|
|
Книги, учебники, научная литература, українські підручники
Главная » 2009 » Декабрь » 5 » ПРИХОДЬ, МИ РАХУВАТИМЕМО ЛЮТНЕВІ ЗІРКИ
19:10 ПРИХОДЬ, МИ РАХУВАТИМЕМО ЛЮТНЕВІ ЗІРКИ |
ПРИХОДЬ, МИ РАХУВАТИМЕМО ЛЮТНЕВІ ЗІРКИ
Я не можу лишитися байдужою, коли ти так її кохаєш. Коли ти благаєш мене, щоби вона стала гііоєю. Але що можу вдіяти, коли вона не хоче тобі пірити. Вона навіть мені не хоче вірити. У неї не існує святого. Істинне давно у чорній лакованій труні. Істинне забулось. В істинному не відчуває потреби. Чому ти завше закохуєшся не в тих? Чому ти закохався у неї? Лише сьогодні зрозуміла, через що, як на тебе, дурна. Вона дурна, як і на мене. Надто дурна. Ти ж знаєш, я терпіти не можу жінок. Так — чому? Бо ти завше закохуєшся не в тих. Ти оминаєш поглядом. Я оминаю поглядом. Коли нарешті стрінуться наші погляди? Що ж, це немає ніякого значення, адже я не могла заспокоїтись, я не могла лишатись байдужою. Ти так її кохаєш?? Давай подаруємо їй ці останні зимові дні. Можливо, тоді їй схочеться бути твоєю? Кажеш, відмовиться. Чи то
я кажу, що відмовиться. Ми кажемо, скоріш за все — відмовиться, їй хочеться у теплі краї. А ти не зможеш повезти ЇЇ в теплі краї. Ти ніколи не любив теплих країв. Ти просто занадто прив'язаний до свого міста. Ти божевільне любиш своє місто. Перший трамвай повертає, прямує назустріч. Тобі назустріч. Назустріч мені — другий тролейбус. У нас зовсім різні шляхи. Я її бачу рідко, розумієш. Вона надто приваблива, аби я бачила її часто. А ти знову просиш. Ти ледь не плачеш. А я знову не можу лишатися байдужою, коли ти так ЇЇ кохаєш. Знаєш, може ти видумав це кохання? Чи я видумала тобі це кохання? Ми видумали для тебе це кохання? Бо твоя попередня рана потребувала загоєння. Вони ж гояться лише отак — іншою. Молодою і привабливою. Нехай навіть дурною. Я б теж закохалась в її ноги. Довгі, стрункі ноги. Ні, не думаю, що ти кохаєш лишень через ноги. Я зараз ні про що не думаю, бо ти уже плачеш. Бо і я уже плачу. Ми плачемо разом. Я не кину. Я спробую допомогти. Вона буде твоєю, чуєш? Вона буде з тобою, як ти так сильно хочеш. Не зважай на мої сльози. Мої сльози з часом мають зникнути. Чи не мають. Я не знаю. І ти не знаєш. Ми обоє не знаємо. Вчора дізналась номер її телефону. Подзвониш? Я не можу лишатися байдужою, коли ти просиш подзвонити самій. Я дзвоню. Я мовчу. Ти мовчиш. Ми з тобою отак мовчимо. Врешті втомлююсь мовчати і прошу її прийти до тебе додому. Вона не хоче приходити до твого дому, бо вже пізно, а їй рано підніматись на
роботу, а ще її чекає ароматична ванна й останній роман Жадана. Звичайно, кажу, бо ж ароматична 11.111 на й останній роман Жадана і кладу слухавку. Я дивлюсь у твої очі. Ти дивишся мені у вічі. Ми хворо дивимось. Дякуєш. Я пропоную поговорити. Я пропоную почитати Андрусяка, а ти ще раз дя-к уст. Ти ідеш пити водку. Ти не береш із собою. Ти І маєш, що я не п'ю водки. Я лишаюсь плакати. А ти Ідімц пити водку. Я ще раз набираю її номер. Вона І н «уміє, що я плачу. Вона розчулилась, чи їй просто пило цікаво, їй схотілось пограти. Погодилась. І Ірийде завтра ввечері. Я приготую для вас вечерю. Хочеш, я приготую для вас вечерю? Але ти пішов мити водку і вимкнув телефон. Тому просто дивімось у вікно і рахую останні зимові сніжинки, що лс'дь зриваються з неба. І лютневі зірки.
Мабуть ти вже п'яний, бо телефон увімкнено. Коли ти п'яний, ти завше телефонуєш мені. Я не чому наразі говорити, що вона буде ввечері. Ти не хочеш наразі питати, чи буде вона ввечері. Ми не хочемо наразі думати про неї.
— Приходь, ми рахуватимемо лютневі зірки.
25 лютого 2006 р. |
|
Категория: Барбара РЕДІНҐ Збірка оповідань «Вплив суч. укр. поезії на сексуальність неземних істот» |
Просмотров: 186 |
Добавил: freelib
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
