|
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 2. Речення і словосполучення
Словосполученням називається мінімальне смислове
і граматичне об'єднання слів у складі речення.
Словосполучення складається з двох або кількох
повнозначних слів, зв'язаних за змістом і граматично Організованих за
властивими даній мові законами, і утворює розчленоване
позначення єдиного поняття.
В систему комунікативних засобів кожне словосполучення
входить тільки в складі речення і через речення.
В реальній дійсності речення (як і мова) не поділяється на
елементи, а, навпаки, об'єднує їх. Поділ речення на його
елементи (на словосполучення і слова) має на меті докладне і всебічне
вивчення будови типів речення в їх структурно-семантиччіЛ
різноманітності. На відміну від слова, словосполучення завжди
є складним найменуванням, бо виражає складне розчленоване
поняття. Порівняйте: патріотизм — радянський патріотизм;
досліджувати — досліджувати явища, досліджувати мовні
явища і т. п.
Словосполучення бувають підрядні і сурядні.
З
Підрядні словосполучення
Підрядним називається словосполучення, що
складається з двох або кількох зв'язаних за змістом і граматично
нерівноправних елементів мови (слів або словосполучень), з яких один
завжди підпорядковуючий (пояснюваний), а другий —
залежний (підпорядкований, пояснюючий), наприклад: великий
пароплав; батькове слово; виконати план; надзвичайно швидко;
хочеться напитись води; діти дошкільного віку; чай вищого
сорту.
Речення Партія наша народу дала силу левину і мудрість
орла (Р.) можна розчленувати на такі підрядні
словосполучення:
Партія наша народу дала силу левину і мудрість орла.
І | |_ ТГ ' І
Одне слово, підпорядковане другому, може бути
підпорядковуючим до якогось іншого слова. У наведеному реченні слово силу
підпорядковане слову дала, але водночас воно підпорядковує
собі слово левину (див. схему). У таких випадках слово силу
можна назвати підрядним першого ступеня; слово левину —
підрядним другого ступеня. (У більш поширеному реченні може
бути і більше ступенів).
Такий зв'язок слів у реченні виявляється як у формальній,
так і в смисловій стороні словосполучення, а саме:
словосполученню, як і його підпорядковуючому слову, властива певна
система граматичних форм, за допомогою яких здійснюються його
зв'язки з іншими словами і словосполученнями, що входять до
складу речення. Наприклад, словосполучення, що утворюють
наведене речення, можуть мати такі форми: а) наша партія, нашої
партії, нашу партію і т. п.; б) мудрість орла, мудрості орла,
мудрістю орла і т. п.
Здатність підпорядковуючого слова сполучатися з іншими
словами та форми вияву цієї здатності залежать не тільки від
приналежності слова до тієї чи іншої частини мови, а й від його
лексичного значення. Так, слова, що мають споріднену основу
й належать до різних частин мови, часто характеризуються
однотипними синтаксичними зв'язками, наприклад: вживати в мові,
вживання в мові, вживано в мові, вживане в мові.
Цілі розряди словосполучень, що стали стійкими
фразеологічним^ одиницями (замилювати очі, собаку з'їв, робити з мухи
слона і т. п.), функціонально залишаються словами, але вони, як
і будь-яке словосполучення, виникли в складі речення і
розвинулись у ньому в зв'язку з потребами спілкування.
Словосполучення являє собою не тільки граматичну, а й лек-
сико-семантичну єдність з яскраво вираженим семантичним
забарвленням стрижневого, тобто домінуючого, слова. Наприклад,
4
у словосполученнях іду швидко, іду в інститут, іду вулицею, іду
на лекції, іду з колегою при всій різноманітності
підпорядкованого слова впадає в око лексичне значення дієслова іду —
значення руху.
Словосполучення поза контекстом може і не мати того
певного смислу, якого воно дістає в зв'язку з іншими словами і
словосполученнями в реченні. Так, наприклад, словосполучення
повільно йде, що означає рух і його ознаку, при багатозначності
слова йде набиратиме різноманітних семантичних відтінків, якщо
його поєднувати з різними словами: час, солдат, поїзд, робота,
сталь і т. п. Це говорить про те, що словосполучення, як і
окреме слово, має своє власне значення, зумовлене як лексичним
значенням поєднуваних у ньому слів, так і змістом речення в
цілому. Тому вивчення функцій і значення словосполучень у
відриві від змісту висловлення, поза зв'язком даного
словосполучення з іншими словами речення, без урахування експресивних
засобів, стилістичних особливостей речення, без урахування
взаємодії граматичних і лексичних моментів не дасть належних
науково цінних результатів.
Залежно від того, до якої частини мови належить
підпорядковуюче слово, словосполучення бувають іменникові
(субстантивні) : зелене листя, колгоспні лани; дієслівні:
підносити культуру, підвищувати кваліфікацію;
прикметникові (ад'єктивні): здатний до науки, досить
великий, хворий на грип; прислівникові (адвербіальні):
надзвичайно швидко, цілком достатньо та ін.
Розрізняють предикативні й непредикатйвні
словосполучення, залежно від того, яку функцію в реченні вони
виконують.
Предикативними називаються словосполучення, в яких
об'єднується підмет і присудок як структурна основа, «кістяк»
речення. Ці словосполучення можуть стати реченнями і
виконувати комунікативну функцію — виражати повідомлення про
факти і явища реальної дійсності, тобто мати такі ознаки, як
відношення до часу, модальність, інтонаційну закінченість.
Непредикативними є словосполучення, які не
утворюють речення. Непредикатйвні словосполучення, позначаючи
окремі сторони реальної дійсності (предмети, явища, ознаки),
позбавлені основних ознак речення, наприклад: надзвичайно
приємно, читання лекцій, екскурсія в Крим, бажання
вчитись і т. п.
Словосполучення і речення — якісно різні синтаксичні
категорії. Словосполучення не є одиницею мовного спілкування і
повідомлення, бо предикативні стосунки здійснюються тільки в
складі речення, у взаємодії і взаємостосунках між його різними
членами. Як зазначає акад. В. В. Виноградов, «для структури
словосполучення не характерні і не типові ті своєрідні так звані
суб'єктивно-об'єктивні синтаксичні категорії (от як категорія
5
особи, часу і модальності), які обумовлюють відносну
закінченість висловлюваної думки в мовленні» *.
Словосполучення не має комунікативної інтонації. В систему
форм дієслівних словосполучень типу писати твір, готуватись до
екзаменів входять, звичайно, і їх предикативні форми
(наприклад, пишу твір, готуюсь до екзаменів), «але тільки як
потенціальний матеріал для утворення речення, бо словосполучення
само по собі не має інтонації повідомлення» 2.
Словосполучення бувають прості (парні, трислівні і чо-
тирислівні) і складні.
Більша частина простих словосполучень складається з д в о х
повнозначних слів, об'єднаних підрядним зв'язком, одне з яких —
підпорядковуюче, друге — залежне. Таке словосполучення в
граматиці називають граматичною парою, або підрядним
сполученням, наприклад: високі оцінки, покажчик літератури,
відремонтувати машину, сумлінно працювати, вихід на
сцену і т. п.
До простих словосполучень семантично належать і ті
словосполучення з трьох слів, в яких означальна частина являє собою
семантично нерозкладне словосполучення, наприклад: людина
високого росту, жінка похилого віку, дівчина з русою
косою.
Складним називається словосполучення, утворене з трьох і
більше членів — повнозначних слів, об'єднаних підрядним
зв'язком. Воно передає нове, більш розчленоване і конкретизоване,
але єдине, хоч і складне значення.
Порівняйте:
ваша вчорашня робота
ваша вчорашня ^робота з мови
ваша вчорашня робота з
української мови (складні словосполучення).
Складне словосполучення здебільшого є продуктом
поширення простого словосполучення.
До словосполучень не можна відносити: а) нерозкладні
сполучення з аналітичними конструкціями часу, виду, способу —
дієслова в складеній формі майбутнього часу (буду читати,
будемо працювати); форми давноминулого часу (ходив був,
ходила була, ходили були); сполучення допоміжного або модального
дієслова з інфінітивом (почав будувати, хочу відпочити); б)
аналітичні форми вищого і найвищого ступеня прикметників (більш
здібний, найбільш підготовлений, самий кращий); в) синтак-
1 Див. «Грамматика русского языка», т. II, ч. 1-я, Изд-во АН СССР, М.,
І954, стор. 11 (акад. В. В. Виноградов, Введение).
2 Та м же, стор. 11.
вчорашня робота (просте словосполу
чення).
б
сично нерозкладні конструкції з числівниками і словами
числової семантики (два брати, багато студентів); г) стійкі
нерозкладні єдності, ідіоми і фразеологізми (збити з пантелику, точити
ляси, вижити з розуму, сім п'ятниць на тиждень, без ножа
зарізати), зокрема конструкції з стійкими сполученнями і кальками
при дієсловах (мати велике значення, мати свою окрему думку,
мати можливість щось зробити, надати допомоги, брати участь
у чомусь, справляти враження, впадає в око, втратити
надію і т. п.).
Сурядні словосполучення
Сурядним називається словосполучення, утворене з двох
або кількох синтаксично рівноправних, незалежних один від
одного компонентів — слів або словосполучень. В сурядному
словосполученні кожний з його компонентів самостійний,
«автономний»: він не пояснюється іншим компонентом і сам не пояснює
його.
Сурядні словосполучення, як правило, виражають не одне,
а ряд понять, кількість яких визначається кількістю об'една-
них синтаксично однотипних одиниць, наприклад: робітники,
колгоспники і службовці; осінь, зима, весна, літо; Лебідь, Рак
та Щука; сонячний, але холодний; сніг або дощ.
Синтаксичні зв'язки між словами в сурядних
словосполученнях виражаються сполучниками сурядності (єднальними,
протиставними, розділовими та відповідною інтонацією — інтонацією
переліку, протиставлення, а при відсутності сполучників —
тільки інтонацією й паузами (дивись попередні приклади).
|
| Категория: Б. М. КУЛИК КУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ Частина II СИНТАКСИС | Добавил: Blacklady (13.10.2009)
|
| Просмотров: 2239
| Рейтинг: 3.1/7 |
|
