Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0
|
Книги, учебники, научная литература, українські підручники
Главная » 2009 » Декабрь » 6 » ЛЕКЦІЯ 9 ДІЯ І СВОБОДА ЛЮДИНИ ПОНЯТТЯ СВОБОДИ: ЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
16:13 ЛЕКЦІЯ 9 ДІЯ І СВОБОДА ЛЮДИНИ ПОНЯТТЯ СВОБОДИ: ЕТИЧНИЙ АСПЕКТ |
ЛЕКЦІЯ 9
ДІЯ І СВОБОДА ЛЮДИНИ
ПОНЯТТЯ СВОБОДИ: ЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
чс тявлення, цінності й настанови, що складають зміст моральної свідомості, знаходять своє безпосереднє продовження в самій діяльності людини, у світі ЇЇ вчинків. Саме з практичних справ, реальної поведінки ми здебільшого дізнаємося про справжню вартість поглядів та ідей людської особи, про її моральність загалом. Мало сказати, що концепція моральної діяльності — одна з основних складових частин етики. В певному розумінні вся етична теорія може бути інтерпретована як осмислення людської діяльності в її моральному аспекті — подібно до того, як усю її можна звести до відповідного осмислення моральної свідомості або спілкування між людьми.
Проблема ж, з якої починається етика як теорія моральної діяльності, — це проблема свободи.
Чому це так — неважко зрозуміти. Дія є моральною, коли вона грунтується на виборі в полі протистояння добра і зла. Таким чином, її визначення як моральної передбачає свободу людини, її здатність
обирати. В моральному розумінні мій учинок чогось вартий (похвали або осуду) лише в тому разі, коли я міг його й не здійснити, а обрати якийсь інший варіант поведінки. Як зазначав ще Бернард Клервоський (1091— 1153), «там, де необхідність, там немає свободи, а там, де немає свободи, немає заслуги, а отже немає й суду»1. Саме через це будь-які вимушені прояви людської активності як такі випадають із поля зору моралі: вимушене добро не цінують, вимушене зло прощають, — аж поки не постає питання про необхідність для примушуваного за будь-яких умов усе ж бути гідним звання людини, отже, виборювати свою свободу.
Але що таке свобода? Звична відповідь, у якій дехто вбачає взірець діалектичної мудрості, — свобода є усвідомленою необхідністю, — являє собою, по суті, не визначення, а заперечення свободи. Мало того, що на місце свободи ставиться її протилежність, — людину, яка прагне свободи, змушують до того ж віддаватися усвідомленню цієї її протилежності, тобто ідеальним чином примірюватися до неї, «вписувати» себе в її тло. Неначе раб, який пізнає й усвідомить своє рабське становище, від цього одного стане вільним!
Звичайно ж, пізнавати необхідність у різноманітних її проявах украй важливо. Людина, що перебуває в полоні ілюзій, не знає справжнього стану речей, з якими має справу, або не здатна дивитися правді у вічі, — не може вважатися вільною. Звужуючи значення відомого євангельського вислову «пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!» (їв. 8,32) до елементарної гносеологічної площини, маємо визнати, що тільки істина, хоч якою б гіркою вона часом була, відкриває перед людиною перспективу свободи. І все ж зводити сутність свободи виключно до пізнання можливо лише за умови, що пізнання саме по собі вважається вищою духовною здатністю людини, реалізацією її кінцевого призначення. Пізнавати в такому разі означає для людини реалізувати себе най-адекватнішим чином і, отже, бути вільною. Так в основному розуміли дане питання Б. Спіноза (автор формули про свободу як «пізнану необхідність»), Г. В. Ф. Гегель. Проте часи панування однобічно гно-сеологізаторського погляду на людину і її проблеми минулися досить давно. Після гегелівські концепції людської свободи все активніше висувають на передній план саме діяльнісні й етичні варіанти її осмислення. |
|
Категория: Віктор Малахов ЕТИКА Курс лекцій |
Просмотров: 574 |
Добавил: freelib
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
