|
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 3. Синтаксичні відношення між членами речення та способи вираження цих відношень
Синтаксичними відношеннями називаються
відношення між членами простого речення та між окремими
складовими частинами складного речення. Синтаксичні відношення
членів речення, поєднаних підрядним зв'язком, можуть бути
різні. Основними з них є: предикативні, атрибутивні, об'єктні,
обставинні.
Предикативними називаються відношення, які
виражають ствердження або заперечення якогось факту, явища
реальної дійсності. Такі відношення встановлюються між
присудком (виразником предиката вислову) і підметом
(виразником суб'єкта вислову) і є типовими для речення,
наприклад: учні читають; робота виконана; він веселий. Але
предикативне словосполучення не можна ототожнювати з реченням.
«Будучи структурною основою, або кістяком речення, воно
лишається словосполученням, поки не набуде всіх істотних ознак
(
речення (інтонації та відповідного вираження предикативності.—
Б. К.) і не включиться в мовний контекст як самостійне ціле» К
Атрибутивними називаються відношення, що
встановлюються між двома компонентами словосполучення, один з яких
є означенням, а другий — означуваним, наприклад: зелена лука,
ясний день.
Між предикативними відношеннями і відношеннями
атрибутивними в деяких конструкціях спостерігається досить тісна
взаємодія, вони взаємно оборотні, наприклад: біла нога,
червона шапка (порівняйте з словосполученнями нога біла, шапка
червона в загадці: Нога біла, а шапка червона («Гриб-підосич-
ник»).
Об'єктними називаються відношення, що виражають:
а) залежність предмета від дії, спрямованої на нього
безпосередньо або непрямо, наприклад: готує уроки; підготовка уроків;
готується до уроків, підготовка до уроків, підготовлений до
уроків; б) залежність предмета від того чи іншого стану, з яким
зв'язаний цей предмет, наприклад: змагається з бригадою,
змагання з бригадою.
Обставинними називаються відношення, що вказують
на залежність обставин часу, місця, причини тощо від присудка
(частіше), наприклад: упав униз, росте вгорі; від означення або
обставини (рідше), наприклад: добре вихований, в школі
вихований; піднімаючись угору, піднімаючись зранку.
Основні способи вираження синтаксичних відношень між
членами речення такі: а) форми повнозначних слів у різних
сполученнях; б) службові слова; в) порядок слів; г) інтонація.
Різні форми слова виражають відношення того ж
самого предмета думки, позначеного даним словом, до інших
предметів думки, позначених відповідними словами. Такими
формами є відмінкові форми іменників. Наприклад, форма знахідного
відмінка у реченні Він випив молоко показує ціле; форма
родового відмінка — Випив молока — показує частину.
У реченні Ми переслали батькові листи брата слово
батькові — непрямий додаток, виражений іменником у формі
давального відмінка; слово брата — неузгоджене означення,
виражене іменником у формі родового відмінка. У реченні Ми
переслали батькові листи брату слово батькові — узгоджене
означення, виражене присвійним прикметником; слово брату —
непрямий додаток, виражений іменником у формі давального
відмінка.
Отже, зміна в смислових взаємозв'язках слів викликає зміну
в синтаксичних відношеннях між членами речення.
У словосполученнях оповідання про мисливців, надії на юна-
1 В. П. Сухотин, Проблема словосочетания в современном русском
языке, зб. «Вопросы синтаксиса современного русского языка», М., 1950,
стор. 162.
8
ків зв'язки слів виражаються не тільки відмінковими формами,
а й за допомогою прийменників; порівн.: оповідання
мисливців, надії юнаків К
Говорячи про важливість вивчення словосполучень,
радянські мовознавці підкреслюють, що «в правилах сполучення слів,
в закономірностях утворення різних видів і типів
словосполучень яскраво виявляється національна специфіка мови» 2.
Це стосується і прийменникових словосполучень:
національну специфіку української і російської мов легко помітити в
правилах організації словосполучень за допомогою прийменників,
якщо порівняти такі словосполучення:
В українській мові
зошит з арифметики
за наказом директора
за старих часів
о п'ятій годині
розійшлися по хатах
В російській мові
тетрадь по арифметике
по приказу директора
в старое время
в пять часов
разошлись по домам
Сполучники, сполучні слова і зв'язки,
пов'язуючи окремі члени речення (також частини складного речення),
вказують на різноманітні синтаксичні відношення і разом з тим
розкривають смислові взаємозв'язки слів (речень).
Синтаксичну роль сполучників можна ілюструвати такими
прикладами: Чисте, незаросле місце то звужувалось, то йшло
між очеретом (Н.-Л.). Порівняйте: звужувалось і йшло між
очеретом — єднальні зв'язки; то звужувалось, то йшло між
очеретом — розділові зв'язки.
Синтаксична функція зв'язок, вживаних у простому реченні
в структурі складеного присудка,— виражати разом з
присудковим словом (призв'язковим членом) предикативність у тих
випадках, коли це слово за своєю морфологічною природою не має
категорій часу, способу (прикметник, інфінітив, категорія стану
тощо), наприклад: Ранок був сонячний, погожий (Гол.).
Броньовик продовжував стояти (П.). Стало славно жити людям у
Країні Рад (Н. тв.).
Порядок слів як засіб вираження синтаксичних
відношень виступає в реченнях тільки тоді, коли із зміною
місця повнозначного слова в реченні змінюється синтаксична роль
цього слова. Наприклад, у реченнях типу Радість розвіє горе.
Буття визначає свідомість. Світло перемагає морок, де форми
називного і знахідного відмінка зовнішньо однакові, порядок
слів служить засобом розмежування суб'єкта і об'єкта дії: як
1 Проф. В. О. Богородицький, розглядаючи такі прийменникові
словосполучення, вважав, що прийменник є такою ж необхідною частиною
форми, як і флексія, і називав його «формальним елементом відмінка» (див.
його «Общий курс русской грамматики», 1935, стор. 222—223).
2 Див. «Грамматика русского языка», т. II, ч. I, Изд-во АН СССР, М.,
1954, стор. 35 (акад. В. В. Виноградов, Введение).
9
правило, в реченні підметом виступає іменник, що стоїть п є -
р є д присудком, а додатком — іменник, що стоїть після
присудка. Якщо ці члени поміняти місцями, зміняться синтаксичні
і смислові відношення між ними. Порівняйте ще синтаксичну
функцію слів веселий і над помилками в таких реченнях:
1. Веселий барабанщик знову до нас прийшов і
Барабанщик знову до нас прийшов веселий.
2. Аналіз контрольних диктантів і робота над помилками
учнів і Аналіз контрольних диктантів і робота учнів над
помилками.
Порядок слів є способом вираження синтаксичних відношень
між головними членами речення і тоді, коли обидва вони
виражені іменниками у формі називного відмінка; присудок у таких
реченнях ставиться після підмета: Лікар — мій брат.
(Про семантичну і стилістичну роль порядку слів див. далі
§§62-64).
У підрядному словосполученні порядок слів стабільний: він
обумовлюється типом словосполучення і характером його
компонентів. Стилістичного значення у словосполученні порядок
слів не має. В зв'язку з цим інверсійний порядок слів у реченні
по суті можна вважати відхиленням від прямого порядку слів
у підрядному словосполученні.
Порівняйте порядок слів у реченні Одкрили зорі золотої
ворота ми в битві за щастя свое (С.) і порядок слів у
словосполученнях, які ми розглядаємо як будівельний матеріал для даного
речення: відкрили ворота — ворота зорі — золотої зорі — в
битві за щастя — своє шуастя.
Зміна порядку слів у реченні може і не викликати зміни
синтаксичних відношень. Так, у реченнях Річка простяглася
стрічкою. Простяглася річка стрічкою. Стрічкою простяглася річка.
Простяглася стрічкою річка. Річка стрічкою простяглася.
Стрічкою річка простяглася порядок слів не має синтаксичного
значення.
Інтонація — найбільш поширений спосіб вираження
синтаксичних відношень між членами речення.
Фонетичними засобами інтонації є: розподіл сили
динамічного, або експіраторного, наголосу між словами, мелодика мови,
паузи, темп мови і окремих її відрізків, чіткість і голосність
мови та окремих її відрізків, емоціональні відтінки голосового
тембру.
Інтонаційна єдність, утворювана проказуванням слів в їх
сукупності,— це засіб зв'язку, неодмінний для всякого речення.
Разом з тим при наявності інтонаційної єдності синтаксичне
ціле розчленовується на складові частини, або синтагми.
Синтагма — це утворювана інтонаційними засобами
(головним чином наголосом) семантико-синтаксична єдність, яка
складається з одного або кількох слів і виражає в даному
контексті єдине поняття, просте або складне. Синтагма може бути
10
частиною речення або реченням, тобто сама може утворювати
цей вищий ступінь членування мови.
Синтагма — це категорія активного і притому стилістичного
синтаксису. Те ж саме речення може членуватись по-різному —
залежно від умов вживання (стилю мови, від контексту, завдань
повідомлення, експресивного забарвлення, конкретної ситуації
тощо), причому в членуванні важливу роль виконує інтонація.
Наприклад, за допомогою акцентно-мелодичних засобів і пауз
можна так поділити речення на синтагми:
Як ти живим лишився? (одна синтагма).
Як?\Ти живим лишився? (дві синтагми).
Енею годі вже журитись (Котл.) (одна синтагма).
Енею! | Годі вже журитись! (дві синтагми).
Членування мовного потоку в різних варіантах може
створювати омонімічні речення, навіть при однаковій кількості синтагм,
наприклад, прості омонімічні речення:
А я рушаю в путь \ нову стрічать весну (Р.).
А я рушаю в путь нову | стрічать весну.
Складні омонімічні речення:
Б'ють гармати за горою, \ сходять зоряниці (Мал.).
Б'ють гармати, \ за горою сходять зоряниці.
Складне безсполучникове речення іноді можйа передати в
різному інтонаційному оформленні: як речення з однотипними
(граматично рівноправними) компонентами і як речення з
різнотипними компонентами. Наприклад, речення Партизани йдуть
в розвідку, | ми даємо їм листівки для розповсюдження
вимовляється як складносурядне з сполучником /, тобто з розповідно-
перелічувальною інтонацією і з невеликою паузою між
компонентами.
Речення Партизани йдуть в розвідку — {ми даємо їм
листівки для розповсюдження вимовляється, як складнопідрядне з
сполучником коли в першій частині речення: з поступовим
підвищенням тону й наголосом на словосполученні в розвідку,
більш тривалою, ніж в попередньому реченні, паузою після цього
словосполучення і поступовим зниженням голосу при
вимовлянні другого компоненту.
|
| Категория: Б. М. КУЛИК КУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ Частина II СИНТАКСИС | Добавил: Blacklady (13.10.2009)
|
| Просмотров: 2496
| Рейтинг: 4.0/1 |
|
