ПОТРІБНІ ХОЧА БИ ЯКІСЬ ДОБРОВОЛЬЦІ
Сидячи вдома третій місяць (у мене така довга нескінченна відпустка) замислююсь: чи не збожеволів світ, що з ремонтом мосту між залізничним вокзалом і моїм мікрорайоном, врешті-решт — чи маю ще знайомих і друзів?!
Щодня відправляю електронні листи на кілька зафіксованих у записнику адрес (знайомих, друзів): у мене все о'к, жива і чекаю на відповіді. Але відповідей не отримую і давно звиклась, тому просто відправляю електронні листи на кілька зафіксованих у записнику адрес подібного змісту. В такий спосіб за три місяці на рахунку абонента «аігопїеатІЗ» закінчуються гроші; результатів — нуль. Мені, коли чесно, плювати — навіть не мій абонент, лишень втрачена остання можливість контактувати з миром.
Отож, сиджу вдома і не контактую, що, погоджуюсь, відгонить якимось збоченством, ніби не можу чи то не хочу.
Можу, хочу; втім, сідаю за написання науково-публіцистичного трактату з популярної фізіотерапії, зокрема досліджую дію на організм людини повітря та його застосування з лікувальною і профілактичною метою в регіонах підвищеного за-(фуднення. Профіль, зізнаюсь, не мій, але стараю-оі, зосереджуюсь. Для початку, міркую, не завадить ндатися до теоретичної підзарядки, відшукати якихось наукових джерел з проблеми, бажано академічних. Пригадую, що медициною цікавляться мої сусіди зверху, вони мають шикарну бібліотеку. 1 Іамагаюсь приборкати свій зовнішній непривабливий хаос: заплітаю волосся, одягаю випраний одяг, підрізаю нігті на руках і ногах. Неначе по-божому. Удома в сусідів, помічаю, тільки сестри: тато на роботі, а мама відпочиває на водах, — пояснюють. Чудово, думаю, мама — на водах, тато — на роботі... Сестри запрошують до гостини. Всюди І Іолиці з літературою різнорідного штибу, але мені псе одно зле. Сідаю на канапу, сестри пропонують кави за особливим рецептом, може я схочу вареників, вони тільки-но наліпили — з гарбузовою начинкою, солодкі. Ні, спасибі, ні кави, ні вареників з гарбузовою начинкою та солодких; кажу, чому зайшла, що сиджу дома третій місяць і не маю жодних контактів зі знайомими, друзями, а наразі пишу науково-публіцистичний трактат з популяр-
ної фізіотерапії — досліджую дію на організм людини повітря та його застосування з лікувальною і профілактичною метою в регіонах підвищеного забруднення, от, потребую академічних джерел. Запитую, чи не допоможуть у цьому?! Аякже, допоможуть. Виявляється, вони також сидять удома, не мають (чужорідних) контактів, їм добре й так; і сестри йдуть до спальні шукати для мене якихось наукових академічних джерел. Продовжую оглядати гостину. Крім полиць із літературою різнорідного штибу, помічаю іграшкових ведмедів, шкіряні батоги, кольорові брошури під назвами «Нетрадиційний секс», «Радощі жіночого сексу», «Ораль-ний секс і жінка». Зрештою, мені все стало зрозумілим одразу ж після того, як сестри погодилися допомогти, сказавши, що вони також сидять удома, не мають (чужорідних) контактів, їм добре й так, не треба було нічого помічати ще. Сестри незаміжні, їм пішов четвертий десяток років, тато — на роботі, а мама відпочиває на водах... Ну звісно, нащо зайвого клопоту, якісь там знайомі, друзі... ?! Сестри виходять зо спальні зі стосами медичного матеріялу. Хапаю академічних видань і йду, бажаючи сестрам поживного вечора, поки тато на роботі, а мама відпочиває на водах, обіцяю невдовзі все повернути. Сестри хотіли ще раз спробувати із кавою і варениками, та вже. Вертаю до хаосу. Порпаюся у знайдених сестрами джерелах, щось конспектую, виписую сміливі цитати, але й досі не на славу: є периферія, не вистачає ядра. Доведеться перерва-
ІІІ тримісячні домашні посиденьки і відвідати чиїм льний зал медичної бібліотеки, розташованої п І І,ентрі міста. Народжена думка не радує, вирішую нідволіктись на стимуляцію підручними засобами, м>ли дзеленчить рурка. Ти ба — друзі. Роблю вигляд, мов нічого не сталось: не було трьох місяців І идіння вдома і надісланих кількадесят електронних листів, на які ніхто не відповідав. Друзі цікавляться, як справи, так само погано. Чому ж погано, І прави так собі — пишу науково-публіцистичний трактат, з дев'ятого поверху не кидаюсь, тобто у мене все о'к, жива. І дякую. Друзі пропонують зустрітися, погомоніти. Приміром, завтра. Обіцяю бути нмасно, забуваючи про стимуляцію підручними за-І обами, про відсутність ядра в майбутньому науково-публіцистичному трактаті, засовуючи на всяк випадок до наплічника загальний зошит із вже опрацьованим матеріялом.
Світ не збожеволів, міст між залізничним вокзалом і моїм мікрорайоном відремонтували — такі перші враження після тримісячного домашнього сидіння. До місця зустрічі добираюсь вчасно, перша. Центр шкварчить відпочинком. На лавках цілуються закохані й незакохані. Уявляю, що сидітимемо за кухликом свіжого пивка, жуючи страви швидкого приготування, щебетатимемо про неприємні речі, за цим — дуже приємні. Стою півгодини; годину. Відвідую читальний зал медичної бібліотеки. Молода бібліотекар каже, що книжки будуть протягом години-двох, питає: чи чекати-
му. Чекатиму. Попереду симпатична дівчина з величезним медичним талмудом, когось нагадує, але не доходить, кого. Симпатична дівчина шепотить на вушко хлопцю, що сидить поруч, було би незле покурити і поштрикатись. Бони ідуть курити, потім штрикатись в туалеті медичної бібліотеки. Мені виконують замовлення, конспектую, вимальовується ядро. Ввечері телефонують друзі, прикро, але їм не вдалося приїхати на зустріч: у когось чоловік, у когось — серйозніші проблеми, якщо б я була заміжня або принаймні мала серйозну роботу, то зрозуміла. Запитують, чи хтось був, прийшов. Відповідаю: так, була я, прийшла — незаміжня, серйозної роботи не маю, тому не розумію. На цьому розмова закінчується. Не ображаюся, задумуючись: чи маю ще знайомих і друзів?!
Готові вступ і перші два розділи. Варт на цьому тижні дописати — роблю установку, відтак ігнорую будь-які спроби мене відволікти. Ті, хто мешкає разом зі мною, роблять непоправне — лишають відчиненими двері, саме так й атакують знайомі, відволікають. Маючи сумний досвід, знову хиблю, ведусь — дозволяю знайомим залишитись, але, на відміну від друзів, пам'ятаю про установку (на цьому тижні дописати). Знайомі цікавляться, як справи, так само погано. Чому ж погано, справи так собі — пишу науково-публіцистичний трактат, з дев'ятого поверху не кидаюсь, тобто у мене все о 'к, жива. Висловлюю дяку. Те, що знайомі неспроста, помічаю. Що сталося, чому прибули? — роблю зу-
І трічний жест. Знайомі придбали диск з порнофільмами, мають кілька питань. Ну добре, давайте питан-ІІя, в надії, що після знайомі одразу ж зникнуть — дадуть можливість дописати. Запускаємо програвач. V фільмі беруть участь три боярині в підборах. Поки не розумію, які можуть бути питання і коли мають, то краще звернулися до моїх сусідок зверху, вони би пояснили краще, думаю. На жаль, вони мої знайомі, а не сусідок, тому доведеться по можливосте пояснити. Три боярині в підборах уже голі, на ліжку з ку-І Іою ковдр, подушок і матраців. Знайомі намагають-оі триматись, але не витримують:
— Для чого така кількість ковдр, подушок, матраців?
— Можливо, так боярині збуджувалися перед кадром, добивались найкращого ефекту.
— Це як? — знайомі.
— Ну як, — я — звичайний оргазм за допомогою тертя об подушки, ковдри, матраци.
Знайомі уже дорослі, та не розуміють, тому я продовжую:
— Слід лише добряче напружувати м'язи сідниць і стегон, дві хвилини — й оргазм.
Знайомі здивовані, не вірять. Зрештою, їхні проблеми, що до цього мені. Далі голі боярині в підборах з силіконовими грудьми задовольняють одна одну. Що ще можуть бути за питання!? — мене діймає. Але знайомі знаходять:
— Якого вони так верещать? Це в усіх настільки жахлива піхва? Що їм дає оральний секс?
— Придурюються. Не в усіх. Нічого. — Пробую бути дотепною.
Боярині до кінця фільму не знімають підборів. Мої знайомі дратуються:
— Невже не заважає?
— Вони працюють на камеру: що сказали, те й роблять, зрештою, це ж ваші чоловічі забаганки — підбори.
Знайомі не згодні, не всі такі, їх не вставляє. Гаразд, аби швидше щезнули, а я — дописала. Три боярині грають із гумовими членами, нарешті типу кінчають, падають знеможені на подушки, ковдри, матраци. Наостанок перебування в моєму мешканні знайомі задаються, чи варто під час акту користуватись кульками? Я не знаю, кажу: не варто, робіть усе простіше. Віддаю диск із порнофільмами. На цьому розмова закінчується. Не ображаюся, задумуючись: чи маю ще знайомих і друзів?!
Потрібні хоча би якісь добровольці: матиму знайомих і друзів, — відволікаюсь, майже ставлячи крапку в своєму науково-публіцистичному трактаті з популярної фізіотерапії, зокрема дослідження про дію на організм людини повітря та його застосування з лікувальною і профілактичною метою в регіонах підвищеного забруднення, пишучи висновки. Залишилось одне: повернути академічних джерел сестрам, що зверху і мої сусіди. |
