чи іншого словосполучення в даному реченні будуть то
атрибутивні, то об'єктні, то обставинні. Правильно встановити ці
відношення можна тільки на основі урахування граматичних значень даних слів
(приналежності до тієї чи іншої частини мови), способів вираження
синтаксичних відношень (інтонації та порядку слів у даному реченні), лексико-се-
мантичної співвіднесеності компонентів словосполучення — керуючого слова
(пояснюваного) і керованого (залежного). В ряді випадків синтаксична
роль слова визначається контекстом, іноді навіть широким.
Так, слово весною може виступати в реченні то обставиною часу, то
додатком. У реченні Згадай мене, мила, ранньою весною (Руд.) прислівник
весною з дієсловом згадай утворюють словосполучення, яке в даному реченні
виражає обставинні (часові) відношення, отже, слово весною виступає
обставиною часу; у реченні Буває так, що і в лютому весною пахне сніг (Нагн.)
іменник весною з дієсловом пахне утворюють словосполучення, яке в даному
реченні виражає об'єктні відношення; отже, слово весною виступає додатком.
Іменник у формі орудного відмінка з прийменником з може виступати
в реченні то обставиною способу дії, то додатком, то означенням, то частиною
складеного підмета. У реченні Бійці з піснями вулицями йдуть (Турч.) —
з піснями — обставина способу дії, бо словосполучення з піснями йдуть
виражає обставинні відношення із значенням способу дії. (Порівн. з реченням
Над Дніпром розгнівана могила розмовляє з вітром сніговим (Р.), де
словосполучення розмовляє з вітром виражає об'єктні відношення з відтінком
сумісності дії). У реченні Секретар дивився на Воропаева, який приїхав
відпочивати і претендує на будинок з садом (Павл.) — з садом — неузгоджене
означення, бо словосполучення будинок з садом виражає атрибутивні
відношення. У реченні Маланка з Гафійкою йдуть курною дорогою (Коц.) —
з Гафійкою — частина складеного підмета, бо дієслово-присудок у множині
(йдуть) виражає дію, яка приписується обом особам — Маланці і Гафійці.
У реченні Поїздка в район старого Золототисячника видалася не
такою вдалою, як думалося (Ряб.) прийменникову конструкцію в район можна
57
вважати неузгодженим означенням тільки в тому разі, коли речення буде
проказане з наголосом на пояснюваному слові поїздка. Коли ж це речення
проказати з іншою інтонацією — з наголосом на прийменниковій конструкції
в район або ж змінити в ньому порядок слів (наприклад: Поїздка старого
Золототисячника в район видалася не такою вдалою, як думалося), — тоді
в район слід вважати обставиною місця. Отже, при синтаксичному аналізі
даного речення до уваги береться також інтонація і порядок слів.
У реченні На підвіконні лежала скрипка Семенова без ширшого
контексту важко визначити, яким членом виступає слово Семенова — узгодженим
означенням (від імені Семен) чи неузгодженим означенням (від прізвища
Семенів).
Нарешті, слід сказати, що чіткі межі між другорядними членами не
завжди можна легко встановити, бо існуючий в практиці синтаксичного розбору
традиційний поділ членів речення на додатки, означення і обставини за тими
принципами, що їх вказують сучасні вузівські посібники з мови, встановлює
досить загальні і розпливчасті синтаксичні категорії. Крім того, при
граматичному аналізі часто можна натрапити і на такі категорії, що в структурі
даного речення суміщають дві якісь синтаксичні функції, або ж такі, що не
вкладаються в рамки існуючої класифікації. Так, не завжди можна чітко
визначити межі між неузгодженим означенням, з одного боку, і непрямим
додатком— з другого, бо трапляються речення, в яких керований іменник з
прийменником суміщає в собі функції неузгодженого означення і непрямого
додатка. В таких структурах немає ніяких підстав приписувати даному члену
речення одну якусь синтаксичну функцію. Наприклад, у реченні В шумі лісу,
у вільному плині ріки чути спів про відважних дітей комсомолу (Агн.) —
про дітей суміщає функцію неузгодженого означення і непрямого додатка.
У реченні За вікном у сніжних квітах усміхається весна (С.)
—прийменникова конструкція у (сніжних) квітах виступає не додатком і тим більше
не означенням, а обставиною, що означає обстановку, ситуацію, в якій
відбувається дія — тобто обставину, що не вкладається в рамки класифікації, яка
має місце в шкільних і навіть вузівських курсах.
Труднощі розмежування другорядних членів речення особливо бувають
відчутними у випадках образного (метафоричного і метонімічного)
вживання слів.
|
| Категория: Б. М. КУЛИК КУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ Частина II СИНТАКСИС | Добавил: Blacklady (13.10.2009)
|
| Просмотров: 7336
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
