Статистика
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0
|
Книги, учебники, научная литература, українські підручники
Главная » 2009 » Декабрь » 5 » 1.4. ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ
17:23 1.4. ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ |
1.4. ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ
Той факт, що релігія існує протягом значної частини історії людського суспільства, безумовно, засвідчує її велике значення для людей і порушує питання про функції, які вона виконує. Ці функції стосуються як безпосередньо людини, так і суспільства в цілому.
Світоглядна функція релігії є основною. Релігія надає певний сенс і ціль людському життю. Хоча саме по собі почуття переживання в житті Вищого Начала надихає людину й спрямовує її думки та дії у низначене русло, на наш погляд, головна ідея, що пропонується релігією віруючим, — це все ж таки ідея Спасіння. Потреба в спасінні виникає в людському суспільстві в момент переходу від первісності до цивілізації. Річ втому, що давня людина не відокремлювала себе від світу, сприймаючи його винятково емоційно («усією душею і всім серцем») як живе, одушевлене «ТИ». Людина, умовно кажучи, цивілізована в своїй свідомості відсторонює себе від світу, осмислює його за допомогою абстрактного мислення як безлике конфронтуюче з нею «ВОНО». В результаті, як пише відомий німецький філософ К. Ясперс (1883—1969), вона «усвідомлює своє буття в цілому, саму себе і свої межі. Перед нею відкривається жах світу і власна безпорадність. Стоячи над прірвою, вона ставить радикальні питання, вимагає звільнення і спасіння»1. Тільки тепер ці питання адресуються не світові, що сприймається чимось реально-близьким, а направляються в інстанцію потойбічного. Ця інстанція спочатку як виплід людської фантазії, тепер конструюється в людській свідомості як ідеальна модель Всесвіту, де панує «золотий вік» людини й світу, де немає бідності і неграмотності, хвороб і нещастя, волаючої прірви між багатством і бідністю, немає війн і насильства. До цього «золотого віку» ведуть дві дороги — шлях знання (науки й філософії) і шлях віри (релігії). Шлях знання орієнтує людину на пізнання Істини світу (тобто природних законів світобудови) і на цій основі — на його практичне, матеріальне перетворення в людських інтересах. Шляхжевіри спрямовує людину на встановлення особистісного зв'язку людини й надприродного Абсолюту (Бога) в ім'я внутрішнього духовного самовдосконалення.
Справді, вся історія світової культури демонструє прагнення до штучного моделювання Всесвіту із центральною віссю, яка б відкри-
1 Ясперс К. Смисл й назначение истории.— М., 1991.— С. 34.
ла можливість піднестися до неба, — центральний стовп житлового приміщення, отвір у наметі, жертовник, вівтар, храм із дзвіницею. Також міфи і казки віддавна свідчать про невгамовний пошук людством засобів єднання світів — веселка, канат, міст, кінь, зрештою сходи, що приснилися біблійному Якову (Буг. 28:12).
Однак слід зазначити, що в різні історичні епохи значимість світоглядної функції релігії не залишалася незмінною. Якщо в попередні епохи виконання цієї функції робило релігію провідною формою суспільної свідомості та духовного життя більшості людей, то з кінця XIX ст., з того моменту, коли відомий німецький філософ Ф. Ніцше (1844—1900) звістив про «смерть Бога», ситуація помітно змінилася. Якщо порівняти статистичні дані про кількість віруючих початку й кінця XX ст., то можна побачити, що кількість невіруючих збільшилася в процентному відношенні до загальної чисельності населення Землі з менш як 1 % до майже 20%! Відповідно змінилася й релігійна поведінка людей, яка стала більш індивідуалізованою й усвідомленою: «В епоху, коли 10 заповідей, очевидно, вже втратили для багатьох свою силу, людина повинна бути готовою до того, щоб сприйняти 10 000 заповідей, укладених у 10 000 ситуацій, з якими її зіштовхує життя»'.
У той же час для кожної окремої людини релігія виконує також компенсаційну функцію. Ця функція постає як процес долання у духовному світі життєво важливих суперечностей і проблем людського життя. Релігія психологічно компенсує залежність людей від суспільних умов і обставин особистого життя. Наприклад, соціальна нерівність перетворюється на рівність у гріховності та стражданні, а милосердя, турбота і добродійність пом'якшують бідність і знедоленість.
Близька до неї психотерапевтична функція (функції) — покращення емоційно-психологічного стану людини, яке досягається низкою засобів. Ідея співпричетності до Вищої сили підносить цінність особистості віруючого, підвищує його самооцінку, спілкування із членами релігійної спільноти викорінює відчуття одинокості й безпорадності, молитва чи участь у богослужінні допомагає позбутися відчуття повсякденності, зосередитися натомість на вищих ідеалах Віри, Надії, Любові тощо.
Регулятивна функція релігії полягає в тому, що за допомогою певних ідей, цінностей, установок, стереотипів і традицій будуються сто-
1 Франка В. Человек в поисках смисла.— М, 1990.— С. 39.
сунки людей в історично визначеному типі суспільства. Зрозумілою І необхідність і важливість виконання цієї функції, бощеФ.М. До-ггосиський у «Братах Карамазових» писав: «Якщо Бога немає, тоді неї' дозволено». Виконання релігією регулятивної функції стає мож-линмм тією мірою, якою вона одночасно створює загальнозначущі мораль і право, контролює їх дотримання і встановлює в зв'язку з цим розгалужену систему заохочень і покарань.
Легітимізуюча функція релігії складається з обгрунтування, освячення , надання законного характеру визначеному типу суспільного порядку й держави. Суспільство звертається до авторитету релігії, щоб зробити свої вимоги значущими для своїх членів, передавати від одного покоління до іншого ті правила і норми, які воно висуває кожній окремій людині як суспільній, соціальній істоті. Найпростішим прикладом релігійної легітимізації може служити добре відома формула визнання верховенства королівської влади — «Милістю Божою!».
Не треба вважати, що легітимізуюча функція релігії вже відійшла в минуле. Інша річ, що в сучасному суспільстві її виконання дещо послаблене. Проте посилюється виконання цієї функції з боку держави, що створює і підтримує певну ідеологію. Однак, якщо релігія виконує свою легітимізуючу функцію здебільшого силою морального впливу, то держава воліє використовувати прямий примус у насадженні власної ідеології — досить згадати радянський тоталітарний режим, що існував нібито для якнайшвидшого втілення в життя «світлого комуністичного майбутнього».
Крім зазначених вище, релігія у суспільстві виконує такі функції:
• Комунікативну — налагодження і підтримка зв'язків між одновірцями у світі. Унаочненням такої функції є моральна і матеріальна підтримка мусульманськими державами (Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами) братів-мусульман по всьому світу.
• Інтегративну — підтримка конфесійної або етнічної спільноти, зміцнення підвалин державності (наприклад, Ізраїль). Проте, вона має й свій зворотний бік — дезінтегративну функцію, поділ суспільства на вороже налаштовані одна до одної спільноти (згадаємо конфлікт між греко-католиками і православними в Західній Ук-раїні).
• Культуротранслюючу — збереження, розвиток близьких до релігії галузей культури (архітектури, музики, образотворчого мис-
тецтва тощо) та їх передачі від покоління до покоління. Таким чином забезпечується безперервність історичного життя того чи іншого народу або навіть цивілізації.
Тому релігію слід розглядати не як «опіум народу», на чому наголошували деякі представники натуралістичної теорії, а певною мірою природним, необхідним компонентом життя як суспільства в цілому, так і кожної окремої людини. На тлі вищесказаного зовсім не фантастичним виглядає пророцтво відомого західного фантаста Ф. Брауна в оповіданні «Відповідь». У ньому йдеться про створення у віддаленому майбутньому міжгалактичної кібернетичної машини, що увібрала мудрість «усіх населених планет — дев'яносто шести мільйонів світів». І от конструктори звертаються до свого дітища з першим питанням, на яке дотепер не могли відповісти жодна людина й жодна машина: «Чи є Бог?» Суперкомп'ютер не забарився з відповіддю ні на мить: «Так, ТЕПЕР Бог є»1. |
|
Категория: К.В. Кислюк, О.М. Кучер Релігієзнавство |
Просмотров: 403 |
Добавил: freelib
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
