|
|
Книги, учебники, научная литература, українські підручники
Главная » 2009 » Декабрь » 5 » ПОМРИ, ПОКИ НЕ ПІЗНО
19:16 ПОМРИ, ПОКИ НЕ ПІЗНО |
ПОМРИ, ПОКИ НЕ ПІЗНО
Ілюзії — це ще не все. Маю знати, не відпускаючи компліментів, не акцентуючи на людяности й дотичному, не чіпляючи підроблених ярликів якости, при цьому — не шаленіти (ніякого випускання парів). Цікавить — що? Що — маю знати, цікавить? М-да, цікавить...
Вертати наперед у пошуках втраченого існування. По-дурному висловлююсь і живу (по-дурному). За кілька днів назад вертаються відправлені листи. Із адресою в нормі, не в нормі лишень із вагою. Звітуюсь перед подіями, що відбуваються: більше не хочу бачити пророчих й що здійснюються снів (забагато сліз — на це не заслуговують навіть ті, кого зневажаю, надмір скалічених асоціяцій, недоречних емоційних висловлень).
Ніби кремезна — Гартували немало й досвідчені.
Ніби та, що не позбавлена почуття зацементованої відповідальности.
Ніби так, проте — щось стається із нервами. Врешті-решт, не витримують і вони, нерви. Наразі хиткі, недоладні. Тому реакції на нещодавні дійства відповідні: замкненість, чуттєвий токсикоз. Дійства, які пов'язані із заборонами на свободу. Допіру — мою (і тільки) підкошену свободу.
Чого тобі ще, мій ненадійний далекий друже?
І так — зайва патетика, маленькі трагедії на ґрунті психічних розладів.
Нібито — я тримаюсь: про щось думаю, чогось не розумію, раджу.
Тролейбус під'їжджає невчасно (я вже встигла розробити плян подальших дій — будуть сутички і коматозне дихання). У цій порі, як завжди, переповнений (лишається не звертати уваги на чужі руки, що твоїми сідницями, твої речі, що чужими плечима). Знесилена, якийсь невмотивований параліч. Параліч, що стосується підшкірного маневрування. Довкруж повно люду (так шукати виходів уміють лише божевільні). Міркую над цим — що шукати (у такий спосіб, де повно люду) виходів уміють лише божевільні. Личину приміряю на себе. Нічого, личина пасує (себто — годиться). Рятуючись від новоспечених пасажирів (останнім часом легке дратування, коли купа азіятів через край
ишовпевнених, нахабних), вишукую зручнішого містечка: помічаю подібного (схожого), тобто з такою ж, що наразі приміряю, личиною. Подібний І газетами і папірцями (згодом помічу, як водить олівцем). Здається, він пише. Портрет жінки — пише. Жінка сидить навпроти; вона не помічає, що І личиною пише її портрет, щось фіксує у темряві (не знаю, у неї, мабуть, проблеми — із чоловіками чи інші якісь, проблеми). Те, чим займається схожий (подібний), помічаю не перша. Першою була жіночка, що напідпитку. Вона так і сказала: слухайте, неймовірно... подивіться — яка схожість... неймовірно! З личиною полегшено зітхнув — нарешті, хоч хтось (розуміє). За мить подібний вибухає: його дружина, що двадцять років працює бухгалтером, виявляється, не розуміє — жене у двірники (вона — не розуміє), докори і нарікання. Сьогодні він послав дружину до біса й пішов. З личиною помітно нервує: трясуться руки, надривні інтонації — малюнки летять на підлогу. Він піднімає малюнки, що знову летять, вказує на кольори й відтінки, робить спробу пояснити — розпалений. Рембрандта свого часу випхали за двері... полотна покривав лахміттям... Рембрандта... Жіночка, що напідпитку, роздивляється кольори і відтінки, вона — бачить, вона — розуміє, підсумовуючи: який він цікавий мужчина. Подібний не зупиняється — він вивчав математику (п'ять технічних освіт), за плечима — роки роботи над серйозними проектами. Для чого? — схлипує. Для чого??
Сьогодні він послав дружину до біса і пішов. А — далі? Як учинити далі?
Помри, поки не пізно. Це єдине, що пораджу подібному (схожому). Зрештою, незабаром збираюся зайнятись саме цим.
5-6 жовтня 2006 р. |
|
Категория: Барбара РЕДІНҐ Збірка оповідань «Вплив суч. укр. поезії на сексуальність неземних істот» |
Просмотров: 249 |
Добавил: freelib
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
