|
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 4. Типи підрядного зв'язку
Розрізняють такі три типи підрядного зв'язку:
узгодження, керування і прилягання.
Узгодження
Узгодженням називається такий тип підрядного зв'язку
між словами — членами речення, при якому форми
підпорядкованого (залежного) члена уподібнюються формам
підпорядковуючого (пояснюваного) члена
П
Смисловий зв'язок між членами речення виявляється в тому,
що вони зв'язуються змістом — будучи семантично спаяні,
вступають в якісь відношення: в атрибутивні — відношення ознаки
до даного предмета або в предикативні — відношення дії до
діючого предмета.
Граматичний зв'язок їх виявляється в тому, що обидва чле
ни бувають об'єднані спільними граматичними однотипними
категоріями, а саме:
1) Коли відношення між членами атрибутивні
(означальні), обидва члени бувають об'єднані категоріями роду (тіль-
1 І
ки в однині), відмінка і числа, наприклад: Третій батальйон
і і І і ї і
стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та
балок (Гонч.).
Примітка. Внаслідок узгодження прикметника (дієприкметника,
числівника) з іменником утворюються складні лексичні одиниці, що являють
собою сталі словосполучення: фразеологізми в науковій термінології (нейтрально
зона, мічені атоми, виробничі відносини, непряма мова, перехідне дієслово):
крилаті вирази (гордіїв вузол, авгіеві конюшні, прокрустове ложе); складені
власні назви (Радянський Союз, Ленінські гори, Далекий Схід, Чорне
море) та інші лексичні єдності.
2) Коли відношення між членами речення предикатив-
н і, обидва члени бувають об'єднані: а) категоріями роду (тіль-
Г " І
ки в однині), відмінка і числа, наприклад: Всякий труд почес-
і
ний (Н. тв.); б) категоріями числа і особи, наприклад: Іду з ро-
І
боти я, з заводу маніфестацію стрічать (Т.); в) категоріями
роду (тільки в однині) і числа, наприклад: Світла ніч стояла над
горами (Гонч.); г) тільки категорією числа у множині, напри-
і і
клад: Не раз ми ходили в дорогу (Граб.).
Формальними показниками узгодження між членами
речення є флексії. Так, наприклад, коли в реченні В діброві дуб
гордо стоїть необхідно конкретизувати поняття, позначене
іменником в діброві, тоді до цього іменника слід додати прикметник
з флексією -ій, наприклад, прикметник зеленій: В діброві
зеленій дуб гордо стоїть. Узгодивши підпорядкований член з
підпорядковуючим, ми тим самим вкажемо на відношення ознаки
до предмета, позначеного першим іменником, який виступає в
ролі обставини місця. Коли ж ту саму ознаку ми б захотіли
віднести до предмета, позначеного в реченні другим іменником
(дуб), що виступає підметом,— тоді б ми до нього додали
прикметник з флексією -ий, наприклад: В діброві зелений дуб
гордо стоїть. Отже, узгодження підпорядкованого слова з
підпорядковуючим (в даному випадку в роді, числі й відмінку) ви-
12
являється в самій граматичній формі прикметника. Засобом
вираження цієї форми, як бачимо, є флексія. (Порівняйте:
В діброві зелен52- дуб гордо стоїть).
При зміні форми підпорядковуючого слова набуває
відповідної форми і підпорядковане слово, наприклад: золотисте
проміння, золотистого проміння і т. п.; світла ніч стояла, світлі ночі
стояли і т. п.
Залежно від того, в якій мірі використовуються
морфологічні засоби формального уподібнення підпорядкованого члена
речення до підпорядковуючого, узгодження може бути повне
і неповне.
Повним називається узгодження підпорядкованого члена
в усіх тих формах, що властиві підпорядковуючому членові
(див. раніше наведені приклади).
Неповним називається узгодження підпорядкованого
члена лише в частині форм, властивих підпорядковуючому
членові, наприклад: 1. Чесна праця —наше багатство (Н. тв.)
(узгодження тільки у відмінку й числі; в роді не узгоджується).
2. Червоні зорі на Кремлі — дороговказ для трударів (Н. тв.)
(узгодження тільки у відмінку; в числі не узгоджується). 3. Мені
осіння ніч короткою здається (Л. У.) (узгодження тільки в
числі й роді; не узгоджується у відмінку). 4. Не той тепер
Миргород, Хорол-річка не та (Т.) (узгодження тільки у відмінку
й числі; не узгоджується в роді). 5. Я зупинився в готелі
„Москва"; їхав пароплавом „Крупська" (при назвах,
ужитих в переносному значенні, узгодження тільки в числі; у
відмінку й роді не узгоджується).
Керування
Керуванням називається такий тип підрядного зв'язку
між членами словосполучення, при якому залежне слово (тобто
іменник або слово, вжите в його значенні), пояснюючи
підпорядковуюче слово, набирає певної форми непрямого відмінка без
прийменника або з прийменником.
Керування, яке здійснюється безпосередньо, називається
безпосереднім, або прямим. При безпосередньому
керуванні форма непрямого відмінка керованого слова залежить
тільки від керуючого слова, наприклад:
Вітер прозорий мене вогким торкає крилом,
і і ♦ і
Розвеселяє вітрила, гаптовані шовком гарячим,
і і і [
/ навіва дух невідомий рослин (Р.).
У даному реченні керування безпосереднє в таких
словосполученнях: торкає мене; торкає крилом; розвеселяє вітрила;
гаптовані шовком; навіва дух; дух рослин.
із
Керування, яке здійснюється за допомогою прийменника,
називається посереднім.
При посередньому керуванні певна форма непрямого відмін
ка керованого слова може залежати:
а) від керуючого слова і разом з тим від прийменника,
наприклад: Насміялась Титарівна з бідного Микити (Шевч.);
б) тільки від одного прийменника, наприклад: Де-не-де
блищало по хатах світло (Мирн.).
Залежність керованого слова від керуючого може
виявлятись в більшій або меншій мірі. В зв'язку з цим розрізняють
сильне керування і слабке керування.
Сильним називається таке керування, коли дане
керуюче слово (підпорядковуюче) неодмінно супроводжується (і не
може не супроводжуватись) керованим словом в певному
відмінку без прийменника або з прийменником.
Типовим прикладом безпосереднього сильного керування є
сполучення перехідного дієслова з іменником (або словом,
вжитим у значенні іменника) в формі знахідного відмінка без пр -
йменника, наприклад: взяв книжку, приніс газету, зустрів брата,
написав вірш, читаю доповідь.
У словосполученнях безпосереднього сильного керування
кероване слово може ще мати такі форми: а) родового відмінка
(при перехідному дієслові з заперечною часткою не)г
наприклад: Ніхто не подолає у нас цієї сили, народженої в ділі,
змужнілої в бою (Б.); б) родового частковості, наприклад:
куплю чорнила; дістану фарб; візьму паперу; в) орудного
знаряддя: орав плугом; рубав сокирою; намалюю олівцем.
Сильне посереднє керування буває в словосполученнях з
префіксальним дієсловом, що вимагає певної відмінкової форми
іменника з таким прийменником, який дублює префікс
керуючого дієслова, наприклад: з'їхати з гори, списати з книжки,
забігти за хату, ввійти в аудиторію, накреслити на папері.
Як бачимо з наведених прикладів сильного безпосереднього
і посереднього керування, наявність об'єкта (залежного
додатка) в певній відмінковій формі без прийменника або з
прийменником зумовлюється семантикою керуючого дієслова. Без
керованого слова ці дієслова видаються семантично неповноцінними.
Тільки разом з керованим словом керуюче дієслово в даних
прикладах виявляє своє значення. Це говорить про те, що в
сильному керуванні вирішальну роль відіграє семантика
керуючого слова, його лексичне значення.
Смисловий зв'язок керуючого й керованого слова може
виявляти себе в більшій або меншій мірі. Семантична спаяність
їх іноді досягає високого ступеня, особливо в ідіоматичних і
фразеологічних зворотах, наприклад: довести до відома, грати
роль, звернути увагу, виссати з пальця і т. п.
При слабкому керуванні наявність іменника (або іншої
частини мови, вжитої в значенні іменника) без прийменника
14
або з прийменником зумовлена не семантикою керуючого
слова, а смислом висловлення або характером синтаксичної
конструкції.
Так, дуже слабкий зв'язок з певною відмінковою формок>
іменника з прийменником у дієслів неперехідних. Це
пояснюється тим, що за своєю семантикою неперехідні дієслова не
потребують будь-яких відмінкових форм. Наприклад, у
словосполученнях ходив на берег, лежать на столі, зупинився під Києвом
дієслова ходив, лежить, зупинився зовсім не вимагають від
керованого слова обов'язково певного відмінка. Наявність
керованого іменника з прийменником тут обумовлена смислом
висловлення: адже ці дієслова залежно від смислу висловлення
можуть сполучатися і з іншими прийменниками просторового
значення та відповідною відмінковою формою іменника і, таким
чином, по-різному уточнювати місце дії, наприклад: ходив на
берег, ходив по березі, ходив над берегом, ходив біля берега їді
ін.; лежить на столі, лежить у столі, лежить під столом, лежить
біля стола та ін.; зупинився під Києвом, зупинився в Києві,
зупинився близько Києва та ін.
Керування прямим і непрямим додатком чіткіше себе
виявляє, ніж керування тими обставинами, що можливі і при будь-
якому дієслові. Порівняйте: Малював картину фарбами і
Малював цілий місяць; Малював у саду.
Чітко визначити і розмежувати всі види словосполучень з
формами слів, які входять в систему слабкого керування,
досить важко. Існує ще цілий ряд так званих перехідних типів
підрядного зв'язку. Так, наприклад, перехідним типом підряднога
зв'язку між слабким керуванням і приляганням, очевидно, можна
вважати словосполучення з залежним іменником в рдлі
додатка, який тільки прилягає до підпорядковуючого дієслова, стоїть,
при ньому, але обслужуване дієслово не керує ним. Таке
«керування» не обумовлюється ні семантикою дієслова, ні
характером синтаксичної конструкції, наприклад: Пішов козак
молодий в далеку дорогу... Повертає за сім літ, хату оглядає
(Руд.). Поховали громадою, як слід, по закону (Шевч.).
Про те, що при слабкому керуванні певної форми непрямого
відмінка з прийменником вимагає не керуюче слово, а смисл
цілого висловлення, говорить і такий факт: в ряді випадків
залежне слово може мати так звану готову відмінкову форму для
вираження граматичних відношень — форму, яка склалася а
певних умовах і набула широкого вжитку. Наприклад, у реченні
Рибалки віднесли корзини з лози в курінь використана готова
форма родового відмінка іменника з прийменником (з лози),.
яка спочатку виникла із словосполучення з дієсловом (корзини
зробили з лози, корзини зроблені з лози — корзини з лози).
Прикладом слабкого керування можна назвати і таке
керування, при якому «відмінкова форма залежного слова
обумовлена не семантикою керуючого слова і не смислом висловлюван-
15
ня, а граматичними вимогами і характером конструкції, що
відповідає синтаксичним нормам даної мови, наприклад: орудний
предикативний (був монтером); орудний суб'єкта в пасивних
конструкціях (записка передана кур'єром); давальний суб'єкта
в інфінітивному реченні (Мабуть, не буть козі на торзі, а свині
на ярмарку) і т. п.» 1.
Прилягання
Приляганням називається такий тип підрядного
зв'язку, коли залежними виступають слова, яким властиві не-
змінювані форми (прислівник, дієприслівник, інфінітив та
ідіоми, що своїм значенням і функцією наближаються до
прислівників), наприклад: 1. Падають сніжинки ласкаво і млисто
на моє обличчя, на сліди мої (С). 2. Кличе мати вечеряти
(Шевч.). 3. Співають ідучи дівчата (Шевч.). 4. Заможне кол-
госпне село вимагає день від дня все більше й більше
товарів C газ.).
На відміну від узгодження і керування, прилягання як тип
підрядного зв'язку характеризується тим, що «граматичні
прикмети майже нічого не дають для орієнтації у відношеннях між
словами» 2. Отже, залежне слово, що прилягає до
підпорядковуючого слова, зв'язується з ним тільки за змістом. Крім того,
прилягають, головним чином, слова, що в реченні виступають
обставинами.
Найчастіше трапляються в українській (як і російській) мові
різноманітні види словосполучень, з яких: а) прислівник
прилягає до дієслова: важко зітхнув, одягнувся по-зимньому, ішов
пішки; б) прислівник прилягає до прислівника: читає дуже
добре, працює надзвичайно сумлінно; в) іменник у формі
непрямого відмінка з прийменником (або без прийменника)
прилягає до дієслова (таке словосполучення вживається для
вираження просторових і часових та інших характеристик, для
вираження міри чи ступеня вияву дії); летіти понад лісом, віє із-
за гори, (засідання) відбуваються по середах; танцювати до
нестями; г) прислівник прилягає до іменника: робота вручну.
У словосполученнях дієслова та іменника в формі місцевого
відмінка з прийменником на для позначення способу або
характеру проходження дії прийменник на більше тяжить до
наступного іменника, ніж служить засобом керування з боку діє-
1 Є. В. К р о т є в и ч, Способи вираження підрядного зв'язку, «Українська
мова в школі», 1954, № 2, стор. 15—16.
2 «Грамматика русского языка», т. II, ч. I, Изд-во АН СССР, М., 1954.
стор. 30 (акад. В. В. Виноградов, Введение).
16
слова. Це пояснюється тим,— говорить акад. В. В.
Виноградов.— «що при тісному зв'язку прийменника на і відмінкової
форми іменника виникає прислівник. Отже, в цих випадках
спостерігається своєрідний перехід до прислівникового прилягання,
який здійснюється шляхом перетворення прийменника в
прислівниковий префікс, наприклад: передати на словах,.,, мінятися на
очах, сказати на людях» К
На межі між узгодженням і приляганням стоїть своєрідний тип
підрядного зв'язку, що в деяких посібниках з української мови дістав назву т я-
ж і н н я.
Л. А. Булаховський так характеризує цей тип підрядного зв'язку: <Лз
смислового боку цей зв'язок означає, яким є предмет-підмет у момент
здійснення приписуваної йому присудком дії»2. Словосполучення в таких
випадках складається з дієслова, що означає рух або стан, та узгодженого з
ним у числі (а в однині — і в роді) підпорядкованого прикметника
(дієприкметника, порядкового числівника або прикметникової форми займенника).
Між такими словами в реченні (їх Л. А. Булаховський називає граматичною
трійкою3) виникає двобічний зв'язок: форма прикметника (дієприкметника
і т. п.) тяжить до присудка (прилягає, бо форма підпорядкованого слова не
визначається дієсловом); разом з тим прикметник (дієприкметник і т. п.)
тяжить і до підмета (узгоджується з ним у числі), наприклад: 1. Воронцов
лежав жовтий і зосереджений (Гонч.). 2. Ми прийшли бадьорими новий
Херсон вітать (Криж.).
|
| Категория: Б. М. КУЛИК КУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ Частина II СИНТАКСИС | Добавил: Blacklady (13.10.2009)
|
| Просмотров: 4470
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
