Свободная БИБЛИОТЕКА

На відміну від неузгоджених означень, виражених іменни* 
ком без прийменника, означення, виражені прийменниковою 
конструкцією, характеризують предмет за матеріалом,  
кількісним складом; за місцем, часом, за причиновими та цільовими 
стосунками з предметами*; за наявністю або відсутністю в 
предметі якихось рис, деталей.

До неузгоджених означень належать досить поширені в мові 
означення, виражені присвійним займенником його (її, їх) у 
формі родового відмінка

В ролі означень цього типу виступають іменники, які 
бувають залежними словами в іменникових словосполученнях, 
що виражають атрибутивні відношення з їх різноманітними  
значеннями й додатковими відтінками значення.

Неузгоджене означення показує ознаку предмета 
за його приналежністю особі або характеризує предмет з боку 
ваги, розміру, віку чи за відношенням його до місця, часу тощо.

За типами синтаксичного зв'язку з пояснюваним словом  
означення поділяються на узгоджене і неузгоджене. 
Узгоджене означення найчастіше виражається  
прикметником, числівником, займенником прикметникової форми, 
дієприкметником. З пояснюваним словом таке означення  
узгоджується в роді (в однині), числі й відмінку.

Члени речення, що уточнюють або пояснюють головні члени, 
називаються другорядними. Другорядні члени в свою  
чергу можуть пояснюватись якимись іншими другорядними  
членами.

Узгодження присудка з складеним підметом в значній 
мірі залежить від форми вираження підмета, іноді від типу  
присудка, часто від порядку слів у реченні. 
1) При складеному підметі, вираженому збірно-кількісним 
іменником типу більшість, меншість, частина, решта, ряд і т. п. 
або неозначено-кількісним іменником типу купа, гурт, гурток, 
юрба, група і т. п. у сполученні з керованим іменником у формі 
родового відмінка множини, присудок має форму однини, на- приклад: 1. Решта людей стояла з хитрою, прихованою  
посмішкою на устах (Ян.). 2. Частина членів комісії вийшла 
до коридору палити (См.).

1) При простому підметі, вираженому кількісним  
числівником, присудок вживається в однині, якщо числівник  
сприймається: а) як абстрактна назва, наприклад: Двадцять  
ділиться на п'ять без остачі; б) як єдине ціле, наприклад: 1. Один  
розповідає, десять слухає; десять розповідає — сто слухає 
(Н. тв.). 2. У човні сиділо четверо: двоє на веслах, а двоє один 
проти одного (Коц.). 3. Видають раз на святки нам білети.  
Дивлюсь: у моєму по поведінню, замість п'яти, стоїть три з  
половиною (Тесл.).

Складний присудок може складатися з двох  
компонентів, які є повнозначними частинами мови, або з трьох чи  
чотирьох будь-яких компонентів, серед яких є зв'язка. 
Структурно-семантичними різновидами складного присудка, 
до складу якого входять два компоненти, виражені  
повнозначними частинами мови, є такі: 
1) Складний присудок, перший складовий елемент якого  
виражений прикметником (дієприкметником), а другий —  
інфінітивом або стійким фразеологічним сполученням, наприклад: 1. Рад 
би ще раз він побачить отаку зиму (Т.). 2.

Прислівниковим складеним присудком називається 
присудок, виражений прислівником або прислівниковим  
словосполученням

До складу іменного складеного присудка  
входять зв'язка та іменна частина. Роль зв'язки — виражати ту 
чи іншу граматичну категорію присудка, насамперед категорію 
модальності. 
Роль іменної частини — виражати лексичне значення 
присудка.

Складеним дієслівним присудком  
називається присудок, виражений сполученням суб'єктного1 інфінітива 
з допоміжним дієсловом у відмінюваній формі. Такі  
словосполучення акад. В. В. Виноградов називає морфологізова- 
н и м и. Наприклад: 1. Ведмідь сердито став ревіть (Греб.). 
2. Валько взяв у руки крейду, приступив до дошки й почав: 
писати (Фр.).

Простий дієслівний присудок може бути  
виражений: 
1) Дієсловом у формі теперішнього або в простій, складній чи 
складеній формах майбутнього часу та у формі наказового  
способу; такий присудок узгоджується з підметом тільки в числі, 
наприклад: 1. Розливається пісня луною, розцвітає  
заможне життя (Н. тв.). 2. Заквітпе сад, заколоситься  
нива, і голосно прославиться в віках величний труд  
радянського народу (Р.). 3. Лиш нам шуміти будуть віти (С). 4.  
Послужи ще ти, вітрило, вітре-чорнобров (Т.).

Присудком називається залежний від підмета член  
двоскладного речення, який означає дію, стан, якість, властивість, 
приписувану в часі тому предметові, назва якого в даному  
реченні виступає підметом. 
Присудок відповідає на питання: що робить підмет? 
що з ним робиться? в якому стані він перебуває? 
чим або ким він є (був)? та ін.

Найчастіше зустрічаються такі структурні типи складеного 
підмета: 
1) Сполучення кількісного числівника з іменником у  
називному відмінку множини, також в родовому однини або  
множини: 1. На сірім піщанім узліссі стоять три високі сосни 
(Я. Колас). 2. Чотири літа пролетіло - (Мал.). 3. Поверну- 
лися додому п'ять братів-богатирів із боїв (Бич.). 
До складу словосполучення числівника з іменником в  
родовому множини можуть входити іменники типу осіб, душ,  
чоловік (чоловіка), штук, голів і т. п. з послабленим лексичним  
значенням (так звані гатункові лічильні іменники): 1. На  
заводському дворі стояло чоловік вісімсот робітників (М. Остр.). 
2. Було козаків душ тридцять (См.).

Простий підмет буває виражений такими частинами мови: 
1) Найчастіше іменником або займенником: 1. Співала  
колосом нива. Лунали співи на сінокосах (Коц.). 2. Не раз ми  
ходили в дорогу (Граб.). 3. Дехто ще зоставсь у гаю (Л. У.). 
4. У нас кожен працює і кожен одержує за своєю працею (З 
газ). 5. То був Микола, син Джерин (Н.-Л.).

Підметом називається головний член двоскладного  
речення, граматично не залежний від інших членів, що означає 
предмет (в широкому розумінні цього слова), якому  
приписується в часі дія, стан, якість або властивість.

Членами речення називаються такі основні типи  
складових елементів речення, які визначаються з точки зору їх  
синтаксичних взаємозв'язків та за роллю, яку вони виконують в 
реченні.

Окличними називаються такі розповідні, питальні й  
спонукальні речення, які виражають емоційні переживання  
говорящого або його емоційно-інтелектуальне ставлення до фактів і явищ дійсності і вимовляються з особливою, так званою  
окличною, інтонацією.

Висловлюючи ті чи інші думки, говорящий виражає своє  
відношення до дійсності: він повідомляє чи запитує про щось або 
висловлює свою волю (просьбу, бажання, пораду, наказ і т. п.). 
Залежно від цього речення бувають розповідні,  
питальні і спонукальні. 

Як було зазначено раніше, синтаксис розглядає правила  
поєднання слів і словосполучень у речення. Але, даючи ці правила, 
синтаксис має на меті не якісь конкретні речення, а взагалі 
будь-які речення безвідносно до конкретного їх змісту. Отже, 
синтаксис вивчає тільки будову речення і форми речень,  
властиві тій чи іншій загальнонародній мові. 

Відомо, що ідея діалектичної єдності мови і мислення  
(свідомості) неодноразово висловлювалась в працях класиків марк- 
сизму-ленінізму. Ця ідея покладена і в основу сучасного  
радянського матеріалістичного мовознавства. 

Розрізняють такі три типи підрядного зв'язку:  
узгодження, керування і прилягання. 

Синтаксичними відношеннями називаються  
відношення між членами простого речення та між окремими  
складовими частинами складного речення. Синтаксичні відношення 
членів речення, поєднаних підрядним зв'язком, можуть бути  
різні. Основними з них є: предикативні, атрибутивні, об'єктні,  
обставинні. 

Словосполученням називається мінімальне смислове 
і граматичне об'єднання слів у складі речення. 
Словосполучення складається з двох або кількох  
повнозначних слів, зв'язаних за змістом і граматично Організованих за 
властивими даній мові законами, і утворює розчленоване  
позначення єдиного поняття.