Воскресенье, 20.05.2012, 07:11

Свободная Библиотека

E-mail:
Пароль:
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Книги, учебники, научная литература, українські підручники

Главная » 2009 » Декабрь » 6 » ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ В МОРАЛІ
18:59
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ В МОРАЛІ
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ В МОРАЛІ

Що ж становить загальнолюдський зміст мораль­ності?
Якщо базуватися тільки на емпіричних спостере­женнях, відповісти на це запитання було б майже не­можливо, оскільки навряд чи знайдеться така моральна норма, яка зберігала б своє зобов'язуюче значення в кожній з людських спільнот, що досі існували на Землі, тобто була б загальнолюдською в суто емпіричному розумінні цього слова.
Але якщо виходити з того, що в процесі історичного розвитку людства, піднесення й занепаду окремих цивілізацій крок за кроком формувалася, засвідчувала своє існування, виявляла свої потенції певна усталена система зв'язків, що відповідає сутнісному призначен-
ню моралі як такої, причому в тій або іншій комбінації ми можемо зустріти дані зв'язки в культурі різних регіонів світу, — тоді є підстави вважати, що кожен елемент такої системи за своєю суттю має загально­людське значення (звичайно, з урахуванням певних обмежень щодо його емпіричного застосування). Інакше кажучи, загальнолюдська мораль — це не сукупність незмінних норм і принципів, що одвіку відкриті, «сповіщені» кожній людській істоті або спільноті людей, а система, що кристалізується в ході людської історії, збагачуючися дедалі новими й новими вимірами, новим людським смислом, охоплюючи чимраз нові культурні регіони, все глибше проникаючи у свідомість конкретних особистостей. Формуючись, кристалізуючись в історії, вона має, природно, й свою історичну долю. Вона може зазнавати поразок, хоча б у двобої з корпоративною, класовою або національно-сепаратистською системою моральних і звичаєвих норм; не виключений і н загальний історичний крах, котрий був би для людства, напевно, страшніший за будь-яку тотальну війну. Таким чином, немає підстав уявляти поступ загальнолюдської моралі як щось однозначно запрограмоване, здійснюване з автоматичною неухиль­ністю, як це уявлялося представникам просвітницько-раціоналістичної й прогресистської думки XVIII— XIX ст. Вічність чи «навічність» загальнолюдської мо­ралі, її слабкість чи могутність залежать зрештою від самої людини — її носія й охоронця на Землі.
Зрозуміло, що компонентний склад загальнолюдсь­кої моралі в окресленому її розумінні є досить різно­манітним. Насамперед, вона включає фундаментальні норми й правила, що регулюють вихідні ситуації людських взаємин і життєустрою, наявні за будь-яких соціально-історичних умов. Хоча ми й тут не знайдемо безсумнівних проявів емпіричної загальності, все ж починаючи вже з первісної епохи історії людства утвер­джуються певні норми відносин між батьками й дітьми (що можна вважати взагалі одним з вихідних пунктів моральності: перші палеолітичні поховання — похо­вання дітей), старшими й молодшими, здоровими й хворими тощо. Впродовж усієї історії в найрізноманіт­ніших людських колективах схвалюються, як правило, такі моральні якості, як співчуття, підтримка слабких, дружня приязнь, правдивість, ввічливість та ін.; відпо-
відно здебільшого засуджуються брехливість, зрадницт-ио, брутальність, жорстокість тощо.
Узагальненими регулятивами людської поведінки є шповіді різних релігій, принципові відмінності між якими саме підкреслюють єдність у розумінні ряду визначальних моральних норм. Як християнство, так і іудаїзм, буддизм та інші релігії заповідують людям не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, не говорити неправди, не бажати власності іншого. Багато в чому подібні або перегукуються і більш високі, такі, що потребують особливої духовної роботи, заповіді любові, співчуття, самозречення, висунуті названими релігіями.
Загальнолюдський характер мають і вже згадані вище історично більш пізні «навічні» моральні здо­бутки людства, такі, як ідея свободи, трудова етика, визнання неповторної цінності людської індивідуаль­ності тощо. І якщо навіть у деяких країнах остання цінність, тобто цінність людської індивідуальності, на відміну від більшості цивілізованих країн світу, ще й досі не визнається, — немає сумніву, на чиєму боці буде в даному разі загальнолюдська мораль.
Навіть там, де стикаються рівноцінні альтернативні підходи до тих або інших принципових моральних проблем, де заходять в очевидну суперечність мораль­но-етичні висновки різних філософій, релігій, духовних культур, — ми нерідко все ж таки маємо справу з виявами загальнолюдського як певної проблемної структури, сукупності альтернатив, що припускає різні конкретні рішення. До числа таких проблемних вузлів загальнолюдської моралі належать проблеми співвідно­шення обов'язку й любові, закону й милості, самоут­вердження і самовіддачі, совісті й сорому, егоїзму й альтруїзму тощо.
Ще одним елементом загальнолюдського постають спільні психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості. Кожна людина здатна відчувати сором або докори совісті, усвідомлювати свій обов'язок і відповідальність, співчувати іншим людям. Незалежно від того, чи буде реалізована ця здатність у тому чи іншому конкретному разі і який саме історич­ний і культурний зміст буде втілений завдяки їй, — сама її наявність уже визначає певну спільність обріїв людської моралі.
Нарешті, важливо, що в процесі розвитку і спілку­вання нагромаджується певний моральний досвід, який
набуває загальнолюдського значення. Розв'язуючи ті чи інші моральні проблеми, досягаючи своєї мети або зазнаючи поразки, люди й суспільства здобувають безцінний досвід, що зрештою робить більш витон­ченими й свідомими їхні переживання, позбавляє їх наївності, додає обачливості їхнім практичним рішен­ням. Елементами цього досвіду стають революції й духовні зрушення, успіхи й трагедії. Духовна криза пізнього Ренесансу стала, скажімо, для європейської й світової моральної культури досвідом не менш по­вчальним, ніж творче піднесення, породжене цією епохою. Треба сподіватися, що й страшні колізії XX ст. виявляться кінець кінцем для прийдешніх поколінь досвідом, що зробить їх мудрішими й обережнішими, чутливішими до запитів реальності й вимог людяності та моралі.
Категория: Віктор Малахов ЕТИКА Курс лекцій | Просмотров: 880 | Добавил: freelib | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email:
Код *: