Ф. Д. ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК - Українська мова ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - Підручники, навчальні посібники - Краткие содержания произведений. Підручники, посібники. - Бесплатная электронная библиотека FreeLib
Суббота, 29.11.2014, 05:17
Логин:
Пароль:
Меню сайта
Скачать бесплатно
Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 9
Пользователей: 1
FabiolaMoobefus
Яндекс цитирования
Главная » Статьи » Підручники, навчальні посібники » Українська мова ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

Ф. Д. ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
ФРАЗЕОЛОГІЗАЦІЯ - процес творення  
стійких, невільних сполучень слів, поступового 
набуття вільносинтакс. прототипами  
категоріальних ознак фразеологізмів. Ф. — мовно-істор. 
явище, оскільки будь-який фразеологізм су- 
час. мови виник унаслідок тривалого семасіол. 
розвитку, стабілізації закріплення у  
мовленнєвій практиці народу стійких і відтворюваних 
словесних комплексів, співвідносних із  
словосполученнями або реченнями. Його динаміка  
полягає у лекс.-грамат. перетвореннях у напрямі 
від синтаксично вільних сполучень слів до  
семантично нерозкладних фразеол. зрощень. До 
осн. умов Ф. належать семант. перетворення, 
грамат. зміщення та деякі позамовні чинники. 
Повні або часткові семант. перетворення слів 
у процесі Ф. ведуть до десемантизації фразеол. 
компонентів або набуття ними позасистемних 
значень, не вказаних у тлумачних словниках. 
При цьому переосмислені слова (основа фра- 
земотворення) у складі фразеологізму самі 
піддаються впливам з боку фразеол. цілого, 
внаслідок чого відбуваються видозміни в їхніх 
внутр. і зовн. лексичних та грамат. зв'язках. 
Ф. внутрішніх зв'язків лекс. компонентів  
виражається у їхній двобічній або однобічній  
залежності. Двобічна залежність передбачає  
незмінний склад лекс. компонентів (розрубати 
гордіїв вузол), однобічна — постійні й змінні 
компоненти (полічити, порахувати, поламати 
ребра кому). Цілісність фразеол. значення  
зумовлює також деактуалізацію первинних  
синтакс. відношень між компонентами, що, у 
свою чергу, видозмінює зовн. зв'язки (зустріч, 
прийом, засідання, нарада і т. п. за круглим 
столом; тримати під п'ятою кого).  
Найважливіший чинник переосмислення прямих номінат. 
значень — втрата тих реалій, життєвих явищ, 
які позначалися фразеол. прототипами.  
Розрізняють первинну і вторинну Ф. Перша  
відбувається на базі вільних синтакс. сполучень, 
друга — на основі вже існуючих  
фразеологізмів, прислів'їв, приказок та ін. стійких  
сполучень слів. Протилежним процесом Ф. є де- 
фразеологізація — розпад фразеологізму. 
Літ.: Ващенко В. С. Фразеологізація компарат. зворотів.  
«Мовознавство», 1975, № 4; Удовиченко Г. М. Прогресивна і  
регресивна деривація в системі фразеологізмів. «Мовознавство», 
1984, № 2; Алефіренко М. Ф. Лінгвокреативні процеси  
формування фразеол. семантики. «Мовознавство», 1988, № 5. 
Див. також Літ. до ст. Фразеологія. М. Ф. Алефіренко. 
ФРАЗЕОЛОГЇЗМ (від фраза і грец. Яоуод - 
слово), фразеологічна одиниця,  
фразеологічний зворот, фразема — нарізно оформлений, але 
семантично цілісний і синтаксично  
неподільний мовний знак, який своїм виникненням 
і функціонуванням зобов'язаний фраземотв. 
взаємодії одиниць лексичного, морфол. та  
синтаксичних рівнів. Напр.: лебедина пісня  
'останній вияв таланту'; набивати руку на чому, в  
чому 'набувати досвіду, вправності, вміння', не 
за горами 'швидко, незабаром'; не святі горшки 
ліплять 'при бажанні можна всього  
навчитися'. У процесі синтезу фраземотв. компонентів 
різних рівнів відбуваються глибокі  
перетворення і переосмислення лекс. і грамат.  
семантики, завдяки чому зворот набуває ознак Ф. 
Серед цих осн. ознак виділяють універсальні 
(загальномовні) й специфічні. До перших  
належать відтворюваність і стабільність  
компонентного складу, до других — семант.  
перетворення фраземотв. компонентів, смислова 
цілісність та експресив.-емоц. характер  
фразеол. семантики. Одним з гол. наслідків цих 
перетворень є цілісне значення Ф. 
770 
В основі формування фразеологічного значення 
лежить етимол. (первинний) образ, виникнення 
якого зумовлюється: а) відображенням у нац.- 
мовній свідомості типової  
предметно-поняттєвої ситуації; б) смисловими асоціаціями, що 
спричинюються фраземотв. взаємодією лекс. 
компонентів Ф. Фразеол. значення поєднує в 
собі відображення позначуваного фрагмента 
дійсності й ставлення до нього певного  
мовного колективу: мілко плавати 'не мати достатніх 
здібностей, знань, досвіду для серйозної  
діяльності' (зневажлива оцінка чиїхось  
здібностей). Образне вираження у фразеол. значенні 
позамовної дійсності — результат суспільно 
значущого багатовікового її пізнання, діалек- 
тич. поєднання розумового й чуттєвого  
світосприйняття. Єднальною ланкою між етимол. і 
актуальним значеннями Ф. служить його внутр. 
форма — спільний для них  
асоціативно-образний елемент, який опосередковано  
співвідносить Ф. з відповідними об'єктами вторинної 
(непрямої, фразеологічної) номінації, а також 
зумовлює варіантні й системно-семантичні 
властивості Ф. — їхню багатозначність: стати на 
ноги — а) 'одужувати після хвороби', б)  
'вирости, набути самостійності', в) 'поправити своє 
матеріальне становище, розбагатіти';  
синонімію й антонімію: хоч лопатою загрібай (греби, 
горни), хоч греблю гати — кіт наплакав, на  
заячий скік, крапля в морі. 
Сутність семант. перетворень компонентів, які 
відбуваються в основному двома шляхами -  
метонімічним та метафоричним, полягає в тому, 
що фраземотв. компоненти в процесі фразеоло- 
гізації розвивають у собі якісно нові  
властивості. Семант. перетворенням можуть піддаватися 
всі або окремі фраземотв. компоненти. В  
першому випадку утворюються ідіоми образного 
або безобраз. характеру, значення яких не  
розкладається на лекс. значення компонентів:  
перемивати кісточки (кому) 'лихословити,  
пускати плітки про кого-небудь', на вус мотати 
(що) 'добре запам'ятовувати, навчатися'. Ідіо- 
мат. звороти поділяють на дві групи: а)  
фразеологічні зрощення, значення яких з  
погляду сучас. мови зовсім не мотивуються, не 
випливають із суми значень слів-компонен- 
тів: байдики бити 'ледарювати', показати, де 
раки зимують (кому) 'провчити, покарати'; 
б) фразеологічні єдності, узагальнено-ці- 
лісне значення яких мотивується наявністю в 
мові вільносинтакс. омонімів: права рука (чия) 
'найближчий помічник і соратник', розв'язати 
руки (кому) 'дати волю діям, звільнитися від  
залежності, обмежень у чому-небудь'. У другому 
випадку виникають мотивовані Ф., яскраво 
виражена образність яких зумовлюється  
переосмисленими значеннями їхніх словесних 
компонентів. Мотивувальними компонентами 
служать ті слова, які зберігають свої первинні 
лекс.-семант. властивості, а фраземотворчими — 
переосмислювані слова, які у сполученні з  
мотивувальними розвивають у собі т. з. фразео- 
ФРАЗЕОЛОГІЗМ 
логічно зв'язані значення. Останні  
виражаються тільки у сполученнях даного слова з одним 
чи кількома лекс. компонентами  
мотивувального характеру: подавати надії 'обнадіювати,  
давати підстави чекати успіхів у якій-небудь  
справі'; добрі люди 'доброзичливі, чуйні до інших 
люди'. Лекс. компоненти з фразеологічно  
зв'язаними значеннями характеризуються певною 
семант. відокремленістю, хоч самост. знаковими 
функціями не наділені, бо позамовні об'єкти 
вони позначають тільки в сполученні з  
номінативно опорними словами (тепле місце, розбити 
вщент). Наявність у складі таких Ф.  
компонентів із фразеологічно зв'язаним значенням 
зумовлює аналіт. характер їхньої семантики. 
їх виділяють в окр. тип фразеол. утворень — 
фразеологічні сполучення. 
За віднесеністю до позначуваної дійсності 
фразеол. сполучення поділяють на дві групи. 
Першу становлять Ф. з номінативно-цілісним 
значенням. У їхньому складі компоненти з 
фразеологічно зв'язаним значенням зовсім не 
мають смислової самостійності і за своїми 
фраземотв. функціями нагадують словотв.  
морфеми: прийти до пам'яті 'опам'ятатися', у славу 
ввести (кого) 'ославити'. Друга група об'єднує 
фразеол. сполучення з  
номінативно-розчленованим значенням, яке виникає внаслідок  
збереження словами-компонентами з фразеологічно 
зв'язаними значеннями відносної лекс.-семант. 
самостійності: живе слово 'усне мовлення  
(спілкування)', дивитися звисока (на кого) 'дивитися 
на кого-небудь зневажливо, з погордою'. 
Фразеол. зв'язаність розвивається, як  
правило, у багатозначних слів за окр. їхніми лекс.- 
семант. варіантами. її не слід ототожнювати з 
ін. типами лекс.-семант. залежності у складі 
комунікат. утворень переносно-образного  
характеру, зокрема з провербіально зв'язаними 
значеннями слів (лат. ргоуегЬіаІіз — той, що 
став приказкою, прислів'ям, від ргоуегЬішп — 
прислів'я). Останні трапляються у приказках, 
прислів'ях та ін. пареміях (див. Пареміологія), 
крилатих висловах, афоризмах, що перебувають 
на периферії фразеол. системи і власне Ф.  
вважатися не можуть, хоч деякі вчені об'єднують 
їх в окр. групу фразеол. утворень —  
фразеологічні вислови (таким чином, існує й 
ширше розуміння Ф.). Належність Ф. до того 
чи того типу зумовлюється знак,  
властивостями їхніх лекс. компонентів, тобто глибиною  
їхніх лекс.-семант. і грамат. перетворень. З  
одного боку, лекс. і грамат. семантика компонентів 
ніби розчиняється у знач, фразеологічного  
цілого, а з другого — вона бере участь у  
вираженні значення цього цілого. Мовна природа 
компонентів Ф. формується у процесі  
фраземотв. взаємодії лексичних, морфол., синтакс, 
семант. і стиліст, явищ. Різний характер цієї 
взаємодії зумовлює досить широкий діапазон 
771 
лекс.-грамат. ознак фразеол. компонентів, 
крайніми межами якого виступають фонет. 
оболонка слова і його значення. З цього  
погляду виділяють чотири типи компонентів Ф.: 
реальні слова (білий як крейда), потенц. слова 
(вбити двох зайців), «колишні» слова [іжицю 
прописати (кому)] і псевдослова (баляндраси 
точити). Типологія фразеол. компонентів  
базується на різному співвідношенні в них сис- 
темотв. і системонабутих властивостей, тобто 
тих властивостей, які їм притаманні до участі 
у фраземотв. процесах і в складі Ф.  
Сукупність системотв. і системонабутих властивостей 
фразеол. компонентів утворює їхню  
фраземотв. значущість. Завдяки останній лекс.  
компоненти Ф. можуть вступати у різні системні 
відношення — синонімічні: брати на сміх,  
брати на глум; антонімічні: по перше число — по 
заднє число; тематичні: лизати п'яти (ноги,  
руки) кому; варіантні: пекти раки (раків); пароні- 
мічні: брати на душу — брати за душу; словотв.: 
замовити слово (слівце) за кого. Виділені  
системні зв'язки фразеол. компонентів лежать в 
основі варіантних модифікацій Ф. — лекс, мор- 
фол., словотв., синтакс. і фонетичних. 
Фразеол. варіантами (див. Варіанти мовних  
одиниць) називаються ті видозміни Ф., які,  
характеризуючись відносною тотожністю фразеол. 
значень й етимол. образів, розрізняються окр. 
компонентами, що надає їм певної експресив.- 
стиліст. забарвленості. Варіанти Ф. слід  
відрізняти від фразеол. синонімів зі спільними лекс. 
компонентами: накивати п'ятами, мастити  
п'яти, намазувати (намащувати) п'яти салом. Такі 
синонімічні Ф. виражають близькі фразеол. 
значення, однак їхні внутр. форми, етимол. 
образи й експресив.-стиліст, властивості не 
збігаються. 
За функц.-стиліст, ознаками Ф. поділяють на 
літературні й нелітературні. Літ. Ф. об'єднують 
нейтральні (розправити крила), книжні  
(перейти рубікон) і розмовні (приший кобилі хвіст) 
фразеол. утворення. Групу нелітературних Ф. 
становлять фразеол. звороти народнопобут. 
мовлення, які, однак, можуть вкладатися в уста 
окр. персонажів худож. творів: чорт батька зна 
що, ляпати (ляскати, лопотіти, плескати,  
плести, молоти, тріпати, теліпати, клепати і т. п.) 
язиком. Дослідженням і систематизацією Ф. 
займається фразеологія. 
Літ. див. до ст. Фразеологія. М. Ф. Алефіренко. 
ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ -  
притаманне фразеол. одиниці категоріальне значення, 
своєрідність якого полягає у його цілісності й 
переосмисленості та випливає із специфіки, 
компонентності складу та способу утворення 
фразеологізму. Цілісне Ф. з. порівняно з  
лексичним значенням набагато складніше завдяки його 
конотативному (див. Конотація) аспекту.  
Якщо домінантою лекс. значення виступає  
денотат.-сигніфікат, елемент, то в семант. структурі 
Ф. з. першочергову роль відіграє  
конотативний, або експресивно-емоційний. Так, Ф. з. 
на відміну від відповідного йому лекс.  
значення, місткіше й багатше і не може дублювати 
семантики корелят, лексеми. Напр.,  
фразеологізм побити горшки порівняно зі словом  
посваритися, що приблизно йому відповідає, має 
такі додаткові семант. ознаки: 1) наявність  
колишньої довготривалої дружби; 2) розрив цієї 
дружби з якоїсь не зовсім коректної причини; 
3) неможливість відновлення її; 4) певний осуд, 
зумовлений фактом, що стався. Завдяки  
значній ємності конотат. аспекту семантики  
фразеологізму, цілісному Ф. з. властива велика  
інформативність. 
Специфіка Ф. з. полягає не лише у його  
характері, а й у способі утворення. Ф. з. відповідає 
вторинності номінації, мовного відтворення 
фразеологізмами дійсності, на відміну від лекс. 
значення слів, денотат.-сигніфікат, аспект  
якого безпосередньо пов'язаний з первинною  
(прямою) номінацією. Як при непрямій лексичній 
(слова з перен. значенням), так і при  
вторинній фразеол. номінації значення утворюються 
на основі переосмислення. Непряма  
номінація здійснюється, як правило, полісем.  
словом, значення якого обов'язково пов'язане з 
денотатом, необхідним для відповідної від не- 
сеності з названою реалією. Перен. значення 
слова спрямоване не безпосередньо на  
предмет, а усвідомлюється через пряме номінат. 
значення (напр., з прямим номінат. значенням 
слова світлий — 'який випромінює яскраве 
світло' пов'язане одне з перен. значень —  
'нічим не засмучений; радісний, щасливий'). При 
вторинній (фразеологічній) же номінації  
визначальну роль відіграють окр. смислові  
елементи компонентів - семи. Напр., значення 
фразеологізму дзвонити в усі дзвони —  
'розголошувати, поширювати щось' пов'язане з  
образним уявленням про повідомлення чогось 
за допомогою биття у дзвони. Ф. з., як правило, 
утворюється на основі переосмислення  
співзвучного з ним вільного словосполучення в  
цілому і має опосередкований характер.  
Посередниками між планом вираження фразеологізму 
і реальною дійсністю виступають  
денотат.-сигніфікат, елементи семантично перетворених 
компонентів. У процесі фразеол. номінації 
формування Ф. з. здійснюється за такою  
схемою: дійсність — поняттєво-мовне  
відображення її — сигніфікат опосередковуючого, опор, 
найменування — попереднє структурно-семант. 
значення мовної форми — мовна форма у вто- 
рин. функції називання. 
Ф. з. створюється не поєднанням, а сплавом 
кількох найменувань в єдине ціле внаслідок 
переосмислення лекс. значень слів-компонен- 
тів. Найпоширенішими способами  
переосмислення, що базується на реальних асоціат. 
зв'язках, є метонімічне та метафоричне  
переосмислення. У першому випадку воно  
здійснюється під впливом суміжності об'єктів  
первинної і вторинної номінації, де певна частина 
сигніфіката компонента збігається з відповід- 
772 
ними семами ін. сигніфіката —  
фразеологічного, як у фраземі мати руку 'користуватися  
підтримкою впливової людини', де компонент 
рука переосмислюється за суміжністю зі знач, 
слова людина. У другому випадку  
переосмислення базується на основі аналогії, що існує 
між денотатами вільного і фразеол.  
словосполучень (напр., не один пуд солі з'їсти 'довгий 
час прожити разом'). Поняттєву основу знач, 
фраземи як одиниці вторинної номінації  
становить взаємодія первинного і вторинного 
об'єктів найменувань. Семант. перетворенням 
підлягають сигніфікат, елементи лекс. значень, 
які стають основоположними у формуванні 
ядра значення усього фразеол. звороту. При 
цьому відбуваються зміни денотат, віднесенос- 
ті, його знакової спрямованості на ін. денотат, 
ситуацію, яка виражає ін. відношення, що є 
наслідком образного сприйняття світу. Таким 
чином, Ф. з. формується не на основі певної 
ознаки денотата (як при непрямій лекс.  
номінації), а в процесі мовної взаємодії  
поняттєвих відображень реалій фразеол. компонентів 
і поняттєвого змісту дійсності, яку означає 
фразеол. одиниця, тобто на основі  
переосмислення всієї ситуації. 
Літ.: Язьїковая номинация. Общие вопросьі. М., 1977; Але- 
фіренко М. Ф. Теор. питання фразеології. X., 1987; Авксен- 
тьєв Л. Г. Сучас. укр. мова. Фразеологія. X., 1988; Мокієн- 
ко В. М. Лекс. і фразеол. значення. «Мовознавство», 1988, 
№ 4; Білоноженко В. М., Гнатюк І. С. Функціонування та 
лексикогр. розробка укр. фразеологізмів. К., 1989. 
В. М. Білоноженко. 
ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК, словник 
фразеологізмів — словник, що подає  
фразеологічні одиниці (ФО) в алф. порядку або за  
темами (ідеографічний тип). За призначенням 
Ф. с. бувають реєстраційні, перекладні й  
тлумачні. За способом подання — алфавітні й  
гніздові з комбінованими різновидами. Залежно 
від розуміння фразеології — від досить  
широкого трактування, коли до її складу залучають 
Фразеологічний словник української мови, кн. 1—2. Київ, 
1993; Г. М. Удовиченко. Фразеологічний словник  
української мови, т. 1-2. К., 1984; І. С. Олійник, М. М.  
Сидоренко. Українсько-російський і російсько-український 
фразеологічний словник. Київ, 1971. 
ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК 
пареміологічні одиниці (див. Пареміологія), до 
вузького (обмеження лише ідіомами) — Ф. с. 
охоплюють матеріал по-різному. 
Перші спроби реєстраційних словників, які 
систематизували фразеологію укр. мови в алф. 
порядку, належать до 17 - серед. 19 ст. Це, 
зокрема, рукописна збірка Климентія Зіновіє- 
ва, укладена між 1700-09 (вперше надр. 1912; 
1971 видана у Києві під назвою «Вірші. При- 
повісті посполиті»), де подається лише реєстр 
різного типу ФО, та добірка М. Закревського 
«Малороссійскія пословицьі, поговорки и  
загадки и галицкія приповідки» у кн. «Старосвіт- 
скій бандуриста» A860), в якій, крім реєстру, 
є поодинокі пояснення змісту фразеологізмів, 
іноді разом з відповідниками з рос, польс, 
лат., нім. та ін. мов, а також істор. довідками. 
Найціннішою серед Ф. с. 19 ст. є зб.  
«Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники 
О. Марковича и других. Спорудив М. Номис», 
що вийшла 1864 і охоплює понад 14 000  
одиниць, розміщених за тем. принципом, з істор. 
коментарями (про ін. словники прислів'їв і  
приказок див. Прислів'я, Пареміологічний словник). 
До найдавніших перекладних Ф. с. належить 
укр.-рос. словник «Фразьі, пословицьі и  
поговорки малороссийские», доданий як розділ до 
«Грамматики малороссійскаго нарічия» О. 77. Пав- 
ловського A818). У 50-х рр. 20 ст. І. Вирган і 
М. Пилинська створили  
«Російсько-український фразеологічний словник» (журн. «Прапор», 
1958—71; окр. виданням випущено під наз.  
«Російсько-український словник сталих виразів», 
опубл. 2000), в якому до реєстру виноситься 
спільний компонент багатьох фразеологізмів, а 
біля нього подаються усі можливі ФО з укр. 
відповідниками, часто з усіма синонімами і 
стиліст, характеристикою. Тоді ж з'явився  
«Українсько-російський і російсько-український 
фразеологічний словник» І. Олійника та М.  
Сидоренка A971), в якому в алф. порядку  
наводяться 7 000 укр. та 6 500 рос. ФО в їх  
найуживаніших лекс.-грамат. варіантах з вказівкою 
на функц.-стиліст, та емоц.-оцінні значення. 
В укр. лексикографії є перекладні Ф. с. з не- 
спорід. мовами, напр., «Фразеологічний словник 
німецької мови» Л. Осовецької і К. Сільвестро- 
вої A964), в якому до реєстрових одиниць нім. 
мови, погрупованих під ключовими словами, 
вміщеними за абеткою, даються укр.  
відповідники. «Англо-український фразеологічний  
словник» К. Баранцева A969) охоплює бл. ЗО 000 
ФО (в широкому розумінні) з їх укр.  
відповідниками — еквівалентами чи описовими  
перекладами, зрідка з вказівками на походження. 
Двотомний «Німецько-український  
фразеологічний словник» A981), який уклали В. Гав- 
рись та О. Пророченко, містить понад 30 000 
фразеол. одиниць, розташованих за гніздовим 
принципом, з укр. еквівалентом, аналогом чи 
773 
описовим перекладом. 1985 у Загребі вийшов 
Ф. с. «НгуаІ8ко8ф8ко-ш8ко-икгаііп8кі ггахеоіозкі 
цеспіс» А. Мена і Р. Тростинецької (кн. 1, 1985), 
який фіксує ФО в усіх відповід. мовах за  
гніздовим принципом. 
Найб. інтерес становлять тлумачні Ф. с. Першим 
таким словником є зб. нар. фразеології  
«Галицько-руські народні приповідки» І. Франка 
(т. 1—3, 1901—10). Тут кожна ФО  
супроводжується тлумаченням, фразеологізми подаються 
у порівн. плані (наводяться паралелі з ін. мов: 
слов'янських, лат., нім., франц., італ. тощо) 
або ж є відсилання до фразеол. джерел, які  
фіксують аналогічні вислови. Матеріал  
подається під словом, спільним для ряду одиниць. У 
наш час першими словниками такого типу 
стали короткий «Фразеологічний словник» 
Н. Батюк A966), де в алф. порядку фіксуються 
найуживаніші ФО з тлумаченнями і  
прикладами; «Словник українських ідіом» Г.  
Удовиченка A968), в якому в алф. порядку за  
першим компонентом розміщено й витлумачено 
понад 2200 фразеол. висловів (у т. ч.  
приказки, прислів'я, сталі порівняння), ілюстрованих 
текстами з творів укр. письменників. Фундам. 
виданням є «Фразеологічний словник  
української мови» Г. Удовиченка (т. 1—2, 1984), де 
за тим же принципом розміщено  
фразеологізми в широкому розумінні — від ідіом до 
синтаксично сталих словосполучень.  
Найповніше укр. фразеологія представлена у  
«Фразеологічному словнику української мови» (кн. 
1—2, 1993), який охоплює бл. 10 000 одиниць. У 
ньому витримано диференційований підхід до 
об'єкта фразеології: подаються лише ті  
одиниці, що мають цілісне переосмислене  
фразеол. значення з утратою компонентами своїх 
значень, виражають певні грамат. категорії, 
виступають у функції певного члена речення і 
зберігають постійний, відтворюваний за  
традицією компонентний склад. ФО подаються з 
тлумаченням, ілюстрат. матеріалом, варіантними 
формами, деривац. утвореннями,  
найуживанішими синонімами. На його основі з деякими 
змінами укладено «Словник фразеологізмів 
української мови» B003, бл. 8 000 одиниць). 
Відомі комбіновані типи Ф. с, напр.:  
«Словник фразеологічних синонімів» М. Коломійця 
і Є. Регушевського A988, див. Синонімічний 
словник); «Словник фразеологічних антонімів 
української мови» В. Калашника і Ж. Колоїз 
B001). До словників комбінованого типу  
(ідеографічних, перекладних та тлумачних)  
належить «Русско-украинский и украинско-русский 
фразеологический тематический словарь: 
Змоции человека» Ю. Прадіда (Сімферополь, 
1994), в якому представлено 414 українських та 
339 рос. фразеологізмів, об'єднаних у 13 тем.  
розрядів. Словник містить характеристику як тем. 
розряду в цілому, так і його кожної ФО з  
тлумаченням і багатим ілюстрат. матеріалом, який 
відбиває її функціонування в укр. та рос. мовах. 
Крім власне Ф. с, є збірки популяр.  
фразеології з поясненням значення, походження ФО, 
напр.: «1000 крилатих виразів української  
літературної мови» A964) і «Крилаті вислови в 
українській літературній мові» A975) А. Коваль 
та В. Коптілова, «Образне слово» І. Гурина 
A974), «У світі крилатих слів» В. Коптілова 
A976), «Українська фразеологія: Чому ми так 
говоримо?» Ф. Медведєва A977). Крім Ф. с. 
загальнонародної, мови, є регіональні:  
«Фразеологічний словник східнослобожанських і 
степових говірок Донбасу» В. Ужченка  
(Луганськ, 1997), «Фразеологічний словник  
говірок нижньої Наддніпрянщини» В. Чабаненка 
B001) та ін. 
Фразеологія як складова частина словникової 
статті фіксується також у перекладних  
словниках і тлумачних словниках. 
Літ.: Скрипник Л. Г. Фразеологія укр. мови. К., 1973. 
В. М. Білоноженко. 





































Просмотров: 10485 | Загрузок:
Категория: Українська мова ЕНЦИКЛОПЕДІЯ | Добавил: Blacklady | Дата добавления: 29.08.2009, 20:48 | Рейтинг: 3.8/4



Поиск