Статистика
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0
|
Книги, учебники, научная литература, українські підручники
Главная » 2009 » Декабрь » 5 » 3.6. ШАМАН13М
|
3.6. ШАМАН13М
Шаманізм (мовою сибірських народів «саман» — буйний) — особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов 'язаний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів — шаманів.
1 Бергсон А. Два источника морали й религии.- М., 1994.- С. 129.
Шаманізм добре описаний на матеріалі мисливських і рибальських народів Північної Америки, Сибіру і Далекого Сходу. Відомі і наскельні зображення, що зазвичай співвідносять із шаманізмом (зображення в печері «Трьох братів» у Франції танцюючої людини з рогами оленя, хвостом, довгою, ймовірно, штучною бородою).
У наші дні шаманізм, схоже, переживає друге народження, стає популярним і модним явищем західної культури. Ним захоплюються тисячі людей, численні статті й семінари пропонують усім бажаючим (від психологів і бізнесменів до домогосподарок) «архаїчні техніки екстазу», що справді виявляються доступними переважній більшості тих, хто їх практикує. Сучасна релігійна статистика також містить
графу «шаманізм», у якій указується цифра 10—12млн чоловік. Спробуємо з'ясувати, що ж насправді являє собою цей надзвичайно цікавий релігійний феномен.
Шаманізм заснований науявленнях давніх людей про існування тісного зв'язку між шаманом і духами, що допомагають боротись з іншими, ворожими людині силами. Судячи з усього, першим духом-заступником шамана був його родовий або сімейний тотем. Недарма в багатьох народів душу шамана уособлювала тварина, з якою вона була злита в єдине ціле. Пізніше образ «матері-звіра» набув вигляду духу-предка самого шамана. В кінцевому підсумку він перетворився на духа-помічника шамана, дуже часто людиноподібного на вигляд. Завдяки здатності до підтримання безпосереднього контакту з надприродним, шамани помітно відрізнялися від усіх тих, хто в давньому суспільстві також спеціалізувався на простому ви конанні різноманітних релігійних і магічних обрядів і ритуалів — знахарів, чаклунів, ворожбитів.
Шаманські обов'язки однаковою мірою виконувалися й чоловіками й жінками, іноді зустрічалося і таке явище, як травеспшзм,
коли чоловіки-шамани вдягалися і поводилися як жінки, тому що на те була відповідна воля духів.
Споконвічне давні люди вважали, що саме духи встановлюють зв'язок з майбутнім шаманом. Наочним свідченням цього булат.зв. «шаманська хвороба», що вражала людину звичайно в дитячому або юнацькому віці. Симптоми цієї хвороби могли бути найрізноманітнішими, але майже завжди така людина виглядала в очах оточення божевільною. Вона робила незрозумілі вчинки, могла годинами сидіти в стані заціпеніння, іноді тікала з дому і по кілька днів на самоті блукалалісом. Хворий подовгу не вставав з ліжка, відчуваючи у всьому тілі страшний біль, у сні часто марив і розмовляв сам із собою. Вважалося, що хвору на «шаманку» людину відвідували духи й пропонували стати їх обранцем. Наштовхнувшись на відмову, духи починали примушувати кандидата в шамани, загрожували йому, а потім відверто переслідували і застосовували «методи фізичного впливу». Після того як людина погоджувалася стати шаманом, починався тривалий і хворобливий процес її «переробки», загартування, формування в ній надприродних якостей. Духи змінювали кістки й внутрішні органи людини, переливали їй кров і безцеремонне вторгалися в її розум.
Інакше кажучи, перебіг шаманської хвороби цілком збігався з циклом ініціації: страждання, смерть і наступне воскресіння. Рано чи пізно шаманська хвороба минала, людина, яка її перенесла, вже перетворювалася на «обранця духів», котрий перевершував своїми можливостями всіх смертних. Тільки на досить пізніх стадіях розвитку первісної релігії люди почали допускати можливість того, що сам шаман може вибирати собі помічників і заступників серед духів.
У переважній більшості випадків шаманська хвороба супроводжувалася «професійним» навчанням кандидата у старого, досвідченого шамана, завдяки чому він здобував необхідні знання, навички й уміння, що розцінювалися його одноплемінниками як над природні. Майбутній шаман дізнавався про устрій Всесвіту, імена, звички жителів «верхнього», небесного, або «нижнього», підземного, світу, з якими він матиме тісне спілкування, засвоював засоби пересування по потойбічних світах, вивчав прийоми впливу на духів, зміцнював волю і мужність, загартовував своє тіло, вчився контролювати свідомість. Термін учнівства коливався в різних народів від кількох днів до кількох місяців або років.
Важко сказати, з яких причин виникала шаманська хвороба. У кожному окремому випадку причини могли бути різними. Проте для
давньої людини з властивою їй вірою в населений духами зовнішній світ досить було будь-якого незвичайно яскравого психологічного переживання, незвичайної події, щоб витлумачити їх як закликдухів. Шаманський культ неможливо уявити собі без особливого «шаманського реквізиту» (фартух, головний убір, барабан або бубон).
Він щедро прикрашався стилізованими зображенням й духів-за-ступниківідухів-помічників, космічними символами, численними підвісками, шо також уособлювали духів. Цей одяг відтворював образ звіра-птаха, з яким шаман повністю зливався підчас виконання своїх ритуалів, і, можливо, брав початок від костюмів, в які вдягалися первісні мисл ивці під час магічних танців з метою приман Іовання звіра й удачі в полюванні. З релігійного погляду сам факт перевдягання шамана в особливий одягбув надзвичайно значимим. Він символ ізував подолання шаманом мирського простору і засвідчував його готовність ввійти в контакт зі світом духів.
Обрядовість шаманізму характеризується екстатичністю. Найбільш типовим є пшнок-кашання. Ритмічні рухи шамана, що ш видко прискорювалися, під акомпанемент бубона або барабана вик-ликали в нього конвульсії, у нього виступала піна на губах, мова ставала нескладною, рухи переходили в неприродно високі стрибки і наприкінці часто наставала втрата свідомості. У подібному стані екстазу шаман ставав здатним на різні дива: проколювання свого тіла гострими предметами, торкання голими руками розпечених предметів, ковтання тліючого вугілля. Стороннім спостерігачам здавалося, що саме в цей момент духи вселялися в тіло шамана або ж його душа сама відправлялася в царство духів.
Шаманський Всесвіт складався з трьох частин: Верхнього Світу (Неба), Середнього Світу (Землі), де живуть люди, і Нижнього Світу. Усі три частини Всесвіту з'єднувала воєдино Світова Вісь — найчастіше вона символізувалася Світовим деревом, Горою, нарешті, сто-
впами. У Верхньому або Нижньому Світі шаман зустрічався здухами, домовлявся з ними про допомогу в тій або іншій справі, дізнавався у своїх надприродних помічників або заступників те, про що не міг довідатися звичайним шляхом (приміром, про долю зниклої людини). Власне кажучи , дії шама на під час камлання були не чим іншим, як зрозумілою для присутніх розповіддю про всі перипетії його незвичайної подорожі. Тому шаман мусив не гірше за професійного актора володіти мистецтвом звуконаслідування, вміти зображувати в особах тих добрих і злих духів, з якими зустрічався в іншому світі. Він також знав і застосовував фокуси й акробатичні трюки, що зараз можна побачити хіба що в цирку (зникнення із зачиненого приміщення через димохід за допомогою попередньо підготовленого каната тощо). Однак усі ці специфічні уміння і дива виконували далеко не розважальну функцію: вони були покликані упевнити всіх, і передусім самого шамана, в його надприродних можливостях.
Витоки шаманізму шукають у нервових хворобах, що їх люди не могли пояснити природними причинами, а тому давали їм надприродні пояснення. Поклоніння ж шаманам вини кало в такому випадку як поклоніння перед їхнім умінням штучно і свідомо викликати в себе подібний стан. З таким висновком можна погодитися тільки з принциповими зауваженнями.
Нехай багато шаманів за поведінкою справді зовні нагадували хворих на істерію або епілепсію, такими вони були від народження або стали внаслідок зловживання екстатичними ритуалами шаманського культу, але така поведінка компенсувалася недоступним для простих смертних умінням контролювати свій розум і неабиякою фізичною спритністю і витривалістю, яких вимагал й від тама на багато годинні рухи в одязі вагою 1 0— 1 5 кг .
Потім не треба вбачати в шаманах мистецьких шахраїв і вмілих акторів. На відміну від духівництва в розвинутих суспільствах, шамани спиралися не на священний авторитет своєї посади , я лише на свої особисті якості. Шлях шамана вимагав особливої мужності й особливих знань, надзвичайної нервової напруги, а іноді був пов'язаний з ризиком для життя. Шаман не Ірав у «обранця духів», він — під постійним і пильним поглядом членів свого родового колективу — жив зі своєю обраністю, дійсно вбачав у своїх дивацтвах вкрай необхідний для «професійної» діяльності «дар неба».
Сучасній науцідостеменно невідомі ані механізми шаманського трансу, ані ті стани свідомості, в які занурювався шаман. З упевненістю можна говорити тільки про те, що таке занурення відбувалося в
результаті поєднання зовнішніх впливів із самонавіюванням. Попереднє очищення організму й переодягання в ритуальний одяг вже самі по собі створювали особливий настрій. Настрій цей підтримувався навмисним вибором шаманом темного часу доби і затемненого місця здійснення ритуальних обрядів, а також акти вкою підтримкою учасників або простих глядачів шаманських церемоній. Як вихідний поштовх для переходу в змінений стан свідомості могли використовуватися рослинні галюциногени! засоби (гриб:', кактуси). Най-бі пьше ж значення, знижаючи на все, мав особливий ^итмбароб;:чмого бою або дзенькоту бубонів, то дестабілізував епілог/Леть шамана. Екстатичність же камлання тільки підтримувала розум шамана в такому зміненому стані протягом бажаного для нього часу.
Давно отримали об'єктивне пояснення лише деякі інші прийоми шаманської практики. Наприклад, шаман у ролі слідчого міг майже безпомилково визначити злочиннім. Для цього він давав групі п ідозрюваних пожувати рис або пшоно і розглядав випл юнуті за його раптовою вимогою залишки. Секреттуг простий: у злочинця, наляканого неминучим і швидким викриттям, різко припинялося виділення слини (звідси і відома приказка: «Від страху в роті пересохло»).
Шаманізм цікавий насамперед як зародок духівництва:
— по-перше, тому, що шамани присвячували своє життя виконанню релігійних обрядів і за рахунок цього «найсильніші» з них здобувати собі засоби до існування;
— по-друге, тому, що вони виділялись із середовища одноплемінний: часто мали привілеї нарівні з вождями і старійшинами, во-лоділ; -'ос- >біивин й атрибутами свого статусу.
! все ж таки шг«манів не можна вважати служителями культу в точно;."/ значся і н цього слова. Адже вони не складали соціальної гру-п й п рофесій н v. г с, І уж ител і в кул ьту — з ч ітки м статусом, м ожл Іі ви м його успадкуванням, завершеною системою внутрішньої ієрархії. Велика частина шаманів працювала нарівні з усіма, причому успіхи шамана на господарському поприщі завжди збільшували його професійний авторитет і навпаки. Нарешті, майже всі шамани поєднували культову діяльність із пророцтвами, консультуванням з різних питань, магічною практикою, але головним чином -- з лікуванням. Хоча дія шамана це лікування виглядало як повернення душі тілу, що вона з якоїсь причини залишила, він охоче застосовував лікарські рослини й інші раціональні медичні засоби. Часом вони виявлялися куди дієвішими за кровопускання., що його так любили пропонувати хворим середньовічні лікарі.
З переходом від первісності до цивілізації архаїчні форми релігії не відмерли, а стали складовою частиною більш розвинутих релігій а'бо народної культури. Разом з тим, як свідчить релігійна статистика, навіть на межі XX—XXI ст. ст. різні форми первісних релігій сповідувало не менше 100 млн чоловік: 80% від цього числа припадає на Африку, 18% — наАзіюі Латинську Америку, 2% — на народи Австралії й Океанії. Цікаво відзначити, що в таких африканських державах, як Мозамбік, Котд'Івуар, Мадагаскар, Буркіна-Фасо, Зімбабве, Сьєрра-Леоне, первісних форм релігії ще кілька десятиліть тому дотримувалось від 50 до 70% населення.
Показовим відгалуженням африканських релігій, в яких збереглися елементи первісних вірувань і культів, є нетрадиційні афро-карибські культи — вудушо. Гаїті, сантеріянао. Куба. На островах вони з'явилися разом з темношкірими рабами з Африки, яких завезли європейські колонізатори для роботи на плантаціях. Але в релігії своїх визискувачів — католицизмі — вони також запозичили деякі імена і назви. Для того, щоб одержати можливість поспілкуватися з богами, що носять як традиційні африканські імена, так і імена святих Римо-Католицької Церкви, шанувальники вуду або сантерії приносять криваві жертви (зрідка навіть людські) і влаштовують екстатичні танці, що приводять їх у стан Ірансу.
КОРОТКІ ПІДСУМКИ
1. Перші сліди релігії простежуються на досить ранніх етапах людської історії— кілька десятків тисяч років до н.е.
2. Первісні форми релігії помітно відрізнялися від сучасних нам релігійних проявів (у першу чергу, світових релігій), оскіїьки в них були відсутні сформоване віровчення, регулярний культ і стійка організація.
3. У первісних формах релігії були закладені основні тенденції для подальшого релігійного розвитку людства.
3.1. Відбувається формування віровчення. Це стосується, головним чином, уявлень про надприродне, які стають усе більш абстрактними, точніше, абстрагованими від звичайного земного життя, і виникнення уявлення про безсмертя людської душі.
3.2. Ускладнюється і стає більш масовим культ. Витоки релігійного культу слід шукати у первісних магічних обрядах. Крім того, у розвитку культу простежується виразна тенденція до його символізації, коли, наприклад, криваве жертвопринесення людей або тварин замінюється різними знаками — зменшеними копіями, ляльками або простими зображеннями.
3.3. Шамани с зародком жрецтва (духівництва) — особливої соціальної групи професійних служителів культу, свого роду посередників між людським і надприродним світом.
4. Основні первісні форми релігії: фетишизм, тотемізм, анімізм.
ЗАПИТАННЯ:
/. Назвіть основні відомі Вам первісні форми релігії та дайте коленій з них коротке визначення.
2. Як конкретно-чуттсвий характер мислення первісної людини вплинув на первісні форми релігії?
3. Простежте, в якому напрямі змінюються уявлення давніх людей про Бога.
4. Чим відрізнялися релігійний культ і релігійна організація в ранніх релігіях від своїх аналогів на рівні світових релігій ?
5. Назвіть відомі вам теорії походження магії й розкрийте їхній зміст.
6. У чому принципово відрізняються погляди на магію, висловлені Дж. Фрезером та С. О. Токаревим ?
7. Що таке табу? Згідно з якими принципами відбувалося зняття й накладання табу? Які функції виконували табу в первісному суспільстві?
8. Як співвідносяться між собою магія і табу ?
9. Яке значення для подальшого розвитку релігії мав шаманізм?
10. Які ранні форми релігії поширені серед африканських народів у наш час? Яка з цих форм є найхарактернішою для традиційних релігій народів Африки ?
ЗАВДАННЯ
/. Відомий дослідник первісних релігійних вірувань Е. Тайлор у книжці «Первісна культура» наводить ритуал деяких індіанських племен. Під час церемоній індіанці використовували пляшку, яку наповнювали камінням. Вона уявлялася вмістилищем для духа, який розмовляв із неї з людьми, коли її приводили в коливання. Тому індіанці зверталися до цього знаряддя з промовами, приносили в дарунок їжу, створювали для його вшанування щорічні свята. Які форми первісної релігії можна помітити в цьому ритуалі?
2. Визначте, пережитками яких первісних форм релігії є:
а) віра у вампірів;
б) звичай носити знаки Зодіаку;
в) заборона викидати обрізки нігтів й волосся.
3. Класифікуйте наведені нижче обряди водночас за відомими Вам типами та видами магії, вказавши в чисельнику її вид, а в знаменнику — тип (наприклад: лікувальна / контактна):
а) У країнах Балтії спостерігався такий звичай: троє чоловіків залазили на високе дерево в священному гаю. Один з них щосили гамселив по казанку або невеличкій діжці, другий розмахував палаючою головешкою, третій — розбризкував за допомогою зв 'язки гілок в усі боки воду з глечика.
б) Ще в XIX ст. німецькі мисливці застосовували такий прийом: втикали гвіздок, витягнутий із труни, у свіжі відбитки тварини, на яку полювали.
в) У Меланезії друзі людини, пораненої стрілою, тримали уламки цієї стріли, загорнутими у прохолодне листя, або клали у сире місце. |
|
Категория: К.В. Кислюк, О.М. Кучер Релігієзнавство |
Просмотров: 591 |
Добавил: freelib
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
