В -третя літера українського алфавіту. Є  
також в алфавітах, ств. на слов'яно-кириличній
графіч. основі. Назва літери [ве] вживається як
іменник с. р.: велике В, мале в.

БУКВА — див. Літера.
БУКВАР, азбука, абетка — підручник для  
навчання письма й читання. До 17 ст. в Україні  
його називали «азбукою» (за найменуванням  
перших двох літер слов'ян, алфавіту). В 16—18 ст.
часто виходили Б. під назвою «Граматика»  
(звідси укр. нар. назва Б. — «граматка»). Термін
«буквар» (букварь) увів на гіоч. 17 ст. Мелетій
Смотрицький за зразком лат. аЬесесІагіит.
Найдавніші друковані укр. Б. - «Буквар»  
Івана Федорова (Л., 1574; Острог, 1578; назва
умовна, бо стародрук не має заголовка) та
Лаврентія Зизанія — «Наука ку читаню и ро-
зум-Ьню писма словенскаго...»

БІЛОДІД Олександр Іванович A1.Х 1934,  
Харків) — укр. мовознавець, доктор філол. наук з
1977, професор з 1981. Син І. К. Білодіда. За-
кін. 1957 Київ, ун-т, з 1960 працював у ньому
(з 1963 — ст. викладач, з 1987 - зав. кафедри укр.
мови, з 1992 по 1997 — зав. кафедри історії укр.
мови). Б. належать праці з теорії і практики
перекладу, істор. фонетики укр. мови, теорії
граматики, історії вітчизн. мовознавства:  
«Граматична концепція О. О. Потебні» A977),  
«Київ та історія лінгвославістики» A983, у спів-
авт.), «Послання до єпископів християнської
церкви Марка Антонія Господневича (Де-До-
мініса)», «Пам'ятки братських шкіл на  
Україні» A988), «Про Миколу Макаренка» A989).
Автор сценаріїв наук.-популярних фільмів...

БЕРИНДА ПамвО [світське ім'я - Павло; між
1555—1560, Самбірщина, ймовірно с. Чайко-
вичі, тепер Самбірського р-ну Львів, обл. —
13B3).VII 1632, Київ; похов. у  
Києво-Печерській лаврі] — укр. мовознавець, письменник,
перекладач, гравер, друкар, педагог. Був  
високоосвіченою людиною: знав церковнослов'ян.,
грец., лат. і польс. мови. Належав до гуртка
Балабанів, що об'єднував укр. культур.-осв.
діячів 1-ї пол. 17 ст.

БЕЗАФІКСНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ - спосіб сло-
вотворенння одно- і кількаосновних похідних,
при якому не використовують словотворчі  
афікси. До Б. с. належать абревіація, зрощення,  
субстантивація, чисте словоскладання і нульова  
суфіксація (або невласне деривація). Словотвірне
значення в Б. с. передають такі засоби, як  
послідовність розташування компонентів похід,
слова (сон-трава), усічення твірної основи  
(блакитний > блакить), зміна парадигми (злий >
зло), формування єдиного наголосу в склад,
слові (вічнозелений).

Б — друга літера українського алфавіту. Є також
в ін. алфавітах, створених на слов'яно-кирилич.
графіч. основі. Назва літери [бе] вживається
як іменник с. р.: велике Б, мале б. Походить
від старослов'ян. кирилич. літери б («буки»),
утв. шляхом  
графіч. видозміни грец.
Р («бета»; на думку
деяких  
дослідників, є видозміненим
глаголичним  
знаком).

АТЛАС ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИЙ - див. Атлас
лінгвістичний.
Атлас лінгвістичний, атлас  
діалектологічний — зібрання лінгв. карт, на яких  
відображено діал. явища і їх тер. поширення.  
Об'єктом картографування може бути поодинокий
мовний факт {слово, значення слова,  
словоформа, фонема, звук, синтакс. структура, словотв.
модель) або мовне явище як цілісність.  
Зображення здійснюється на бланківках геогр. карт
за допомогою словесних написань (як у  
романській і, частково, германській лінгвогеогр.
школах) або знаків у вигляді геометр, фігур
(кола, трикутника, квадрата та ін.) з різною
внутр. модифікацією чи поєднання написань
і геометр, фігур (лужицький і чеський  
лінгвістичні атласи); пошир, засобами графіч. 

АПОСІОПЕЗА, апосіопезис (грец. аттооїошгіок;,
букв. — замовкання, мовчання) — див. у ст.  
Фігура мови.
АПОСТРОФ (’) (від грец. алоотрофсх;, букв. -
звернений убік) — надрядковий значок у  
вигляді коми, яким передають на письмі роздільну
вимову губних приголосних та р і к (у  
прізвищах та іменах) перед наступними я, ю, є, ї
(м'яч, бур'ян, Лук'ян).

АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ Борис  
Дмитрович [24.УІІ E.УІІІ) 1899, м. Ромни, тепер Сум.
обл. — 9.У 1984, Київ] — укр. письменник,  
перекладач. Навч. 1917—18 на природничому  
відділі Харків, ун-ту, згодом на істор.-філол. ф-ті
Київ, ун-ту, у Київ. ІНО.
Друкувався з 1923.  
Автор численних збірок
оповідань, повістей і  
нарисів, роману «За  
ширмою» A957).

АНАЛІЗ У ТЕРМІНАХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ -
процедура для дослідження структури  
підпорядкувань у реченні за допомогою системи
словосполучень. Оскільки синтакс. зв'язки при
цьому встановлюються безпосередньо між  
словами у реченні, його структура описується як
композиц. ієрархія без проміжних синтакс.
об'єднань. Праці з граматики залежностей  
з'явилися на поч. 60-х рр. 20 ст. як дальший  
розвиток традиц. синтакс. ідей, що ґрунтуються
на теорії словосполучень.

АЛГЕБРАЇЧНА ЛІНГВІСТИКА - див.  
Математична лінгвістика.
АЛГОРИТМ (лат. аі^опігипш, за лат. звучанням
імені узб. вченого-математика 9 ст. аль-Хо-
резмі А1§огіїпті) — див. у ст. Автоматизація
лінгвістичних досліджень, Машинний переклад.
АЛЕГОРІЯ (грец. аЛЯтууорїа — інакомовлен-
ня; від <хААо<; — інакший і ауорєіЗа) — говорю) —
троп, один з видів образного, непрямого  
називання, коли абстр. поняття або судження
передається через конкретний худож. образ.

АКТИВНИЙ СТАН - див. у ст. Стан.
АКТИВНІСТЬ МОРФЕМИ - див. Морфеми
активність.
АКТУАЛІЗАЦІЯ (від лат. асШаїіз — дійсний,
сучасний) мовної одиниці — семант. -стиліст,
наголошення вільного і фразеологічно  
зв'язаного слова, порушення узвичаєних синтакс-
семант. зв'язків у словосполученнях, реченнях,
змістове виокремлення слова завдяки  
несподіваним асоціат. зв'язкам його з ін.

АВТОМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ - лінгв. аналіз,
здійснюваний на комп'ютері за допомогою
відповідних алгоритмів. А. а. - невід'ємна  
частина створюваних діючих автомат, моделей
мови (див. Автоматичне оброблення тексту),
один з осн. компонентів систем машинного  
перекладу, автомат, реферування та  
індексування, інформ. пошуку, мовленнєвого управління
вироб. механізмами тощо.

А — перша літера українського алфавіту. Є  
також в ін. алфавітах, створених на слов'яно-
кириличній і лат. графічних основах. Назва
літери [а] вживається як іменник с. р.: велике
А, мале а. Походить від фінік, знака «алеф»
(бик), утвореного від
первіс. ідеогр.  
малюнка, подібного до
голови бика; згодом
ця літера була  
запозичена у давньо-
грец. алфавіт у  
формі а («альфа»)...

Енциклопедія «Українська мова» (ЕУМ) — видання, в якому  
вперше на основі досягнень сучасного мовознавства в  
систематизованій і водночас стислій та доступній формі подані відомості про
українську мову та українське мовознавство. Широко розкриті:
а) власне термінологічні одиниці, які застосовують для наукового
опису української мови; б) номенклатурні одиниці (назви окремих
мов, говорів української мови тощо; назви розділових і  
діакритичних знаків, літери українського алфавіту та ін.).