У. УКРАІНІСТИКА - 2 - Українська мова ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - Підручники, навчальні посібники - Краткие содержания произведений. Підручники, посібники. - Бесплатная электронная библиотека FreeLib
Четверг, 24.07.2014, 22:59
Логин:
Пароль:
Меню сайта
Скачать бесплатно
Статистика

Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0
Яндекс цитирования
Главная » Статьи » Підручники, навчальні посібники » Українська мова ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

У. УКРАІНІСТИКА - 2
З 70-х рр. в укр. мовознавстві утвердився  
погляд на мову як на складну саморегульовану 
систему, компоненти якої взаємопов'язані та 
взаємозумовлені. Спершу цей погляд  
поширювався на форм, будову мови, а згодом  
охопив і її змістовий бік. Нові аспекти в  
методику дослідження структури і функціонування 
мови вніс структур.-матем. напрям. Вивченню 
системи фонем укр. мови із застосуванням 
стат. методів присвячена монографія В. Пере- 
бийніс «Кількісні та якісні характеристики  
системи фонем сучасної української літературної 
мови» A970). Досліджуються структура частин 
мови, грамат. категорії в їхньому взаємозв'язку, 
аналізуються ті явища фонетики, граматики й 
словотвору, які не були раніше предметом  
спеціального вивчення. Осн. праці з цих питань: 
«Синтаксична структура української мови» A968), 
«Структура українського дієслова» В. Руса- 
нівського A971), «Синтаксис сучасного  
українського літературного мовлення (Просте  
речення. Еквіваленти речення)» П. Дудика A973), 
«Голосні фонеми української літературної  
мови» Н. Тоцької A973), «Іменник в українській 
мові» І. Матвіяса A974), «Прикметник в  
українській мові» А. Грищенка A978), розробки 
1. Ковалика в галузі укр. словотвору та ін. Теор. 
і практ. робота в цьому напрямі була  
узагальнена в синтетичній праці «Сучасна українська 
літературна мова» в 5 книгах («Фонетика», 
«Морфологія», «Синтаксис», «Лексика і  
фразеологія», «Стилістика», 1969—73). Вивчення фо- 
нет., грамат., словотв. і семантичної структури 
укр. мови було продовжене в напрямі  
встановлення взаємозв'язків між різними рівнями,  
виявлення функціонально однознач.  
компонентів мови у граматиці, словотворі й лексиці. 
Ці дослідження передбачали як дальше  
поглиблення грамат. теорії, так і досягнення суто 
практ. мети — встановлення семантики слова й 
речення шляхом аналізу форм, засобів мови. 
До першого типу належать праці  
«Прийменникова система української мови» A980),  
«Дієприкметник у сучасній українській літературній 
мові» Г. Гнатюк A982), «Словотворча структура 
і семантика складних слів у сучасній  
українській мові» Н. Клименко A984), «Система  
відмінків української мови», «Морфеміка української 
мови» К. Городенської і О. Безпояско (обидві - 
1987), «Частини мови в семантико-граматично- 
му аспекті» І. Вихованця A988), «Мовна  
семантика в її динамічних аспектах» О. Тараненка 
A989, рос. мовою) та ін. Серед узагальнюючих 
праць цього ж напряму — «Українська  
граматика» A986, рос. мовою), де вперше  
комплексно застосовується функц. підхід до опису  
грамат. категорій. Другий тип репрезентують такі 
праці, як «Структура мови і статистика  
мовлення» A974), монографії «Частотні словники 
та їх використання» В. Перебийніс A985),  
«Лексична семантика в системі „людина—машина"» 
М. Муравицької A986), «Морфологічний  
аналіз наукового тексту на ЕОМ» Н. Дарчук A989). 
Новим напрямом у лінгвістиці 70 —80-х рр. є 
експерим. фонетика, зокрема вивчення інтонац. 
особливостей укр. мови (А. Багмут, Л. Проко- 
пова та ін.), а також компонентний аналіз лекс. 
семантики (Л. Лисиченко, Ж. Соколовеька та 
ін.). Предметом посиленої уваги стала давня і  
сучасна укр. фразеологія (Л. Коломієць, Л.  
Скрипник, Г. Удовиченко та ін.). Систем, підхід  
характеризує і нові праці з лінгвостилістики. Серед 
них — монографія «Основи мовної експресії» 
В. Чабаненка A984). Систематизуються  
закономірності сучас. наголошування слів (В.  
Винницький); історія укр. наголосу розглядається 
у монографіях В. Скляренка «Історія  
акцентуації іменників середнього роду української  
мови» A979) та «Нариси з історичної акцентології 
української мови» A983). 
Вивчення історії структури укр. мови набуває 
у 70—80-і рр. більш системат. характеру.  
Розширення бази досліджень у цій галузі, пост, 
вивчення і видання пам'яток укр. мови (до вже 
згаданих у поперед, період додаються юрид. 
документи 16-18 ст., давні госп. порадники, 
барокова художня л-ра, приватне листування 
та ін.), написання монографій і нарисів з істор. 
морфології, словотвору і синтаксису (С.Са- 
мійленко, С. Бевзенко, І. Керницький, Ф. Мед- 
ведєв, І. Слинько та ін.) дало змогу створити 
синтетичну фундаментальну працю «Історія  
української мови» («Фонетика», «Морфологія», 
«Синтаксис», «Лексика і фразеологія», т. 1—4, 
1978-83). 
У 80-і рр. укр. мовознавство звернулося до 
спільнослов'ян. і спільносхіднослов'ян. мовної 
спадщини, про що, зокрема, свідчать  
коментарі В. Німчука до виданих ним же «Київських 
глаголичних листків» A983), текстол. та лінгв. 
аналіз літопис, оповідей про Ігорів похід,  
здійснений В. Франчук A988), та ін. Історія  
структури укр. мови досліджується паралельно з 
історією власних назв, розвитком історичної  
діалектології, залученням археол. даних (праця 
704 
«Формування і діалектна диференціація  
давньоруської мови» Г. Півторака A988). До традиц. 
методів аналізу історії укр. мови долучаються 
структурно-математичні (М. Пещак).  
Розвивається славіст, мовознавство. Так, видруковано 
«Вступ до порівняльно-історичного вивчення  
слов'янських мов» A966), видається «Етимологічний 
словник української мови» в 7 томах (вийшли 
т. 1—4, 1982—2003); певна увага приділяється 
міжмов. контактам (Ю. Жлуктенко, В. Акулен- 
ко, В. Семчинський, О. Чередниченко, О. Семе- 
нець та ін.), зокрема слов'янським (М. Ониш- 
кевич, Й. Дзендзелівський). Типології простих 
дієсл. речень у чес. мові в зіставленні з  
українською присвятив монографію Й. Андерш 
A987). У 80-і рр. почалося видання  
підготовленого переважно в попередні десятиліття  
колективом діалектологів (І. Варченко, Т. Назарова, 
А. Залеський, Н. Прилипко та ін.) під  
керівництвом Ф. Жилка «Атласу української мови»: 
1984 вийшов 1-й том («Полісся, Середня  
Наддніпрянщина і суміжні землі»), 1988 — 2-й  
(«Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні 
землі»), 2001 — 3-й («Слобожанщина,  
Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор'я і 
суміжні землі»). Видано «Лінгвістичний атлас 
нижньої Прип'яті» Т. Назарової A985),  
«Говори української мови (збірник текстів)» A977). 
Сучасна діалектологія розвивається у трьох 
напрямах: укладання регіон, діал. словників з 
орієнтацією на видання Загальноукраїнського 
діалектного словника, створення узагальню- 
вальних праць з описом одного з мовних  
рівнів на широкому діал. матеріалі («Нариси з  
діалектного словотвору в ареальному аспекті» 
Я. Закревської, 1976) або систематизацією усього 
діал. матеріалу («Українська діалектологія» С. Бев- 
зенка, 1980), розробка нових методів  
ареального моделювання діал. лексики  
(«Моделювання системи діалектної лексики» П. Гриценка, 
1984; «Ареальне варіювання лексики», його ж, 
1990). В лексикографії зусилля були  
зосереджені гол. чин. на створенні «Словника  
української мови» (т. 1—11, 1970—80). Велася  
робота над створенням «Фразеологічного словника 
української мови» A994) та «Словника  
синонімів української мови», (т. 1—2, 1999-2000). У 
1985—86 вийшов друком двотом. «Словник мови 
російських творів Шевченка» — продовження 
двотом. «Словника мови Шевченка». Серед  
інших лексикогр. праць — створений у Гол.  
редакції УРЕ «Словник іншомовних слів» за ред. 
О. Мельничука A974), «Орфографічний  
словник української мови» за ред. С. Головащука і 
В. Русанівського A975), «Орфографічний  
словник української мови», який уклали С. Голо- 
ващук, М. Пещак, В. Русанівський, О. Тара- 
ненко A994), словник-довідник «Власні імена 
людей» Л. Скрипник і Н. Дзятківської A986) та 
ін. Здійснено 3-є і 4-е видання «Українського 
правопису» A990, 1993). 
У топоніміці вивчаються місц. назви в межах 
регіонів («Топонімія Буковини» Ю. Карпенка, 
УКРАЇНІСТИКА 
1973; «Топонімія Дніпро-Бузького  
межиріччя» В. Лободи, 1976; «Гідронімія України в її 
міжмовних і міждіалектних зв'язках», 1981; 
«Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонад- 
дніпрянського Правобережжя» І. Желєзняк, 
1987; «Назви річок нижньої Правобережної  
Наддніпрянщини» О. Карпенко, 1989). Ряд праць 
присвячено ономастиці, етнонімії: «З історії 
української антропонімії» М. Худаша A977), 
«Назви жителів в українській мові» В. Горпи- 
нича A979), «Слов'янські автохтонні особові 
власні імена в побуті українців XIV—XVII ст.» 
М. Демчук A988), «Етнонімія Геродотової  
Скіфії» A988) та «Етнонімія Птолемеєвої Сарма- 
тії» О. Стрижака A991), зб. «Київське Полісся» 
A989). Ліквідація «білих плям» в історії укр. л-ри 
повернула укр. культурі багато забутих імен і 
творів, знято обмежувальні ярлики з багатьох 
письменників-класиків. Усе це спонукало до 
перегляду історії розвитку укр. літ. мови.  
Чіткіше визначено деякі основоположні поняття 
такої галузі лінгвістики, як літ. мова, мовна  
норма, стиль літ. мови, розмовна мова та ін. (праці 
С. Єрмоленко, М. Пилинського, О. Муромцевої 
та ін.). На новому рівні досліджується діловий 
і сучасний публіцистичний стилі укр. літ. мови, 
по-іншому оцінено роль перекл. л-ри в нац. 
культур, спадщині (В. Коптілов, Р. Зорівчак). 
З 2-ї пол. 80-х рр. розгорнулася робота над  
вивченням термінол. систем (Т. Панько). 
70—80-і рр. — час посиленої уваги до зіставно- 
типол. досліджень. На зіставленні  
українського й російського, а також українського,  
російського і білоруського мовного матеріалу  
створено праці: «Функціонування російської мови в 
близькоспорідненому мовному оточенні» A981), 
«Формування спільного фонду  
соціально-політичної лексики східнослов'янських мов» A983) 
А. Бурячка, «Взаємодія російської та  
української лексики в російських творах Т. Г.  
Шевченка» Т. Черторизької A981, рос. мовою).  
Розвиваються балтославістика (А. Непокупний), 
фіно-угрознавство (П. Лизанець, О. Ткаченко), 
тюркологія (О. Гаркавець), арабістика (В. Рибал- 
кін). Активізувалася робота в галузі  
романістики й германістики (Ю. Жлуктенко, Б. Задорож- 
ний, Г. Почепцов, Н. Раєвська, О. Андрієвська, 
О. Семенець, О. Чередниченко та ін.). Вийшли 
друком «Нариси з контрастивної лінгвістики» 
A979), монографія «Фризька мова» Ю. Жлук- 
тенка і О. Двухжилова A984, рос. мовою), ко- 
лект. праця «Спільна лексика германських і 
балто-слов'янських мов» за ред. А. Непокупно- 
го A989, рос. мовою). 
З серед. 80-х рр. зароджується укр.  
соціолінгвістика. Праць, які імітували соціолінгвістику, 
але насправді були збірниками цитат про те, 
що нібито всі мови в СРСР досягли нечуваного 
розквіту, і до того не бракувало. Проте  
реальної картини можливостей функціонування нац. 
705 
мов вони не розкривали. Реальна  
соціолінгвістика зародилася у працях, присвячених  
аналізові мовної карти зарубіж. світу. Це колект.  
монографії (рос. мовою) «Методологічні проблеми 
мовознавства» за ред. О. Мельничука A988), 
«Міжмовні відносини і мовна політика» A988) 
та «Мовні ситуації і взаємодія мов» A989,  
обидві—за ред. Ю. Жлуктенка), написана на палео- 
лінгвістичному матеріалі монографія «Нариси 
теорії мовного субстрату» О. Ткаченка A989) 
та ін. 
70—80-і рр. позначені зрослою увагою до лінгв. 
спадщини, зокрема до історії укр.  
мовознавства. Це монографія «Українська радянська 
лексикографія» Л. Паламарчука A978), праці 
В. Німчука «Староукраїнська лексикографія в 
її зв'язках з російською та білоруською» A980) 
і «Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст.» 
A985) та ін. Видаються з коментарями зібрання 
творів видатних представників укр. лінгвістики, 
зокрема Л. Булаховського (т. 1—5, 1975—80), 
І. Білодіда (т. 1-3, 1986), П. Житецького A987). 
Виходять збірники праць, в яких  
розкривається значення окр. установ і творчої спадщини 
вчених для укр. та світової науки й культури. 
Це — «Л. А. Булаховський і сучасне  
мовознавство» A987, рос. мовою), «Роль Києво-Моги- 
лянської академії в культурному єднанні  
слов'янських народів» A988), «Слов'янські мови, 
слов'янська писемність і культура» A991, рос. 
мовою, присвячені пам'яті І. Срезневського) та 
ін. З 1991 діє Інститут української мови НАН 
України, утв. на базі україніст, відділів Ін-ту  
мовознавства. Того ж року при Відділенні л-ри, 
мови і мистецтвознавства НАН України  
організовано Укр. мовно-інформ. фонд, завдяки чому 
дістала нові перспективи лексикогр. робота. 
Наст, розвиток укр. мовознавства, що  
припадає на поч. 21 ст., невіддільний від  
удосконалення методології досліджень і запровадження 
новіт. технологій в аналіз мовного матеріалу. 
Готуються до видання або виходять друком  
великі праці, започатковані або створені в  
поперед, період. Це 3-й «Атлас української мови» 
B001), наступні томи «Етимологічного словника 
української мови», енциклопедія «Українська 
мова» B000, 2004). Опубліковано узагальнюваль- 
ну працю В. Русанівського «Історія української 
літературної мови» B001, 2002). Видано  
видатну пам'ятку мови і культури «Пересопницьке 
Євангеліє» B002). Виконуючи держ. програму 
«Словники України», Укр. мовно-інформ. фонд 
разом з ЇМ і ІУМ здійснив видання  
«Орфографічного словника української мови» A999, 
2002), «Орфоепічного словника української  
мови» (т. 1—2, 2001, 2003), розмовник «Україсько- 
чеські паралелі в текстах і ситуаціях» B002). 
Ведеться активна робота над новим тлумач, 
словником укр. мови (орієнтовно  
складатиметься з 20 томів і міститиме 200 000 лекс.  
одиниць), низкою ін. лексикогр. праць, у т. ч. в 
електрон, варіанті. Усе це розкриває нові  
перспективи розвитку мовознавчої У. 
Літ.: Дослідження з мовознавства в Укр. РСР за сорок  
років. К., 1957; Гольденберг Л. І., Королевич Н. Ф. Укр. мова. 
Бібліогр. покажчик A918—1961 рр.). К., 1963; Мовознавство 
на Україні за п'ятдесят років. К., 1967; Жовтобрюх М. А.  
Мовознавство на кафедрах вищих шкіл республіки A967—1977). 
«Мовознавство», 1977, № 5; Розвиток мовознавства в УРСР. 
1967-1977. К., 1980; Русанівський В. М. Прогностичні  
функції соціолінгвістики. «Мовознавство», 1989, № 1;  
Жовтобрюх М. А. Нарис історії укр. рад. мовознавства A918—1941). 
К., 1991; Бевзенко С. П. Історія укр. мовознавства. Історія 
вивчення укр. мови. К., 1991. В. М. Русанівський. 













Просмотров: 1147 | Загрузок:
Категория: Українська мова ЕНЦИКЛОПЕДІЯ | Добавил: Blacklady | Дата добавления: 29.08.2009, 20:15 | Рейтинг: 0.0/0



Поиск