Статистика
Онлайн всего: 15 Гостей: 14 Пользователей: 1 Blacklady
|
Краткие содержания произведений. Підручники, посібники.
§ 11. Простий підмет
Простий підмет буває виражений такими частинами мови:
1) Найчастіше іменником або займенником: 1. Співала
колосом нива. Лунали співи на сінокосах (Коц.). 2. Не раз ми
ходили в дорогу (Граб.). 3. Дехто ще зоставсь у гаю (Л. У.).
4. У нас кожен працює і кожен одержує за своєю працею (З
газ). 5. То був Микола, син Джерин (Н.-Л.).
Примітки: 1. Вказівні займенники це (оце, се), то (ото) в ролі
підмета не слід змішувати: а) з омонімічними вказівними частками це (оце,
се), то (ото), які виконують роль предикативної зв'язки між підметом і
присудком; б) з омонімічними вказівними частками, що вживаються в
розмовному стилі мови здебільшого в реченнях розповідних і питальних. Порівн.:
1. Справді, це була не звичайна мінеральна вода (Гонч.) (вказівний
займенник в ролі підмета); 2. Дружба народів—це злагода й мир (Р.) (вказівна
частка в ролі предикативної зв'язки); 3. Хто се, хто се по сім боці чеше
косу (Шевч.) (вказівна частка в питальному реченні).
2. Особовий або вказівний займенник те, це в ролі простого підмета
часто виступає в сполученні з означальним займенником сам або весь типу він
сам, ми самі, ти вся, вся вона, всі вони (також числівник у сполученні з
означальним займенником весь типу всі троє, всі чотири, всі двадцять, всі сто
і под.), наприклад: 1. Вони самі не знають. 2. Ми всі од станка і од
плуга (С). 3. / всі семеро зірвались з місця кар'єром геть (См.).
Синтаксична функція означального займенника в таких випадках близька
до функції означально-підсильної частки або прислівника. Порівн.: Я сам
з'явлюсь до нього на розмову і Я особисто з'явлюсь до нього на розмову.
2) Іншими частинами мови (відмінюваними і
невідмінюваними), якщо вони субстантивовані: 1. По паузі з лави піднявся
старий (Гол.). 2. Там, де річка Тетерів, там, де сизі води,
їдуть перші четверо (Мал.). 3. Перші атакуючі зайняли
рубежі противника. 4. Одні хотіли йти на завод, другі раяли
йти на заробітки в степи або на Бессарабію (Н.-Л.). 5. Твоє
завтра мене непокоїть. 6. „Ура"! —вирвалось серед
курсантів (Скл.).
Крім наведених у прикладах субстантивованих частин мови,
підметом (вірніше, його еквівалентом) може виступати
інфінітив (так званий незалежний інфінітив).
Інфінітив виступає еквівалентом підмета:
а) Коли присудок при підметі іменний і виражений
іменником в називному відмінку (при ньому може бути вказівна
частка ось, це, то), наприклад: 1. Жити краще у колгоспі —
справа наших дужих рук (Н. тв.). 2. Яке це щастя жити на
землі, де Ленін жив... (Нех.); або іменником в орудному відмін- ку із зв'язкою, наприклад: 1. Першою думкою Остапа було
довідатись про місце (Коц,). 2. Море, о море! Метою
святою для мене € вічно служити тобі (Т.).
При прямому порядку головних членів у реченнях з іменним
присудком без зв'язки між групою підмета і групою присудка
витримується пауза (на письмі ставиться тире). Якщо іменний
присудок сполучається з зв'язкою, то в реченні як з прямим,
так і з зворотним порядком головних членів пауза (тире)
відсутня.
б) Коли присудок при підметі виражений прислівником на
-О, -є, який походить від прикметника, наприклад: 1. їхати
куди-небудь було вже пізно (Фадєєв). 2. Спати влітку
надворі приємно й корисно. У таких реченнях порядок
головних членів прямий і притому на межі між групою падмета і
групою присудка також буває пауза.
Л. А. Булаховський вважає, що для правильного визначення в подібних
реченнях синтаксичних функцій інфінітива і присудкового слова на -о (-є)
«можна — і практично, мабуть, доцільно — спиратися на ознаки порядку слів
і особливо інтонаційні (виділення наше.—Б. К.). Постановка
інфінітива перед прислівником дозволяє легше асоціювати все речення з
двоскладним, а наявність між інфінітивом і прислівником паузи, яка буває на межі
групи підмета і присудка (інтонація «тире»), ще збільшує ймовірність таких
асоціацій» *.
Примітка. У реченні Приємно в трави в'ялі і духмяні упасти
ниць (Криж.) підметом виступає інфінітив упасти (незважаючи на те, що
він стоїть не на початку речення), присудком — прислівник приємно.
Підстава для цього: препозитивний по відношенню до підмета-інфінітива
прислівниковий присудок наголошений, а інфінітив від нього віддалений. Інфінітив
тут називає дію (в широкому розумінні цього слова), яка оцінюється,
визначається прислівником на -о ; це виражається за допомогою порядку
розміщення членів у реченні (зворотний порядок і віддаленість їх) і за допомогою
інтонації (наголос на слові приємно надає висловленню
емоційно-експресивного забарвлення). Отже, тут порядок слів і інтонація виконують не тільки
синтаксичну функцію (предикативну), а й акцентно-логічну та стилістично-
ритмічну роль виразника оціночної й емоційної сторони змісту речення.
Рекомендуючи при аналізі таких конструкцій спиратися на ознаки
порядку слів і особливо на ознаки інтонаційні, Л. А. Булаховський вважає, що
речення — Важко звідси вибратись навесні (Мур.) (подібне до
наведеного вище прикладу) — «найбільше наближається до особових конструкцій» 2.
в той час як у реченні Ах, як добре збирати усмішки і віддавать їх
другим... (Коц.) «і порядок слів, і відсутність характерної для двоскладного
речення паузи виразно підкреслюють односкладно-безособовий склад речення»3.
в) Коли присудок — інфінітив з дієслівною зв'язкою значить
чи без неї або ж інфінітив з вказівною часткою це і дієслівною
зв'язкою значить, наприклад: 1. Боротись — значить
жить (Фр.). 2. Спати — не воювати (Н. тв.).
1 Курс сучасної української літературної мови (за ред. Л. А. Булахов-
ського), т. II, К., 1951, стор. 61.
2 Там же.
3 Там же.
З*
35
г) Коли при підметі присудок — дієслово у відмінюваній
формі, наприклад: І. Грамоті учиться завжди пр игодит ься
(Н. тв.). 2. Курити забороняється.
Речення з підметом-інфінітивом властиві книжній
літературній мові.
|
| Категория: Б. М. КУЛИК КУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ Частина II СИНТАКСИС | Добавил: Blacklady (13.10.2009)
|
| Просмотров: 1508
| Рейтинг: 2.0/1 |
|
