Статистика
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0
|
Книги, учебники, научная литература, українські підручники
Главная » 2009 » Декабрь » 5 » ЗНАЄШ, МОЯ ВІЧНІСТЬ, МАБУТЬ, У ТОБІ
19:09 ЗНАЄШ, МОЯ ВІЧНІСТЬ, МАБУТЬ, У ТОБІ |
ЗНАЄШ, МОЯ
ВІЧНІСТЬ, МАБУТЬ,
У ТОБІ
Не знаю, щось не так. Зовсім не так. Я майже заснула, коли прийшов. Через силу піднялась
I відчинила двері. Дивилась на тебе. Здається, чогось під мене наразі хочеш. Можливо, тебе вигнала дружина чи кинула одна з коханок. І ти тепер стоїш на моєму порозі й не наважишся підняти очі, й не рішишся вимовити хоч слово. Помічаю, що ,Інітрохи не п'яний. Дивно, таке буває досить рідко, коли дзвониш у мої двері. Мабуть, скінчились гроші. Бо таки у тебе часто закінчуються гроші. Л потім подумала — то й що, як скінчились, — у борг псе одно ніколи не береш. Не знаю. Не знаю. А через деякий час розумію: ти просто втомився від сексу і хочеш дещицю звичайнісінького кохання.
I1 росто хочеш і все. Знаєш, хто і чому його тобі може дати, тому і не наважуєшся піднімати очей, і не рішишся вимовити хоч слово. Ясно.
Вчора мали гуляти містом. Я гуляла, а ти забув. Цебто не гуляв зі мною: не з'явився. Бачимось лишень два рази на місяць: отак гуляємо містом і приходиш до мене додому. Цього місяця дома вже був, через те і мали прогулятись містом. Але ж — ти не з'явився. Й улюбленим бульваром я йшла сама. Тане сніг — намочила ноги. Снігу нині тане забагато, а ввечері так приємно думати про вічність. Бульваром постійно думаємо з тобою про вічність. Розказуєш, що з цього приводу говорили західноєвропейські мислителі, за цим переключаєшся на українських. Єдине: наша розмова ніколи не добігає кінця. Не встигаємо: ти маєш іти до дружини чи однієї зі своїх коханок. А я лишаюсь із бульваром. Отже, вчора тебе не було. Примушувала себе не думати про вічність. Не вдалось. Знаєш, моя вічність, мабуть, у тобі. Так здалось. Так либонь на-правду. Після не могла повернутись додому: мене не відпускав вечірній бульвар. Але у нього не було вибору — він мав мене відпустити, давно здогадуючись, що моя вічність, мабуть, у тобі.
Нарешті здіймаєш зіниці. Дивишся чомусь так приречено. Не треба (так приречено). Я люблю, коли ти — сумно, але не приречено. Вибачаєшся за вчорашнє: у тебе з'явилася нова коханка. Тепер зрозуміло, чому так приречено. Мабуть (як завше), надто красива, бо ж ти забув про наш бульвар. Я б мала тобі цього не простити. Але я (тепер я — як завше) все прощаю і навіть пропоную забути цю історію, адже ти, зрештою, втомився від сексу і хо-
•їсиІ дещицю звичайнісінького кохання. Це видно по твоїх розчулених очах. Це помітно за Ірсмтінням твого хриплого голосу. А я знову помираю, коли ти отак — розчулено і хрипко. Згодом ІІ.Іроджусь у вічности, що в тобі. Лишень — згоном.
Гак і не переступаєш порога, бо цього місяця ІІ/ке був у мене вдома. Пропонуєш піти на бульвар. 1 Іомов він чекатиме нас, тобі вдалось вмовити йо-кі 11 ас почекати. Я ставлю тільки одну умову: сли не дивитимешся більше так приречено, то — ходім. І п не проти. І я відчуваю, як мені вже до щему хо-•иться поговорити з тобою про вічність. О третій 1>.інку ще не гуляли улюбленим бульваром. Він прокинувся заради нас. Такий ще сонний і трохи збен-п-жений. Ти вже не дивишся приречено, а як и люблю — сумно. Вперше береш за руку. Ти ще ніколи не брав мене за руку. Немовбито непомітно для себе (береш). І чомусь тремтиш. Чомусь тремчу і я.
— Знаєш, моя вічність, мабуть, у тобі.
8 березня 2006р. |
|
Категория: Барбара РЕДІНҐ Збірка оповідань «Вплив суч. укр. поезії на сексуальність неземних істот» |
Просмотров: 275 |
Добавил: freelib
| Рейтинг: 3.0/1 |
|
